Постанова

від 14.03.2017 по справі 910/10455/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року Справа № 910/10455/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач), суддів :Ходаківської І.П., Поляк О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі№ 910/10455/16 Господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Теп Транско"; 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Карготранс" простягнення 73591,98грн

в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: від відповідача: від третіх осіб:Угольков Є.О. (дов. №123 від 12.01.2017) Середа Р.А. (дов. №ц/з - 04/21-17 від 03.02.2017) не з'явились В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Гумега О.В.) від 24.10.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) від 13.12.2016, у справі №910/10455/16 позов задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" 73591,98грн збитків у вигляді упущеної вигоди, 1378,00грн судового збору.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.614, 623 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.226 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга не належить до задоволення з огляду на таке.

Приватне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (ПрАТ "Укртранслізинг") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ПАТ "Укрзалізниця") про стягнення 73 591,98грн збитків у вигляді упущеної вигоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання телеграми відповідача від 03.12.2015 №ЦЗЛ-8/324 були відставлені від експлуатації вагони-зерновози, власником яких є позивач. Позивач вважає, що внаслідок таких неправомірних дій відповідача позивачу нанесено збитки у вигляді упущеної вигоди, оскільки відставлені від експлуатації вагони-зерновози знаходились у користуванні третіх осіб - ТОВ "Теп Транско" та ТОВ "Карготранс" на підставі договорів оренди вагонів, у зв'язку з чим економічна вигода позивача була передбачувана та реальна на підставі відповідних договорів оренди вагонів з вказаними контрагентами позивача.

Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції правомірно виходили з такого.

Телеграмою ПАТ "Укрзалізниця" від 03.12.2015 №ЦЗЛ-8/324 (далі телеграма; т.6, а.с.151-152) відставлено від експлуатації вагони-зерновози у кількості 177 одиниць, власником яких є ПрАТ "Укртранслізинг", під які підкочені бокові рами 2013 року виготовлення, у зв'язку з наявними фактами сходження вагонів протягом 2015 внаслідок зламів бокових рам з клеймом "14", виготовлених ПрАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", та встановлено вимогу щодо проведення ремонту або встановлення нових бокових рам (перелік відставлених вагонів-зерновозів наведено у Додатку №1 до позовної заяви).

Відповідно до Договору №3-а/560 від 21.07.2003, укладеного між Відкритим акціонерним товариством - лізингова компанія "Укртранслізинг" та Фондом державного майна України (далі ФДМУ), що діяв в інтересах Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця", ФДМУ прийняв участь у підписці на акції ВАТ "Укртранслізинг". Згідно умов наведеного договору, оплата акцій здійснюється за рахунок коштів та майна залізниць. В оплату акцій третьої емісії ФДМУ до Статутного капіталу ПрАТ "Укртранслізинг" було передано у власність ПрАТ "Укртранслізинг" 507 (п'ятсот сім) вантажних вагонів-зерновозів, в тому числі і 177 вагонів-зерновозів, які були відставлені від експлуатації на виконання телеграми ПАТ "Укрзалізниця", що підтверджується Актом приймання-передачі залізничного рухомого складу (вантажних вагонів-зерновозів) від 27.12.2013 (з додатком).

На виконання вищезазначеної телеграми ПАТ "Укрзалізниця" вагони-зерновози у кількості 177 одиниць з метою проведення технічного огляду були направлені на технічне обслуговування до наступних вагонних депо: Знам'янка, Дарниця, Жмеринка, Козятин, Конотоп, Котовськ, Кременчук, Одеса-Застава, Херсон та Основа.

Направлення вагонів-зерновозів, які були відставлені від експлуатації, на технічне обслуговування до вагонних депо на виконання телеграми ПАТ "Укрзалізниця" здійснювалось на підставі Повідомлень про ремонт або технічне обслуговування вагона (форма ВУ-23М, затверджена наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 №114-Ц), які були сформовані на кожну одиницю рухомого складу, із зазначенням ідентичної несправності - "Остановка по указанию ж/д администрации. Диагностика деталей тележек".

За результатами технічного огляду вагонів-зерновозів, які були відставлені від експлуатації, вагонними депо, що здійснювали такий огляд, були сформовані Дефектні відомості на ремонт вантажного вагона (форма ВУ-22, затверджена наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 №114-Ц) із зазначенням виконаних робіт, пов'язаних із діагностикою та технічним оглядом бокових рам на виявлення дефектів.

По закінченню огляду на кожний вагон-зерновоз, відставлений від експлуатації, були складені Повідомлення про приймання вантажних вагонів із технічного обслуговування (форма ВУ-36М, затверджена наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 №114-Ц), в яких зафіксовано дату випуску вагону з ремонту.

За результатом проведення вагонними депо технічного огляду 177 вагонів-зерновозів на предмет наявності дефектів бокових рам, як того вимагало ПАТ "Укрзалізниця", жодного дефекту чи пошкодження бокових рам на вагонах-зерновозах, власником яких є ПрАТ "Укртранслізинг", виявлено не було.

Предметом спору в даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 73591,98грн (які складають недоотриману орендну плату), завданих позивачу внаслідок відставлення відповідачем від експлуатації вагонів-зерновозів, власником яких є позивач, які знаходились у користуванні третіх осіб (ТОВ "Теп Транско" та ТОВ "Карготранс") на підставі договорів оренди вагонів.

Згідно ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Аналогічну норму містить ч.1 ст.174 ГК України, згідно змісту якої господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання тощо.

Стаття 22 ЦК України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками у відповідності до ч.2 ст.22 ЦК України є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3 ст.22 ЦК України).

Статтею 1166 ЦК України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Зокрема визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом статей 22, 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

За результатом проведення вагонними депо технічного огляду 177 вагонів-зерновозів на предмет наявності дефектів бокових рам, як того телеграмою вимагало ПАТ "Укрзалізниця", жодного дефекту чи пошкодження бокових рам на вагонах-зерновозах власності ПрАТ "Укртранслізинг" не виявлено, що підтверджується складеними дефектними відомостями (форма ВУ-22).

Так, жодна з дефектних відомостей (форма ВУ-22), складена за результатами обстеження 177 вагонів-зерновозів, не містить інформацію про проведення будь-яких робіт, які були б пов'язані із усуненням несправності бокових рам, виготовлених ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", або їх заміною, що свідчить про відсутність будь-яких несправностей, поломок або дефектів, які були б пов'язані із боковими рамами, встановленими на відставлених від експлуатації вагонах-зерновозах.

Відповідач у відзивах на позовну заяву від 19.09.2016 та від 10.10.2016, підтвердив, що за результатами проведення вагонними депо технічного огляду 177 вагонів-зерновозів на предмет наявності дефектів бокових рам - пошкоджень бокових рам на вагонах-зерновозах не виявлено.

За оцінкою судів дефектні відомості (форма ВУ-22) містять зазначення дати проведення останнього планового ремонту, після проведення якого вагони-зерновози були у справному технічному стані, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

На обґрунтування належних підстав щодо відставлення від експлуатації вагонів-зерновозів власності позивача, відповідач посилається на "Положення про систему управління безпекою руху поїздів у Державній адміністрації залізничного транспорту України" (ПАТ "Укрзалізниця") за №729/19467 від 17.06.2011 (далі, Положення), у тому числі на пункти 12.5., 12.6.

Так, відповідно до пункту 1.4. Положення відповідач посилається на визначення термінів "безпека руху", "управління безпекою руху".

Згідно пункту 1.8. Положення повноваження Укрзалізниці стосовно організації та убезпечення руху поїздів визначаються цим Положенням, Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 №457, Правилами технічної експлуатації залізниць України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 20.12.96 № 411, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 25.02.97 за № 50/1854 (далі ПТЕ).

Пунктом 1.11. Положення визначено, що основною метою забезпечення безпеки руху на залізничному транспорті є спроможність транспорту функціонувати в режимі, що забезпечує виконання поїзної та маневрової роботи й унеможливлює чи мінімізує рівень відхилень від нормального експлуатування, які є потенційною або наявною небезпекою, а також здатність змінювати свої параметри у разі виникнення потенційної загрози для унеможливлення її подальшого розвитку.

Пункт 1.12. Положення містить перелік принципів, з додержанням яких повинна підтримуватись безпека на транспорті, серед яких, зокрема, забезпечення пріоритетності безпеки руху над господарськими та відомчими інтересами.

Згідно пункту 1.13. Положення визначено, що з метою організації та координації діяльності, спрямованої на забезпечення безпеки руху на залізничному транспорті, передбачаються, зокрема: організація контролю за приведенням рухомого складу та елементів інфраструктури залізничного транспорту у відповідність до вимог ПТЕ; систематична організація і проведення обстеження технічних засобів залізничного транспорту: рухомого складу, пристроїв та споруд колійного господарства, сигналізації і зв'язку, електропостачання - та вжиття заходів щодо утримання їх у постійній справності.

Відповідно до пунктів 12.5., 12.6. Положення планові та позапланові заходи нагляду (контролю) здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій. З урахуванням значення прийнятного ризику усі підприємства та структурні підрозділи Державної адміністрації залізничного транспорту України, що підлягають нагляду (контролю), належать до одного з трьох ступенів ризику: високого, середнього та низького. Критерії оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності та визначення періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю) у галузі залізничного транспорту затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 №365.

Інформація про виявлені відхилення від вимог безпеки руху та транспортні події надходить до органів управління для аналізу, розслідування, прийняття управлінських рішень та контролю за їх виконанням (пункту 13.5. Положення).

Управління безпекою руху поїздів здійснюють шляхом постійного цілеспрямованого виявлення негативних чинників, їх аналізу, розроблення додаткових керівних дій, їх реалізації та контролю за виконанням (пункт 13.6. Положення).

Водночас, відповідно до пункту 1.2. Положення його дія поширюється на всі підприємства та структурні підрозділи Державної адміністрації залізничного транспорту України.

Отже, приписами Положення регулюються заходи контролю щодо підприємств та структурних підрозділів Державної адміністрації залізничного транспорту України. ПрАТ "Укртранслізинг" не належить до таких підприємств, а тому пункти 12.5., 12.6. Положення до нього не застосовуються.

Крім того, оцінивши в сукупності зміст вищенаведених пунктів Положення, колегія суддів зазначає, що вказані пункти передбачають загальні принципи та координацію діяльності ПАТ "Укрзалізниця" щодо управління безпекою руху поїздів, проте не містять чітких вказівок на відставлення від експлуатації вагонів, рівно як і умов та порядку здійснення такого відставлення від експлуатації.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позовну заяву, апеляційній та касаційних скаргах зазначає, що рішення щодо відставлення від експлуатації 177 вагонів-зерновозів було прийняте керівниками ПАТ "Укрзалізниця" на підставі "Протоколу п'ятдесят сьомого засідання Ради із залізничного транспорту держав - учасників Співдружності" від 16-17 жовтня 2012 року відповідно "Єдиного плану спільних дій щодо забезпечення контролю якості продукції, що випускається, експлуатованої на залізничних адміністраціях держав-учасниць Співдружності" (далі Єдиний план), в зв'язку з тим, що протягом 2015 року були допущені непоодинокі випадки сходження вантажних вагонів внаслідок зламів бокових рам, виготовлених ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" у 2013 році (08.05.2015 на перегоні Костянтинівка - Кіндратівка Донецької залізниці допущено сходження вагону №6168714 через злам бокової рами №7806; 26.08.2015 на перегоні Ольшания - Карапиші Південно-Західної залізниці допущено сходження вагону №61687414 через злам бокової рами №3049; 01.12.2015 на перегоні Баглій - Сухачівка Придніпровської залізниці допущено сходження вагону №61833216 через злам бокової рами №2653. Вказані випадки наведені у телеграмі ПАТ "Укрзалізниця" від 03.12.2015 №ЦЗЛ-8/324).

Згідно пункту 6 вказаного Єдиного плану у редакції із змінами, затвердженими "Протоколом шістдесят четвертого засідання Ради із залізничного транспорту держав - учасниць Співдружності" від 18-19 травня 2016 року, на який посилається відповідач (том 6, а.с.154-156), при зламі трьох литих деталей візків одного виробника, виготовлених в один рік, протягом одного року забезпечити вжиття заходів щодо відставлення від експлуатації вантажних вагонів, укомплектованих неякісною продукцією, в тому числі при проведенні планових видів ремонту.

Однак, відставлення вагонів відбулось до травня 2016 року, тому положення наведеної відповідачем редакції пункту 6 Єдиного плану не поширюються на відносини, які виникли до внесення відповідних змін.

Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відставлені від експлуатації вагони-зерновози власності ПрАТ "Укртранслізинг" були укомплектовані "неякісною продукцією", зокрема, "неякісними" боковими рамами.

Водночас, відповідно до пункту 5 Єдиного плану від експлуатації повинні відставлятися лише вагони, під котрі були підкочені бокові рами однієї плавки з тими, котрі спричинили порушення безпеки руху, рішення про подальшу експлуатацію литих деталей візків з цієї плавки приймається за результатами експертизи сталі по хімічним та фізико-механічним властивостям, в тому числі металографічних досліджень, проведених спеціалізованою організацією на підставі діючих нормативних актів у відповідності з національним законодавством.

Суд зазначає, що відповідачем не надано в попередніх інстанціях належних доказів на підтвердження того, що бокові рами, підкочені під 177 відставлених від експлуатації вагонів-зерновозів власності ПрАТ "Укртранслізинг", входили до партій бокових рам однієї плавки з боковими рамами, які спричинили порушення безпеки руху, зокрема, спричинили сходження вагонів №6168714, №61687414, №61833216 внаслідок зламів бокових рам виготовлення ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" у 2013 році (саме на ці випадки відповідач посилався у телеграмі від 03.12.2015 №ЦЗЛ-8/324).

Крім того, рішення про подальшу експлуатацію бокових рам, відлитих з однієї плавки, повинно було прийматись на підставі експертиз, вказаних у пункті 5 Єдиного плану, тоді як у матеріалах справи відсутні жодні висновки відповідних експертиз.

З огляду на наведене, судами правомірно були спростовані посилання відповідача на те, що бокові рами, які були виготовлені ПрАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" у 2013 році, є дефектними, бракованими або виготовлені з іншими порушеннями, що можуть призвести до порушення безпеки руху, оскільки вказані твердження не підтверджені жодними належними та допустимими доказами та ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача.

В обґрунтування належних підстав щодо відставлення від експлуатації вагонів-зерновозів власності позивача, відповідач також посилався на пункт 12.11. "Правил технічної експлуатації залізниць України" (далі Правила технічної експлуатації), затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 20.12.1996 №411, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.12.1997 за №50/1854.

Згідно пункту 1 Правил технічної експлуатації дані правила встановлюють основні положення та порядок роботи залізниць і працівників залізничного транспорту України, основні розміри, норми утримання найважливіших споруд, пристроїв та рухомого складу і вимоги, які ставляться до них, систему організації руху поїздів та принципи сигналізації (пункт 1 наведених правил).

Правила технічної експлуатації обов'язкові для усіх підрозділів та працівників залізничного транспорту. Виконання Правил технічної експлуатації забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху (пункт 2 Правил технічної експлуатації).

Пункт 12.11. Правил технічної експлуатації, на який посилається відповідач, передбачає, що технічне обслуговування без відчеплення та з відчепленням і ремонт вагонів проводиться в пунктах технічного обслуговування, у вагонних депо і на заводах. При цьому відповідач зазначає, що технічний огляд вантажних вагонів, про які йдеться у позовній заяві, проводився у ремонтно-експлуатаційних та експлуатаційних вагонних депо ПАТ "Укрзалізниця", а саме: Знам'янка, Дарниця, Жмеринка, Козятин, Конотоп, Котовськ, Кременчук, Одеса-Застава, Херсон та Основа. Втім, до предмету доказування у даній справі входить не встановлення місця проведення технічного огляду спірних вагонів, а встановлення правомірності дій відповідача щодо відставлення від експлуатації спірних вагонів для проведення технічного огляду цих вагонів.

Водночас, відповідно до пункту 12.1. Правил технічної експлуатації забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.

За оцінкою судів дефектними відомостями (форма ВУ-22), складеними за результатами обстеження спірних вагонів, повністю спростовується той факт, що вказані вагони мали несправності, зокрема, бокових рам, які загрожують безпеці руху.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову, відповідач також посилався на пункт 2 додатку №3 до "Правил експлуатації власних вантажних вагонів", затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №417, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.02.2016 за №168/26613, а також на пункт 4.2. вказаних Правил.

Додаток №3 до наведених Правил експлуатації власних вантажних вагонів містить перелік ремонтних робіт (несправностей), за наявності яких власні вантажні вагони необхідно подавати для технічного обслуговування з відчепленням. До такого переліку включено заміну бокової рами або надресорної балки візка внаслідок злому або наявність тріщин через утомленість металу, прихованих дефектів при виготовленні, а також через спрацювання фрикційних планок (пункт 2 додатку №3 до Правил експлуатації власних вантажних вагонів).

Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на Правила експлуатації власних вантажних вагонів, зокрема, пункт 4.2. цих правил та пункт 2 додатку №3 до цих правил, як на правову підставу проведення технічного огляду спірних вагонів, є безпідставними, оскільки спірні вагони на дату їх відставлення від експлуатації знаходились у справному технічному стані, будь-які дефекти або брак встановлених на цих вагонах бокових рамах був відсутній, що підтверджується наявними в матеріалів справи дефектними відомостями (форма ВУ-22) щодо кожного спірного вагону.

Відтак, суд вважає, що встановленими судами обставинами справи підтверджується факт неправомірних дій відповідача щодо відставлення від експлуатації 177 вагонів-зерновозів власності ПрАТ "Укртранслізинг".

За оцінкою судів такі неправомірні дії відповідача щодо відставлення від експлуатації 177 вагонів-зерновозів власності ПрАТ "Укртранслізинг", нанесли позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди позивача, розмір яких підтверджується таким.

У період відставлення від експлуатації на виконання телеграми ПАТ "Укрзалізниця" частина спірних вагонів-зерновозів знаходились в оренді у ТОВ "Теп Транско" на підставі договору оренди вагонів від 05.08.2015 №05082015 та у ТОВ "Карготранс" на підставі договорів оренди вагонів від 11.09.2015 №UTL-054 та від 29.04.2014 №29/04/14.

Договір оренди вагонів від 05.08.2015 №05082015 укладено між позивачем (орендодавець) та ТОВ "Теп Транско" (орендар, третя особа-1).

Згідно пункту 1.1. Договору від 05.08.2015 №05082015 орендодавець зобов'язується передати у строкове платне користування вантажні вагони-зерновози моделі 11-739 та моделі 19-752, що знаходяться у власності орендодавця, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування вагони та своєчасно й у повному обсязі проводити розрахунки, передбачені цим договором.

На виконання Договору від 05.08.2015 №05082015 орендодавець передав орендарю вагони-зерновози в оренду згідно з Актами приймання-передачі від 10.08.2015 №1 (31 вагон), від 11.08.2015 №2 (9 вагонів), від 20.08.2015 №3 (17 вагонів), від 25.08.2015 №4 (7 вагонів), від 25.08.2015 №5 (8 вагонів), від 28.08.2015 №6 (20 вагонів), від 31.08.2015 №7 (14 вагонів), від 10.09.2015 №8 (1 вагон), а всього в оренду було передано 107 вагонів-зерновозів.

Відповідно до пункту 3.1. Договору від 05.08.2015 №05082015 орендна плата за орендну 1 вагона складає 175,00грн ( у т.ч. ПДВ) за одну добу.

У пункті 3.4. Договору від 05.08.2015 №05082015 погоджено, що під час перебування вагонів у капітальному, деповському та поточних ремонтах, орендна плата за оренду вагонів орендодавцем не нараховується з моменту складання повідомлення акту форми ВУ-23М включно, про що орендар у цей же день письмово повідомляє орендодавця листом з наданням завіреної копії акта форми ВУ-23М і поновлюється з моменту складання повідомлення акта форми ВУ-36 з подальшим наданням орендодавцю завіреної копії цього акта.

Згідно пункту 9.1. Договору від 05.08.2015 №05082015 цей договір діє з моменту підписання до 31.12.2016. При цьому зібрані у справі докази свідчать, що у період відставлення від експлуатації спірних вагонів-зерновозів наведений договір був чинним.

Із 107 вагонів-зерновозів, переданих в оренду третій особі-1, 96 вагонів були відставлені від експлуатації на вимогу телеграми ПАТ "Укрзалізниця" (т.1, а.с.52); в період відставлення спірних вагонів від експлуатації Договір від 05.08.2015 №05082015 був чинним.

Листами від 30.12.2015 №3012-Д1 та від 12.01.2016 №1201-Д1 третя особа-1 звернулась до позивача щодо ненарахування орендної плати за період перебування вагонів-зерновозів у ремонті згідно телеграми ПАТ "Укрзалізниця".

