Постанова

від 12.03.2019 по справі 806/1161/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 березня 2019 року

справа №806/1161/13-а

адміністративне провадження №К/9901/36530/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у складі судді Нагірняк М.Ф.,

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у складі суддів Шевчук С.М., Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.,

у справі № 806/1161/13-а

за позовом Приватного підприємства Кабель-Тара

до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

22 лютого 2013 року Приватне підприємство Кабель-Тара (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 жовтня 2012 року №0000312301 про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 121970,00 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 29027,00 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

Розгляд справи здійснювався судами неодноразово, судові рішення, які є предметом розгляду у цій справі прийняті в процесі нового розгляду справи на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2016 року.

14 грудня 2016 року постановою Житомирського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, задоволено позов Підприємства, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення податкового органу від 31 жовтня 2012 року № 0000312301 в частині збільшення податкових зобов'язань Підприємству з податку на додану вартість в сумі 22058,58 грн та нарахованих на цю суму штрафних санкцій.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем правомірно сформований податковий кредит за результатами господарських операцій по придбанню ним втулок у Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Айсем АГ" в червні 2011 року, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтербазіс" в липні 2011 року та в Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Груп Союз" в жовтні 2011 року, внаслідок чого є неприйнятними доводи податкового органу про завищення позивачем сум податкового кредиту за червень, липень і жовтень 2011 року на загальну суму 22058,58 грн у взаємовідносинах із вказаними суб'єктами господарювання.

22 червня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а також посилається на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 вересня 2016 року в справі №1-105/12.

23 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №806/1161/13-а з Житомирського окружного адміністративного суду. Фактично справа із суду першої інстанції витребувана не була.

20 липня 2017 року Підприємством надане заперечення на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

12 березня 2018 року матеріали касаційної скарги К/9901/36530/18 передані до Верховного Суду.

26 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги К/9901/36530/18 прийняті до свого провадження та витребувано з Житомирського окружного адміністративного суду справу №806/1161/13-а.

12 квітня 2018 року справа №806/1161/13-а надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31019027, перебуває на податковому обліку, є платником податку на додану вартість.

У жовтні 2012 року податковим органом проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах, окрім інших, з Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Айсем АГ" за червень 2011 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтербазіс" за липень 2011 року та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Груп Союз" за жовтень 2011 року, результати якої викладені в акті перевірки від 09 жовтня 2010 року №111/22-12/31019027 (далі акт перевірки).

31 жовтня 2012 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000312301, яким Підприємству збільшені суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, в тому числі на 22058,58 грн за порушення положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 201.4 статті 201, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України та на цю суму застосовані штрафні (фінансові) санкції без визначення правової підстави їх застосування.

Вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення платником своїх зобов'язань з цього податку регулюються правовими нормами Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин, зокрема пунктами 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неприйнятність доводів відповідача про нікчемність угод укладених між Підприємством та його контрагентами, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Айсем АГ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтербазіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Груп Союз", оскільки це знаходиться за межами повноважень податкового органу.

Судами попередніх інстанцій встановлено виконання спірних господарських операцій в межах виконання договорів Підприємства з Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Айсем АГ" в червні 2011 року за договором поставки від 01 червня 2011 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інтербазіс" в липні 2011 року за договором поставки від 01 липня 2011 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Груп Союз" в жовтні 2011 року за договором поставки від 01 червня 2011 року.

Реальність виконання господарських операцій між позивачем та вищеозначеними контрагентами щодо поставок втулок відповідно в червні, липні та жовтні 2011 року, встановлена судами попередніх на підставі долучених до матеріалів справи та досліджених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а саме видаткових та податкових накладних, актів списання товарів на виробництво, банківських платіжних доручень, які підтверджують факт надання зазначених послуг та їх оплату, встановленням фактів використання товару (втулки) Підприємством у виготовленні основної продукції дерев'яної тари у вигляді барабанів для розміщення (намотування) на них відповідної кабельної продукції, та подальшої реалізації дерев'яної тари виробникам кабельної продукції.

Використання придбаних втулок в господарській діяльності позивача при виготовленні вказаної продукції встановлено судами попередніх інстанцій на підставі актів списання матеріалів (втулок) в виробництво за червень, липень і жовтень 2011 року, терміновими статистичними звітами Позивача про виробництво промислової продукції за червень, липень і жовтень 2011 року, а саме дерев'яної тари, видатковими накладними і митними деклараціями щодо реалізації виготовленої продукції відповідним споживачам, платіжними дорученнями.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що сплачені позивачем у вартості вказаних товару та послуг суми податку на додану вартість, а саме 5866,67 грн, 10634,40 грн та 5557,50 грн правомірно, у відповідності до вимог Податкового кодексу України віднесені до податкового кредиту позивача за червень, липень та жовтень 2011 року.

Правомірність визначення позивачем своїх зобов'язань з податку на додану вартість унеможливлює застосування до нього фінансових санкцій.

Суд погоджується з оцінкою судами попередніх інстанцій посилань податкового органу на доведеність послуг транспортування товару, оскільки позивач не виступав замовником транспортних послуг або перевізником, а відтак відсутність у позивача первинних документів щодо транспортного переміщення товару не може вказувати на нереальність господарських операцій з поставки товару позивачу.

Оцінюючи спірні операції, суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентами позивача товару (продукції виробничо-технічного призначення) та її використанні Підприємством у власній господарській діяльності в оподаткованих операціях.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акту перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаної позивачем продукції.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення, покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірки податковим органом з його контрагентом, з огляду на те, що зафіксований актом районної податкової інспекції факт неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставино і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Посилання податкового органу на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 вересня 2016 року в справі №1-105/12 є неприйнятним, з огляду на положення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у справі № 806/1161/13-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер