Постанова

від 14.12.2016 по справі 806/1161/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року м.Житомир справа № 806/1161/13-a

категорія 8.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

за участю: секретар судового засідання Маленька Ю.О.,

представник позивача Кривошей О.І.,

представник відповідача Кузьміна К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Кабель-Тара" до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (правонаступник Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Кабель-Тара" звернулося з позовом до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 31.10.2012року № 0000312301 про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 121970,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 29027,00грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.05.2013року позовні вимоги були задоволені частково, вказане податкове повідомлення - рішення від 31.10.2012року № 0000312301 було скасовано в частині нарахування основного платежу в сумі 22058,58грн. та нарахованих на цю суму штрафних санкцій.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.07.201року вказане судове рішення в частині відмови в задоволенні позову було скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2016року вказані судові рішенні в частині правомірності нарахування основного платежу в сумі 22058,58грн. з податку на додану вартість та нарахованих на цю суму штрафних санкцій скасовано і справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги в цій частині спору підтримав в повному обсязі і зазначив, що Відповідачем була призначена та проведена позапланова невиїзна документальна перевірка підприємства з питань взаємовідносин, окрім інших, з ТОВ "Комплекс Айсем АГ" за червень 2011року, з ТОВ "Компанія "Інтербазіс" за липень 2011року та з ТОВ "Інтер Груп Союз" за жовтень 2011року. За результатами такої перевірки, на думку представника Позивача, уповноважені особи податкового органу безпідставно прийшли до висновку про нікчемність господарських операцій Позивача із вказаними господарюючими суб'єктами щодо придбання товару (втулки). Вказані господарські операції, як зазначив представник Позивача, мали реальний характер і підтверджуються всіма необхідними документами, що правомірно стало підставою для врахування їх при визначенні податкових зобов'язань підприємства з податку на додану вартість.

Представник Відповідача, Малинської ОДПІ Головного управління ДФС у Житомирській області (правонаступника Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби), проти позову заперечила і пояснила, що дійсно в період з 01.10.2012року по 02.10.2012року уповноваженими посадовими особами інспекції була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ "Комплекс Айсем АГ" за червень 2011року, з ТОВ "Компанія "Інтербазіс" за липень 2011року та з ТОВ "Інтер Груп Союз" за жовтень 2011року, про що був складений акт перевірки від 09.10.2012року. За результатами такої перевірки було встановлено, що господарські операції Позивача із вказаними контрагентами по придбанню товарів (втулок) не мають реального товарного характеру, не відповідають вимогам ЦК України щодо такого роду договорів та не підтверджуються відповідними документами бухгалтерського та податкового обліку.

ТОВ "Комплекс Айсем АГ", ТОВ "Компанія "Інтербазіс" та ТОВ "Інтер Груп Союз" не знаходилися за місцем реєстрації, а тому неможливо було провести зустрічну перевірку. За фактом фіктивного підприємництва відносно ТОВ "Комплекс Айсем АГ", ТОВ "Компанія "Інтербазіс" були порушені кримінальні справи. Зазначені порушення, на думку представника Відповідача, стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення щодо збільшення Позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування фінансових санкцій за вказаний період.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та заперечення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов в частині вказаних позовних вимог підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення платником своїх зобов'язань з цього податку регулюються правовими нормами Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 01.10.2012року по 02.10.2012року уповноваженими посадовими особами податкового органу була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах, окрім інших, з ТОВ "Комплекс Айсем АГ" за червень 2011року, з ТОВ "Компанія "Інтербазіс" за липень 2011року та з ТОВ "Інтер Груп Союз" за жовтень 2011року, про що був складений акт перевірки від 09.10.2012року. За результатами такої перевірки було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 31.10.2012року № 0000312301, відповідно до якого підприємству були збільшені суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі на 22058,58грн. та нараховані на цю суму штрафні санкцій.

Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні від 31.10.2012року № 0000312301, підставою для його винесення щодо збільшення Приватному підприємству "Кабель-Тара" суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість в тому числі на 22058,58грн. та нараховані на цю суму штрафні санкцій стали порушення Позивачем вимог пп.14.181 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 та п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до висновків, зазначених в акті перевірки від 09.10.2012року, та пояснень представника податкового органу в судовому засіданні підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стало виключно невизнання податковим органом сум податкового кредиту, сформованого за результатами господарських операцій Позивача по придбанню втулок у ТОВ "Комплекс Айсем АГ" в червні 2011року, у ТОВ "Компанія "Інтербазіс" в липні 2011року та в ТОВ "Інтер Груп Союз" в жовтні 2011року.

Доводи податкового органу про завищення Позивачем сум податкового кредиту за червень, липень і жовтень 2011року на загальну суму 22058,58грн. у взаємовідносинах із вказаними суб'єктами господарювання не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.

За приписами п.198.1 та п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Суд не приймає до уваги доводи Відповідача, що зазначені угоди щодо придбання втулок між Позивачем та ТОВ "Комплекс Айсем АГ", ТОВ "Компанія "Інтербазіс" та ТОВ "Інтер Груп Союз" носили нікчемний характер, так як не мали реального характеру.

В судовому засіданні встановлено, що спірні господарські відносини Позивача з ТОВ "Комплекс Айсем АГ" в червні 2011року були зумовлені договором поставки від 01.06.2011року, відповідно до п.3 якого "Комплекс Айсем АГ", як продавець, зобов'язувався поставити Позивачу у місцезнаходження Позивача відповідну кількість товару (втулок) (а.с.50-51 т.1).

Аналогічно, спірні господарські відносини Позивача з ТОВ "Компанія "Інтербазіс" в липні 2011року були зумовлені договором поставки від 01.07.2011року, відповідно до п.3 якого ТОВ "Компанія "Інтербазіс", як продавець, зобов'язувався поставити Позивачу у місцезнаходження Позивача відповідну кількість товару (втулок) (а.с.52-53т.1).

Спірні господарські відносини Позивача з ТОВ "Інтер Груп Союз" в жовтні 2011року були зумовлені договором поставки від 01.06.2011року, відповідно до п.3 якого ТОВ "Інтер Груп Союз", як продавець, зобов'язувався поставити Позивачу у місцезнаходження Позивача відповідну кількість товару (втулок) (а.с.58-59т.1).

Про реальність даних господарських операцій між Позивачем та ТОВ "Комплекс Айсем АГ", ТОВ "Компанія "Інтербазіс" та ТОВ "Інтер Груп Союз" щодо поставок втулок відповідно в червні, липня та жовтні 2011року, свідчать наявні в матеріалах справи та досліджені судом первинні документи бухгалтерського та податкового обліку ( видаткові та податкові накладні, акти списання товарів на виробництво, банківські платіжні доручення), які підтверджують факт надання зазначених послуг та їх оплату.

Як пояснив представник Позивача, вказаний товар (втулки) використовуються підприємством у виготовленні основної продукції дерев'яної тари у вигляді барабанів для розміщення (намотування) на них відповідної кабельної продукції. Така дерев'яна тара в подальшому підприємством реалізовувалася підприємствам - виробникам такої кабельної продукції.

Використання придбаних втулок в господарській діяльності Позивача при виготовленні вказаної продукції підтверджується дослідженими в судовому засіданні:

- актами списання матеріалів (втулок) в виробництво за червень, липень і жовтень 2011року (а.с.45-49т.2);

- терміновими статистичними звітами Позивача про виробництво промислової продукції за червень, липень і жовтень 2011року, а саме дерев'яної тари (а.с.50-59т.2);

- видатковими накладними і митними деклараціями щодо реалізації виготовленої продукції відповідним споживачам (а.с.126-183 т.3).

Як зазначено в досліджених в судовому засіданні платіжних дорученнях:

- від 14.06.2011року №220, Позивачем ТОВ "Комплекс Айсем АГ" сплачено за вказані товаро-матеріальні цінності 35200,00грн., в тому числі 5866,67грн. ПДВ (а.с.104т.1);

- від 14.07.2011року №281 та від 25.07.2011року № 298 Позивачем ТОВ "Компанія "Інтербазіс" сплачено за вказані товаро-матеріальні цінності 63806,40грн., в тому числі 10634,40грн. ПДВ (а.с.109-110 т.1);

- від 26.10.2011року № 473 Позивачем ТОВ "Інтер Груп Союз" сплачено за вказані товаро-матеріальні цінності 33345,00грн., в тому числі 5557,50грн. ПДВ (а.с.202 т.1).

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що сплачені Позивачем у вартості вказаних товару та послуг суми податку на додану вартість ( відповідно 5866,67грн., 10634,40грн. та 5557,50грн.) правомірно, у відповідності до вимог Податкового кодексу України були віднесені до податкового кредиту Позивача відповідно за червень, липень та жовтень 2011року.

Правомірність визначення Позивачем свої зобов'язань з податку на додану вартість виключає можливість застосування до нього жодних фінансових санкцій.

За приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Заперечуючи проти позову Відповідачем та його представником, всупереч вимогам ст.71 КАС України, не надано жодних належних та відповідних доказів того, що досліджені судом податкові накладні оформленні з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України, хоча для цього судом оголошувалася перерва в судовому засіданні.

Суд вважає безпідставними доводи представника податкового органу про те, що зазначені податкові накладні, видані Позивачу ТОВ "Комплекс Айсем АГ", ТОВ "Компанія "Інтербазіс" та ТОВ "Інтер Груп Союз" на підтвердження поставок втулок, підписані не належними особами.

Так, податкова накладна від 14.06.2011року на поставку втулок на загальну вартість 35200,00грн., в тому числі 5866,67грн. ПДВ, від імені ТОВ "Комплекс Айсем АГ" підписана ОСОБА_4 Згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 01.12.2016року на день підписання вказаної податкової накладної саме ОСОБА_4 був керівником ТОВ "Комплекс Айсем АГ".

Аналогічно, податкові накладні від 14.07.2011року та від 25.07.2011року на поставку втулок на загальну вартість 63806,40грн., в тому числі 10634,40грн. ПДВ , від імені ТОВ "Компанія "Інтербазіс" підписана ОСОБА_5 Згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 01.12.2016року на день підписання вказаної податкової накладної саме ОСОБА_5 був керівником ТОВ "Компанія "Інтербазіс".

Податкова накладна від 26.10.2011року на поставку втулок на загальну вартість 33345,00грн., в тому числі 5557,50грн. ПДВ, від імені ТОВ "Інтер Груп Союз" підписана ОСОБА_6 Згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 01.12.2016року на день підписання вказаної податкової накладної саме ОСОБА_6 був керівником ТОВ "Інтер Груп Союз".

За приписами ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (в редакції на день спірних відносин) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Тобто, наявність в Єдиному державному реєстрі відомостей щодо керівників вказаних юридичних осіб вважаються достовірними і підлягали використанню Позивачем у взаємовідносинах із вказаними особами, а також у взаємовідносинах із податковими органами.

По цій причині суд вважає безпідставними також доводи представника податкового органу про те, що порушення кримінальних справ щодо фіктивного підприємництва зазначених контрагентів після укладання договорів поставок та виконання цих господарських зобов'язань сторонами не можна розцінювати як такі, що не мають реального характеру.

Більш того, відповідно до положень статті 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Всупереч вказаним вимогам представником Відповідача не надано суду жодних судових рішень про визнання перелічених договорів поставок Позивача із ТОВ "Комплекс Айсем АГ", ТОВ "Компанія "Інтербазіс" та ТОВ "Інтер Груп Союз" недійсними.

Суд не приймає до уваги також доводи представника Відповідача про те, що згідно висновку спеціаліста сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Печерського РУ НДЕКЦ при ГУ МВС України в м.Києві від 03.08.2011року підписи від імені ОСОБА_4 в податковій звітності ТОВ "Комплекс Айсем АГ" за травень і червень 2011року виконані не вказаною особою.

По-перше, вказаний висновок спеціаліста суду для дослідження не надано.

По-друге, вказаний висновок не можна вважати належним та допустимим доказом саме в даній адміністративній справі.

По-третє, згідно з ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Досліджені судом документи бухгалтерського та податкового обліку свідчать, що Позивач та його контрагенти виконали свої зобов'язання за вказаними договорами поставок, тобто передали товар і отримали кошти.

Суд вважає також безпідставними доводи податкового органу про те, що саме відсутність товаро - транспортних накладних на перевезення вказаного товару (втулок) підтверджує нереальність таких господарських операцій.

По-перше, як встановлено судом, відповідно до п.3 зазначених договорів поставок продавці зобов'язувався поставити Позивачу у місцезнаходження Позивача відповідну кількість товару (втулок).

По-друге, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом. Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в актах висновки щодо неможливості проведення зустрічних перевірок є суто суб'єктивною думкою відповідних посадових осіб податкових органів, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

По-третє, обов'язковість товаро - транспортних накладних податковим органом обґрунтовується Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України N 488/346 від 29.12.95р. "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". Разом з тим, вказаний Наказ не проходив державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, а тому не може носити обов'язкового характеру для Позивача та його контрагентів.

Одночасно суд визнає, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пп. 11.1, 11.4 зазначених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яку Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, Позивач не був учасником транспортного процесу, а лише покупцем певного товару (втулок), які за договорами поставок підлягали доставці продавцями за їх рахунок.

Таким чином, доказів на підтвердження того, що контрагенти Позивача - ТОВ "Комплекс Айсем АГ", ТОВ "Компанія "Інтербазіс" та ТОВ "Інтер Груп Союз" не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, визнання зазначених договорів поставок в судовому порядку недійсними Відповідачем до суду не надано.

Більш того, загальновідомо, що в розумінні вимог ст.ст.138 і 139 Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення спірних відносин в червні, липні та жовтні 2011року, при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток не враховуються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Тобто, висновок податкового органу про "певну безтоварність" таких господарських операцій Позивача, як платника податку на прибуток, зумовлював зменшення валових витрат по цим операціям та визначення Позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток.

Разом з тим, в судовому засіданні представник Відповідача зазначила, що податковим органом підтверджені валові витрати Позивача, зумовлені вказаними господарськими відносинами з ТОВ "Комплекс Айсем АГ", ТОВ "Компанія "Інтербазіс" та ТОВ "Інтер Груп Союз". Жодного обґрунтування таких алогічних дій податкового органу її представник не надала.

Зазначене свідчить, що доводи податкового органу про відсутність документального підтвердження зазначених господарських операцій Позивача (дефектність первинних документів) є надуманими і судом до уваги не приймаються.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, звільняє Позивача від відповідальності за наявні чи можливі порушення правил оподаткування його контрагентами чи контрагентами його контрагентів.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 31.10.2012року № 0000312301 в частині збільшення податкових зобов'язань Приватного підприємства "Кабель-Тара" з податку на додану вартість в сумі 22058,58грн. та нарахованих на цю суму штрафних санкцій, винесено не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для його винесення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині - задоволенню.

Керуючись статтями 2,86,94,159-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 31.10.2012року № 0000312301 в частині збільшення податкових зобов'язань Приватного підприємства "Кабель-Тара" з податку на додану вартість в сумі 22058,58грн. та нарахованих на цю суму штрафних санкцій.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повний текст постанови виготовлено: 16 грудня 2016 р.