Постанова

від 13.12.2016 по справі 910/20413/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р. Справа№ 910/20413/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Пантелієнка В.О.

Остапенка О.М.

за участі представників:

ТОВ "Шелтер-ДС" - Горба В.П., Кулаков С.А., довір. б/н від 12.12.2016

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю

"Шелтер-ДС"

на рішення Господарського суду м. Києва від 03.02.2016

у справі №910/20413/15 (суддя Прокопенко Л.В.)

за позовом приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Шелтер-ДС"

про стягнення 24701,96 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2016 у справі №910/20413/15 задоволено позовні вимоги приватної організації (далі - ПО) "Українська ліга авторських та суміжних прав" до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Шелтер-ДС" про стягнення боргу за договором №КБР-40/07/11 від 13.07.2011.

Вирішено стягнути з ТОВ "Шелтер-ДС" на користь ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" основну заборгованість в розмірі 15350 грн, інфляційні втрати в розмірі 6708 грн 01 коп., 3% річних в розмірі 332 грн, пеню в розмірі 2311 грн 44 коп. (всього 24701,45 грн), судовий збір в розмірі 1827 грн.

22.02.2016 ТОВ "Шелтер-ДС" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/20413/15 від 03.02.2016 та прийняти нове, яким визнати недійсним договір №КБР-40/07/11 від 13.07.2011, в позові відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (в складі колегії суддів: Разіна Т.І. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Остапенко О.М., Сотніков С.В.) від 03.03.2016 апеляційну скаргу було повернуто без розгляду на підставі п. 3 ст. 97 Господарського процесуального кодексу (далі за тестом - ГПК) України.

05.04.2016 апеляційна скарга ТОВ "Шелтер-ДС" надійшла повторно. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (в складі колегії суддів: Шипко В.В. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Верховець А.А., Остапенко О.М.) від 22.06.2016 скаргу було повернуто без розгляду на підставі п. 4 ст. 97 ГПК України.

15.06.2016 апеляційна скарга ТОВ "Шелтер-ДС" надійшла до суду утретє. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: Шипко В.В. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Верховець А.А., Сотніков С.В.) від 15.06.2016 скаргу повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

02.11.2016 апеляційна скарга ТОВ "Шелтер-ДС" надійшла до суду вчетверте. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: Верховець А.А. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.) від 04.11.2016 скаргу прийнято до провадження, призначено до розгляду на 13.12.2016.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. В засіданні 13.12.2016 представниками учасників провадження у справі надані усні пояснення по суті спору, сторонам забезпечена можливість реалізації процесуальних прав. Додаткових доказів у справі, окрім вже наявних, подано не було, клопотань щодо їх витребування не заявлено.

З урахуванням наявних в матеріалах доказів завчасного повідомлення усіх сторін про час і місце розгляду справи, відсутності клопотань про відкладення, інших нерозглянутих клопотань чи то таких, які не могли бути заявлені через обмеженість строків розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги по суті.

Наводячи підстави, з яких порушено питання про перегляд оскарженого рішення, апелянтом вказано на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвели до прийняття неправильного рішення, неповне з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи, наведені загальні доводи і міркування в підтвердження викладених обставин тощо.

Наголошено на тому, що судом першої інстанції було необґрунтовано, на переконання скаржника, чотири рази поспіль повернуто без розгляду по суті поданий ним зустрічний позов про визнання договору №КБР-40/07/11 від 13.07.2011 недійсним, який так і не було прийнято до розгляду, у т.ч. в межах окремого провадження.

Зазначено про те, що при укладенні договору №КБР-40/07/11 від 13.07.2011 ПО "Українська ліга авторських та суміжних прав" було введено в оману підписантів укладеної з ТОВ "Шелтер-ДС" угоди в частині наявності повноважень організації колективного управління інтелектуальної власності в Україні.

Вказано на те, що ПО "Українська ліга авторських та суміжних прав" не є відповідною уповноваженою організацією, що при укладенні спірного договору були порушені права авторів і власників відповідних прав в частині визначення сум роялті у розмірі, меншому ніж передбачено чинним законодавством мінімальним розміром відповідної авторської винагороди тощо.

За змістом ст. 99, 101 ГПК України в апеляційній інстанції з урахуванням особливостей справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у суді першої інстанції, переглядаючи рішення, апеляційний господарський суд користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції обмежений у правах щодо вирішення спору, розгляду апеляційної скарги і справи по суті, межі яких визначені ст. 101, 103 ГПК України. Досліджуючи матеріали справи, оцінюючи наявні докази, колегія суддів відзначає, що відповідно до ст. 4, 4-1 ГПК України господарський суд вирішує спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом положень ст. 32, 33, 43 ГПК України суд оцінює у т.ч. пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з наявних матеріалів, ПО "Українська ліга авторських та суміжних прав" є організацією, що має повноваження надавати дозвіл на використання об'єктів авторського права та здійснювати збір винагороди (роялті) за використання об'єктів суміжних прав способом публічного виконання на підставі Свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за №19/2011 від 24.01.2011 та Договором доручення №ЛУ-01/20/11 від 20.01.2011.

13.07.2011 між ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" та ТОВ "Шелтер-ДС" було укладено договір №КБР-40/07/11 за умовами якого відповідач зобов'язався перераховувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до даного договору, не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця за який здійснюється платіж. У разі затримки платежів, позивач мав право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (п.2.6. договору).

Пунктом 3.4. договору визначено, що відповідач зобов'язувався протягом п'яти днів письмово повідомити позивача про припинення публічного виконання фонограм в закладах відповідача, зазначених у відповідних додатках до даного договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин відповідач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках, у повному обсязі і за весь період.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 13.07.2012, а в частині невиконання фінансових зобов`язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання (п.4.1. договору).

Згідно п. 4.2. договору, у випадку, якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1 дати припинення дії договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа.

В матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору №КБР-40/07/11, в зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір автоматично пролонговувався та станом на день прийняття рішення по справі був чинним.

Відповідно до п. 1.2. додатку №2 до договору загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 1000 грн, а згідно з Додатковою угодою №1 від 01.03.2014 - з 26.04.2014 складала 850 грн.

Як вказував позивач, не заперечувалось відповідачем та підтверджується матеріалами справи, відповідач неналежним чином виконував умови договору щодо оплати роялті, в зв'язку із чим і утворилась заборгованість у розмірі 15350 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання щодо оплати винагороди за договором у зв'язку з чим і просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 15350 грн, інфляційні втрати в розмірі 6708,01 грн, 3% річних в розмірі 332,51 грн, пеню у розмірі 2311,44 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу (далі - ГК) України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 ЦК України також передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору, приписи ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 15350 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присічним.

Позивач просив стягнути з відповідача 332,51 грн - 3 % річних, інфляційних втрат в розмірі - 6708,01 грн, 2311,44 грн - пені, надав відповідний розрахунок. Самостійно здійснивши розрахунок (перерахунок) суми пені , інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розрахунок позивача відповідає матеріалам справи, а тому підлягає задоволенню вимоги про стягненні пені в розмірі 2311,44 грн, інфляційних втрат в розмірі 6708,01 грн, 3% річних в розмірі 332,51 грн.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, як і вже вказано вище, обмежений у правах щодо вирішення спору, розгляду апеляційної скарги і справи по суті, межі яких визначені ст. 101, 103 ГПК України. Частиною 3 ст. 101 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. В матеріалах справи відсутні як такі докази звернення із зустрічним позовом і процесуальні рішення суду щодо повернення зустрічної позовної заяви про визнання договору №КБР-40/07/11 від 13.07.2011 недійсним, відсутні докази оскарження відповідних рішень, якщо б такі і були прийняті.

Розглянувши ж доводи апеляційної скарги, обставини справи в їх сукупності, перевіривши матеріали і дослідивши наявні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, перевірки законності та обґрунтованості, колегія суддів не вбачає доводи, наведені в скарзі спроможними і такими які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, які є підставою скасування (зміни) оскарженого рішення як такого, що в цілому відповідає вимогами законності та обґрунтованості.

Керуючись ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шелтер-ДС" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2016 у справі №910/20413/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст складено 14.12.2016

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді В.О. Пантелієнко

О.М. Остапенко