Ухвала

від 14.12.2016 по справі 808/1881/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2016 рокусправа № 808/1881/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у справі № 808/1881/16 за позовом Командитного товариства «ОСОБА_1 і компанія» Комиш-Зорянського елеватора» до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Командитне товариство «ОСОБА_1 і компанія» Комиш-Зорянського елеватора» (далі - позивач) звернулося суду з позовом до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2016 року № 0000202201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 11 879 034 грн., в тому числі за основним платежем 7 919 356 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 3 959 678 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.03.2016 року № 0000202201, прийняте Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Пологівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, КТ "ОСОБА_1 і компанія" Комиш-Зорянського елеватора" є юридичною особою, яка зареєстрована 27.02.1998 року Куйбишевською районною державною адміністрацією Запорізької області, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Фахівцями Пологівської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області була проведена документальна планова перевірка КТ "ОСОБА_1 і компанія" Комиш-Зорянського елеватора" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складений відповідний акт від 02.02.2016 року №36/08-15-22-021/0954225.

Перевірко встановлено, зокрема, порушення позивачем п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 7 919 356,00 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що в ході проведеної перевірки податковим органом було встановлено, що між ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" та ПАТ "ОТП Банк" 16 серпня 2012 року був укладений договір про надання банківських послуг №CR 12-143/200-4 на відкриття кредитної лінії з лімітом кредитування до 95 000 000,00 грн.

З причин невиконання платежів підприємством ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" за цим договором, між ПАТ "ОТП Банк" (Первинний кредитор) та КТ "ОСОБА_3 і Компанія Комиш-Зорянського елеватора" (Новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги та заміну кредитора (договір цесії) від 09.09.2014 року б/н, відповідно до якого Банк відступає Новому кредитору права вимоги, а Новий кредитор приймає права вимоги та зобов'язується належним чином виконувати усі зобов'язання, що встановлені в договорі цесії, в тому числі своєчасно та у повному обсязі здійснювати сплату вартості прав вимоги. Ціна (сума) договору цесії дорівнює вартості прав вимоги та складає 65 193 320,80 грн.

На виконання вимог договору про відступлення права вимоги та заміну кредитора від 09.09.2014 року позивачем погашено заборгованість перед ПАТ "ОТП Банк" у сумі 65 193 320,80 грн., що підтверджується актом від 04.11.2014 року про підтвердження виконання зобов'язання Новим кредитором за Договором цесії, та платіжними дорученнями: № 1135 від 10.09.2014 року на суму 11 000 000,00 грн.; № 1137 від 10.09.2014 року на суму 2 000 000,00 грн.; № 1147 від 11.09.2014 року на суму 2 000 000,00 грн.; № 14 від 12.09.2014 року суму 5 000 000,00 грн.; № 1263 від 29.09.2014 року на суму 13 790 027,39 грн.; № 1284 від 02.10.2014 року на суму 6 500 000,00 грн.; № 90 від 03.10.2014 року на суму 3 350 000,00 грн.; № 1306 від 03.10.2014 року на суму 3 100 000,00грн.; № 42 від 24.10.2014 року на суму 620 000,00 грн.; № 142 від 24.10.2014 року на суму 6 380 000,00 грн.; № 143 від 24.10.2014 року на суму 9 000 000,00 грн.; № 144 від 27.10.2014 року на суму 960 000,00 грн.; № 143 від 27.10.2014 року на суму 870 000,00 грн.; № 145 від 27.10.2014 року на суму 553 293,71 грн.; № 46 від 27.10.2014 року на суму 70 000,00 грн.

Одночасно з цим, між підприємством КТ "ОСОБА_3 і Компанія Комиш-Зорянського елеватора" (Новий кредитор) та ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (Боржник) укладено двосторонній договір № 9 від 04.11.2014 року, підписаний сторонами, про переведення боргу в сумі 65 193 320,80 грн. та визначено зобов'язання Боржника сплати Новому кредитору суму заборгованості 65 193 320,80 грн. протягом 7 банківських днів з дня підписання договору.

Окрім того, ПАТ "ОТП Банк" відступив, а КТ "ОСОБА_3 та Компанія Комиш- Зорянського елеватора" набуло всіх прав Кредитора, за договором про надання банківських послуг № CR 12-143/200-4 від 16.08.2012 року та відповідними акцесорними договорами - застави, поруки, саме:

1) 04 листопада 2014 року між ПАТ "ОТП банк" (Первинний кредитор) та КТ "ОСОБА_3 та Компанія Комиш-Зорянського елеватора" (Новий кредитор) був укладений договір відступлення прав за договорами поруки, відповідно до якого Первинний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває всі права, які належать Первинному кредитору за наступними договорами:

- договір поруки SR12-157/200 від 16.08.2012 року, укладеним між Первинним кредитором та ПАТ "Київський маргариновий завод" (код 00333581, місцезнаходження: м. Київ, пр. Науки, 3);

- договір поруки SR12-158/200 від 16.08.2012 року, укладеним між Первинним кредитором та ПП "Молокозавод Олком" (код 31176910, місцезнаходження: м. Мелітополь, пр. Дзержинського, 289а);

- договір поруки SR12-159/200 від 16.08.2012 року, укладеним між Первинним кредитором та ПП "Агрофірма "Семенівка" (код 31176904, місцезнаходження: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Семенівка, вул. Першотравнена, 62);

- договір поруки SR12-160/200 від 16.08.2012 року, укладеним між Первинним кредитором та ТОВ "Агрофірма Злагода" (код 30802347, місцезнаходження: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Світлодолинське, вул. Леніна,35);

2) 04 листопада 2014 року між ПАТ "ОТП Банк"(Первинний іпотекодержатель) та КТ "ОСОБА_3 і Компанія Комиш-Зорянського елеватора"(Новий іпотекодержатель) був укладений договір уступки прав іпотекодержателя, за яким ПАТ "ОТП Банк" відступив права за договором застави (іпотеки) №PL 12-165/200 від 17.08.2012 року, тобто КТ "ОСОБА_3 і Компанія Комиш-Зорянського елеватора"(Новий іпотекодержатель) набуває все права Первинного іпотекодержателя.

Зазначені права надали можливість реалізації заставного майна, а саме по:

- договору купівлі-продажу нерухомого майна № 3584 від 14.11.2014 року, ціна договору 4 057 432,00 грн., укладеного з ТОВ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (ЄДРПОУ 39376884);

- договору купівлі-продажу нерухомого майна № 3585 від 14.11.2014 року, ціна договору 1130947,00 грн., укладеного з ТОВ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (ЄДРПОУ 39376884);

- договору поставки обладнання б/н від 27.11.2014 року, ціна договору 10 173 051,30 грн., укладеного з ТОВ "Елеватори Таврії" (ЄДРПОУ35060189);

- договору купівлі-продажу нерухомого майна № 3834 від 04.12.2014 року, ціна договору 724 677,00 грн., укладеного з ПП "Борислава" (ЄДРПОУ 33853043);

- договору купівлі-продажу нерухомого майна № 3833 від 04.12.2014 року, ціна договору 345 000,00 грн., укладеного з ПП "Борислава" (ЄДРПОУ 33853043).

Загальний розмір погашеної заборгованості ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" перед КТ "ОСОБА_3 і Компанія Комиш-Зорянського елеватора" становить 16 431 413,30 грн. Вартість майна визначена за експертними оцінками, зазначеним в договорах відповідно до Закону України "Про іпотеку".

Розрахунки проведено у вексельній формі на суму 16 431 413,30 грн. За рахунок реалізації майна боржника було погашено 16 431 413,30 грн.

Таким чином, сума заборгованості, що залишилась не погашеною, складає 48 761 907,50 грн. (65 193 320,80 - 16 431 413,30 грн. = 48 761 907,50 грн.).

Листом № 3187/25 від 12.11.2014 року ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (Боржник) на вимогу про погашення заборгованості повідомляє про неспроможність погашення заборгованості у встановлений договором 7-денний термін.

Оскільки оплату боржником проведено не було, від КТ "ОСОБА_3 та Компанія Комиш-Зорянського елеватора" 08.12.2014 року було направлено позов до господарського суду про стягнення заборгованості з боржника ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" та його поручителів - ПАТ "Київський маргариновий завод" та ПП "Молокозавод-Олком", ПП "Агрофірма "Семенівка", ТОВ "Агрофірма Злагода".

В податковому обліку підприємством права КТ "ОСОБА_3 і Компанія Комиш-Зорянського елеватора" суму заборгованості, що залишилась не погашеною, у сумі 43 996 423,00 грн. відображено у складі інших витрат у рядку 06.4.22 "Витрати, понесені при першому відступленні права вимоги відповідно до пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України".

Не погоджуючись із висновками викладеними у акті, позивачем на зазначений акт були подані заперечення від 02.03.2016 року № 67, на які була отримана лист-відповідь від 10.03.2016 року № 808/10/08-15-14, згідної якого висновки акту перевірки є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства України.

На підставі вказаного акту відповідачем 12.03.2016 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000202201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 11 879 034,00 грн., у тому числі за основним платежем - 7 919 356,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3 959 678,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до Головного управління ДФС у Запорізькій області (скарга від 15.03.2016 року № 90), але рішенням від 13.05.2016 року № 1597/10/08-01-10-01-13 про результати розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення Пологівської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 12.03.2016 року № 0000202201 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Також підприємство звернулось до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 23.05.2016 року № 154, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 02.06.2016 року № 12056/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги, яким залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а скаргу позивача - без задоволення.

Визнання протиправними та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підставі п. 153.5 ст.153 ПК України правомірно було віднесено до складу інших витрат суму заборгованості ПрАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» у сумі 43 996 423 грн., що залишається непогашеною за договором відступлення права вимоги та щодо якої вживаються заходи про її стягнення.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої вказаної статті Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 513 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Необхідно звернути увагу, що відступлення права вимоги, за Цивільним кодексом України, виступає способом зміни кредитора у зобов'язанні (загальне).

Таким чином, за змістом підпункту 14.1.255 Податкового кодексу України договір відступлення права вимоги є різновидом договору купівлі-продажу, за яким кредитором відбувається продаж права вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією усієї або частини вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації. Тобто, відбувається лише заміна кредитора (стаття 512 Цивільного кодексу України).

При цьому колегія суддів апеляційного суду зазначає, що також було вірно встановлено і судом першої інстанції, що у договорах відступлення права вимоги відсутні будь-які умови щодо виплати первісному кредитору будь-якої винагороди, а новим кредитором не надано та не взято на себе зобов'язання здійснити фінансування під забезпечення прав вимоги, а здійснено лише відшкодування договірної вартості таких прав вимоги.

З наведених правових норм та встановлених обставин справи, вбачається, що за всіма ознаками, договір, що укладений між позивачем та Банком, договір відступлення права вимоги, за яким передбачено передачу (відступлення) права вимоги до боржників, що виникло на підставі кредитних договорів та умови цього договору відповідають вимогам Цивільного кодексу України.

Операції з відступлення права вимоги вирізняються поряд із іншими операціями з продажу товарів, оскільки законодавчо передбачено різні порядки формування витрат і доходів для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Так, за загальним правилом витрати та доходи від операцій з продажу товарів (робіт, послуг) регулюються правилами статей 136-139 Податкового кодексу України.

Водночас, доходи та витрати за операціями з продажу такого різновиду товару, як право вимоги визначаються згідно з приписами пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України.

Як передбачено пунктом 153.5 статті 153 Податкового кодексу України, з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

Якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку.

Якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від'ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.

Згідно норм Податкового кодексу України така операція в розумінні пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України є різновидом операції з продажу товарів. Причому покупцем відповідних товарів є особа, що приймає право вимоги за сплату відповідної компенсації Банку.

Окрім того, відповідні норми не містять вимог щодо суб'єктного складу учасників операцій з відступлення права вимоги. Отже, незалежно від того, чи є учасники відповідних операцій професійними учасниками ринку фінансових послуг, оподаткування таких операцій здійснюється за однаковими правилами.

Відповідно, відсутність або наявність ліцензій не впливає на визначення правомірності відображення наслідків відповідних операцій у податковому обліку.

Вказана правова позиція також висвітлена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.11.2013 у справі № К/800/17433/13.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку абзац 2 пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України враховує обставини придбання права вимоги першим кредитором, яким в даному випадку є платник податку КТ "ОСОБА_1 і компанія" Комиш-Зорянського елеватора", оскільки вищенаведені норми Цивільного кодексу України містять визначення сторін угоди, а саме первісний та новий кредитори. При цьому, абзац 2 пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України визначає нового кредитора першим за умови вартості суми відступлення розміру фактичної заборгованості, тобто операція, яка вчиняється за вимогами статей 512-514 Цивільного кодексу України.

Наступні абзаци пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України враховують операції платників податку з наступних відступлень, тобто діяльність тих платників податків, які ведуть факторингову діяльність і отримують прибуток від операцій уступки прав вимоги боргових зобов'язань, передбачених статтею 1077 Цивільного кодексу України, а тому до позивача не можуть бути застосовані, оскільки у даному випадку права вимоги придбані за номінальною вартістю.

Як встановлено судом, на виконання умов договору відступлення права вимоги від 09.09.2014 № б/н, ціна якого дорівнює вартості прав вимоги та складає 65 193 320,80 грн., позивач здійснив у 2014 році в період з 10.09.2014 року по 27.10.2014 на користь ПАТ "ОТП Банк" перерахування грошових коштів на загальну суму 65 193 320,80 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивачем на підставі пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України правомірно віднесено до складу інших витрат суму заборгованості ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" у сумі 43 996 423,00 грн., що залишається не погашеною за договором відступлення права вимоги та щодо якої вживаються заходи про її стягнення.

Доводи представника відповідача відносно того, що вказана заборгованість стягується в судовому порядку і відповідно не може бути віднесена до складу інших витрат, колегією суддів не приймаються до уваги, тому як зі змісту приписів ст. 153 ПК України не вбачається даних обмежень у разі стягнення вказаної суми в судовому порядку.

Окрім того, КТ "ОСОБА_1 і компанія" Комиш-Зорянського елеватора" може врахувати у складі витрат вищевказану суму заборгованості, що залишається не погашеною за договором відступлення права вимоги на підстави приписів пункту 159.1 статті 159 Податкового кодексу України "Порядок урегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості".

Так, згідно із підпунктом 159.1.1 пункту 159.1 статті 159 Податкового кодексу України платник податку - продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Платник податку - продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, відповідно до абзацу першого цього підпункту зобов'язаний одночасно зменшити суму витрат цього звітного періоду на собівартість таких товарів, робіт, послуг.

Зазначені вище законодавчі норми застосовуються до зобов'язань, що випливають з договору:

у якому сторонами є покупець та продавець товарів (робіт, послуг);

предметом якого є товари (роботи, послуги), що оплачуються покупцем після факту їх поставки;

заборгованість за яким виникає внаслідок несплати вартості відвантаженого товару (виконаних робіт, наданих послуг).

З причин невиконання платежів підприємством ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" за договором про надання банківських послуг від 16.08.2012 року, між ПАТ "ОТП Банк" та КТ "ОСОБА_3 і Компанія Комиш-Зорянського елеватора" був укладений договір про відступлення права вимоги та заміну кредитора (договір цесії) від 09.09.2014 року б/н, відповідно до якого замінена сторона за договором, а саме Банк замінено на позивача в договорі про надання банківських послуг, укладеного між ПрАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" та ПАТ "ОТП Банк".

Строк виконання зобов'язань "Мелітопольський олійноекстракційний завод" настав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка і була відступлена.

Крім того, згідно з підпунктом 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України товари - це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

З наведеного визначення випливає, що будь-які матеріальні та нематеріальні активи для цілей оподаткування визнаються товаром.

При цьому поняття "активи" відповідно до підпункту 14.1.2 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно зі статтею 2 зазначеного Закону під активами розуміються ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Право вимоги як майновий об'єкт цілком відповідає законодавчо встановленим критеріям, що використовуються для позначення поняття активу. Такий об'єкт виникає в результаті минулих подій (зокрема, в розглядуваній справі - в результаті надання ПАТ "ОТП Банк" банківських послуг), а від його використання очікується вигода у вигляді його погашення коштами чи в інший спосіб (у розглядуваній справі - через сплату позичальниками боргу разом).

В свою чергу, матеріальними активами відповідно до підпункту 14.1.111 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є основні засоби та оборотні активи у будь-якому вигляді (включаючи електричну, теплову та іншу енергію, газ, воду), що не є коштами, цінними паперами, деривативами і нематеріальними активами.

Поняття оборотних активів окремо не визначено Податковим кодексом України, але воно встановлюється нормативними актами, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку.

Застосування норм інших законодавчих актів для визначення змісту термінів, які не розкриті Податковим кодексом України, передбачено пунктом 5.3 статті 5 Податкового кодексу України. Згідно з цією нормою, інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з чинним на час виникнення спірних правовідносин Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженим наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999 року № 87, оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

При цьому дебіторська заборгованість визнається різновидом оборотних активів. З огляду на таке судом першої інстанції було вірно визначено, що дебіторська заборгованість (а отже, і право вимоги як еквівалент поняття «дебіторська заборгованість») для цілей оподаткування є оборотним активом, тобто товаром.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у справі № 808/1881/16 за позовом Командитного товариства «ОСОБА_1 і компанія» Комиш-Зорянського елеватора» до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко