Постанова

від 14.12.2016 по справі 922/2046/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2016 р. Справа № 922/2046/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Істоміна О.А. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю від 14.09.2016 року б/н.

1-го відповідача - не з"явився;

2-го відповідача - не з"явився.

3-ї особи - не з"явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Інститут Харківпроект", м. Харків (вх. №2601 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 06.09.16 року у справі № 922/2046/16

за позовом ТОВ "Інститут Харківпроект", м. Харків

до 1. Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст", м. Харків

2. Обласного комунального підприємства "Бюро майнових відносин" ОСОБА_2 обласної ради

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 обласна рада, м. Харків

про визнання недійсним правочину

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 25.06.2013 до договору № 15953 від 15.08.2008, укладену між Комунальним підприємством "Обласний спортивний комплекс "Металіст" (перший відповідач), Обласним комунальним підприємством "Бюро майнових відносин" ОСОБА_2 обласної ради (другий відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Інститут Харківпроект" (позивач).

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.09.2016 року у справі №922/2046/16 (суддя Лавренюк Т.А.) в позові відмовлено повністю.

Позивач, ТОВ "Інститут Харківпроект", не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального і процесуального права при його прийнятті, та неповне з'ясування обставин справи. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.09.2016 року у справі №922/2046/16 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована посиланням на норми ст.ст. 203, 210, 628 ЦК України, ст.ст. 1, 20, 22, 48, 70 Бюджетного кодексу України, розділ 5, 6 Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.08.2012 № 938. Позивач зазначає, що додаткова угода № 1 до договору № 15953 укладена з порушенням норм бюджетного законодавства, ОКП «Бюро майнових відносин» не мало станом на 25.06.2013 відповідного обсягу дієздатності, а отже дана угода відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 203 ЦК України є недійсною.

Крім того, позивач посилається на те, що додаткова угода була укладена після спливу строку дії договору, тому вважає, що вона не може розцінюватись як додаткова угода, що є невід'ємною частиною договору.

1-й відповідач, КП "ОСК "Металіст", у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами не погоджується, посилаючись на те, що на момент підписання оспорюваної додаткової угоди № 1 від 25.06.2013 до договору підряду № 15953 від 15.08.2008 1-й відповідач також не був одержувачем бюджетних коштів, оскільки після закінчення терміну дії програми Євро-2012 (31.12.2012) його було виключено з мережі одержувачів бюджетних коштів.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 та від 01.11.2016 розгляд справи відкладався.

10.11.2016 представник ОСОБА_2 обласної ради надав пояснення по справі, в яких посилаючись на відсутність між ОСОБА_2 обласною радою та сторонами по справі матеріально-правових відносин, заперечує проти залучення її в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Крім того, ОСОБА_2 обласна рада просила розглянути справу без участі її представника.

21.11.2016 позивач надав додаткові пояснення по справі, в яких зокрема вказує на те, що ні реорганізації, ні виділення, ні приєднання будь-яких юридичних осіб у зв'язку з рішенням ОСОБА_2 обласної ради від 20.06.2013 № 760-VI не відбувалося, а борг по договору № 15953 від 15.08.2008 було без необхідних правових та фактичних підстав, у непередбачений законом спосіб, лише передано з балансу КП В«Обласний спортивний комплекс В«МеталістВ» на баланс до ОКП В«Бюро майнових відносинВ» ОСОБА_2 обласної ради, що не тягне заміну боржника у зобов'язанні. Таким чином, позивач зазначає, що ОКП В«Бюро майнових відносинВ» не було у передбачений законом спосіб уповноважено на укладання додаткової угоди до договору та не мало необхідного обсягу правосуб'єктності для взяття на себе обов'язку щодо розрахунків з позивачем за виконані роботи.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.11.2016, в зв'язку з відпусткою судді Барбашової С.В., для розгляду справи № 922/2046/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Істоміна О.А., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2016 розгляд справи відкладено на 14.12.2016.

Відповідачі та третя особа в призначене судове засідання не з'явились, причини їх неявки суду не відомі. Про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідачів та третьої особи за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 15.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут Харківпроект" (позивач) та Комунальним підприємством "Обласний спортивний комплекс "Металіст" (перший відповідач) укладено договір № 15953, відповідно до умов якого позивач зобов'язався здійснювати авторський нагляд під час реконструкції об'єкту архітектури - електропостачання стадіону "Металіст" в м. Харкові по вул. Плеханівській, 65 (1-й пусковий етап), а перший відповідач прийняти та оплатити ці роботи.

З матеріалів справи судом вбачається, що даний договір укладено на виконання цільових програм підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

Як зазначає перший відповідач, на підставі укладеного договору останній визначений замовником робіт з реконструкції, на які йому виділялися кошти за рахунок бюджетів різних рівнів в розмірі 79 704 170,00 грн., згідно затвердженого головним розпорядником Плану використання бюджетних коштів на 2008 рік.

Відповідальним за виконання Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2008 № 107 та обласної цільової Програми підготовки та проведення в Харківській області матчів фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, затвердженої рішенням ОСОБА_2 обласної ради від 28.02.2008р. № 595-V визначено ОСОБА_2 обласну державну адміністрацію, головним розпорядником обласного бюджету - Управління з питань фізичної культури та спорту ОСОБА_2 обласної державної адміністрації.

20.06.2013 ОСОБА_2 обласною радою прийнято рішення № 760-VI "Про реорганізацію Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" (код ЄДРПОУ 24477221) шляхом виділення Відокремленого структурного підрозділу з забезпеченням взаєморозрахунків із доходів та видатків Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" (код ЄДРПОУ 38773743) та приєднання його до Обласного комунального підприємства "Бюро майнових відносин" ОСОБА_2 обласної ради (код ЄДРПОУ 34013688)".

25.06.2013 між позивачем, першим відповідачем та Обласним комунальним підприємством "Бюро майнових відносин" ОСОБА_2 обласної ради (другий відповідач) було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 15953 від 15.08.2008р., відповідно до умов якої сторони, за взаємною згодою, замінили одну із сторін договору, а саме передали другому відповідачу права та обов'язки першого відповідача за договором в частині розрахунків за виконані роботи.

Відповідно до п.2 додаткової угоди сторони визнали зобов'язання першого відповідача перед позивачем за договором № 15953 від 15.08.2008 в частині розрахунків за виконані роботи, що не виконані на дату укладання цієї додаткової угоди такими, що мають бути виконані другим відповідачем на користь позивача.

Як вважає позивач, укладена між сторонами додаткова угода не відповідає приписам ОСОБА_3 кодексу України, Бюджетного кодексу України та законодавства з питань виконання державних та місцевих цільових програм, оскільки заміна боржника у зобов'язанні відповідно до договору № 15953 на робот з авторського нагляду під час реконструкції спортивного комплексу комунального підприємства «Обласний спортивний комплекс «Металіст» від 15.08.2008 була неможлива, і ця сторона оспореної додаткової угоди не була наділена спеціальною правосуб'єктністю. Також, як зазначає позивач, спірний правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки рішенням ХVIII сесії VI скликання ОСОБА_2 обласної ради від 20.12.2012 № 617-VI до Обласного комунального підприємства «Бюро майнових відносин» було надано згоду на застосування положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», внаслідок чого встановлений факт його неплатоспроможності. У зв'язку з викладеним та посилаючись на ст.ст. 203, 215 ОСОБА_3 кодексу, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про визнання додаткової угоди недійсною.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходячи з положень ст.ст. 11, 520, 521 ЦК України, дійшов висновку про те, що на час укладання додаткової угоди КП "Обласний спортивний комплекс "Металіст" (1-ий відповідач) мав право за взаємною згодою з позивачем покласти виконання обов'язку по проведенню розрахунку за роботи, виконані позивачем на ОКП "Бюро майнових відносин" ОСОБА_2 обласної ради (2-го відповідача), оскільки ні з умов договору, ні ОСОБА_3 кодексу України, ні інших актів цивільного законодавства або по суті зобов'язання не випливав обов'язок 1-го відповідача виконати зобов'язання особисто, а договором та законом не передбачено заборони на заміну сторони в зобов'язанні. Оскільки позивач суду не довів наявності підстав для визнання оспорюваної додаткової угоди недійсною, суд дійшов висновку про безпідставність заявленого позову.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Положення частини 2 статті 16 ОСОБА_3 кодексу України та стаття 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарського договору).

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ОСОБА_3 кодексу України .

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 215 ОСОБА_3 кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (пункт 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання практики визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Як на підставу визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 25.06.2013 до договору № 15953 від 15.08.2008, позивач вказує на відсутність повноважень у 2-го відповідача права використання бюджетних коштів спрямованих на реалізацію Цільової програми підготовки та проведення в Харківській області фінальної частини чемпіонату ОСОБА_1 2012 з футболу. Спірна додаткова угода № 1 від 25.06.2013 року, на його думку, не спрямована на реальне настання обумовлених договором правових наслідків, а саме: прийняття та сплата вартості виконаних позивачем робіт з реконструкції об'єкту архітектури.

Проте, з такими твердженнями судова колегія апеляційного господарського суду погодитися не може та вважає за необхідне вказати наступне.

За змістом пункту 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» від 29.05.2013 за №11 відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до пунктів 1, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009, при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на цих підставах вирішувати справи. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав визначених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням ОСОБА_2 обласної ради № 287-VI від 29.11.2011 року делеговано ОСОБА_2 обласній державній адміністрації повноваження щодо управління комунальним підприємством В«Обласний спортивний комплекс В«МеталістВ» в повному обсязі, в межах чинного законодавства України. Вказане рішення прийнято на підставі Закону України В«Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в УкраїніВ» , Закону України В«Про особливості забезпечення громадської безпеки у зв'язку з підготовкою та проведенням футбольних матчівВ» , Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» .

Постановою Кабінету Міністрів України № 357 від 14.04.2010 року та рішенням ОСОБА_2 обласної ради № 1804-VI від 15.09.2010 року (зі змінами) затверджено Програму підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

Відповідно до Паспорту обласної цільової Програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу (додаток 1 до рішення ОСОБА_2 обласної ради від 26.04.2012 року № 390-VI (ХІІ сесія VI скликання), визначено замовника Програми - ОСОБА_2 обласну державну адміністрацію, виконавцем Програми - управління та інші структурні підрозділи ОСОБА_2 обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 міської ради, районні державні адміністрації, міські (міст обласного значення) ради, територіальні органи міністерств та інші центральні органи виконавчої влади України в Харківській області, обласні організації, інвестори об'єктів інфраструктури м. Харкова та області, задіяні в реалізації завдань і заходів Програми.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1279-р від 30.06.2010 року затверджено скоригований проект та титул будови реконструкції спортивного комплексу комунального підприємства В«Обласний спортивний комплекс В«МеталістВ» .

Відповідно до Титулу будови спортивного комплексу комунального підприємства В«Обласний спортивний комплекс В«МеталістВ» , будівництво якого розпочато у 2007 році, частка комунальної власності у майні забудовника об'єкта: спортивний комплекс комунального підприємства В«Обласний спортивний комплекс В«МеталістВ» , м. Харків, вул. Плеханівська, 65, станом на 1 січня 2010 року становила 100 відсотків. Будівля віднесена до сфери управління ОСОБА_2 обласної державної адміністрації, джерелами фінансування реконструкції вказано державний бюджет, місцевий бюджет та інші джерела (інвестор).

В постанові Кабінету Міністрів України № 357 від 14.04.2010 року визначено, що Державна цільова програма підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу розрахована на період з 2008 року по 31.12.2012 року (пункт 6).

Вказаний строк не був продовжений, та відповідно з 2013 року закінчилось фінансування програм приймаючих міст, галузевих і регіональних програм та показників затверджених проектів будівництва об'єктів чемпіонату за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, інших джерел.

Оскаржувана додаткова угода була сформована та підписана сторонами 25.06.2013 року, тобто вже після виключення розпорядників бюджетних коштів із Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

При цьому, за текстом основного договору та додаткової угоди до нього не встановлено обов'язковості оплати виконаних позивачем робіт, лише за бюджетні кошти.

Вище зазначене суперечить позиції позивача про те, що лише за бюджетні кошті повинно бути здійснено виконання зобов'язання по оплаті виконаних робіт за договором №15953 від 15.08.2008.

Таким чином, замовник послуг (в даний час - Обласне комунальне підприємство В«Бюро майнових відносинВ» ОСОБА_2 обласної ради) має змогу здійснити розрахунок з генеральним проектувальником з будь-яких доступних йому джерел фінансування.

Умовами первісного договору не передбачено особисте виконання комунальним підприємством В«Обласний спортивний комплекс В«МеталістВ» обов'язку за вказаним договором, так і не містить заборону покладання виконання обов'язку боржника іншою особою.

Твердження позивача, що оскаржуваний правочин не направлений на реальне настання правових наслідків судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки саме позивач надав згоду на укладання спірного правочину та за умовами додаткової угоди №1 від 25.06.2013 року вона набуває чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання 2-м відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині розрахунків за виконані роботи.

Зміна замовника по договору від 15.08.2008 року - комунальне підприємство В«Обласний спортивний комплекс В«МеталістВ» на нового замовника - обласного комунального підприємства В«Бюро майнових відносинВ» ОСОБА_2 обласної ради шляхом укладення сторонами додаткової угоди № 1 від 25.06.2013 року жодним чином не порушила права та законні інтереси скаржника, оскільки у даному випадку відбулась лише зміна замовника, а не його зобов'язань перед учасником.

При цьому, колегія суддів вказує, що укладаючи основний договір від 15.08.2008 року сторони ставили собі за мету виконання вимог Закону України В«Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в УкраїніВ» , постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2010 року № 357 В«Про затвердження Державної цільової програми підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболуВ» (із змінами та доповненнями), розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.06.2010 року № 1279-р В«Про затвердження скоригованого проекту та титулу будови реконструкції спортивного комплексу комунального підприємства В«Обласний спортивний комплекс В«Металіст»» (із змінами та доповненнями), вимог УЄФА щодо проведення в Україні та у місті Харкові футбольних матчів фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, а не створити прибуток (доход) чи досягти соціального ефекту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що додаткова угода № 1 від 25.06.2013 року була укладена сторонами у повній відповідності до вимог чинного законодавства, щодо дійсності правочинів, що передбачені ст. 203 ОСОБА_3 кодексу України.

Спірний правочин не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ОСОБА_3 кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Крім того, волевиявлення та цивільна дієздатність сторін, з огляду на докази наявні в справі, вказують на те, що спірний правочин, був вчинений уповноваженими особами та за наявністю встановленої дієздатності, а відтак правочин є вчиненим та є дійсним.

Позивач не висловлював жодних заперечень з приводи укладення вказаної додаткової угоди №1 від 23.06.2013 року та без зауважень підписав угоду.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що умовами п. 9.4 договору передбачено, що цей договір набуває чинність з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, але не пізніше ніж 31.12.2008.

Так, відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 598, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України та ч.7 ст. 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що строк дії договору не є терміном дії зобов'язання. Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань.

