Постанова

від 16.12.2016 по справі 826/17926/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2016 року № 826/17926/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві до 1) Приватного підприємства "Київжитлоспецсервіс" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосистема" простягнення в дохід держави коштів за нікчемним правочином, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства "Київжитлоспецсервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосистема" про стягнення з ПП "Київжитлоспецсервіс" на користь ТОВ "Енергосистема" вартість поставлених товарів в сумі 15 331 609,87 грн., сплачених за договорами поставки від 24.04.2012 р. № 2404, від 25.04.2012 р. № 2504, та стягнути з ТОВ "Енергосистема" в дохід держави 15 331 609,87 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2014 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2014 р., відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.06.2016 касаційні скарги Заступника прокурора м. Києва та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2014 р. у справі № 826/17926/13-а - скасовано. Справу № 826/17926/13-а направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.06.2016 зазначено наступне: "В даному випадку висновок про необґрунтованість вимог позивача, судами попередніх інстанцій було зроблено без належного дослідження доводів позивача.

При цьому, вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 18.05.2013 р. у справі №761/12023/13-к ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, а саме щодо його дій, пов'язаних з придбанням ПП "Київжитлоспецсервіс" шляхом перереєстрації вказаного підприємства на ОСОБА_2, з метою легалізації юридичної особи без наміру здійснення господарської діяльності, де зазначені обставини були встановлені на підставі акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 234/22-80/32776251 від 25.01.2013 р.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що судами першої та апеляційної інстанцій не було надано належну правову оцінку висновкам, викладеним у вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 18.05.2013 р., та не встановлено, з урахуванням всіх обставин справи, реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Енергосистема" та ПП "Київжитлоспецсервіс".

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи було визначено суддю Огурцова О.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2016 справу прийнято до провадження та призначено судове засідання.

Крім того, у судовому засіданні 03.11.2016 суд дійшов висновку про необхідність замінити неналежного позивача: Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на належного: Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договори №2404 від 24.04.2012 та №2504 від 25.04.2012 на поставку товарів, укладені між ПП "Київжитлоспецсервіс" і ТОВ "Енергосистема", є нікчемними згідно із статтею 228 Цивільного кодексу України, оскільки порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки поставка товарів не мала реального характеру, ПП "Київжитлоспец-сервіс" має ознаки фіктивності, а керівник ПП "Київжитлоспецсервіс" ОСОБА_2 не мала відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства і не підписувала первинних документів. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, та не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а тому відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України та статті 208 Господарського кодексу України - усе одержане стороною, яка мала намір на вчинення нікчемного правочину повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Представники позивачів (прокурор та представник ДПІ) у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов.

Представник відповідача-1 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, своєї позиції щодо позовних вимог суду не повідомив.

Представник відповідача-2 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, із письмових заперечень вбачається, що відповідач-2 позовні вимоги не визнає та просить відмовити в позові, стверджуючи про фактичність виконання договорів №2404 від 24.04.2012 і №2504 від 25.04.2012 на поставку товарів, відсутність порушення цими правочинами публічного порядку.

Під час розгляду справи, суд, -

В С Т А Н О В И В:

В період з 16.01.2013 по 18.01.2013 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Енергосистема" щодо правильності нарахування та повноти сплати до бюджету ПДВ при взаємовідносинах з ПП "Київжитлоспецсервіс" за період з 01.04.2012 по 31.07.2012, за результатом якої складено акт перевірки від 25.01.2013 №234/22-80/32776251 (Т. 1, а.с. 30-57).

Перевіркою встановлено, що між ТОВ "Енергосистема" (покупець) в особі директора ОСОБА_3 і ПП "Київжитлоспецсервіс" (постачальник) в особі директора ОСОБА_2 укладені договори на поставку товарів від 24.04.2012 №2404 та від 25.04.2012 №2504 не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених цими правочинами, та є недійсними згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України та нікчемними відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, тому ТОВ "Енергосистема" неправомірно включено до складу податкового кредиту з ПДВ суму сплаченого на користь ПП "Київжитлоспецсервіс" за придбаний товар податку в загальному розмірі 2555268 грн., а складені сторонами первинні документи на поставку товарів є недійсними і не мають юридичної сили.

Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 18.05.2013 №761/12023/13-к, копія якого наявна у справі, визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, і призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 3 (три) тисячі н.м.д.г., що становить 51000 грн. (Т. 1, а.с. 76-88).

Зокрема, вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 18.05.2013 №761/12023/13-к встановлено наступне: «ОСОБА_1, реалізовуючи свій злочинний умисел, використав паспортні дані гр. ОСОБА_2 та за невстановлених слідством обставин, у невстановлений час, використовуючи попередньо складений статут підприємства ПП «Київжитлоспецсервіс» (код за ЄДРПОУ 36557181) та протоколи Загальних Зборів Учасників ПП «Київжитлоспецсервіс» (код за ЄДРПОУ 36557181) підписані від імені ОСОБА_2, забезпечив придбання суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ПП «Київжитлоспецсервіс» (код за ЄДРПОУ 36557181) шляхом перереєстрації на її ім'я в Голосіївській районній у м. Києві державній адміністрації та в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, як платника податків та за невстановлених слідством обставин забезпечив відкриття розрахункового рахунку №2600230113005 в АТ "ЄВРОГАЗБАНК" з метою використання його в подальшій злочинній діяльності, направленій на прикриття незаконної діяльності та ухилення від сплати податків.

Таким чином, повторні дії ОСОБА_1, а саме придбання ПП «Київжитлоспецсервіс» (код за ЄДРПОУ 36557181) шляхом перереєстрації на гр. ОСОБА_2 були направлені на легалізацію суб'єкта підприємництва - юридичної особи, без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, а з метою використання вказаного підприємства в злочинних схемах ухилення від сплати податків та здійснення прикриття незаконної фінансово-господарської діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності, а саме: … ТОВ «Енергосистема» (код за ЄДРПОУ 32776251) на загальну суму фінансово-господарських операцій 15 300 000, в тому числі податок на додану вартість 2 550 000 грн.;

…Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1, реалізував свій злочинний намір, який виразився у повторному придбанні та створені, шляхом реєстрації та перереєстрації суб'єктів господарської діяльності на громадян України без наміру здійснення фінансово-господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності іншим підприємствам, яку здійснював на території Шевченківського району м. Києва, за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання підприємствам реального сектору економіки документів, що надають право на формування податкового кредиту та валових витрат, виключно з метою створення видимості настання господарських наслідків, що підтверджується актами перевірок вказаних підприємств та підтверджує злочинний умисел ОСОБА_1 направлений на прикриття незаконної діяльності, а саме: … відповідно до висновків акту №234/22-80/32776251 від 25.01.2013 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Енергосистема» (код за ЄДРПОУ 32776251), щодо правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Київжитлоспецсервіс» (код за ЄДРПОУ 36557181) за період з 01.04.2012 року по 31.07.2012 року», встановлено ухилення від сплати податку на додану вартість підприємством на загальну суму 2 555 268,00 грн;…

… Умисні дії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 205 КК України - фіктивне підприємництво, тобто створення ТОВ «Каманбуд» (код за ЄДРПОУ 27745406) та придбання ТОВ «Система Лабіринт» (код за ЄДРПОУ 33145003), ТОВ «ТД ОСА» (код за ЄДРПОУ 35995417), ТОВ «Приоритет СД» (код за ЄДРПОУ 37249071), ТОВ «Бізнес Столиця» (код за ЄДРПОУ 37414168), ТОВ «Лотос-Автосервіс» (код за ЄДРПОУ 32914911), ПП «Київжитлоспецсервіс» (код за ЄДРПОУ 36557181) з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно.» (Т. 1, а.с. 83-87) .

Перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва, посилаючись на акт перевірки від 25.01.2013 №234/22-80/32776251 та вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 18.05.2013 №761/12023/13-к, стверджує, що правочини між ПП "Київжитлоспецсервіс" і ТОВ "Енергосистема" вчинені з метою, яка не переслідувала створення взаємних прав та обов'язків, натомість метою було ухилення від сплати обов'язкових податків та зборів, що суперечить інтересам держави та суспільства, відтак, дані договори є нікчемними, а тому звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ПП "Київжитлоспецсервіс" на користь ТОВ "Енергосистема" вартість поставлених товарів в сумі 15 331 609,87 грн., сплачених за договорами поставки від 24.04.2012 №2404 і від 25.04.2012 №2504, та стягнути з ТОВ "Енергосистема" в дохід держави15331609,87 грн.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами Цивільного та Господарського кодексів передбачено, що правочини можуть бути визнані нечинними або недійсними.

Щодо визнання правочину нечинним, необхідно зазначити, що відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України (редакція від 21.02.2012 - чинна на момент укладання договорів) - недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки нечинного правочину передбачені статте 216 Цивільного кодексу України:

1. недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

2. якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Тобто, у разі укладення нечинного правочину, діючим законодавством не передбачено стягнення коштів в дохід держави, а лише сторони повертаються у початковий стан (застосовується реституція).

Аналогічна позиція викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», а саме: судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом . Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (пункт 4) .Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним (пункт 5).

Тобто, у разі визнання правочину нікчемним, такі висновки можуть бути зазначені судом або тільки в мотивувальній частині, або у мотивувальній та резолютивній частині. Такий правочин є недійсним з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд.

Щодо визнання недійсним правочину, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої цієї статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства передбачені частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, а саме: у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічні приписи містяться в частині першій статті 208 Господарського кодексу України (редакція від 22.03.2012 - чинна на момент укладння договорів) якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

При цьому, застосовуючи правові наслідки визначені статтею 208 Господарського кодексу України, необхідно керуватись приписами статті 207 Господарського кодексу України, яка встановлює порядок визнання господарського зобов'язання недійсним, а саме: господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Тобто, оспорюванні правочини можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи або прокурора, та лише після встановлення недійсності правочину застосовуються правові наслідки недійсного правочину, які передбачені статтею 228 Цивільного кодексу України та статтею 208 Господарського кодексу України.

В постанові Вищого адміністративного суду України від 17.04.2014 К/800/6015/14 по справі № 826/14108/13-а зазначено, що «нікчемний правочин є таким в силу закону ( ч. 2 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ЦК України) та правові наслідки застосовуються за загальним правилом відповідно до статті 216 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України). Тобто, правові наслідки, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та ч. 1 ст. 208 ГК України можуть бути застосовані лише після визнання судом такого правочину недійсним.» .

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 18.11.2014 № 21-422а14 дійшла наступних правових висновків «статтею 228 ЦК встановлено два окремих види недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок і є нікчемними, і ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними, - недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність в судовому порядку на підставах, установлених законом (частина третя статті 215 ЦК).

З огляду на викладене колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що застосування наслідків недійсного правочину, які були укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, передбачених частиною третьою статті 228 ЦК, мають застосовуватися до правочинів, недійсність яких встановлюється судом .» .

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не заявляв позовні вимоги про визнання укладених правочинів недійсними, але у разі оспорювання правочину саме ця вимога може бути основною, а правові наслідки у вигляді стягнення певних сум в дохід держави є похідними, тобто позовна вимога про стягнення коштів в дохід держави є передчасною і не ґрунтується на нормах матеріального права.

З урахуванням наведеного, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю .

Відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження підлягають негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов