Постанова

від 14.12.2016 по справі 918/975/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

14 грудня 2016 року Справа № 918/975/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Мамченко Ю.А.

при секретарі судового засідання Ільчук Н.О.

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області на рішення господарського суду Рівненської області від 31.10.16 р. у справі №918/975/16

за позовом керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Вищого професійного училища №22 м. Сарни

до: 1) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернення приміщення

за участю представників:

прокурор : Набухотний С.В. (службове посвідчення №013823 від 06.12.2016р.);

позивача (Вищого професійного училища №22 м.Сарни) - не з'явився;

відповідача 1 (ФОП ОСОБА_1В.) - ОСОБА_2 (довіреність від 23.09.2016р.);

відповідача 2 (РВ Фонду державного майна України по Рівненській області) - ОСОБА_3 (довіреність №2 від 04.04.2016 р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 31.10.16 р. у справі №918/975/16 відмовлено у позові керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Вищого професійного училища №22 м.Сарни до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернення приміщення (арк.справи 123-129).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Рівненської області звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№3548/16 від 24.11.2016р., арк.справи 136-145).

Прокурор вважає, що відмовляючи у задоволенні даного позову, господарський суд Рівненської області прийшов до хибного висновку про те, що спірний договір оренди №1402-2016 від 11.02.2016р. не суперечить приписам ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту», оскільки не призводить до порушення прав дітей, які захищає і гарантує держава, а невідповідність спірного договору нормам Цивільного кодексу України чи іншим актам цивільного законодавства прокурором не доведено. Стверджує, що судом під час винесення рішення не враховано наступні норми матеріального права: ст.7 Господарського кодексу України, ч.3 ст.92, ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту».

За договором оренди №1402-2016 від 11.02.2016р. РВ ФДМУ по Рівненській області передано ФОП ОСОБА_1 в оренду частину приміщення гуртожитку професійно-технічного навчального закладу площею 163,1 м 2 саме для розміщення кафе, тобто для здійснення господарської (комерційної) діяльності, спрямованої на досягнення економічних результатів, з метою одержання прибутку, яка жодним чином не пов'язана з наданням освітніх послуг чи навчально-виховним процесом. Зокрема, те, що об'єкт спірного договору - частина приміщення першого поверху колишнього гуртожитку №1 Вищого професійного училища №22 м.Сарни площею 163,1 м 2 , що знаходиться за адресою: м.Сарни, вул.Технічна, 4, є об'єктом освіти підтверджується: свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 01.09.2015р.; витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; п.п.7.9, 7.10 Статуту Вищого професійного училища №22 м.Сарни, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №341 від 14.03.2013р.; п.1.1 ОСОБА_4 оренди державного майна №1402-2016 від 11.02.2016р.; ч.1 ст.63 Закону України «Про освіту»; ст.49 Закону України «Про професійно-технічну освіту», п.п.40, 41 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затверджене постановою КМУ №1240 від 05.09.1998р.

Зазначене вище також спростовує доводи відповідачів та висновки суду першої інстанції щодо аварійності та зношеності орендованого майна за спірним договором, що, зокрема, підтверджується наступним: вартість орендованого майна за спірним договором відповідно до висновку про вартість від 31.10.2015р. і за незалежною оцінкою становить 525780 грн.; відповідно до акту прийому-передачі нерухомого майна від 11.02.2016р., який є додатком №1 до спірного договору, на момент передачі технічний стан майна задовільний.

Незважаючи на те, що для застосування положень ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» до спірних правовідносин, не має значення у якому стані перебувало приміщення закладу освіти, в порушення статей 34, 43 ГПК України господарський суд Рівненської області при обґрунтуванні свого рішення про відмову у задоволенні позову прокуратури взяв до уваги дані Вищого професійного училища №22 про те, що до моменту передачі в оренду (11.02.2016р.) спірне приміщення знаходилось в непридатному, аварійному стані та готувалось до зносу.

Однак, указані дані Вищого професійного училища №22 не можуть вважатися належними та допустимими доказами, оскільки наведені обставини не відповідають дійсності, що підтверджується зазначеними вище доказами прокуратури, які судом безпідставно залишено поза увагою.

Вищим професійним училищем №22, як балансоутримувачем спірного майна, який несе відповідальність за його збереження та використання за призначенням, укрито та не надано суду першої інстанції достовірно відому для них інформацію щодо фактичного використання приміщення колишнього гуртожитку Вищого професійного училища №22 за адресою: м. Сарни, вул. Технічна, 4, про стан у якому дане приміщення передавалось для ФОП ОСОБА_1

Натомість, як випливає безпосередньо зі змісту спірного договору, де визначено мету використання орендованого приміщення (розміщення кафе), а також відомостей Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно яких до видів діяльності ФОП ОСОБА_1 не входять види діяльності пов'язані з навчально-виховним процесом, відповідач не використовує орендоване нежитлове приміщення в розрізі завдань, визначених законодавством про освіту.

Таким чином, з огляду на комплексний аналіз наведених вище норм вбачається, що вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням. Приміщення навчальних закладів повинні використовуватися виключно для задоволення освітніх потреб, тобто для забезпечення організації процесу навчання з тим, щоб у повному обсязі забезпечити реалізацію прав дітей на здобуття освіти в належних умовах та відповідно до затверджених навчальних планів.

Обгрунтовуючи вимоги, прокурор посилається на правову позицію Вищого господарського суду України при вирішенні аналогічних спорів: постанови від 12.10.2016р. у справі №922/2686/15, від 26.04.2016р. у справі №922/2687/15; від 23.03.2016р. у справі №922/5128/15, від 20.04.2016р. у справі №922/1805/15, від 21.03.2016р. у справі №922/5066/15, від 15.03.2016р. у справі №913/483/15, від 11.05.2016р. у справі №911/3407/15, від 24.11.2015р. у справі №907/323/15р., від 04.09.2014р. у справі №910/4113/14, від 08.10.2014р. у справі №906/213/14, від 15.10.2014р. у справі №910/17883/13, від 06.08.2014р. у справі №906/79/14, від 12.05.2014р. у справі №910/4113/14, від 15.07.2014р. у справі №910/9921/14, від 14.11.2012р. у справі №8/5025/2227/11.

Також прокурор зазначає, що позивачем під час розгляду даної справи в суді першої інстанції жодного разу не забезпечено явку представника у судові засідання, перешкоджання всебічному, повному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи, шляхом ненадання достовірно відомої йому інформації тощо. Тому апелянт вважає, що є необхідність до залучення в порядку ст.27 ГПК України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Міністерства освіти і науки України, як центрального органу управління професійно-технічною освітою, до повноважень якого належить управління державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованого йому Вищого професійного училища №22, так як рішення суду в даній справі може вплинути на його права та обов'язки.

На підставі викладеного прокурор просить суд: скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 31.10.2016р. у справі №918/975/16; прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю позов керівника Сарненської місцевої прокуратури - визнати недійсним договір оренди державного майна №1402-2016 від 11.02.2016р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, яким передано в оренду частину приміщення першого поверху гуртожитку №1, належного Вищому професійному училищу №22 м. Сарни, площею 163,1 м 2 , що знаходиться за адресою: м.Сарни, вул.Технічна, 4; зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 повернути Вищому професійному училищу №22 м.Сарни частину приміщення першого поверху гуртожитку №1, площею 163,1 м 2 , що знаходиться за адресою: м.Сарни, вул.Технічна, 4, шляхом його звільнення та підписання акту прийому-передачі; залучити до участі у справі №918/975/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство освіти і науки України; судові витрати у справі покласти на відповідачів.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2016р. апеляційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області прийнято до провадження та призначено до слухання на 14.12.2016р. о 12:30 год.

13.12.2016р. від Вищого професійного училища №22 м.Сарни на адресу суду надійшли письмові пояснення з додатками (вх.№32086/16 від 13.12.2016р.).

На балансі Вищого професійного училища №22 м.Сарни далі перебуває гуртожиток №1 1968 року забудови. У 1986 році в експлуатацію введено гуртожиток №2 на 360 місць, а тому потреба у використанні гуртожитку №1 відпала. Оскільки, балансова вартість з урахуванням 100% зносу складала 00 грн. 00 коп., використання гуртожитку за призначенням було неможливим, то він підлягав знесенню ще у 1986 році.

Через брак коштів приміщення гуртожитку №1 не було знесене, і у період з 1986 року з часу введення в експлуатацію гуртожитку №2, ніяким чином не використовувалося для будь-яких потреб.

Починаючи з 2000 року і по сьогоднішній день утримання наданих в оренду приміщень здійснюється виключно за кошти та власними силами орендарів (ФОП ОСОБА_1 та Сарненського районного ліцею «Лідер»). Кошти для утримання будівлі Гуртожитку №1 з державного або місцевого бюджетів не надходили та не використовувалися, що підтверджується Звітами про надходження та використання коштів загального фонду, з яких видно (код рядка 370-510), що кошти на будівництво, реконструкцію, капітальний чи поточний ремонт не надходили. І лише завдяки зусиллям орендарів, підтримувався технічний стан приміщень наданих їм в оренду.

Орендована частина приміщення за спірним договором у навчальному процесі ніколи не використовувалася та технологічно з навчальним та науковим процесом не пов'язана і ніяким чином не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють в навчальному закладі. Враховуючи, що надане приміщення в оренду за спірним договором є окремим, вільним приміщенням, яке взагалі не використовувалося у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, то згідно підпункту 2 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженої постановою КМУ №796 від 27.08.2010р., приміщення можуть надаватись в оренду.

Частина орендної плати використовується на потреби Вищого професійного училища №22, що є важливим додатковим джерелом фінансування в умовах дефіциту бюджету утримання навчального закладу.

За таких умов, передача в оренду вище зазначеної частини приміщення не суперечить вимогам ч.5 ст.63 Закону України «Про освіту».

Також позивач інформує про аналогічну справу №918/370/16 за позовом керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Вищого професійного училища №22 м.Сарни до ФОП ОСОБА_5 та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути приміщення. Рішенням господарського суду Рівненської області від 14 червня 2016 року позовні вимоги прокуратури було задоволено. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2016 року було задоволено апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_5: рішення господарського суду Рівненської області від 14 червня 2016 року у справі №918/370/16 скасовано та прийнято нове рішення яким в позові прокуратури відмовлено. На Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2016 року прокуратурою Рівненської області подано касаційну скаргу, в обгрунтування якої прокуратура також посилається на аналогічні справи, які наводить і в апеляційній скарзі у справі №918/975/16. Постановою Вищого господарського суду України від 21 жовтня 2016 року в задоволенні касаційної скарги було відмовлено.

З огляду на викладене, Вище професійне училище №22 м.Сарни вважає вимоги Сарненської місцевої прокуратури щодо визнання договору оренди державного майна №1402-2016 від 11.02.2016р. недійсним та зобов'язання повернути приміщення, такими що не підлягають задоволенню, оскільки, суперечать чинному законодавству та інтересам Вищого професійного училища №22 м.Сарни.

13.12.2016р. від представника ФОП ОСОБА_1 на адресу суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу (вх.№32087/16 від 13.12.2016р.).

Представник ФОП ОСОБА_1 вважає доводи Заступника прокурора Рівненської області необгрунтованими та безпідставними з наступних причин:

1) підпункт б пункту 2 частини 1 статті 89 Бюджетного кодексу України регулює видатки з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад на загальну середню освіту. Діяльність Вищого професійного училища №22 пов'язана із професійно-технічною освітою, і відношення до загальної середньої освіти не має;

2) використання другого, третього та четвертого поверхів гуртожитку №1 Сарненським районним ліцеєм «Лідер» не має значення для даної справи та не є предметом її розгляду, не стосується спірного приміщення чи договору оренди;

3) як вбачається з положень ч.ч.1,4 ст.61 Закону України «Про освіту», п.2 ч.1 ст.51 Закону України «Про професійно-технічну освіту», п.п.2 п.8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, п.п.7.1, 7.3, 7.4 Статуту Вищого професійного училища №22 об'єкт освіти може бути наданий в оренду та використовуватися не за призначенням у разі, якщо він не фінансується з бюджету, технологічно не пов'язаний з навчальним та науковим процесом, та це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі;

4) Заступником прокурора Рівненської області надано, як додатковий доказ, копію договору оренди №1158-2013 від 04.10.2013 року з додатками та супровідним листом управління освіти, молоді та спорту. Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Доводи заявника, про те, що Сарненській місцевій прокуратурі стало відомо про укладення вище вказаного договору лише після прийняття рішення по суті даного спору із офіційного сайту РВ ФДМ України по Рівненській області, не заслуговують на увагу, оскільки, на момент розгляду справи у суді першої інстанції, інформація про договори оренди державного майна була у вільному доступі на офіційному сайті РВ ФДМ України по Рівненській області. Також, в матеріалах справи наявний лист Сарненської місцевої прокуратури за вих.№36-1986 від 31.08.2016р., за даними якого, прокуратурою проведено вивчення стану додержання вимог законодавства у сфері оренди закладів освіти. Отже, копія договору оренди №1158-2013 від 04.10.2013р. з додатками та супровідним листом управління освіти, молоді та спорту, не може бути прийнята судом як доказ;

5) у матеріалах справи наявні письмові пояснення позивача, згідно яких, позовні вимоги Сарненської місцевої прокуратури суперечать інтересам Вищого професійного училища №22;

6) при вирішені аналогічного спору з означених вище питань постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22 серпня 2016 року у справі №918/370/16, у задоволені позовних вимог Сарненської місцевої прокуратури відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 09 листопада 2016 року, постанову апеляційного суду залишено без змін.

На підставі викладеного представник ФОП ОСОБА_1 просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 31 жовтня 2016 року залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області без задоволення.

14.12.2016р. представником Регіонального відділення Фонду державного майна України було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу (вх.№32111/16 від 14.12.2016р.).

Відповідач-2 звертає увагу на твердження прокурора про те, що між Регіональним відділенням та відділом освіти Сарненської районної державної адміністрації укладено договір оренди державного майна №1158-2013 від 04.10.2013р. частини приміщень будівлі, площею 1647,0 кв.м., що знаходиться за адресою м.Сарни, вул.Технічна, 4. Вказана частина приміщень передається в оренду з метою розміщення Сарненського районного ліцею "Лідер" Сарненської районної ради Рівненської області - навчального закладу, що фінансується з місцевого бюджету. Апелянт вважає, що укладеним договором оренди статус будівлі гуртожитку змінився, а відтак є об'єктом освіти, який безпосередньо пов'язаний з навчально-виховним процесом. Відповідач-2 вважає, що частина приміщень, площею 1647.0 кв.м., відповідно до технічної документації, є частиною гуртожитку №1 Вищого професійного училища №22 м.Сарни. Вказане підтверджує той факт, що гуртожиток не використовувався Вищим професійним училищем №22 м.Сарни у навчально-виховному процесі, оскільки передано в оренду іншій юридичній особі.

Під час укладення договору оренди державного майна №1402-2016 від 11.02.2016р. Регіональним відділенням дотримано порядку укладення договорів оренди, що передбачений ст.9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна": отримано погодження Міністерства освіти та науки України та балансоутримувача (Вищого професійного училища №22 м.Сарни) на передачу в оренду державного майна, узгоджено всі істотні умови договору, а також порядок приймання-передачі орендованого майна.

Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України №1/11-17284 від 27.11.2015р., Міністерство розглянуло звернення Регіонального відділення від 09.10.2015р. №07-04-02818 щодо надання дозволу на передачу в оренду, в тому числі, частини приміщення гуртожитку №1, площею 163.1 кв.м. Вищого професійного училища №22 м.Сарни. Спеціальна комісія Міністерства з майнових питань прийняла рішення надати дозвіл на передачу в оренду вищевказаного майна.

Відповідно до Довідки Вищого професійного училища №22 м.Сарни від 24.09.2015р. №01-12/441, яка була адресована на ім'я начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, балансоутримувач державного майна не заперечував проти передачі в оренду частини вказаного приміщення, площею 163.1 кв.м., що знаходиться за адресою м. Сарни, вул.Технічна, 4 з напрямом використання: для діяльності студентського кафе без підакцизу.

Предметом оренди за вказаним ОСОБА_4 оренди є частина приміщень гуртожитку №1, що відповідає об'єктам оренди, визначеним ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна», а саме об'єктом оренди за цим Законом є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Звертає увагу, що відповідно до абз.20 ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди як ЦМК, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

Відповідач-2 вважає, що апелянтом не обгрунтовано та не надано доказів, що частина приміщення гуртожитку №1 є об'єктом освіти, який тісно пов'язаний з навчально-виховним процесом, а відтак не може бути предметом договору оренди.

Регіональне відділення Фонду державного майна України у Рівненській області просить рішення господарського суду Рівненської області від 31.10.2016р. у даній справі залишити без змін, а скаргу Заступника прокурора Рівненської області - без задоволення.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 14.12.2016р. прокурор підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Вважає рішення господарського суду Рівненської області від 31.10.16 р. незаконним, винесеним із порушеннями норм процесуального та матеріального права. Просить суд рішення господарського суду Рівненської області скасувати та прийняти нове, яким повністю задоволити позов керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Вищого професійного училища №22 м.Сарни.

Представник ФОП ОСОБА_1 заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду у даній справі законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить суд залишити апеляційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 31.10.16 р. - без змін.

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та безпідставною, а рішення першої інстанції у даній справі законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, просить суд залишити апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 31.10.16 р. - без змін.

Представник Вищого професійного училища №22 м.Сарни не забезпечив явку свого представника у судове засідання, хоч про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

Щодо клопотання прокурора про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Міністерства освіти і науки України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Незалежно від результату у прийнятому судовому рішенні з даної справи, Міністерство освіти України не буде наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому, а тому колегія суддів відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання Заступника прокурора Рівненської області.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

11 лютого 2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (далі - Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Орендар) було укладено договір оренди державного майна №1402-2016 (далі - Договір) (арк.справи 15-17)

Пунктом 1.1. ОСОБА_4 Сторони погодили, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме: частину приміщення першого поверху гуртожитку №1, реєстровий номер 02547116.1.ИРЕВЛП384, площею 163,1 кв.м., розташованого по вул. Технічна, 4 у м. Сарни, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31 жовтня 2015 року і становить за незалежною оцінкою 525 780 грн., без врахування ПДВ.

Згідно пункту 1.2 ОСОБА_4 передається в оренду для розміщення кафе, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та Акта прийому - передачі вказаного майна (п 2.1 ОСОБА_4).

Орендна плата визначається на підставі ОСОБА_2 розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року №786 (далі - ОСОБА_2 розрахунку) і становить без ПДВ за базовий розрахунку грудень 2015 року - 3600,33 грн. (пункт 3.1 ОСОБА_4).

Пунктом 5.3. ОСОБА_4 Сторони погодили, що Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.7.1 ОСОБА_4, Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом прийому-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 11 лютого 2016 року до 11 січня 2019 року включно (п.10.1 ОСОБА_4).

Вказаний Договір підписаний уповноваженими сторонами. Їхні підписи скріплені печатками.

11 лютого 2016 року за актом прийому-передачі нерухомого майна державне нерухоме майно - частина приміщення першого поверху гуртожитку №1, реєстровий номер 02547116.1.ИРЕВЛП384, площею 163,1 кв.м., розташованого по вул. Технічна, 4 у м. Сарни, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31 жовтня 2015 року і становить за незалежною оцінкою 525 780 грн., без врахування ПДВ, передано в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (арк.справи 18).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 09.06.2016р. №61078547, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.09.2015р. №43090331 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.09.2015р. №43090476, орендоване приміщення, яке розміщене за адресою: Рівненська область, Сарненський район, місто Сарни, вулиця Технічна, будинок 4, зокрема гуртожиток №1, загальною площею 2121,8, перебуває у державній власності, правовий режим майна: право оперативного управління закріплене за Вищим професійним училищем № 22, м. Сарни. (арк.справи 28-37, 42, 43)

На думку керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області (позовна заява) та Заступника прокурора Рівненської області (апеляційна скарга), договір оренди державного майна №1402-2016 від 11 лютого 2016 року укладено з порушенням законодавства про освіту, у зв'язку із чим відповідно до ст.ст.16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 207 Господарського кодексу України, а тому підлягає визнанню недійсним. При цьому невикористання навчальним закладом спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірним такого договору, оскільки чинним законодавством встановлена заборона використання приміщень закладів освіти з іншою метою, ніж для освітніх потреб.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів, вивчиши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Як встановлено ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про освіту", місцеві органи державної влади та місцевого самоврядування забезпечують розвиток мережі навчальних закладів та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріально-технічної бази та господарське обслуговування.

Частинами 1, 4 статті 61 Закону України "Про освіту" передбачено, що фінансування державних закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є: кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів; плата за надання додаткових освітніх послуг; кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані закладом освіти на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання; дотації з місцевих бюджетів; кредити і позички банків, дивіденди від цінних паперів та доходи від розміщення на депозитних вкладах тимчасово вільних позабюджетних коштів; валютні надходження; добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян; інші кошти.

Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів абз.5 част.4 ст.61 Закону України "Про освіту" передбачена можливість залучати у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Частиною 5 статті 63 Закону України "Про освіту", об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Отже, з метою отримання додаткових джерел фінансування, в оренду можуть бути надані приміщення навчального закладу, що технологічно не пов'язані з навчальним та науковим процесом.

У частині 2 пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" від 27.08.201р. № 796 зазначено, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Згідно пункту 7.9 Статуту Вищого професійного училища №22, м.Сарни, затвердженого Міністерством освіти і науки України наказом від 14 березня 2013 року №341, об'єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно вищого професійного училища є державною власністю, що закріплене Міністерством освіти і науки за вищим професійним училищем, і перебуває у оперативному управлінні вищого професійного училища. Функції управління майном, закріплені за вищим професійним училищем, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснюється Міністерством освіти і науки.

Як встановлено п.7.3 зазначеного Статуту, додаткові джерела фінансування вищого професійного училища визначаються Законами України "Про освіту", "Про професійно-технічну освіту", іншими нормативно правовими актами.

Додатковими джерелами фінансування серед іншого є доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання в установленому законодавством порядку (п.7.4 Статуту).

Як було встановлено, об'єктом оренди за договором оренди державного майна №1402-2016 від 11 лютого 2016 року є частина приміщення першого поверху гуртожитку №1, площею 163,1 кв.м., розташованого по вул. Технічна, 4 у м. Сарни, яка перебуває на балансі Сарненського вищого професійного училища № 22.

За даними Вищого професійного училища №22 м. Сарни, частина приміщення, яка надана в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, що знаходиться за адресою в м.Сарни по вул. Технічна, 4, до моменту передачі (11.02.2016р.) знаходилась в непридатному, аварійному стані та готувалось до зносу. До 1986 року дане приміщення використовувалось навчальним закладом для поселення учнів.

Згідно копії витягу технічної документації з переліком споруд в Сарненському СПТУ-2 від 02.04.1978р. №98, приміщення гуртожитку збудоване у 1968 році та підлягало зносу у другу чергу (арк.справи 67).

Колегія суддів погоджується з висновком, що зазначене приміщення навчального закладу технологічно не пов'язано з навчальним та науковим процесом, а тому, з метою отримання додаткових джерел фінансування, може надаватись в оренду іншим суб'єктам господарювання (аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду від 27.04.2016 року у справах № 922/5058/15 та № 916/2451/15).

Предметом оренди за ОСОБА_4 оренди від 11.02.2016р. №1402-2016 є нерухоме майном, що відповідає ч.1 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч.2 ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників.

Відповідно до абз.20 част.2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В пунктах 2.1., 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" надано роз'яснення, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Фонд державного майна України, його регіональні відділення є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, під час укладення ОСОБА_4 оренди державного майна №1402-2016 від 11.02.2016р., Регіональним відділенням Фонду державного майна України дотримано порядку укладання договорів оренди, передбаченому ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", отримали погодження Міністерства освіти і науки України №1/11-17284 від 27.11.2015р. (арк.справи 83) на передачу в оренду державного майна, узгодили всі істотні умови договору та порядок приймання-передачі орендованого майна.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що договір оренди державного майна №1402-2016 від 11.02.2016 року, відповідає вимогам діючого законодавства, а з матеріалів справи вбачається відсутність обставин, з якими Закон пов'язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення.

З огляду вищевикладеного господарський суд Рівненської області дійшов вірного висновку, що спірний договір оренди державного майна №1402-2016 від 11.02.2016 року є таким, що не суперечить приписам ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту", оскільки не призводить до порушення прав учнів, які захищає і гарантує держава. Крім того, невідповідність спірного договору нормам Цивільного кодексу України чи іншим актам цивільного законодавства прокурором також не доведено, що, в свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні позову прокурора про визнання договору оренди державного майна №1402-2016 від 11.02.2016р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, недійсним у відповідності до приписів ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру".

Проте прокурор при поданні позовної заяви не обґрунтував, яким чином укладення спірного договору порушує права та охоронювані законом інтереси держави в особі Вищого професійного училища №22 м.Сарни, в чому полягає таке порушення, враховуючи, що позивач зазначає, що позовні вимоги Сарненської місцевої прокуратури суперечать інтересам Вищого професійного училища №22 м.Сарни, про що останній зазначав як в суді першої інстанції, та і в суді апеляційної інстанції.

Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність вимог прокурора про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звільнити та повернути Вищому професійному училищу №22 м.Сарни частину приміщення першого поверху гуртожитку №1, площею 110,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Сарни, вул. Технічна, 4, шляхом його звільнення та підписання акту прийому-передачі, оскільки вони ґрунтуються на вимогах про визнання спірного договору недійсним, які, як зазначено вище, задоволенню не підлягають.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи прокурора, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст.33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області на рішення господарського суду Рівненської області від 31.10.16 р. у справі №918/975/16 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Мамченко Ю.А.