Постанова

від 16.12.2016 по справі 803/672/16

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2016 року Справа № 803/672/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Сметані Т.В.,

за участю представника відповідача Порхун А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Волинської митниці ДФС про стягнення середнього заробітку у зв'язку з затримкою виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася з позовом до Волинської митниці ДФС про стягнення середнього заробітку у зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на посаді, починаючи з 01.08.2014 року по 27.10.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.07.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.05.2014 року, в справі № 2а/0370/1498/12 задоволено позовні вимоги ОСОБА_3, визнано протиправним та скасовано наказ Ягодинської митниці Державної митної служби України від 03 березня 2012 року № 239-к «Про звільнення працівників митниці» в частині звільнення ОСОБА_3 з посади старшого інспектора сектору митного оформлення № 4 митного поста "Доманове" Ягодинської митниці 06.03.2012 року в зв'язку із скороченням чисельності працівників; поновлено ОСОБА_3 в митних органах на рівнозначній посаді на Ягодинській митниці з 06.03.2012 року; стягнуто з Ягодинської митниці на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 14565,82 грн.

Оскільки митним органом постанова Волинського окружного адміністративного суду від 17.07.2012 року фактично не виконана, тому ОСОБА_3 просить стягнути з Ягодинської митниці Міндоходів середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на посаді, починаючи з 01.08.2014 року по 27.10.2015 року.

В судове засідання ОСОБА_3 не прибула, свого представника не направила, при цьому у прохальній частині позовної заяви просить суд розглянути позов без її участі.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи за її відсутності.

В судовому засіданні представник відповідача Волинської митниці ДФС заперечив з приводу заявлених позовних вимог посилаючись на те, що вирішення питання про поновлення позивача на посаді, з якої вона була звільнена, потребує ініціативи працівника. Оскільки, ОСОБА_3 не виявила відповідної ініціативи, то затримка виконання рішення суду спричинена незалежними від відповідача причинами, в тому числі бездіяльністю позивача.

Також, зазначає що статтею 267 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду. Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду. Про те, дану заяву позивачем також не було подано.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.07.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.05.2014 року, в справі № 2а/0370/1498/12 задоволено позовні вимоги ОСОБА_3, визнано протиправним та скасовано наказ Ягодинської митниці Державної митної служби України від 03 березня 2012 року № 239-к «Про звільнення працівників митниці» в частині звільнення ОСОБА_3 з посади старшого інспектора сектору митного оформлення № 4 митного поста "Доманове" Ягодинської митниці 06.03.2012 року в зв'язку із скороченням чисельності працівників; поновлено ОСОБА_3 в митних органах на рівнозначній посаді на Ягодинській митниці з 06.03.2012 року; стягнуто з Ягодинської митниці на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 14565,82 грн.

Також, ухвалою Волинського окружного адміністративного суду, яка набрала законної сили) стягнуто з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі 61 635,41 грн. за період з 18.07.2012 р. по 31.07.2014 р.

Як вбачається із матеріалів справи позивач наказом №1171-о від 27.10.2015 р. поновлена на посаді старшого інспектора сектору митного оформлення № 4 митного поста "Доманове" Ягодинської митниці з 06.03.2012 р.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (частина перша статті 255 КАС України).

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

В силу частини другої статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Як вже зазначалося, пунктом 3 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Частиною четвертою статті 257 КАС України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Відповідно до статті 2 Закону № 606-ХІV (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 червня 2015 року у справі № 2а-3138/10/0370 (номер ЄДРСР 46047528).

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 р. у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

З огляду на викладене, доводи відповідача про виникнення у Волинської митниці ДФС обов'язку поновлення позивача на роботі лише у разі пред'явлення нею виконавчого листа не ґрунтуються на вимогах як національного законодавства, так і рішеннях Європейського суду з прав людини.

Частиною 3 пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому, враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.

Відповідно до пункту 2 Порядку, у разі визнання середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу 4 вказаного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

Доводи представника відповідача стосовно того, що позивачу вже виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд вважає безпідставними, оскільки предметом позовних вимог ОСОБА_3 у даній справі є стягнення з Волинської митниці ДФС середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем постанови суду в частині поновлення позивача на роботі, яка підлягала негайному виконанню. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.07.2012 р. з Ягодинської митниці (правонаступником якої є Волинська митниця ДФС) стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 14565,82 грн. Крім того, ухвалою Волинського окружного адміністративного суду (яка набрала законної сили) стягнуто з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі 61 635,41 грн. за період з 18.07.2012 р. по 31.07.2014 р., а той же час як у цій справі ОСОБА_3 просить стягнути середній заробіток з 01.08.2014 р. по 27.10.2015 р.

Згідно довідки №5/53-1186 від 14 грудня 2016 року середньоденна заробітна плата позивача з розрахунку за останні два місяці роботи становить 169,37 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.07.2012 р. у справі № 2а/0370/1498/12, яка набрала законної сили, також встановлено середньоденну заробітну плату позивача у розмірі 169,37 грн., яка відповідно до ч.1 ст.72 КАС України не потребує доказуванню у даній справі.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2014 р. по 27.10.2015 р. включно, який підлягає стягненню з Волинської митниці ДФС, становить 52504,70 грн. (169,37 грн. х 310 робочих днів).

Також, судом було зроблено запит в Ковельський міськрайонний цент зайнятості на який від останнього отримано відповість, про те, що ОСОБА_3 перебувала на обліку в пошуках роботи в центрі зайнятості з 01.07.2014 р. по 06.10.2014 р., однак допомогу по безробіттю не отримувала, що також підтверджується довідкою від 13.12.2016 р. за №1931. (а.с.61).

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що згідно статті 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду, а оскільки така заява не подавалась, тому є всі підстави для залишення адміністративного позову без розгляду, з огляду на наступне.

У статті 267 КАС України перелічено спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме:

- зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення;

- штраф за невиконання судового рішення;

- визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду (ч. 9 ст. 267 КАС України).

Тобто, такий спосіб судового контролю за виконанням судового рішення як визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень на виконання постанови суду може бути застосований у тому випадку, якщо такого суб'єкта владних повноважень попередньо було зобов'язано надати звіт про виконання судового рішення.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача із заявою про зобов'язання боржника надати звіт про виконання судового рішення.

Згідно частини першої статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає адміністративний позов ОСОБА_3 обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Волинської митниці ДФС (44350, Волинська область, Любомльський район, село Римачі, ідентифікаційний код 38592872) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі починаючи з 01.08.2014 року по 27.10.2015 року в сумі 52504,70 грн. (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот чотири гривні сімдесят копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено до 19 грудня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський