Ухвала

від 31.05.2017 по справі 806/1161/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

УХВАЛА

іменем України

"31" травня 2017 р. Справа № 806/1161/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

представників сторін Зеленової Л.В., Кривошея О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" грудня 2016 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Кабель-Тара" до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Кабель-Тара" звернулося з позовом до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 31.10.2012 № 0000312301 про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 121970,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 29027,00грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що уповноважені особи податкового органу безпідставно прийшли до висновку про нікчемність господарських операцій Приватне підприємство "Кабель-Тара" з ТОВ "Комплекс Айсем АГ" за червень 2011року, з ТОВ "Компанія "Інтербазіс" за липень 2011року та з ТОВ "Інтер Груп Союз" за жовтень 2011року щодо придбання товару (втулки). Вказані господарські операції, як зазначив мали реальний характер і підтверджуються всіма необхідними документами

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.05.2013року позовні вимоги були задоволені частково, вказане податкове повідомлення - рішення від 31.10.2012року № 0000312301 було скасовано в частині нарахування основного платежу в сумі 22058,58 грн. та нарахованих на цю суму штрафних санкцій.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2013року вказане судове рішення в частині відмови в задоволенні позову було скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2016 вказані судові рішенні в частині правомірності нарахування основного платежу в сумі 22058,58 грн. з податку на додану вартість та нарахованих на цю суму штрафних санкцій скасовано і справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 14.12.2016 позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 31.10.2012року № 0000312301 в частині збільшення податкових зобов'язань Приватного підприємства "Кабель-Тара" з податку на додану вартість в сумі 22058,58грн. та нарахованих на цю суму штрафних санкцій.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі зазначив, що господарські операції позивача з ТОВ "Комплекс Айсем АГ" за червень 2011року, з ТОВ "Компанія "Інтербазіс" за липень 2011року та з ТОВ "Інтер Груп Союз" за жовтень 2011року щодо придбання товару (втулки) не мали реального характеру, не підтверджені відповідними документами бухгалтерського та податкового обліку із вказаними контрагентами та не відповідають вимогам ЦК України щодо такого роду договорів. Також вказав, що ТОВ "Комплекс Айсем АГ", ТОВ "Компанія "Інтербазіс" та ТОВ "Інтер Груп Союз" не знаходилися за місцем реєстрації, а тому неможливо було провести зустрічну перевірку. За фактом фіктивного підприємництва відносно ТОВ "Комплекс Айсем АГ", ТОВ "Компанія "Інтербазіс" були порушені кримінальні справи. Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини та ухвалив незаконне рішення.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не належить до задоволення.

Судом встановлено, що в період з 01.10.2012 по 02.10.2012року уповноваженими посадовими особами податкового органу була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах, окрім інших, з ТОВ "Комплекс Айсем АГ" за червень 2011року, з ТОВ "Компанія "Інтербазіс" за липень 2011року та з ТОВ "Інтер Груп Союз" за жовтень 2011року, про що був складений акт перевірки від 09.10.2012. За результатами такої перевірки було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 31.10.2012 № 0000312301, відповідно до якого підприємству були збільшені суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі на 22058,58грн. та нараховані на цю суму штрафні санкцій.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення щодо збільшення Приватному підприємству "Кабель-Тара" суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість в тому числі на 22058,58грн. та нараховані на цю суму штрафні санкцій стали порушення позивачем вимог пп.14.181 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 та п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України щодо податкового кредиту, сформованого за результатами господарських операцій позивача по придбанню втулок у ТОВ "Комплекс Айсем АГ" в червні 2011року, у ТОВ "Компанія "Інтербазіс" в липні 2011року та в ТОВ "Інтер Груп Союз" в жовтні 2011року.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову. При цьому, суд встановив, що доводи податкового органу про завищення позивачем сум податкового кредиту за червень, липень і жовтень 2011року на загальну суму 22058,58грн. у взаємовідносинах із вказаними суб'єктами господарювання не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.

Колегія погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення платником своїх зобов'язань з цього податку регулюються правовими нормами Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.

За приписами п.198.1 та п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що зазначені угоди щодо придбання втулок між Позивачем та ТОВ "Комплекс Айсем АГ", ТОВ "Компанія "Інтербазіс" та ТОВ "Інтер Груп Союз" носили нікчемний характер, так як не мали реального характеру.

В судовому засіданні встановлено, що спірні господарські відносини позивача з ТОВ "Комплекс Айсем АГ" в червні 2011року були зумовлені договором поставки від 01.06.2011року, відповідно до п.3 якого "Комплекс Айсем АГ", як продавець, зобов'язувався поставити за місцезнаходженням позивача відповідну кількість товару (втулок) (а.с.50-51 т.1).

Аналогічно, спірні господарські відносини позивача з ТОВ "Компанія "Інтербазіс" в липні 2011року були зумовлені договором поставки від 01.07.2011року, відповідно до п.3 якого ТОВ "Компанія "Інтербазіс", як продавець, зобов'язувалася поставити за місцезнаходженням позивача відповідну кількість товару (втулок) (а.с.52-53т.1).

Спірні господарські відносини Позивача з ТОВ "Інтер Груп Союз" в жовтні 2011року були зумовлені договором поставки від 01.06.2011року, відповідно до п.3 якого ТОВ "Інтер Груп Союз", як продавець, зобов'язувався поставити за місцезнаходженням Позивача відповідну кількість товару (втулок) (а.с.58-59т.1).

Про реальність даних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Комплекс Айсем АГ", ТОВ "Компанія "Інтербазіс" та ТОВ "Інтер Груп Союз" щодо поставок втулок відповідно в червні, липня та жовтні 2011року, свідчать наявні в матеріалах справи та досліджені судом первинні документи бухгалтерського та податкового обліку ( видаткові та податкові накладні, акти списання товарів на виробництво, банківські платіжні доручення), які підтверджують факт надання зазначених послуг та їх оплату.

Як пояснив представник позивача, вказаний товар (втулки) використовуються підприємством у виготовленні основної продукції дерев'яної тари у вигляді барабанів для розміщення (намотування) на них відповідної кабельної продукції. Така дерев'яна тара в подальшому підприємством реалізовувалася підприємствам - виробникам такої кабельної продукції.

Використання придбаних втулок в господарській діяльності позивача при виготовленні вказаної продукції підтверджується дослідженими в судовому засіданні:

- актами списання матеріалів (втулок) в виробництво за червень, липень і жовтень 2011року (а.с.45-49т.2);

- терміновими статистичними звітами Позивача про виробництво промислової продукції за червень, липень і жовтень 2011року, а саме дерев'яної тари (а.с.50-59т.2);

- видатковими накладними і митними деклараціями щодо реалізації виготовленої продукції відповідним споживачам (а.с.126-183 т.3).

Як зазначено в досліджених в судовому засіданні платіжних дорученнях:

- від 14.06.2011року №220, Позивачем ТОВ "Комплекс Айсем АГ" сплачено за вказані товаро-матеріальні цінності 35200,00грн., в тому числі 5866,67грн. ПДВ (а.с.104т.1);

- від 14.07.2011року №281 та від 25.07.2011року № 298 Позивачем ТОВ "Компанія "Інтербазіс" сплачено за вказані товаро-матеріальні цінності 63806,40грн., в тому числі 10634,40грн. ПДВ (а.с.109-110 т.1);

- від 26.10.2011року № 473 Позивачем ТОВ "Інтер Груп Союз" сплачено за вказані товаро-матеріальні цінності 33345,00грн., в тому числі 5557,50грн. ПДВ (а.с.202 т.1).

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що сплачені позивачем у вартості вказаних товару та послуг суми податку на додану вартість ( відповідно 5866,67грн., 10634,40грн. та 5557,50грн.) правомірно, у відповідності до вимог Податкового кодексу України були віднесені до податкового кредиту позивача відповідно за червень, липень та жовтень 2011року.

Правомірність визначення позивачем свої зобов'язань з податку на додану вартість виключає можливість застосування до нього жодних фінансових санкцій.

За приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Заперечуючи проти позову відповідачем та його представником, всупереч вимогам ст.71 КАС України, не надано жодних належних та відповідних доказів того, що досліджені судом податкові накладні оформленні з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України, хоча для цього судом оголошувалася перерва в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи представника податкового органу про те, що зазначені податкові накладні, видані позивачу ТОВ "Комплекс Айсем АГ", ТОВ "Компанія "Інтербазіс" та ТОВ "Інтер Груп Союз" на підтвердження поставок втулок, підписані не належними особами.

Так, податкова накладна від 14.06.2011року на поставку втулок на загальну вартість 35200,00грн., в тому числі 5866,67грн. ПДВ, від імені ТОВ "Комплекс Айсем АГ" підписана ОСОБА_6 Згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 01.12.2016року на день підписання вказаної податкової накладної саме ОСОБА_6 був керівником ТОВ "Комплекс Айсем АГ".

Аналогічно, податкові накладні від 14.07.2011року та від 25.07.2011року на поставку втулок на загальну вартість 63806,40грн., в тому числі 10634,40грн. ПДВ , від імені ТОВ "Компанія "Інтербазіс" підписана ОСОБА_7 Згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 01.12.2016року на день підписання вказаної податкової накладної саме ОСОБА_7 був керівником ТОВ "Компанія "Інтербазіс".

Податкова накладна від 26.10.2011року на поставку втулок на загальну вартість 33345,00грн., в тому числі 5557,50грн. ПДВ, від імені ТОВ "Інтер Груп Союз" підписана ОСОБА_8 Згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 01.12.2016року на день підписання вказаної податкової накладної саме ОСОБА_8 був керівником ТОВ "Інтер Груп Союз".

За приписами ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (в редакції на день спірних відносин) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Тобто, наявність в Єдиному державному реєстрі відомостей щодо керівників вказаних юридичних осіб вважаються достовірними і підлягали використанню Позивачем у взаємовідносинах із вказаними особами, а також у взаємовідносинах із податковими органами.

По цій причині суд вважає безпідставними також доводи представника податкового органу про те, що порушення кримінальних справ щодо фіктивного підприємництва зазначених контрагентів після укладання договорів поставок та виконання цих господарських зобов'язань сторонами не можна розцінювати як такі, що не мають реального характеру.

Більш того, відповідно до положень статті 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Всупереч вказаним вимогам представником відповідача не надано суду жодних судових рішень про визнання перелічених договорів поставок позивача із ТОВ "Комплекс Айсем АГ", ТОВ "Компанія "Інтербазіс" та ТОВ "Інтер Груп Союз" недійсними.

Також колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відхилено покликання відповідача на висновок спеціаліста сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи Печерського РУ НДЕКЦ при ГУ МВС України в м.Києві від 03.08.2011року стосовно виконання в податковій звітності ТОВ "Комплекс Айсем АГ" за травень і червень 2011року підписів від імені ОСОБА_6 не вказаною особою.

Досліджені в судовому засіданні документи бухгалтерського та податкового обліку свідчать, що позивач та його контрагенти виконали свої зобов'язання за вказаними договорами поставок, передали товар і отримали кошти. Таким чином, згідно з ч. 1 ст. 241 ЦК України такий правочин вважається схваленим особою, яку він представляє.

Окрім зазначеного, колегія суддів вважає, що підписання податкової звітності ТОВ "Комплекс Айсем АГ" невідомою особою не спростовує обставин щодо фактичної поставки товару позивачу та не вказує на недійсність видаткових та податкових накладних, складених від імені ТОВ "Комплекс Айсем АГ" та підписаних ОСОБА_6

Стосовно ж доводів апеляційної скарги щодо відсутності товаро - транспортних накладних на перевезення вказаного товару (втулок), що думку податкового органу вказує на нереальність таких господарських операцій, то колегією суддів зазначені доводи відхиляються оскільки за умовами договорів поставок товар поставлявся позивачу за його місцезнаходженням, а відтак у правовідносинах з переміщення товару позивач не виступав замовником транспортних послуг або перевізником, а відтак відсутність у позивача первинних документів щодо транспортного переміщення товару не може вказувати на нереальність господарських операцій з поставки товару позивачу. Окрім того, з наявних у справі доказів слідує, що товар позивачу поставлено, кошти перераховані постачальникам, а сам товар використано останнім у господарській діяльності позивача.

Не заслуговують на увагу і доводи позивача стосовно відсутності підприємств - постачальників товару за їх місце знаходженням та неможливості здійснення зустрічної перевірки (на момент перевірки позивача), оскільки вказані обставини не можуть слугувати беззаперечним доказом відсутності таких платників податків за зареєстрованим місцезнаходженням в момент здійснення названих господарських операцій з позивачем. Окрім того, такі доводи не спростовують обставин щодо фактичного надходження товару позивачу та використання його останнім у власній господарській діяльності.

В супереч положень ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що контрагенти Позивача - ТОВ "Комплекс Айсем АГ", ТОВ "Компанія "Інтербазіс" та ТОВ "Інтер Груп Союз" не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, визнання зазначених договорів поставок в судовому порядку недійсними відповідачем до суду не надано.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 31.10.2012року № 0000312301 в частині збільшення податкових зобов'язань Приватного підприємства "Кабель-Тара" з податку на додану вартість в сумі 22058,58грн. та нарахованих на цю суму штрафних санкцій, винесено не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для його винесення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині - задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" грудня 2016 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Т.В. Іваненко

Л.В. Кузьменко

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Приватне підприємство "Кабель-Тара" вул.Набережна,38,смт.Біла Криниця,Радомишльський район, Житомирська область,12213

3- відповідачу/відповідачам: Малинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області пл.Соборна,10,м.Малин,Житомирська область,11600

4-ОСОБА_9 АДРЕСА_1 - ,