На виконання пункту 3.4. Договору від 05.08.2015 №05082015 позивач не нараховував орендну плату третій особі-1, оскільки вагони-зерновози протягом визначеного періоду знаходились на технічному обслуговуванні у вагонних депо, на виконання телеграми ПАТ "Укрзалізниця". Зазначені обставини не заперечувались третьою особою-1 (т.6, а.с.98).

11.09.2015 між позивачем (орендодавець) та ТОВ "Карготранс" (орендар, третя особа-2) було укладено Договір оренди вагонів №UTL-054.

Відповідно до пункту 1.1. Договору №UTL-054 від 11.09.2015 орендодавець зобов'язується передати у строкове платне користування вантажні вагони-зерновози моделі 11-739 та моделі 19-752 (далі, вагони), що знаходяться у власності орендодавця, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування (далі оренда) вагони та своєчасно й у повному обсязі проводити розрахунки, передбачені цим договором.

На виконання Договору №UTL-054 від 11.09.2015 орендодавець передав орендарю вагони-зерновози в оренду згідно з Актами приймання-передачі від 17.09.2015 №1 (34 вагони), від 21.09.2015 №2 (9 вагонів), від 27.09.2015 №3 (1 вагон), а всього в оренду було передано 44 вагони-зерновози.

Згідно з пунктом 3.1. Договору №UTL-054 від 11.09.2015 орендна плата за орендну 1 вагона складає 216,00 грн (у т.ч. ПДВ) за одну добу.

Згідно з пунктом 4.5. Договору №UTL-054 від 11.09.2015 орендар проводить за свій рахунок поточний ремонт вагонів при недотриманні умов правил експлуатації вагонів. У разі необхідності проведення поточного ремонту вагонів з причин недотримання умов їх експлуатації, орендар невідкладно повідомляє орендодавця та прибуває за місцезнаходженням вагонів з метою інспектування виявлених пошкоджень та несправностей вагонів і встановлення причин, що їх зумовили, про що складається акт. У разі неприбуття представника орендаря на інспектування, поточний ремонт вагонів проводиться за рахунок орендаря. У випадку встановлення у передбаченому законодавством України порядку причин пошкоджень та несправностей, що зумовили необхідність проведення поточного ремонту з вини орендодавця, які не пов'язані із експлуатацією вагонів (у тому числі після розгляду акта рекламації ф. ВУ-41М), поточний ремонт оплачується за рахунок орендодавця та орендна плата на строк перебування вагону в поточному ремонті в цьому випадку орендарю не нараховується. Порядок передачі вагонів обумовлений пунктами 2.2. і 2.6. В інших випадках поточний ремонт проводиться за рахунок орендаря.

Відповідно до пункту 9.1. Договору №UTL-054 від 11.09.2015 він діє з моменту підписання до 31.12.2016. У період відставлення від експлуатації спірних вагонів-зерновозів наведений договір був чинним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Так, із 44 вагонів, переданих в оренду третій особі-2 за Договором №UTL-054 від 11.09.2015, вагони у кількості 41 одиниця були відставлені від експлуатації на вимогу ПАТ "Укрзалізниця".

29.04.2014 між позивачем (орендодавець) та ТОВ "Карготранс" (орендар, третя особа-2) було укладено Договір оренди вагонів №24/04/14.

Відповідно до пункту 1.1. Договору №24/04/14 від 29.04.2014 орендодавець зобов'язується передати у строкове платне користування вантажні вагони-зерновози (далі вагони), що знаходяться у власності "Укртранслізинг", а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування (далі оренда) вагони та своєчасно й у повному обсязі проводити розрахунки, передбачені цим Договором.

На виконання Договору №24/04/14 від 29.04.2014 орендодавець передав третій особі-2 вагони-зерновози в оренду згідно з Актами приймання-передачі від 14.08.2015 №19 (15 вагонів), від 18.08.2015 №20 (15 вагонів), від 03.09.2015 №21 (19 вагонів), від 11.09.2015 №22 (1 вагон).

Згідно умов Договору №24/04/14 від 29.04.2014 з урахуванням додаткових угод до нього, в період відставлення від експлуатації спірних вагонів-зерновозів орендна плата за орендну 1 вагона становила 228,00 грн (у т.ч. ПДВ) за одну добу.

Відповідно до пункту 4.5. Договору №24/04/14 від 29.04.2014 (в редакції Додаткової угоди №1 від 21.08.2014) орендар проводить за свій рахунок поточний ремонт вагонів при недотриманні умов правил експлуатації вагонів. У разі необхідності проведення поточного ремонту вагонів з причин недотримання умов їх експлуатації, орендар невідкладно повідомляє орендодавця та прибуває за місцезнаходженням вагонів з метою інспектування виявлених пошкоджень та несправностей вагонів і встановлення причин, що їх зумовили, про що складається акт. У разі неприбуття представника орендаря на інспектування, поточний ремонт вагонів проводиться за рахунок орендаря. У випадку встановлення у передбаченому законодавством України порядку причин пошкоджень та несправностей, що зумовили необхідність проведення поточного ремонту з вини орендодавця, які не пов'язані із експлуатацією вагонів (у тому числі після розгляду складеного акта-рекламації ф. ВУ-41М), поточний ремонт оплачується за рахунок орендодавця та орендна плата на строк перебування вагону в поточному ремонті в цьому випадку орендарю не нараховується. Порядок передачі вагонів обумовлений пунктами 2.2. і 2.6. В інших випадках поточний ремонт проводиться за рахунок орендаря.

Згідно пункту 9.1. Договору №24/04/14 від 29.04.2014 він діє з моменту підписання до повного виконання зобов'язань, передбачених даним договором. У період відставлення від експлуатації спірних вагонів-зерновозів даний договір був чинним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Із загальної кількості вагонів, переданих в оренду третій особі-2 за Договором №29/04/14 від 29.04.2014, вагони у кількості 40 одиниць були відставлені від експлуатації на вимогу ПАТ "Укрзалізниця".

Третя особа-2 направила позивачу листи від 30.12.2015 та від 29.01.2016 з переліком орендованих у позивача вагонів, які були відставлені від експлуатації відповідно до телеграми ПАТ "Укрзалізниця", із зазначенням періоду протягом якого вагони перебували в ремонті, що відповідно до умов договорів №UTL-054 від 11.09.2015, №24/04/14 від 29.04.2014 є підставою для ненарахування орендної плати протягом зазначеного періоду.

Позивач відповідно до умов договорів №UTL-054 від 11.09.2015, №24/04/14 від 29.04.2014 не нараховував орендну плату третій особі-2, оскільки вагони-зерновози протягом визначеного періоду знаходились на технічному обслуговуванні у вагонних депо, на виконання телеграми ПАТ "Укрзалізниця". Зазначені обставини підтверджені третьою особою-2 (т.6, а.с.16-19).

Отже, за оцінкою судів позивач за звичайних обставин, якби відповідач не відставив від експлуатації спірні вагони, міг одержати орендну плату на підставі вищенаведених договорів оренди вагонів, укладених з третіми особами.

Судами встановлено, що загальний розмір завданих позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди становить 73591,98грн.

З огляду на викладене вище, попередніми судовими інстанціями на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що позивачем доведено повний склад цивільного правопорушення, необхідний для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.

Так, саме протиправність дій відповідача щодо відставлення від експлуатації спірних вагонів потягла за собою наслідки у вигляді упущеної вигоди позивача, яка була передбачувана та реальна на підставі укладених позивачем з третіми особами договорів оренди спірних вагонів.

Тому, між неправомірними діями відповідача та збитками позивача у вигляді упущеної вигоди наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок.

Про наявність вини відповідача за оцінкою судів свідчать два елементи: а) наявність у останнього реальної можливості діяти правомірно і попередити наступ негативних наслідків (збитків) і б) невжиття ним всіх необхідних заходів для недопущення протиправної поведінки та попередження настання збитку.

Відповідно до частини 4 статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів або упущеної вигоди враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. У даному випадку вагони-зерновози, які перебувають у власності позивача, були відставлені від експлуатації телеграмою ПАТ "Укрзалізниця". У свою чергу, у позивача були відсутні правові підстави для невиконання відповідних вказівок ПАТ "Укрзалізниця".

Відтак, висновки попередніх судових інстанцій про наявність повного складу цивільного правопорушення в діях відповідача, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст.ст.111 5 , 111 7 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 8 , п.1 ч.1 ст.111 9 , ст.111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі №910/10455/16 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді І. Ходаківська

О. Поляк