Ухвала

від 13.12.2016 по справі 317/277/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/277/16 Головуючий у 1 інстанції Мінгазов Р.В.

Номер провадження 22-ц/778/4073/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Воробйової І.А.,

Суддів: Полякова О.З.,

ОСОБА_2,

При секретарі Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 03 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Біленківська сільська рада Запорізького району Запорізької області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування завданих збитків, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Біленківська сільська рада Запорізького району Запорізької області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування завданих збитків. Вимоги обґрунтовує тим, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка № 26 по вул.. Миру, в с. Біленьке, Запорізького району, для обслуговування та будівництва житлового будинку, площею 0,25 га. Сусідня земельна ділянка за № 24 по вул.. Миру в с. Біленьке належить відповідачу по справі ОСОБА_4 27.04.2015 року відповідно до акту погодження меж земельної ділянки відповідач ОСОБА_4 погодила план належної позивачу земельної ділянки № 26 та згодилась із затвердженими межами земельної ділянки по лінії ВГ. 26.06.2015 року землевпорядником Державного агентства земельних ресурсів України за замовленням позивача було встановлено межі земельних ділянок № 26 та № 24, про що складено відповідний акт, у відповідності до акту були встановлені межові знаки та передані на зберігання відповідачу ОСОБА_5

Однак 12.08.2015 року відповідач ОСОБА_5 зруйнував межові знаки та належний позивачу паркан, чин на думку позивача спричинив їй матеріальну шкоду, яку ОСОБА_3 оцінює у 18605,25 грн. Крім того зазначила, що в результаті дій ОСОБА_5 їй також було спричинено моральну шкоду, яку позивачка оцінює у 51000 грн.

В зв'язку з вищевикладеним позивач ОСОБА_3 просила суд усунути перешкоди у користуванні, належної їй на праві приватної власності, земельною ділянкою, заборонити відповідачам порушувати межі землекористування вказані в акті встановлення меж землекористування від 26.06.2015 року, зобов'язати відповідачів відновити межові знаки за власний рахунок, а також стягнути солідарно з відповідачів на її користь суму завданих матеріальних збитків в розмірі 18605,25 грн. та моральної шкоди в сумі 51000 грн.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 03 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та змінити рішення в частині позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, задовольнивши позов в цій частині.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що його постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, правильно виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження доводів про протиправне збільшення земельної ділянки відповідача за рахунок його земельної ділянки, зокрема земельно-кадастрової документації, або інших належних доказів, які б підтверджували перенесення відповідачами межі.

Такий висновок відповідає наданим доказам, узгоджується з нормами матеріального права.

Згідно зі ст..106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановлення твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних ділянок.

Статтею 107 ЗК України передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однаково за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Згідно п.п.4.1,4.3 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376, відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодження, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до ст..186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

ОСОБА_2 щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян у межах населених пунктів, вирішують органи місцевого самоврядування. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування спір вирішується судом (ч.ч.3.4 ст.158 ЗК України).

Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" згідно зі статті 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів. Встановлення меж земельної ділянки не є компетенцією суду.

Судом з»ясовано, що на праві приватної власності позивачу належить земельна ділянка № 26 по вул.Миру в с. Біленьке, Запорізького району, Запорізької області для будівництва і обслуговування житлового будинку, площею 0,25 га.

Відповідачу ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка № 24 по вул.Миру в с. Біленьке, Запорізького району, Запорізької області для будівництва і обслуговування житлового будинку, площею 0,25 га.

ОСОБА_3 посилалась на те, що між нею та відповідачем існує спір стосовно межі між їх ділянками. Просила суд усунути перешкоди та відновити межові знаки між її земельною ділянкою та земельною ділянкою відповідачів. Заборонити відповідачам порушувати межі змелекористування визначенні в акті встановлення меж землекористування від 26.06.2015 року.

При цьому посилається на акт погодження меж земельних ділянок від 27.04.2015 року (а.с.5), в якому відсутній підпис ОСОБА_4

З акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 26.06.2015 року (а.с. 7), вбачається, що вказані межові знаки передавались на зберігання не власнику земельної ділянки ОСОБА_4, а її чоловіку ОСОБА_5, який в свою чергу заперечував факт їх прийняття, та зазначив, що не згоден із розмірами, про що і зробив відповідний напис.

Згідно акту узгодження межі земельної ділянки від 07.04.2015 року на підставі заяви громадянки ОСОБА_3 межі її земельної ділянки не порушені, обміри співпадають (а.с.150).

За змістом статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до пунктів 2.3,2.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 (далі - Інструкція), межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами. Перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив'язкою не менше двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі та до твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і площі земельної ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок на праві приватної власності.

При вирішенні спору не надано належних та допустимих доказів, які становили б існування або відсутність самовільного зайняття ОСОБА_4 частини земельної ділянки позивача. Встановлення факту накладення меж знаходиться поза компетенцією суду та потребує спеціальних знань у галузі землеустрою, однак в матеріалах справи відсутні висновки експертів, які, в межах компетенції мають встановити факт порушення прав позивача щодо користування його земельною ділянкою.

ОСОБА_3, відповідно до вимог статті 158 ЗК України, не зверталась до органів місцевого самоврядування з питанням про відновлення меж земельних ділянок і це питання належним чином не перевірялося та не вирішувалося сільською радою.

Питання про відновлення спірної межі не вирішено в установленому законом порядку, між сторонами існує спір щодо меж земельних ділянок, рішення органів місцевого самоврядування про його вирішення не приймалось.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач не довів порушення її права, як власника земельної ділянки. До того ж спір щодо визначення (встановлення) меж суміжних земельних ділянок має інші механізми реалізації прав у сфері землеустрою за умови звернення до Біленківської сільської ради, інших уповноважених органів для оформлення відповідних документів на земельні ділянки, визначення меж земельних ділянок, здійснення інших дій, а у разі відмови мають право на звернення до суду, а відтак відсутні правові підстави для задоволення вказаних вимог.

Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних прав з»ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то відповідно до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Будь-які допустимі докази щодо заподіяння майнової та моральної шкоди позивачу в матеріалах справи взагалі відсутні.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих доказів, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 03 серпня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

1

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/277/16 Головуючий у 1 інстанції Мінгазов Р.В.

Номер провадження 22-ц/778/4073/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вступна та резолютивна частина

13 грудня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Воробйової І.А.,

Суддів: Полякова О.З.,

ОСОБА_2,

При секретарі Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 03 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Біленківська сільська рада Запорізького району Запорізької області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування завданих збитків, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 03 серпня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: