Постанова

від 01.03.2017 по справі 918/975/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 918/975/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідача), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Рівненської області на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі№918/975/16 Господарського суду Рівненської області за позовомкерівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Вищого професійного училища №22 м. Сарни до 1) фізичної особи-підприємця ОСОБА_4; 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області провизнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернення приміщення У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача-1: не з'явилися;

від відповідача-2: Грицькова І.О. (представник за дов. від 10.10.2016);

від прокуратури: Доценко Т.О. (прокурор відділу ГПУ);

В С Т А Н О В И В:

Керівником Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області (далі - прокурор) у вересні 2016 року заявлено позов в інтересах держави в особі Вищого професійного училища №22 м. Сарни (далі - позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач-1) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (далі - відповідач-2), в якому просив суд:

- визнати недійсним договір оренди державного майна №1402-2016 від 11.02.2016р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 77, код ЄДРПОУ 13989432) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1), яким передано в оренду частину приміщення першого поверху гуртожитку АДРЕСА_2

- зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) звільнити та повернути Вищому професійному училищу №22 м. Сарни (34500, м. Сарни, вул. Технічна, 4, код ЄДРПОУ 02547116) частину приміщення першого поверху гуртожитку АДРЕСА_2 , шляхом його звільнення та підписання акту прийому-передачі.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 31.10.2016, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2016, в задоволені позову відмовлено. Суд визнав, що договір відповідає вимогам законодавства щодо укладання правочинів і з метою отримання додаткових джерел фінансування, в оренду можуть бути надані приміщення навчального закладу, що технологічно не пов'язані з навчальним та науковим процесом.

Заступник прокурора Рівненської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаржник вважає помилковим висновок судів про те, що договір не суперечить приписам ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту". Скаржник вважає, що судами не враховано положення ст.7 Господарського кодексу України, ч.3 ст.92, ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", позаяк відповідач не використовує спірне приміщення для завдань, визначених законодавством про освіту, тобто з метою забезпечення здійснення освітньої, навчально-виховної, навчально-виробничої, наукової діяльності.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржених судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Судами при розгляді спору встановлено, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (далі - Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - Орендар) 11 лютого 2016 року було укладено договір оренди державного майна №1402-2016 (далі - Договір).

На виконання пунктів 1.1., 1.2 договору за актом прийому-передачі нерухомого майна від 11 лютого 2016 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування для розміщення кафе, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи державне нерухоме майно: частину приміщення першого поверху гуртожитку АДРЕСА_2 незалежною оцінкою 525 780 грн., без врахування ПДВ., строком на 2 роки 11 місяців - з 11 лютого 2016 року до 11 січня 2019 року включно (п.10.1 Договору).

Судами встановлено, що орендоване приміщення перебуває у державній власності, правовий режим майна: право оперативного управління закріплене за Вищим професійним училищем № 22, м. Сарни.

Звертаючись з даним позовом, прокурор вказував, що спірний договір оренди державного майна укладено з порушенням законодавства про освіту, у зв'язку із чим відповідно до ст.ст.16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 207 Господарського кодексу України, підлягає визнанню недійсним.

При цьому упродовж всього розгляду справи прокурор вказує, що невикористання навчальним закладом спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірним такого договору, оскільки чинним законодавством встановлена заборона використання приміщень закладів освіти з іншою метою, ніж для освітніх потреб.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про освіту", місцеві органи державної влади та місцевого самоврядування забезпечують розвиток мережі навчальних закладів та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріально-технічної бази та господарське обслуговування.

Частинами 1, 4 статті 61 Закону України "Про освіту" передбачено, що фінансування державних закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є: кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів; плата за надання додаткових освітніх послуг; кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані закладом освіти на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання; дотації з місцевих бюджетів; кредити і позички банків, дивіденди від цінних паперів та доходи від розміщення на депозитних вкладах тимчасово вільних позабюджетних коштів; валютні надходження; добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян; інші кошти.

Тобто, суди законно визначились, що в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів абз.5 част.4 ст.61 Закону України "Про освіту" передбачена можливість залучати у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Частиною 5 статті 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Отже, з метою отримання додаткових джерел фінансування, в оренду можуть бути надані приміщення навчального закладу, що технологічно не пов'язані з навчальним та науковим процесом.

У частині 2 пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" від 27.08.201р. № 796 зазначено, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Згідно пункту 7.9 Статуту Вищого професійного училища №22, м.Сарни, затвердженого Міністерством освіти і науки України наказом від 14 березня 2013 року №341, об'єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно вищого професійного училища є державною власністю, що закріплене Міністерством освіти і науки за вищим професійним училищем, і перебуває у оперативному управлінні вищого професійного училища. Функції управління майном, закріплені за вищим професійним училищем, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснюється Міністерством освіти і науки.

Як встановлено п.7.3 зазначеного Статуту, додаткові джерела фінансування вищого професійного училища визначаються Законами України "Про освіту", "Про професійно-технічну освіту", іншими нормативно правовими актами.

Додатковими джерелами фінансування серед іншого є доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання в установленому законодавством порядку (п.7.4 Статуту).

Доводи касаційної скарги щодо невідповідності рішення та постанови у справі дійсним обставинам спору та законодавству, що регулює правовідносини щодо надання в оренду об'єктів, що відносяться до здійснення освітньо-навчального процесу не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових актів, оскільки судами при розгляді даного спору встановлено, що частина приміщення, яка надана в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, до моменту передачі в найм знаходилась в непридатному, аварійному стані та готувалось до зносу. До 1986 року дане приміщення використовувалось навчальним закладом для поселення учнів.

Згідно копії витягу технічної документації з переліком споруд в Сарненському СПТУ-2 від 02.04.1978р. №98, приміщення гуртожитку збудоване у 1968 році та підлягало зносу у другу чергу.

Судами встановлено і те, що зазначене приміщення навчального закладу технологічно не пов'язано з навчальним та науковим процесом, а тому, з метою отримання додаткових джерел фінансування, може надаватись в оренду іншим суб'єктам господарювання.

Відтак суди законно визнали, що спірний договір оренди є таким, що не суперечить приписам ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту", оскільки не призводить до порушення прав учнів, які захищає і гарантує держава.

Окрім того, доводам прокурора щодо позовної вимоги про визнання недійсним спірного правочину надано оцінку апеляційним судом, який мотивовано та законно визнав їх недоведеними, оскільки встановив, що під час укладення Договору оренди, Регіональним відділенням Фонду державного майна України дотримано порядок укладання договорів оренди, передбаченому ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", отримали погодження Міністерства освіти і науки України №1/11-17284 від 27.11.2015р. на передачу в оренду державного майна, сторони узгодили всі істотні умови договору та порядок приймання-передачі орендованого майна.

Відтак касаційна інстанція визнає, що судами з урахуванням встановленого, вірно застосовано норми законодавства, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано визнано, що спірний договір відповідає вимогам діючого законодавства, а відтак відсутні обставини, з якими Закон пов'язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення.

Оскільки невідповідність спірного договору нормам Цивільного кодексу України чи іншим актам цивільного законодавства касаційною інстанцією також не виявлено, суди законно відмовили у задоволенні позову прокурора про визнання договору оренди недійсним на підставі приписів ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України.

Вимога про повернення відповідачем об'єкта оренди судами підставно відхилена, як похідна від вимоги про визнання договору оренди недійсним.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові, і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі №918/975/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.А. Кравчук

Г. М. Мачульський