Постанова

від 13.12.2016 по справі 910/10455/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р. Справа№ 910/10455/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: Угольков Є.О. - за дов.

від відповідача: Довганюк О.М. - за дов.; Неведрова Н.В. - за дов.

від третіх осіб: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016

у справі №910/10455/16 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Теп Транско»;

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Карготранс»

про стягнення 73 591,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Лізингова компанія «Укртранслізинг» (далі, позивач або ПрАТ «Укртранслізинг») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі, відповідач або ПАТ «Укрзалізниця») про стягнення 73 591,98 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання телеграми відповідача від 03.12.2015 №ЦЗЛ-8/324 були відставлені від експлуатації вагони-зерновози, власником яких є позивач. Позивач вважає, що внаслідок таких неправомірних дій відповідача позивачу нанесено збитки у вигляді упущеної вигоди, оскільки відставлені від експлуатації вагони-зерновози знаходились у користуванні третіх осіб - ТОВ «Теп Транско» та ТОВ «Карготранс» на підставі договорів оренди вагонів, у зв'язку з чим економічна вигода позивача була передбачувана та реальна на підставі відповідних договорів оренди вагонів з вказаними контрагентами позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Теп Транско» (далі, третя особа-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Карготранс» (далі, третя особа-2).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у справі №910/10455/16 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг» 73 591,98 грн. (сімдесят три тисячі п'ятсот дев'яносто одну гривню 98 коп.) збитків у вигляді упущеної вигоди, 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, які необхідні для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків. Факт завданих позивачу з вини відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 73 591,98 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому відповідні позовні вимоги визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у справі №910/10455/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, не відповідає обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що непоодинокі випадки сходження вантажних вагонів внаслідок зламів бокових рам виготовлення ПрАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» давали обґрунтовані підстави для висновку про потенційну загрозу сходження вагонів, тому відповідачем було правомірно і обґрунтовано застосоване право прийняти рішення щодо відставлення від експлуатації 177 вагонів-зерновозів позивача, що було здійснено з конкретною метою - забезпечення безпеки руху. Дії відповідача по відставленню вагонів повністю відповідали законодавству та за конкретних обставин були вимушеними і повністю відповідали тій меті, заради якої законодавство дозволяє робити відставлення. За таких обставин, в діях Укрзалізниці відсутні такі елементи складу цивільного правопорушення, як вина та протиправна поведінка, що, на думку відповідача, виключає відповідальність відповідача перед позивачем.

В обґрунтування належних підстав щодо відставлення від експлуатації вагонів-зерновозів відповідач послався на норми Положення про систему управління безпекою руху поїздів у Державній адміністрації залізничного транспорту України» (ПАТ «Укрзалізниця») за №729/19467 від 17 червня 2011 року та Протокол п'ятдесят сьомого засідання ради із залізничного транспорту держав - учасників Співдружності від 16-17 жовтня 2012 року відповідно «Єдиного плану спільних дій щодо забезпечення контролю якості продукції, що випускається, експлуатованої на залізничних адміністраціях держав-учасниць Співдружності» (далі, Єдиний план), а саме пункти 5, 6 вказаного Єдиного плану.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 06.12.2016. 06.12.2016 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.

У відзиві позивач зазначив, що ним надано дефектні відомості по усім боковим рамам, встановленим на 177 вагонах власності ПрАТ «Укртранслізинг», чим підтверджено їх належний технічний стан (окрім того, долучено технічні паспорти по кожному з вагонів); відповідачем не надано жодного доказу, що підтверджував би те, що бокові рами, встановлені на вагонах за номерами 61687414, 61635314, 61833216, мають які-небудь дефекти або відхилення від встановлених норм внаслідок їх виробництва на ПрАТ «Кременчуцький сталеливарний завод»; відповідачем не надано жодного доказу, що підтверджував би те, що бокові рами, встановлені на вагонах за номерами 61687414, 61635314, 61833216, входили до однієї плавки з вагонами, які знаходяться у власності ПрАТ «Укртранслізинг»; відсутній будь-який висновок експертної установи, що підтверджував би позицію відповідача про те, що бокові рами, які були виготовлені ПрАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», є дефектними, бракованими або виготовлені з іншими порушеннями; відсутнє будь-яке праве обґрунтування заходів, які здійснив відповідач, оскільки Єдиний план, на який посилається відповідач, був прийнятий набагато пізніше тих подій, які мали місце, а тому не може бути використаний як правова підстава дій ПАТ «Укрзалізниця».

