Рішення

від 13.12.2016 по справі 643/21664/13-ц

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/21664/13-ц

Провадження № 2/643/43/16

13.12.2016р. м. Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого судді - Сиротникова Р.Є.

За участю секретаря Новакової Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-офіс» до ОСОБА_1, за участі третьої особи - Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області, про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Центр-Офіс», яке є повним правонаступником прав та обов'язків ТОВ «Енергоремонт», звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення з квартири. В обґрунтування позову зазначив, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.10.2014 року, виданого Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції у Харківській області позивач є власником квартири АДРЕСА_1 Згідно форми А з 2003 року в квартирі зареєстрований відповідач, ОСОБА_1. Відповідач з позивачем не уклав договір найму, в зазначеній квартирі не проживає та ніколи не проживав, користується приміщенням з метою здійснення підприємницької діяльності, а саме, здає в оренду квартиру, змінив замки та має особисті ключі від цієї квартири, тим самим перешкоджає позивачу вільно користуватися зазначеною квартирою, яка належить йому на праві приватної власності.

У судовому засіданні представник позивача, яка діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, та, посилаючись на вищевикладене, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2, що діє на підставі договору про надання правової допомоги, проти позовних вимог заперечував, вважав, що договір найму спірної квартирі із відповідачем на теперішній час не є розірваним чи припиненим ,а відтак, продовжує діяти, вважав, що ОСОБА_1 користується спірною квартирою на законних підставах, а відтак, позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, відповідача, допитавши свідків, дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергоремонт» на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, яке видане реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції в Харківській області 05.03.2013 року, копія якого є в матеріалах справи.

Відповідно до п.1.1 Статуту ТОВ «Центр-Офіс» є правонаступником ТОВ «Енергоремонт», що реорганізувалося шляхом приєднання до ТОВ «Центр-Офіс».

Відповідно свідоцтва про право власності від 03.10.2014 року ТОВ «Центр-Офіс» є власником квартири АДРЕСА_1 загальною площею 37,8 кв.м., житловою площею 31,9 кв.м.

В цій квартирі зареєстрований ОСОБА_1. Як вбачається з довідки Форми А, копія якої є в матеріалах справи, відповідач зареєстрований у вказаному житловому приміщенні з 2003 року.

17.09.2013 року позивачем відповідачу направлено листа з пропозицією належним чином оформити відносини найму та підписати договір найму квартири АДРЕСА_1.

Після цього представник позивача неодноразово виходив за місцем реєстрації відповідача для підписання договору найму, про що зазначається у службових записках на ім'я директора позивача, копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач не підписав зазначений договір до сьогоднішнього часу.

Відповідно до ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Згідно зі ст. 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі.

Отже, оскільки договір з вини відповідача між сторонами по справі не укладено, суд вважає, факт відсутності достатніх правових підстав для користування спірною квартирою ОСОБА_1 доведено належними доказами по справі.

Судом у порядку ст. 180 ЦПК України допитано у якості свідків осіб, викликаних за клопотанням позивача, показання яких згідно зі ст. ст. 57, 63 ЦПК України є доказами по справі.

На підставі показань свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судом встановлено, що квартира № 210 знаходиться на другому поверсі багатоповерхового будинку по АДРЕСА_1. В квартирі розташовані меблі (диван, стіл, стільці, кухонний гарнітур), відсутні будь - які речі, в тому числі особисті, речі особистого догляду, предмети гігієни, одяг тощо. В квартирі ніхто не проживає, квартира призначена для здійснення діяльності з надання її в оренду подобово за плату. Плата складає 170 грн. за добу. Свідки неодноразово наймали спірну квартиру для особистих потреб.

На підставі показань свідка ОСОБА_7 судом встановлено, що ОСОБА_7 зареєстрований в спірній квартирі. Свідок пояснив суду, що відповідач, ОСОБА_1, ніколи в спірній квартирі не проживав. Відповідач використовує квартиру для здійснення підприємницької діяльності, а саме здає квартиру у найм за плату. Особисті речі, речі особистого догляду та предмети гігієни, які свідчили б про постійне проживання в квартирі та чоловічий одяг в квартирі також відсутні. Свідок ОСОБА_7 не зміг користуватися квартирою, яка належала йому на праві власності у період з 26.06.2009 року по 13.06.2012 року, оскільки в квартирі постійно знаходилися невідомі люди, які знімали її у відповідача.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8, пояснив суду, що ОСОБА_1 проживає у іншому місті, а не у спірній квартирі.

Судом у порядку ст. 137 ЦПК України було витребувано інформації про реєстрацію права власності на нерухоме майно станом на 01.01.2013 року.

Відповідно до інформації КП «Харківське міське БТІ» від 24.10.2014 року № 7921 згідно з матеріалами обліку станом на 31.12.2012 року на ім'я ОСОБА_1 зареєстрована частина квартири АДРЕСА_2 на праві спільної сумісної власності згідно зі свідоцтвом про право власності на житло, виданим 26.07.1999 р.

Пояснення відповідача ОСОБА_1 про те, що він користується квартирою законно, на підставі ордеру не беруться до уваги судом, оскільки єдиною підставою для проживання у квартирі відповідно до ст. 810, 811 ЦК України є договір найму, укладений між сторонами в письмовій формі.

На підставі зазначених доказів, судом встановлено, що відповідач здає квартиру в найм без згоди позивача, у зв'язку з чим, позивач не має можливості фактично користуватися квартирою, яка належить йому на праві власності. Відповідач має інше житло для проживання та проживає у іншому місці.

Суд вважає, що у зв'язку з користуванням відповідачем квартирою з метою здавання в оренду третім особам, позивач позбавлений можливості здійснювати всебічно своє право власності, зокрема право володіння та право користування квартирою.

Відповідно до ст. 1 Протоколу N 1 до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 20.03.52 року кожна фізична або юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ст. 41 Конституції України).

Стаття 3 ЦК України встановлює, що однією з основ цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності та судовий захист цивільних прав.

Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На підставі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст. 116 Житлового Кодексу України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства, суд вважає, що всі особи мають утримуватися від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди. Не допускається також протиправне позбавлення права власності або обмеження в його здійсненні.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 387, 391 ЦК України.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до цієї норми власник майна має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає користуванню ним.

Таким чином, на думку суду, дії відповідача, зокрема зміна дверних замків та здавання квартири у найм третім особам обмежує право користування цим приміщенням позивача, як власника. Відповідачем чиняться перешкоди позивачу у здійсненні права власності належним йому майном. Внаслідок неправомірних дій відповідача позивач взагалі не може користуватися квартирою, яка належить йому на праві власності.

Таким чином, враховуючи, той факт, що позивач є власником спірної квартири відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.10.2014 року, виданого Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції у Харківській області, відповідач займає квартиру безпідставно (будь-яких договірних відносин найму між відповідачем та позивачем не існує, а саме з вини відповідача не укладено договір найму квартири АДРЕСА_1), відповідач ніколи постійно не проживав у квартирі (підтверджується актами про непроживання та показаннями свідків), без згоди позивача здає квартиру в найм стороннім особам за плату, чим обмежує права позивача як власника, відповідач підлягає виселенню з квартири.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги є такими, що відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню у повному обсязі. Порушене право позивача повинно бути захищено судом, усунено перешкоди у здійсненні товариством з обмеженою відповідальністю «Центр-Офіс» права власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 з зазначеної квартири.

На підставі ст. 1 Протоколу N 1 до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 20.03.52 року, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 16, 316, 317, 319, 321, 391, 810, 811 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Офіс» - задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні товариством з обмеженою відповідальністю «Центр - Офіс» права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові) з квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Офіс» (61128, м. Харків, проспект Льва Ландау, буд. 149, код ЄДРПОУ 35245190), судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя