Ухвала

від 26.06.2017 по справі 365/726/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УхвалА

іменем україни

26 червня 2017 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Хопти С.Ф., ШтеликС.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства Калина до ОСОБА_4 про стягнення суми за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства Калина на рішення Згурівського районного суду Київської області від 15 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 1 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2016 року приватне акціонерне товариство Калина (далі - ПрАТ Калина ) звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 9 вересня 2005 року між товариством та ОСОБА_4 укладено договір оренди землі, за умовами якого відповідачка передала в оренду товариству належну їй на праві власності земельну ділянку, площею 4,1201 га, що розташована на території Красненської сільської ради Згурівського району Київської області, строком на 10 років.

Зазначало про те, що оскільки вказана земельна ділянка використовувалась для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке має замкнутий цикл виробництва, то земельна ділянка була задіяна у виробничій програмі товариства та на ній проводились осінньо-польові роботи до моменту закінчення строку дії договору оренди землі, тобто до 2015 року, а саме проводилась передпосівна обробка грунту під посів культур урожаю 2016 року (дискування), на що товариством витрачено 1 101 грн 28 коп., що підтверджується дорожніми листками механізатора з 16 жовтня 2015 року по 19 жовтня 2015 року.

Вважало, що після закінчення строку оренди відповідачу було передано її земельну ділянку із поліпшенням та незавершеним виробництвом врожаю виробничого циклу 2015-2016 років, які неможливо відокремити від земельної ділянки.

Ураховуючи викладене, ПрАТ Калина просило суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь витрати на незвершене виробництво врожаю 2016 року у розмірі 1 101 грн 28 коп.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 15 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 1 березня 2017 року, у задоволенні позову ПрАТ Калина відмовлено.

У касаційній скарзі ПрАТ Калина , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи у задоволенні позову ПрАТ Калина , суди, вірно застосувавши положення ст. ст. 13, 24 Закону України Про оренду землі , на підставі належним чином оцінених доказів, поданихсторонами (ст. 212 ЦПК України ), дійшли правильного висновку про те, що відшкодуванню підлягають капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, якщо таке поліпшення проводилося за згодою орендодавця. Проте відповідачка не надавала своєї згоди та не підписувала додаткової угоди з позивачем щодо відшкодування орендарю витрат на поліпшення земельної ділянки, як це передбачено умовами п. 27 укладеного між сторонами договору оренди землі.

Суди дійшли вірного висновку про те, що передпосівна обробка ґрунту під посів культур урожаю 2016 року (дискування) не є поліпшенням земельної ділянки у розумінні Національного стандарту № 2 Оцінка нерухомого майна , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442. Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України), щодо поліпшення земельної ділянки відповідачки.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства Калина відхилити.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 15 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 1 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д.Д. Луспеник

С.Ф.Хопта

С.П.Штелик