Представники третіх осіб у судове засідання, призначене на 06.12.2016, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 розгляд справи було відкладено на 13.12.2016.

У судове засідання, призначене на 13.12.2016, представники третіх осіб знову не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення третіх осіб про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, та з огляду на те, що їх неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі третіх осіб.

Представник позивача у судових засіданнях проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судових засіданнях підтримував доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду скасувати, у позові відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, телеграмою ПАТ «Укрзалізниця» від 03.12.2015 №ЦЗЛ-8/324 (далі, телеграма; том 6, а.с. 151-152) відставлено від експлуатації вагони-зерновози у кількості 177 одиниць, власником яких є ПрАТ «Укртранслізинг», під які підкочені бокові рами 2013 року виготовлення, у зв'язку з наявними фактами сходження вагонів протягом 2015 року внаслідок зламів бокових рам з клеймом «14», виготовлених ПрАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», та встановлено вимогу щодо проведення ремонту або встановлення нових бокових рам (перелік відставлених вагонів-зерновозів наведено у Додатку №1 до позовної заяви).

Судом встановлено, що відповідно до Договору №3-а/560 від 21.07.2003, укладеного між Відкритим акціонерним товариством - лізингова компанія «Укртранслізинг» та Фондом державного майна України (далі, ФДМУ), що діяв в інтересах Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця», ФДМУ прийняв участь у підписці на акції ВАТ «Укртранслізинг». Згідно умов наведеного договору, оплата акцій здійснюється за рахунок коштів та майна залізниць. В оплату акцій третьої емісії ФДМУ до Статутного капіталу ПрАТ «Укртранслізинг» було передано у власність ПрАТ «Укртранслізинг» 507 (п'ятсот сім) вантажних вагонів-зерновозів, в тому числі і 177 вагонів-зерновозів, які були відставлені від експлуатації на виконання телеграми ПАТ «Укрзалізниця», що підтверджується Актом приймання-передачі залізничного рухомого складу (вантажних вагонів-зерновозів) від 27.12.2013 (з додатком).

На виконання вищезазначеної телеграми ПАТ «Укрзалізниця», вагони-зерновози у кількості 177 одиниць з метою проведення технічного огляду були направлені на технічне обслуговування до наступних вагонних депо: Знам'янка, Дарниця, Жмеринка, Козятин, Конотоп, Котовськ, Кременчук, Одеса-Застава, Херсон та Основа.

Направлення вагонів-зерновозів, які були відставлені від експлуатації, на технічне обслуговування до вагонних депо на виконання телеграми ПАТ «Укрзалізниця» здійснювалось на підставі Повідомлень про ремонт або технічне обслуговування вагона (форма ВУ-23М, затверджена наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц), які були сформовані на кожну одиницю рухомого складу, із зазначенням ідентичної несправності - «Остановка по указанию ж/д администрации. Диагностика деталей тележек».

За результатами технічного огляду вагонів-зерновозів, які були відставлені від експлуатації, вагонними депо, що здійснювали такий огляд, були сформовані Дефектні відомості на ремонт вантажного вагона (форма ВУ-22, затверджена наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц) із зазначенням виконаних робіт, пов'язаних із діагностикою та технічним оглядом бокових рам на виявлення дефектів.

По закінченню огляду на кожний вагон-зерновоз, відставлений від експлуатації, були складені Повідомлення про приймання вантажних вагонів із технічного обслуговування (форма ВУ-36М, затверджена наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц), в яких зафіксовано дату випуску вагону з ремонту.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за результатом проведення вагонними депо технічного огляду 177 вагонів-зерновозів на предмет наявності дефектів бокових рам, як того вимагало ПАТ «Укрзалізниця», жодного дефекту чи пошкодження бокових рам на вагонах-зерновозах, власником яких є ПрАТ «Укртранслізинг», виявлено не було.

Згідно статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Так, предметом спору в даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 73 591,98 грн. (які складають недоотриману орендну плату), завданих позивачу внаслідок відставлення відповідачем від експлуатації вагонів-зерновозів, власником яких є позивач, які знаходились у користуванні третіх осіб (ТОВ «Теп Транско» та ТОВ «Карготранс») на підставі договорів оренди вагонів.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки вважає, що в діях ПАТ «Укрзалізниця» відсутні такі елементи складу цивільного правопорушення, як вина та протиправна поведінка, що виключає відповідальність відповідача перед позивачем.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Аналогічну норму містить частина 1 статті 174 Господарського кодексу України, згідно змісту якої господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання тощо.

Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками у відповідності до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3 статті 22 Цивільного кодексу України).

Відшкодування збитків у сфері господарювання передбачено главою 25 Господарського кодексу України. Зокрема, відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, як нормами статті 22 Цивільного кодексу України, так і нормами статті 224 Господарського кодексу України під збитками, в тому числі, розуміються не одержані доходи. При цьому, в Цивільному кодексі України не одержані доходи називаються упущеною вигодою.

Разом з цим, згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Зокрема визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом статей 22, 1166 Цивільного кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанови Верховного Суду України від 18 травня 2016 у справах №3-194гс16, №3-271гс16).

Як уже зазначалося, за результатом проведення вагонними депо технічного огляду 177 вагонів-зерновозів на предмет наявності дефектів бокових рам, як того телеграмою вимагало ПАТ «Укрзалізниця», жодного дефекту чи пошкодження бокових рам на вагонах-зерновозах власності ПрАТ «Укртранслізинг» не виявлено, що підтверджується складеними дефектними відомостями (форма ВУ-22).

Так, жодна з дефектних відомостей (форма ВУ-22), складена за результатами обстеження 177 вагонів-зерновозів, не містить інформацію про проведення будь-яких робіт, які були б пов'язані із усуненням несправності бокових рам, виготовлених ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», або їх заміною, що свідчить про відсутність будь-яких несправностей, поломок або дефектів, які були б пов'язані із боковими рамами, встановленими на відставлених від експлуатації вагонах-зерновозах.

Відповідач у відзивах на позовну заяву від 19.09.2016 та від 10.10.2016, підтвердив, що за результатами проведення вагонними депо технічного огляду 177 вагонів-зерновозів на предмет наявності дефектів бокових рам - пошкоджень бокових рам на вагонах-зерновозах не виявлено.

Наявні в матеріалах справи дефектні відомостей (форма ВУ-22) містять зазначення дати проведення останнього планового ремонту, після проведення якого вагони-зерновози були у справному технічному стані, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, на обґрунтування належних підстав щодо відставлення від експлуатації вагонів-зерновозів власності позивача, відповідач посилається на «Положення про систему управління безпекою руху поїздів у Державній адміністрації залізничного транспорту України» (ПАТ «Укрзалізниця») за №729/19467 від 17 червня 2011 року (далі, Положення), у тому числі на пункти 12.5., 12.6.

Так, відповідно до пункту 1.4. Положення відповідач посилається на визначення термінів «безпека руху», «управління безпекою руху».

Згідно пункту 1.8. Положення повноваження Укрзалізниці стосовно організації та убезпечення руху поїздів визначаються цим Положенням, Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457, Правилами технічної експлуатації залізниць України затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 20.12.96 № 411, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 25.02.97 за № 50/1854 (далі, ПТЕ).

Пунктом 1.11. Положення визначено, що основною метою забезпечення безпеки руху на залізничному транспорті є спроможність транспорту функціонувати в режимі, що забезпечує виконання поїзної та маневрової роботи й унеможливлює чи мінімізує рівень відхилень від нормального експлуатування, які є потенційною або наявною небезпекою, а також здатність змінювати свої параметри у разі виникнення потенційної загрози для унеможливлення її подальшого розвитку.

Пункт 1.12. Положення містить перелік принципів, з додержанням яких повинна підтримуватись безпека на транспорті, серед яких, зокрема, забезпечення пріоритетності безпеки руху над господарськими та відомчими інтересами.

Згідно пункту 1.13. Положення визначено, що з метою організації та координації діяльності, спрямованої на забезпечення безпеки руху на залізничному транспорті, передбачаються, зокрема: організація контролю за приведенням рухомого складу та елементів інфраструктури залізничного транспорту у відповідність до вимог ПТЕ; систематична організація і проведення обстеження технічних засобів залізничного транспорту: рухомого складу, пристроїв та споруд колійного господарства, сигналізації і зв'язку, електропостачання - та вжиття заходів щодо утримання їх у постійній справності.

