Ухвала

від 01.03.2017 по справі 365/726/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 365/726/16-ц Головуючий у І інстанції Денисенко Н. О. Провадження № 22-ц/780/1205/17 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д. О. Категорія 22 01.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

01 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - судді Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Приходька К.П.,.

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Калина на рішення Згурівського районного суду Київської області від 15 грудня 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Калина до ОСОБА_2 про стягнення витрат на незавершене виробництво врожаю 2016 року.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів,

УСТАНОВИЛА:

у листопаді 2016 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, загальною площею 4,1201 га, кадастровий номер якої НОМЕР_1, яка розташована на території Красненської сільської ради Згурівського району Київської області.

Протягом 2005-2015 років позивач користувався цією ділянкою на умовах договору оренди від 09.09.2005, б/н (далі - Договір).

Оскільки земельна ділянка використовувались для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке має замкнутий цикл виробництва, вона була задіяна у виробничій програмі позивача та на ній проводились осінньо-польові роботи до моменту закінчення оренди у листопаді 2015, а саме, проводилась передпосівна обробка грунту під посів культур урожаю 2016 року (дискування), на що позивач витратив 1101,28 грн, що підтверджується дорожніми листками механізатора від 16-19.10.2015.

Після закінчення строку оренди відповідачу було передано її земельну ділянку із поліпшеннями та незавершеним виробництвом врожаю виробничого циклу 2015-2016 років, які неможливо відокремити від земельної ділянки, тому просив стягнути із відповідача на його користь понесені витрати та сплачений судовий збір.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 15 грудня 2016 року в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства Калина відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Зокрема, вважає, що судом першої інстанції невірно було визначено строк дії договору оренди, укладеного між сторонами. Крім того, судом не було застосовано до правовідносин, що виникли між сторонами, ст. ст. 627,629, 1212, 1213 ЦК України, а також ч. 10 ст. 24 ЗУ Про оренду землі , які підлягали застосуванню.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення його прав, оскільки у жовтні 2015 року позивач не мав правової підстави користуватися земельною ділянкою відповідача без його згоди. Крім того, не доведено понесення позивачем витрат на незавершене виробництво врожаю 2016 року, на обробіток земельної ділянки, яка належить саме відповідачу.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 23.07.2004 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,1201 га, що розташованої на території Красненської сільської ради Згурівського району Київської області, кадастровий номер якої НОМЕР_1 (а.с.17 - копія Державного акта).

9 вересня 2005 року між ОСОБА_2 та приватним акціонерним товариством Калина було укладено договір оренди земельної ділянки, б/н, строком на 10 років, який було зареєстровано у Згурівському відділенні Київської регіональної філії № 12 Центру ДЗК Державного комітету України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 1 листопада 2005 року за № 04:05:027:00034 (а.с.14-16, 34 - копія Договору, довідка), що визнається та не оспорюється сторонами у справі.

Відповідач як орендодавець до закінчення строку дії Договору повідомила позивача про намір припинити його дію, що підтверджується копією її заяви від 01.08.2014, яку позивач отримав (а.с.54).

З матеріалів справи вбачається, що після закінчення дії договору земельна ділянка була повернута відповідачу, що визнається і самим позивачем.

За змістом ст. 13 Закону України Про оренду землі , в редакції на час укладання договору оренди, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1 та 2 ст. 24 Закону України Про оренду землі , в редакції на час укладання договору оренди, визначено права та обов?язки орендодавця, зокрема: орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Орендодавець зобов'язаний: передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця ; попередити орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди.

З огляду на вказані положення закону, відшкодуванню підлягають капітальні втрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, якщо воно проводилось за згодою орендодавця.

Відповідач ОСОБА_2 не надавала своєї згоди та не підписувала додаткової угоди з позивачем щодо відшкодування орендарю витрат на поліпшення земельної ділянки, як це передбачено п. 27 Договору.

Крім того, правильними є висновки суду першої інстанції про недоведення позивачем як понесення позивачем витрат на поліпшення земельної ділянки відповідача, так і самого факту поліпшення.

Згідно з Національним стандартом № 2 Оцінка нерухомого майна , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442, земельне поліпшення визначено як результати будь-яких заходів, що призводять до зміни якісних характеристик земельної ділянки та її вартості. До земельних поліпшень належать матеріальні об'єкти, розташовані у межах земельної ділянки, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення, а також результати господарської діяльності або проведення певного виду робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів, розміщення посівів багаторічних насаджень, інженерної інфраструктури тощо).

Таким чином, сама по собі передпосівна обробка ґрунту під посів культур урожаю 2016 року (дискування) не є поліпшенням земельної ділянки в розумінні норми закону, та не змінює якісних характеристик земельної ділянки та її вартості.

Матеріали справи не містять також доказів, підтверджуючих факт дискування саме земельної ділянки відповідача.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

З огляду на вказане, матеріалами справи не підтверджено факт дискування земельної ділянки ОСОБА_2, погодження з останньою такого виду робіт, умов відшкодування, а також розміру понесених позивачем витрат.

Колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованими посилання позивача на положення ст. ст. 1212 та 1213 ЦК України, оскільки зазначені правові норми не регулюють правовідносини, що виникли між сторонами.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскільки, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а відтак вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.

При цьому, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Калина - відхилити.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 15 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: