Ухвала

від 30.11.2016 по справі 752/6273/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2016 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Поливач Л.Д.

ШаховоїО.В.

при секретарі Синявському Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року, -

у с т а н о в и в :

У травні 2014 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року позов задоволено частково: стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 309579,60 доларів США заборгованості за кредитним договором, 74376,64 доларів США відсотків за користування кредитними коштами та 3654 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28 січня 2016 року виправлена описка в рішенні, а саме: замість зазначеної суми заборгованості за кредитним договором «309 579,60 доларів США» зазначити «306 572,70 доларів США».

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та закрити провадження по справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Представник відповідачів, зокрема, посилається на ті обставини, що суд дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2010 року, яке набрало законної сили, розірвано кредитний договір № 400/П/РП/2008-840 від 18 серпня 2008 року, укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2; стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ «Надра» борг у сумі 419147,11 доларів США, що дорівнює 3315285,99 грн. за рахунок іпотеки. Зазначає, що правовідносини між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 з моментом розірвання договору закінчилися.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подану апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Справа № 752/6273/16-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/10937/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Шевченко Т.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

Представник відповідача ПАТ «КБ «Надра», належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у його відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 18 серпня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 400/П/РП/2008-840, за умовами якого позивач надав відповідачу на умовах забезпечності, повернення, строковості та платності грошові кошти (кредит) в доларах США з метою придбання автотранспортного засобу на загальну суму 309 579,60 доларів США із розрахунку 14 % на рік строком з 18 серпня 2008 року по 11 серпня 2028 року (а. с. 12).

Позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, надав кредитні кошти шляхом видачі готівкових коштів через касу банку, що підтверджується заявою на видачу готівки № 188 від 18 серпня 2008 року (а. с. 9) та валютним меморіальним ордером № 189 від 18 серпня 2008 року (а. с. 10).

Відповідно до умов кредитного договору, викладених в п. 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3 ОСОБА_2 зобов'язувався повертати кредит та сплачувати нараховані відсотки щомісячно, до 10 числа поточного місяця, при цьому щомісячний платіж повинен складати суму не меншу, ніж зазначена в п. 3.3.2 кредитного договору.

Відповідач, скориставшись кредитними коштами, в порушення умов порядку їх повернення протягом певного часу не проводить платежів в рахунок повернення кредиту та сплати процентів.

Відповідно до п. 4.2.4 кредитного договору позивач має право вимагати від ОСОБА_2 дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором, можливих штрафних санкцій, якщо відповідач не вніс черговий платіж у термін, визначений п. 3.3.3 кредитного договору.

Відповідно до п. 5.2 кредитного договору у випадку прострочення виконання зобов'язань відповідачем щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій, можливих штрафних санкцій у строк, визначений у п. 3.3.3 кредитного договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 5.3 кредитного договору у разі порушення відповідачем вимог п. 4.3 за виключенням п.п. 4.3.3 та 4.3.4 кредитного договору, відповідач зобов'язується сплатити банку штраф у розмірі 10 відсотків від суми кредиту, визначеної у п. 1.1 кредитного договору, за кожен випадок.

Унаслідок порушення умов договору в частині порядку та строків повернення позичених коштів у відповідача утворилась заборгованість, сума якої станом на 13 березня 2014 року становить 544078,20 доларів США та 580004,44 грн., що складається з: 306572,70 доларів США заборгованості за кредитом, у тому числі простроченої; 237505,50 доларів США заборгованості по сплаті відсотків, у тому числі простроченої; 292643,37 грн. пені за прострочення сплати кредиту; 287361,07 грн. штрафу за порушення умов кредитного договору (а. с. 7-8).

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором поруки 18 серпня 2008 року між відповідачем ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір поруки до кредитного договору № 400/П/РП/2008-840 (а. с. 17-18).

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частина 2 ст. 554 ЦК України визначає, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 1.2. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Задовольняючи позов та стягуючи солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 суму заборгованості, суд виходив з того, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків за кредитним договором.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Положеннями ст. ст. 526, 527 ЦК України закріплений обов'язковий характер зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості, відповідач ОСОБА_2 станом на 13 березня 2014 року порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість у розмірі 544078,20 доларів США та 580004,44 грн., що складається з: 306572,70 доларів США заборгованості за кредитом, у тому числі простроченої; 237505,50 доларів США заборгованості по сплаті відсотків, у тому числі простроченої; 292643,37 грн. пені за прострочення сплати кредиту; 287361,07 грн. штрафу за порушення умов кредитного договору (а. с. 7-8).

Відповідно до змісту ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому, вимагати дострокового повернення, частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані по справі докази у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, дійшов законних та обґрунтованих висновків про те, що відповідач ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 544078,20 доларів США та 580004,44 грн., яка підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги з приводу, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2010 року, яке набрало законної сили, розірвано кредитний договір № 400/П/РП/2008-840 від 18 серпня 2008 року, укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2; стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ «Надра» борг у сумі 419147,11 доларів США, що дорівнює 3315285,99 грн. за рахунок іпотеки, а тому слід закрити провадження у справі, є безпідставними та необґрунтованими.

Так, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2010 року у справі № 2-14765/10 задоволено позовні вимоги ВАТ КБ «Надра» та розірвано кредитний договір № 400/П/РП/2008-840 від 18 серпня 2008 року, укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ «Надра» борг у сумі 419147,11 доларів США, що дорівнює 3315285,99 грн. за рахунок іпотеки: земельної ділянки площею 0,2 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 цільове призначення - будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а. с. 46-48).

Також у матеріалах справи міститься виконавчий напис приватного нотаріуса КМНО Верповської О.В. від 23 липня 2014 року, яким запропоновано звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,2200 га, кадастровий номер НОМЕР_2, та земельну ділянку площею 0,2200 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. У виконавчому написі зазначено, що строк, за який провадиться стягнення - з 18 серпня 2008 року по 29 травня 2014 року. За рахунок коштів, виручених від реалізації у встановленому порядку переданого в іпотеку майна, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ КБ «Надра» та перерахувати суму заборгованості в розмірі 618539,58 доларів США, еквівалент в гривні: 7 277 484,34 грн. (курс 1 долар США = 11,765592 грн.) (а. с. 105).

Пунктом 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року роз'яснено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Отже, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2010 року не виконане, заборгованість за кредитом на час розгляду спору не погашена.

Частинами 3 та 4 ст. 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З боку відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надходило заяви про застосування строків позовної давності.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не відносяться до підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Судом також вірно вирішено питання про розподіл судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції законними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Судом повно та всебічно з'ясовано фактичні обставини, вірно встановлено правовідносини сторін та правильно застосовано відповідну норму закону, що їх регулює, з огляду на що апеляційна скарга має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: Л.Д. Поливач

О.В. Шахова