Відповідно до пунктів 12.5., 12.6. Положення планові та позапланові заходи нагляду (контролю) здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій. З урахуванням значення прийнятного ризику усі підприємства та структурні підрозділи Державної адміністрації залізничного транспорту України, що підлягають нагляду (контролю), належать до одного з трьох ступенів ризику: високого, середнього та низького. Критерії оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності та визначення періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю) у галузі залізничного транспорту затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 №365.

Інформація про виявлені відхилення від вимог безпеки руху та транспортні події надходить до органів управління для аналізу, розслідування, прийняття управлінських рішень та контролю за їх виконанням (пункту 13.5. Положення).

Управління безпекою руху поїздів здійснюють шляхом постійного цілеспрямованого виявлення негативних чинників, їх аналізу, розроблення додаткових керівних дій, їх реалізації та контролю за виконанням (пункт 13.6. Положення).

Водночас, відповідно до пункту 1.2. Положення його дія поширюється на всі підприємства та структурні підрозділи Державної адміністрації залізничного транспорту України.

Отже, приписами Положення регулюються заходи контролю щодо підприємств та структурних підрозділів Державної адміністрації залізничного транспорту України. ПрАТ «Укртранслізинг» не належить до таких підприємств, а тому пункти 12.5., 12.6. Положення до нього не застосовуються.

Крім того, оцінивши в сукупності зміст вищенаведених пунктів Положення, колегія суддів зазначає, що вказані пункти передбачають загальні принципи та координацію діяльності ПАТ «Укрзалізниця» щодо управління безпекою руху поїздів, проте не містять чітких вказівок на відставлення від експлуатації вагонів, рівно як і умов та порядку здійснення такого відставлення від експлуатації.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі зазначає, що рішення щодо відставлення від експлуатації 177 вагонів-зерновозів було прийняте керівниками ПАТ «Укрзалізниця» на підставі «Протоколу п'ятдесят сьомого засідання Ради із залізничного транспорту держав - учасників Співдружності» від 16-17 жовтня 2012 року відповідно «Єдиного плану спільних дій щодо забезпечення контролю якості продукції, що випускається, експлуатованої на залізничних адміністраціях держав-учасниць Співдружності» (далі, Єдиний план), в зв'язку з тим, що протягом 2015 року були допущені непоодинокі випадки сходження вантажних вагонів внаслідок зламів бокових рам, виготовлених ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» у 2013 році (08.05.2015 на перегоні Костянтинівка - Кіндратівна Донецької залізниці допущено сходження вагону №6168714 через злам бокової рами №7806; 26.08.2015 на перегоні Ольшаниия - Карапиші Південно-Західної залізниці допущено сходження вагону №61687414 через злам бокової рами №3049; 01.12.2015 на перегоні Баглій - Сухачівка Придніпровської залізниці допущено сходження вагону №61833216 через злам бокової рами №2653. Вказані випадки наведені у телеграмі ПАТ «Укрзалізниця» від 03.12.2015 № ЦЗЛ-8/324).

Згідно пункту 6 вказаного Єдиного плану у редакції із змінами, затвердженими «Протоколом шістдесят четвертого засідання Ради із залізничного транспорту держав - учасниць Співдружності» від 18-19 травня 2016 року, на який посилається відповідач (том 6, а.с. 154-156), при зламі трьох литих деталей візків одного виробника, виготовлених в один рік, протягом одного року забезпечити вжиття заходів щодо відставлення від експлуатації вантажних вагонів укомплектованих неякісною продукцією, в тому числі при проведенні планових видів ремонту.

Однак, відставлення вагонів відбулось до травня 2016 року, тому положення наведеної відповідачем редакції пункту 6 Єдиного плану не поширюються на відносини, які виникли до внесення відповідних змін.

Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відставлені від експлуатації вагони-зерновози власності ПрАТ «Укртранслізинг» були укомплектовані «неякісною продукцією», зокрема, «неякісними» боковими рамами.

