Ухвала

від 08.12.2016 по справі 803/2348/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2016 року м. Київ К/800/44739/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Мороза В.Ф.,

Голяшкіна О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління агропромислового розвитку Ковельської районної державної адміністрації на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у справі за позовом Управління агропромислового розвитку Ковельської районної державної адміністрації до Державної фінансової інспекції у Волинській області про скасування листа-вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А:

Управління агропромислового розвитку Ковельської районної державної адміністрації звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції у Волинській області про визнання незаконним та скасування пункту 2 листа-вимоги Ковельської об'єднаної державної фінансової інспекції у Волинській області від 27 серпня 2013 року № 820-13/611.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю пункту 2 оскаржуваної вимоги як такого, що винесено на підставі хибних висновків акту ревізії про безпідставне надання Управлінням агропромислового розвитку Ковельської районної державної адміністрації іншим суб'єктам господарювання спеціальної бюджетної дотації за поголів'я корів м'ясного напряму продуктивності.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано пункт 2 листа-вимоги Ковельської об'єднаної державної фінансової інспекції у Волинській області від 27 серпня 2013 року № 820-13/611.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Управління агропромислового розвитку Ковельської районної державної адміністрації із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 27 травня 2013 року по 09 серпня 2013 року Ковельською об'єднаною державною фінансовою інспекцією у Волинській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Управління агропромислового розвитку Ковельської районної державної адміністрації за період з 01 січня 2010 року по 01 травня 2013 року, за результатами якої складено акт ревізії від 09 серпня 2013 року № 820-13/07

На підставі акту ревізії відповідачем винесена вимога від 27 серпня 2013 року № 820-13/611, пунктом 2 якої зобов'язано Управління агропромислового розвитку Ковельської районної державної адміністрації вжити заходи щодо відшкодування до державного бюджету незаконно отриману сільськогосподарськими господарствами спеціальну бюджетну дотацію за поголів'я корів м'ясного напряму продуктивності на загальну суму 1113421,00 грн., у разі неповернення коштів у добровільному порядку, провести з господарствами претензійно-позовну роботу щодо повернення до державного бюджету коштів в сумі 1113421,00 грн., в тому числі: СТзОВ «Заповіт» - 473091,00 грн., СТзОВ імені Лесі Українки - 212439,00 грн. та СТзОВ «Україна» - 427891,00 грн.

Вважаючи незаконним зазначений пункт вимоги від 27 серпня 2013 року № 820-13/611, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності факту порушення позивачем законодавства, що регулює порядок отримання суб'єктами господарюванням спеціальних бюджетних дотацій.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав, що в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача. У справі, яка розглядається, за наслідком ревізії Інспекція пред'явила вимогу про усунення порушень, виявлених під час такої ревізії. При цьому оскаржувані вимоги вказують на виявлені збитки та їхній розмір. Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, що головним завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Пункт 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» закріплює право органу державного фінансового контролю пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання визначає Порядок проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550.

За правилами пункту 2 зазначеного Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

За правилами пунктів 45, 46 Порядку проведення інспектування у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи о контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з пунктом 50 цього Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів вказує на наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, пунктом 2 оскаржуваної вимоги зобов'язано Управління агропромислового розвитку Ковельської районної державної адміністрації вжити заходи щодо відшкодування до державного бюджету незаконно отриману сільськогосподарськими господарствами спеціальну бюджетну дотацію за поголів'я корів м'ясного напряму продуктивності на загальну суму 1113421,00 грн., у разі неповернення коштів у добровільному порядку, провести з господарствами претензійно-позовну роботу щодо повернення до державного бюджету коштів в сумі 1113421,00 грн., в тому числі: СТзОВ «Заповіт» - 473091,00 грн., СТзОВ імені Лесі Українки - 212439,00 грн. та СТзОВ «Україна» - 427891,00 грн.

Тобто, інспекцією вказано на факт заподіяння збитків позивачу, зазначено їх розмір та зобов'язано підприємство вчинити дії, спрямовані на відшкодування зазначених коштів.

У той же час, враховуючи те, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово у судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, виходячи з того, що правильність обчислення збитків має перевірятися судом, який розглядає позов про їх стягнення, колегія суддів, виходячи із завдань адміністративного судочинства, вказує на передчасність захисту прав позивача у заявлений ним спосіб, у зв'язку з чим погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Зазначена позиція суду відповідає позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 20 січня 2015 року у справі №21-603а14.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Управління агропромислового розвитку Ковельської районної державної адміністрації відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: