Ухвала

від 27.02.2017 по справі 643/21664/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/790/1739/17 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 643/21664/13ц Сиротников Р.Є.

Категорія: житлові Доповідач - Швецова Л.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Швецової Л.А.,

Суддів: Бровченка І.О., Малінської С.М.,

За участі секретаря: Кучер Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 13 грудня 2016 року

по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Центр-офіс до ОСОБА_2, за участю третьої особи Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області про усунення перешкод у здійснення права власності, виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року ТОВ Енергоремонт звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення з квартири.

В обґрунтування позову посилався на те, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 5 березня 2013 року ТОВ Енергоремонт є власником квартири АДРЕСА_1. Згідно форми А, ОСОБА_2 зареєстрований у зазначеній квартирі з 2003 року, оскільки він не проживає, а користується квартирою для підприємницької діяльності, а саме здає в оренду,чим перешкоджає позивачу в користуванні зазначеною квартирою, просили виселити відповідача.

Заочним рішенням Московського районного суду м.Харкова від 21 березня 2014 року позовні вимоги ТОВ Енергоремонт задоволені в повному обсязі.

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до районного суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 18 липня 2014 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено.Заочне рішення Московського районного суду від 21 березня 2014 року скасовано, та справу призначено до розгляду в загальному порядку.

10 жовтня 2014 року районним судом здійснено заміну сторони позивача ТОВ Центр-Офіс , яке є правонаступником прав та обов'язків ТОВ Енергоремонт .

Також, 10 жовтня 2014 року ТОВ Центр-Офіс звернувся до суду з заявою, в якій підтримало позовні вимоги ТОВ Енергоремонт та уточнило позовні вимоги

В обґрунтування позову ТОВ Центр Офіс зазначало, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.10.2014 року, виданого Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції у Харківській області воно є власником квартири АДРЕСА_1 Згідно форми А з 2003 року в квартирі зареєстрований відповідач, ОСОБА_2 Відповідач з позивачем не уклав договір найму, в зазначеній квартирі не проживає та ніколи не проживав, користується приміщенням з метою здійснення підприємницької діяльності, а саме, здає в оренду квартиру, змінив замки та має особисті ключі від цієї квартири, тим самим перешкоджає позивачу вільно користуватися зазначеною квартирою, яка належить йому на праві приватної власності.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 13 грудня 2016 року позовні вимоги ТОВ Центр-Офіс задоволено.

Усунуто перешкоди у здійсненні ТОВ Центр - Офіс права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ Центр-Офіс судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 -ОСОБА_3 просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування скарги посилався на те, що судом першої інстанції не враховано те, що 23 червня 2003 року ОСОБА_2 було видано ордер на житлову площу у гуртожитку, рішенням Московського районного суду м.Харкова від 25 липня 2006 року зобов'язано ВАТ ХЕРП укласти договори житлового найму і відкрити особові рахунки на мешканців будинку. ВАТ ХЕРП не уклало договір найму та особовий рахунок не було відкрито не з вини відповідача. Зміна власника житла не є достатньою підставою для виселення мешканців квартир без надання їм іншого приміщення.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не з'явилися, документів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання не надали.

Судова колегія приходить до висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін, оскільки сторони не виявили належної зацікавленості у розгляді справи, вказана позиція щодо можливості розгляду справи без участі сторін висловлена у рішення Європейського суду з прав людини по справі Каракуця проти України .

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення проти них, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга представника відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст..303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Суд, за ч.1 ст.11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ Цент-Офіс суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_2 займає квартиру безпідставно, ніколи постійно в ній не проживав, окрім цього без згоди позивача здає квартиру в найм стороннім особам за плату, чи обмежує права ТОВ Офіс-Центр .

Судова колегія вважає, що такі висновки суду першої інстанції є правильними, обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства.

Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На підставі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вказані норми спрямовані на реалізацію кожного на оренду житла, передбаченого ст..47 Конституції України.

Так, відповідно до ч.2 ст.158 ЖК України договір укладається між власником будинку (квартири) з наймачем у письмовій формі. Договір повинен містити вказівки на предмет договору, строк, на який він укладається, визначати права і обов'язки наймодавця і наймача та інші умови найму. З 01 січня 2004 року введено в дію ЦК, глава 59 якого регулює правовідносини за договором найму(оренди) житла.

Відповідно до ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Згідно зі ст. 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі.Жодних застережень щодо форми договору чи порядку його реєстрації цивільне законодавство не передбачає. Також законодавство не передбачає і реєстрації такого виду правочинів.

З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ ХЕРП та ОСОБА_2 договір найму з 2003 по 2013 роки укладений не був, даних про те, що саме ВАТ ХЕРП усунувся від укладення вказаного договору, матеріали справи не містять.

Крім цього, відсутні дані про укладення договору найму з ТОВ Енергоремонт , якому відповідно до свідоцтва про право власності належав житловий будинок за адресоювАДРЕСА_1, на праві власності з 5 березня 2013 року.

Відповідно до ч.3 ст. 116 Житлового Кодексу України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 387, 391 ЦК України.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до цієї норми власник майна має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає користуванню ним.

Крім цього, положення ст..391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.

По справі , згідно наданих доказів встановлено ТОВ Енергоремонт на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, яке видане реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції в Харківській області 05.03.2013 року, копія якого є в матеріалах справи.

Відповідно до п.1.1 Статуту ТОВ Центр-Офіс є правонаступником ТОВ Енергоремонт , що реорганізувалося шляхом приєднання до ТОВ Центр-Офіс .

Відповідно свідоцтва про право власності від 03.10.2014 року ТОВ Центр-Офіс є власником квартири АДРЕСА_1 загальною площею 37,8 кв.м., житловою площею 31,9 кв.м.

Як вбачається з довідки форми А, ОСОБА_2 зареєстрований в цій квартирі з 2003 року.

17 вересня 2013 року ТОВ Центр-Офіс було направлено ОСОБА_2 листа з пропозицією оформити договір найму вищезазначеної квартири, але він так і не підписав зазначений договір.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем доведено факт наявності права власності на квартиру у ТОВ Центр-Офіс .

Також, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що з моменту реєстрації права власності на квартиру ТОВ Центр-Офіс , право користування даною квартирою ОСОБА_4 було припинено, договору найму квартири між сторонами не укладено.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виявив намір на власний розсуд користуватися своєю власністю і тому позовні вимоги щодо усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення із приміщення, є обґрунтованими, та відповідають положенням ст..16 ЦК України, а порушене право власності підлягає відновленню.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а відповідно до п.3 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Також на підставі показань свідків, допитаних в суді першої інстанції, встановлено, що в квартирі ніхто не проживає, квартира використовується для здійснення діяльності з надання її в оренду подобово за плату, яка складає 170 грн. за добу. Окрім цього, свідки пояснили, що ОСОБА_2 ніколи в спірній квартирі не проживав.

Відповідно інформації КП ХМБТІ від 24 жовтня 2014 року № 7921 ОСОБА_2 належить частина квартири АДРЕСА_3 на праві спільної сумісної власності згідно зі свідоцтвом про право власності на житло, виданого 26 липня 1999 року, тобто на час ухвалення рішення у 2003 році про закріплення за ОСОБА_2 кімнати АДРЕСА_1 відповідачу на праві власності належала вищезазначена квартира. Також, згідно інформації КП ХМБТІ від 24 жовтня 2014 року № 7921 ОСОБА_2 належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 19.04.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом р.№974.

Тому, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач своїми діями чинить перешкоди позивачу в користуванні, розпорядженні та володінні майном, що належить позивачу на праві власності.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2-ОСОБА_3 про те, що з вини ВАТ ХЕРП відповідачем не укладено договір найму квартири, спростовуються наявними матеріалами справи, та судова колегія відхиляє за їх безпідставності, оскільки ОСОБА_2 зареєстрований за адресою квартири, але використовує її за іншим призначенням, договір найму за пропозицією позивача не уклав, має інше житло для проживання чим порушує права позивача, як власника майна.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Виходячи із наведеного та керуючись ст..ст. 303, 304, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 13 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Швецова Л.А.

Судді Бровченко І.О.

Малінська С.М.