Водночас, відповідно до пункту 5 Єдиного плану, від експлуатації повинні відставлятися лише вагони, під котрі були підкочені бокові рами однієї плавки з тими, котрі спричинили порушення безпеки руху, рішення про подальшу експлуатацію литих деталей візків з цієї плавки приймається за результатами експертизи сталі по хімічним та фізико-механічним властивостям, в тому числі металографічних досліджень, проведених спеціалізованою організацією на підставі діючих нормативних актів у відповідності з національним законодавством.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що бокові рами, підкочені під 177 відставлених від експлуатації вагонів-зерновозів власності ПрАТ «Укртранслізинг», входили до партій бокових рам однієї плавки з боковими рамами, які спричинили порушення безпеки руху, зокрема, спричинили сходження вагонів №6168714, №61687414, №61833216 внаслідок зламів бокових рам виготовлення ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» у 2013 році (саме на ці випадки відповідач посилався у телеграмі від 03.12.2015 № ЦЗЛ-8/324).

Крім того, рішення про подальшу експлуатацію бокових рам, відлитих з однієї плавки, повинно було прийматись на підставі експертиз, вказаних у пункті 5 Єдиного плану, тоді як у матеріалах справи відсутні жодні висновки відповідних експертиз.

З огляду на наведене, судом не беруться до уваги твердження відповідача про те, що бокові рами, які були виготовлені ПрАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» у 2013 році, є дефектними, бракованими або виготовлені з іншими порушеннями, що можуть призвести до порушення безпеки руху, оскільки вказані твердження не підтверджені жодними належними та допустимими доказами та ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача.

В обґрунтування належних підстав щодо відставлення від експлуатації вагонів-зерновозів власності позивача, відповідач також посилався на пункт 12.11. «Правил технічної експлуатації залізниць України» (далі, Правила технічної експлуатації), затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 20.12.1996 №411, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.12.1997 за № 50/1854.

Згідно пункту 1 Правил технічної експлуатації дані правила встановлюють основні положення та порядок роботи залізниць і працівників залізничного транспорту України, основні розміри, норми утримання найважливіших споруд, пристроїв та рухомого складу і вимоги, які ставляться до них, систему організації руху поїздів та принципи сигналізації (пункт 1 наведених правил).

Правила технічної експлуатації обов'язкові для усіх підрозділів та працівників залізничного транспорту. Виконання Правил технічної експлуатації забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху (пункт 2 Правил технічної експлуатації).

Пункт 12.11. Правил технічної експлуатації, на який посилається відповідач, передбачає, що технічне обслуговування без відчеплення та з відчепленням і ремонт вагонів проводиться в пунктах технічного обслуговування, у вагонних депо і на заводах. При цьому відповідач зазначає, що технічний огляд вантажних вагонів, про які йдеться у позовній заяві, проводився у ремонтно-експлуатаційних та експлуатаційних вагонних депо ПАТ «Укрзалізниця», а саме: Знам'янка, Дарниця, Жмеринка, Козятин, Конотоп, Котовськ, Кременчук, Одеса-Застава, Херсон та Основа. Втім, до предмету доказування у даній справі входить не встановлення місця проведення технічного огляду спірних вагонів, а встановлення правомірності дій відповідача щодо відставлення від експлуатації спірних вагонів для проведення технічного огляду цих вагонів.

Водночас, відповідно до пункту 12.1 Правил технічної експлуатації забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.

Дефектними відомостями (форма ВУ-22), складеними за результатами обстеження спірних вагонів, повністю спростовується той факт, що вказані вагони мали несправності, зокрема, бокових рам, які загрожують безпеці руху.

В обґрунтування своїх заперечень на позовну заяву відповідач також посилався на пункт 2 додатку №3 до «Правил експлуатації власних вантажних вагонів», затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №417, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.02.2016 за №168/26613, а також на пункт 4.2 вказаних Правил.

Додаток №3 до наведених Правил експлуатації власних вантажних вагонів містить перелік ремонтних робіт (несправностей), за наявності яких власні вантажні вагони необхідно подавати для технічного обслуговування з відчепленням. До такого переліку включено заміну бокової рами або надресорної балки візка внаслідок злому або наявність тріщин через утомленість металу, прихованих дефектів при виготовленні, а також через спрацювання фрикційних планок (пункт 2 додатку № 3 до Правил експлуатації власних вантажних вагонів).

Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на Правила експлуатації власних вантажних вагонів, зокрема, пункт 4.2. цих правил та пункт 2 додатку № 3 до цих правил, як на правову підставу проведення технічного огляду спірних вагонів, є безпідставними, оскільки спірні вагони на дату їх відставлення від експлуатації знаходились у справному технічному стані, будь-які дефекти або брак встановлених на цих вагонах бокових рамах був відсутній, що підтверджується наявними в матеріалів справи дефектними відомостями (форма ВУ-22) щодо кожного спірного вагону.

