Постанова

від 21.11.2018 по справі 752/6273/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 752/6273/14-ц

провадження № 61-14977св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Комерційний банк Надра ,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року у складі судді Шевченко Т. М. та на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року у складі суддів: Вербової І. М., Поливач Л. Д., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2014 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк Надра (далі - ПАТ КБ Надра або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 544078,20 доларів США та 580004,44 грн заборгованості за кредитним договором та простроченої заборгованості станом на 13 березня 2014 року, що складається з: 306 572,70 доларів США заборгованості за кредитом, 237 505,50 доларів США заборгованості по сплаті відсотків, у тому числі простроченої, 292 643,37 грн пені за прострочення сплати кредиту, 287 361,07 грн штрафу за порушення умов кредитного договору. Посилаючись на неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, просило суд задовольнити його позовні вимоги.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ Надра задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь позивача 309 579,60 доларів США заборгованості за кредитним договором, 74 376,64 доларів США відсотків за користування кредитними коштами та 3 654 грн судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачами своїх зобов'язань за кредитним договором.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

У квітні 2017 року ОСОБА_5 звернулася до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року та на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Суди, вирішуючи спір, не врахували, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2010 року, яке набрало законної сили, розірвано кредитний договір № 400/П/РП/2008-840, укладений 18 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_4, та стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 419147,11 доларів США, що дорівнює 3 315 285,99 грн, заборгованості за кредитним договором у повному обсязі за рахунок іпотеки, а тому з моменту розірвання кредитного договору правовідносини між сторонами припинилися.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2017 року поновлено ОСОБА_5 строк касаційного оскарження рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року і на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року, відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано з Голосіївського районного суду м. Києва зазначену справу та зупинено виконання вказаних зазначених судових рішень до закінчення касаційного розгляду.

03 серпня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла зазначена справа.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

На час розгляду справи за касаційною скаргою ОСОБА_5 відзиви не надходити.

Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_5 та матеріали справи, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди встановили, що 18 серпня 2008 року ОСОБА_4 уклав з відкритим акціонерним Комерційним банком Надра (далі - ВАТ КБ Надра ), правонаступником якого є ПАТ КБ Надра , кредитний договір № 400/П/РП/200-840, за умовами якого банк надав позичальнику кредит 309 579,60 доларів США для придбання автотранспортного засобу зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 14% річних, зі строком повернення до 11 серпня 2018 року.

Цього ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 18 серпня 2008 року банк уклав з ОСОБА_4 договір іпотеки, згідно якого відповідач передав в іпотеку земельні ділянки площами 0,2200 га кадастровий номер НОМЕР_1 та НОМЕР_2, розташовані по АДРЕСА_1, з ОСОБА_5 договір поруки.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору банк у 2010 році звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення з відповідачів у солідарному порядку достроково заборгованості за кредитним договором в розмірі 419 147,11 доларів США, що дорівнює 3 315 285,99 грн, за рахунок предмета іпотеки.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2010 року позовні вимоги ВАТ КБ Надра задоволено, розірвано кредитний договір від 18 серпня 2008 року № 400/П/РП/2008-840, укладений між банком та ОСОБА_4 Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 419 147,11 доларів США, що дорівнює 3 315 285,99 грн, за рахунок іпотеки: земельних ділянок площею 0,2200 га кадастровий номер НОМЕР_1 та НОМЕР_2, розташованих по АДРЕСА_1 .

У 2014 році позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О. В. з заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки. За виконавчим написом приватного нотаріуса від 23 липня 2014 року звернено стягнення на земельні ділянки площею 0,2200 га кадастровий номер НОМЕР_1, та площею 0,2200 га кадастровий номер НОМЕР_2, розташовані по АДРЕСА_1. За рахунок коштів, виручених від реалізації у встановленому порядку переданого в іпотеку майна, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ КБ Надра та перерахувати суму заборгованості в розмірі 618 539,58 доларів США, еквівалент в гривні: 7 277 484,34 грн. (курс 1 долар США = 11,765592 грн). Строк, проведення стягнення визначений з 18 серпня 2008 року по 29 травня 2014 року.

Обгрунтовуючи свої вимоги, банк посилався на те, що внаслідок порушення позичальником умов кредитного договору в частині порядку та строків повернення коштів за кредитним договором утворилась заборгованість, сума якої на 13 березня 2014 року становить 544 078,20 доларів США та 580 004,44 грн, що складається з: 306 572,70 доларів США заборгованості за кредитом, у тому числі простроченої; 237 505,50 доларів США заборгованості по сплаті відсотків, у тому числі простроченої; 292 643,37 грн пені за прострочення сплати кредиту; 287 361,07 грн. штрафу за порушення умов кредитного договору, яка підлягає стягненню солідарно з позичальника та поручителя.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ Надра , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач довів факт неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, а тому кредитна заборгованість підлягає стягненню солідарно з позичальника та поручителя, відповідно до договору поруки та положень статей 553, 554, 1054 ЦК України.

Такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій не грунтується на встановлених обставинах справи та положеннях закону.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Абзац 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 28 березня 2018 року в справі № 14-10 цс18 та від 04 липня 2018 року в справі №14-154цс18.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2010 року достроково стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором від 18 серпня 2008 року № 400/П/РП/2008-840 за рахунок іпотеки та розірвано зазначений кредитний договір.

Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Частиною третьою статті 653 ЦК України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду законної сили.

За таких обставин сам по собі факт невиконання судового рішення не дає підстав для повторного стягнення заборгованості за кредитом, процентів та неустойки за користування кредитними коштами.

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Вирішуючи спір, суди неправильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, в силу статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 18 серпня 2008 року № 400/П/РП/2008-840відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат

В. П. Курило