В частині 3 статті 509 ЦК України вказується про розумність, добросовісність та справедливість, на яких ґрунтується зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, проте замовник (1-й відповідач) свої зобов'язання щодо розрахунків за виконані роботи не здійснив.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 1.3 розділу 1 Статуту Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст", затвердженого головою ОСОБА_2 обласної ради 17.05.2011 та погодженого начальником Головного управління у справах сім'ї, молоді та спорту ОСОБА_2 обласної державної адміністрації 16.05.2011, повноваження з управління діяльністю КП "Обласний спортивний комплекс "Металіст" здійснює структурний підрозділ ОСОБА_2 обласної державної адміністрації, а саме - Головне управління у справах сім'ї, молоді та спорту. Натомість, ОСОБА_2 обласна рада є органом управління майном підприємства.

Як зазначалось вище, рішенням ОСОБА_2 обласної ради № 287-VI від 29.11.2011 року делеговано ОСОБА_2 обласній державній адміністрації повноваження щодо управління комунальним підприємством В«Обласний спортивний комплекс В«МеталістВ» в повному обсязі, в межах чинного законодавства України.

Матеріали справи свідчать про те, що 20.06.2013 ОСОБА_2 обласною радою прийнято рішення № 760-VI "Про реорганізацію Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" (код ЄДРПОУ 24477221) шляхом виділення Відокремленого структурного підрозділу з забезпеченням взаєморозрахунків із доходів та видатків Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст" (код ЄДРПОУ 38773743) та приєднання його до Обласного комунального підприємства "Бюро майнових відносин" ОСОБА_2 обласної ради (код ЄДРПОУ 34013688)", голові ОСОБА_2 обласної державної адміністрації було доручено укласти відповідні зміни до договорів щодо участі у реконструкції Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст".

Згідно з частинами 3- 4 ст. 140 Конституції, статей 2, 10 та ч. З ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські, районні, обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією та законами України, а за ст. 59 даного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні й інші акти у формі рішень. Конституція України (ст.144) встановлює, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Рішенням ОСОБА_2 обласної ради від 20.06.2013 № 760-VI, яке прийнято ОСОБА_2 обласною радою в межах наданих їй повноважень, є чинним а отже обов'язковим в силу закону.

25.06.2013 комісією з виконання рішення ОСОБА_2 обласної ради була проведена відповідна передача структурного підрозділу від 1-го відповідача до 2-го відповідача за передавальним актом.

Згідно до передавального акту та довідки до нього 2-му відповідачу, зокрема, була передана кредиторська заборгованість 1-ого відповідача перед позивачем та документація до неї (а.с.66-68).

Між позивачем та першим відповідачем проведено звірку взаєморозрахунків, за результатами якої складено та підписано акт, відповідно до якого станом на 01.07.2013 заборгованість 1-го відповідача передано з балансу останнього на баланс 2-го відповідача.

В свою чергу, як вбачається з преамбули додаткової угоди № 1 від 25.06.2013 до договору, керуючись рішенням ОСОБА_2 обласної ради від 20.06.2013 № 760-VI, сторони (Комунальне підприємство "Обласний спортивний комплекс "Металіст", Обласне комунальне підприємство "Бюро майнових відносин" ОСОБА_2 обласної ради, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут Харківпроект" прийшли до згоди та уклали додаткову угоду № 1 до договору № 15953 від 15.08.2008, відповідно до умов якої сторони, за взаємною згодою, замінили одну із сторін договору, а саме передали другому відповідачу права та обов'язки першого відповідача за договором в частині розрахунків за виконані роботи.

ОСОБА_3 кодексу України передбачають можливість заміни боржника у зобов'язанні, що також здійснюється шляхом вчинення правочину, оскільки права та зобов'язання виникають, припиняються та змінюються з правочинів, що передбачає ст.11 ОСОБА_3 кодексу України.

Так, за приписами ст. 520 ОСОБА_3 кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 521 ОСОБА_3 кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень ст. 513 цього Кодексу, тобто правочин вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, обов'язок виконання якого переводиться на нового боржника.

Такий правочин було вчинено сторонами у простій письмовій формі, як і договір № 15953 від 15.08.2008, його дійсність протягом тривалого часу сторонами не заперечувалась.

Суд зауважує, що саме позивач надав згоду на заміну першого відповідача другим, уклавши спірну додаткову угоду.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що ніяких спеціальних вимог щодо можливості укладення угод про заміну сторони у зобов'язанні в залежності від наявності або відсутності у нового боржника коштів чинним законодавством не передбачено. Основний договір, до якого було внесено зміни спірною додатковою угодою, і заборон стосовно зміни сторони у зобов'язанні також не містить.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на час укладання додаткової угоди перший відповідач мав право за взаємною згодою з позивачем покласти виконання обов'язку по проведенню розрахунку за роботи, виконані позивачем на другого відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що спірна додаткова угода не може розцінюватись як додаткова угода, що є невід'ємною частиною договору, оскільки була укладена після спливу строку дії договору. Сторони не змінювали умови договору, тоді як закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно ст. 599 ЦК України, ч.1 ст. 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. В свою чергу а ні договором, а ні законом не передбачено заборони на заміну сторони в зобов'язанні, яка в даному випадку відбулась у відповідності до прийнятого ОСОБА_2 обласною радою від 20.06.2013 № 760-VI, рішення, яке є чинним та в силу закону обов'язковим для виконання.

Як свідчать матеріали справи, в момент укладення спірного правочину, була розпочата процедура припинення діяльності 2-го відповідача, з метою здійснення заходів щодо задоволення вимог кредиторів. Про вказане позивач повідомлений не був.

Зазвичай цивільне право презюмує добросовісність сторін договору, але в певних випадках існують механізми перевірки потенційної сторони договору, що б упевнитись в добросовісному виконанні ним свого обов'язку.

Зокрема, рішенням ОСОБА_2 обласної ради від 20.12.2012 року № 617-УІ надано згоду на застосування до Комунального підприємства В«Бюро майнових відносинВ» , яка знаходиться у спільний власності територіальних громад, сіл, селища, міст області, положень Закону В«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» було розміщено на офіційному сайті вказаного державного органу.

Проте, в момент укладання додаткової угоди №1 позивач знехтував своїми правами, та не перевірив платоспроможність нового замовника - обласного комунального підприємства В«Бюро майнових відносинВ» .

В даному випадку позивач не довів, що спірна додаткова угода не відповідає його волевиявленню, внутрішній волі та суперечить вимогам закону.

Таким чином, в даному випадку відсутні докази наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків та які є підставою для визнання правоину недійсним.

Слід зазначити, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст. 20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

Отже, господарський договір, в тому числі спірна додаткова угода до договору може бути визнана за наявності двох умов: перша -це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга -це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

Втім позивач ані в місцевому господарському суді, ані в суді апеляційної інстанції не довів, яким чином його права та/або інтереси порушуються спірним правочином.

Відсутні в матеріалах справи й інші докази, які б могли б привести суд до висновку про наявність таких порушень прав, інтересів позивача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність обох необхідних умов для визнання договору недійсним (порушення права, інтересу позивача та порушення норми закону), а отже і про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача.

При вирішенні даного господарського спору колегія суддів враховує правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в постанові від 30.11.2016 у справі № 922/2042/16 за позовом ТОВ "Інститут Харківпроект", м. Харків до Комунального підприємства "Обласний спортивний комплекс "Металіст", м. Харків; Обласного комунального підприємства "Бюро майнових відносин" ОСОБА_2 обласної ради; 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 обласна рада, м. Харків про визнання недійсним правочину, з аналогічних правовідносин. Даною постановою касаційною інстанцією підтверджена правомірність висновків судів попередніх інстанції про недоведеність позивачем обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними, а також факту порушення його прав та охоронюваного законом інтересу, який підлягає захисту.

Таким чином, факти, викладені позивачем в апеляційній скарзі та його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 20.07.2016 у справі № 922/2042/16 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і відсутні підстави для його скасування, в зв'язку з чим, апеляційна скарга ТОВ "Інститут" Харківпроект" не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Інститут" Харківпроект" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.09.2016 у справі № 922/2046/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Слободін М.М.