Відтак, матеріалами справи підтверджується факт неправомірних дій відповідача щодо відставлення від експлуатації 177 вагонів-зерновозів власності ПрАТ «Укртранслізинг».

Як зазначає позивач, такі неправомірні дії відповідача щодо відставлення від експлуатації 177 вагонів-зерновозів власності ПрАТ «Укртранслізинг», нанесли позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди позивача, розмір яких підтверджується наступним.

Із матеріалів справи вбачається, що у період відставлення від експлуатації на виконання телеграми ПАТ «Укрзалізниця» частина спірних вагонів-зерновозів знаходились в оренді у ТОВ «Теп Транско» на підставі договору оренди вагонів від 05.08.2015 №05082015 та у ТОВ «Карготранс» на підставі договорів оренди вагонів від 11.09.2015 №UTL-054 та від 29.04.2014 №29/04/14.

Договір оренди вагонів від 05.08.2015 №05082015 укладено між позивачем (орендодавець) та ТОВ «Теп Транско» (орендар, третя особа-1).

Згідно пункту 1.1. Договору від 05.08.2015 №05082015 орендодавець зобов'язується передати у строкове платне користування вантажні вагони-зерновози моделі 11-739 та моделі 19-752, що знаходяться у власності орендодавця, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування вагони та своєчасно й у повному обсязі проводити розрахунки, передбачені цим договором.

На виконання Договору від 05.08.2015 №05082015 орендодавець передав орендарю вагони-зерновози в оренду згідно з Актами приймання-передачі від 10.08.2015 №1 (31 вагон), від 11.08.2015 №2 (9 вагонів), від 20.08.2015 №3 (17 вагонів), від 25.08.2015 №4 (7 вагонів), від 25.08.2015 №5 (8 вагонів), від 28.08.2015 №6 (20 вагонів), від 31.08.2015 №7 (14 вагонів), від 10.09.2015 №8 (1 вагон), а всього в оренду було передано 107 вагонів-зерновозів.

Відповідно до пункту 3.1. Договору від 05.08.2015 №05082015 орендна плата за орендну 1 вагона складає 175,00 грн. ( у т.ч. ПДВ) за одну добу.

У пункті 3.4. Договору від 05.08.2015 №05082015 погоджено, що під час перебування вагонів у капітальному, деповському та поточних ремонтах, орендна плата за оренду вагонів орендодавцем не нараховується з моменту складання повідомлення акту форми ВУ-23М включно, про що орендар у цей же день письмово повідомляє орендодавця листом з наданням завіреної копії акту форми ВУ-23М і поновлюється з моменту складання повідомлення акту форми ВУ-36 з подальшим наданням орендодавцю завіреної копії цього акту.

Згідно пункту 9.1. Договору від 05.08.2015 №05082015 цей договір діє з моменту підписання до 31.12.2016. При цьому зібрані у справі докази свідчать, що у період відставлення від експлуатації спірних вагонів-зерновозів наведений договір був чинним.

Із 107 вагонів-зерновозів, переданих в оренду третій особі-1, 96 вагонів були відставлені від експлуатації на вимогу телеграми ПАТ «Укрзалізниця» (перелік наведено на стор. 3 позовної заяви (том 1, а.с. 52). При цьому, в період відставлення спірних вагонів від експлуатації Договір від 05.08.2015 №05082015 був чинним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Листами від 30.12.2015 №3012-Д1 та від 12.01.2016 №1201-Д1 третя особа-1 звернулась до позивача щодо ненарахування орендної плати за період перебування вагонів-зерновозів у ремонті згідно телеграми ПАТ «Укрзалізниця».

На виконання пункту 3.4. Договору від 05.08.2015 №05082015 позивач не нараховував орендну плату третій особі-1, оскільки вагони-зерновози протягом визначеного періоду знаходились на технічному обслуговуванні у вагонних депо, на виконання телеграми ПАТ «Укрзалізниця». Зазначені обставини не заперечувались третьою особою-1 (том 6, а.с. 98).

11.09.2015 між позивачем (орендодавець) та ТОВ «Карготранс» (орендар, третя особа-2) було укладено Договір оренди вагонів №UTL-054.

Відповідно до пункту 1.1. Договору №UTL-054 від 11.09.2015 орендодавець зобов'язується передати у строкове платне користування вантажні вагони-зерновози моделі 11- 739 та моделі 19-752 (далі, вагони), що знаходяться у власності орендодавця, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування (далі, оренда) вагони та своєчасно й у повному обсязі проводити розрахунки передбачені цим договором.

На виконання Договору №UTL-054 від 11.09.2015 орендодавець передав орендарю вагони-зерновози в оренду згідно з Актами приймання-передачі від 17.09.2015 №1 (34 вагони), від 21.09.2015 №2 (9 вагонів), від 27.09.2015 №3 (1 вагон), ), а всього в оренду було передано 44 вагони-зерновози.

Згідно з пунктом 3.1. Договору №UTL-054 від 11.09.2015 орендна плата за орендну 1 вагона складає 216,00 грн. (у т.ч. ПДВ) за одну добу.

Згідно з пунктом 4.5. Договору №UTL-054 від 11.09.2015 орендар проводить за свій рахунок поточний ремонт вагонів при недотриманні умов правил експлуатації вагонів. У разі необхідності проведення поточного ремонту вагонів з причин недотримання умов їх експлуатації, орендар невідкладно повідомляє орендодавця та прибуває за місцезнаходженням вагонів з метою інспектування виявлених пошкоджень та несправностей вагонів і встановлення причин, що їх зумовили, про що складається акт. У разі неприбуття представника орендаря на інспектування, поточний ремонт вагонів проводиться за рахунок орендаря. У випадку встановлення у передбаченому законодавством України порядку причин пошкоджень та несправностей, що зумовили необхідність проведення поточного ремонту з вини орендодавця, які не пов'язані із експлуатацією вагонів (у тому числі після розгляду акту рекламації ф. ВУ-41М), поточний ремонт оплачується за рахунок орендодавця та орендна плата на строк перебування вагону в поточному ремонті в цьому випадку орендарю не нараховується. Порядок передачі вагонів обумовлений пунктами 2.2 і 2.6. В інших випадках поточний ремонт проводиться за рахунок орендаря.

Відповідно до пункту 9.1. Договору №UTL-054 від 11.09.2015 він діє з моменту підписання до 31.12.2016. У період відставлення від експлуатації спірних вагонів-зерновозів наведений договір був чинним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Так, із 44 вагонів, переданих в оренду третій особі-2 за Договором №UTL-054 від 11.09.2015, вагони у кількості 41 одиниця були відставлені від експлуатації на вимогу ПАТ «Укрзалізниця».

29.04.2014 між позивачем (орендодавець) та ТОВ «Карготранс» (орендар, третя особа-2) було укладено Договір оренди вагонів №24/04/14.

Відповідно до пункту 1.1. Договору №24/04/14 від 29.04.2014 орендодавець зобов'язується передати у строкове платне користування вантажні вагони-зерновози (далі, вагони), що знаходяться у власності «Укртранслізинг», а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування (далі, оренда) вагони та своєчасно й у повному обсязі проводити розрахунки, передбачені цим Договором.

На виконання Договору №24/04/14 від 29.04.2014 орендодавець передав третій особі-2 вагони-зерновози в оренду згідно з Актами приймання-передачі від 14.08.2015 №19 (15 вагонів), від 18.08.2015 №20 (15 вагонів), від 03.09.2015 №21 (19 вагонів), від 11.09.2015 №22 (1 вагон).

Згідно умов Договору №24/04/14 від 29.04.2014 з урахуванням додаткових угод до нього, в період відставлення від експлуатації спірних вагонів-зерновозів орендна плата за орендну 1 вагона становила 228,00 грн. (у т.ч. ПДВ) за одну добу.

Відповідно до пункту 4.5. Договору №24/04/14 від 29.04.2014 (в редакції Додаткової угоди №1 від 21.08.2014) орендар проводить за свій рахунок поточний ремонт вагонів при недотриманні умов правил експлуатації вагонів. У разі необхідності проведення поточного ремонту вагонів з причин недотримання умов їх експлуатації, орендар невідкладно повідомляє орендодавця та прибуває за місцезнаходженням вагонів з метою інспектування виявлених пошкоджень та несправностей вагонів і встановлення причин, що їх зумовили, про що складається акт. У разі неприбуття представника орендаря на інспектування, поточний ремонт вагонів проводиться за рахунок орендаря. У випадку встановлення у передбаченому законодавством України порядку причин пошкоджень та несправностей, що зумовили необхідність проведення поточного ремонту з вини орендодавця, які не пов'язані із експлуатацією вагонів (у тому числі після розгляду складеного акту-рекламації ф. ВУ-41М), поточний ремонт оплачується за рахунок орендодавця та орендна плата на строк перебування вагону в поточному ремонті в цьому випадку орендарю не нараховується. Порядок передачі вагонів обумовлений пунктами 2.2. і 2.6. В інших випадках поточний ремонт проводиться за рахунок орендаря.

Згідно пункту 9.1. Договору №24/04/14 від 29.04.2014 він діє з моменту підписання до повного виконання зобов'язань, передбачених даним договором. У період відставлення від експлуатації спірних вагонів-зерновозів даний договір був чинним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Із загальної кількості вагонів, переданих в оренду третій особі-2 за Договором №29/04/14 від 29.04.2014, вагони у кількості 40 одиниць були відставлені від експлуатації на вимогу ПАТ «Укрзалізниця».

Третя особа-2 направила позивачу листи від 30.12.2015 та від 29.01.2016 з переліком орендованих у позивача вагонів, які були відставлені від експлуатації відповідно до телеграми ПАТ «Укрзалізниця», із зазначенням періоду, протягом якого вагони перебували в ремонті, що відповідно до умов договорів №UTL-054 від 11.09.2015, №24/04/14 від 29.04.2014 є підставою для ненарахування орендної плати протягом зазначеного періоду.

Позивач відповідно до умов договорів №UTL-054 від 11.09.2015, №24/04/14 від 29.04.2014 не нараховував орендну плату третій особі-2, оскільки вагони-зерновози протягом визначеного періоду знаходились на технічному обслуговуванні у вагонних депо, на виконання телеграми ПАТ «Укрзалізниця». Зазначені обставини підтверджені третьою особою-2 (том 6, а.с. 16-19).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач за звичайних обставин, якби відповідач не відставив від експлуатації спірні вагони, міг одержати орендну плату на підставі вищенаведених договорів оренди вагонів, укладених з третіми особами.

Позивачем до позовної заяви додано «Розрахунок упущеної вигоди». Наведений розрахунок містить дати подачі спірних вагонів в ремонт (дати, з яких спірні вагони були направлені на проведення технічного огляду, а контрагент позивача був позбавлений права користування відповідним вагоном), дати повернення спірних вагонів з ремонту, кількість днів простою (загальну кількість днів, протягом яких спірні вагони знаходились на технічному огляді) та розмір упущеної вигоди за оренду кожного спірного вагону (розраховувався позивачем шляхом множення кількості днів простою відповідного вагону на вартість його оренди за добу на підставі відповідного договору оренди з контрагентом позивача).

За розрахунком позивача, перевіреним судом, загальний розмір завданих позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди становить 73 591,98 грн.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що позивачем належними та допустимими доказами доведено повний склад цивільного правопорушення, необхідний для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Так, саме протиправність дій відповідача щодо відставлення від експлуатації спірних вагонів потягла за собою наслідки у вигляді упущеної вигоди позивача, яка була передбачувана та реальна на підставі укладених позивачем з третіми особами договорів оренди спірних вагонів.

Тому, між неправомірними діями відповідача та збитками позивача у вигляді упущеної вигоди наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок.

Про наявність вини відповідача свідчать два елементи: а) наявність у останнього реальної можливості діяти правомірно і попередити наступ негативних наслідків (збитків) і б) невжиття ним всіх необхідних заходів для недопущення протиправної поведінки та попередження настання збитку.

Відповідно до частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів або упущеної вигоди враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. У даному випадку вагони-зерновози, які перебувають у власності позивача, були відставлені від експлуатації телеграмою ПАТ «Укрзалізниця». У свою чергу, у позивача були відсутні правові підстави для невиконання відповідних вказівок ПАТ «Укрзалізниця».

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що у діях відповідача наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення збитків у формі упущеної вигоди, розмір заявлених позивачем до стягнення збитків належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2016 у справі №910/10455/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2016 у справі №910/10455/16 залишити без змін.

Матеріали справи №910/10455/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко