Ухвала

від 14.12.2016 по справі 826/6733/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6733/16 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.

Оксененка О.М.,

при секретарі: Нікітіній А.В.

за участю:

представника позивача Бабенка В.В.

представника відповідача Фокіної В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон Будінвест» до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авалон Будінвест», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 15.02.2016 №№ 0632615131 та 0622611531.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами податкового органу проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Авалон Будінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.12.2013 по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період 19.12.2013 по 31.12.2014.

На підставі акта перевірки № 26/26-15-13-01-01/39029645 від 01.02.2016 та виявлених порушень відповідачем 16.02.2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0622615131, яким позивачу за порушення п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 4 596 725 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 3 677 380 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 919 345 грн.

- №0632615131, яким позивачу за порушення п.п. 14.1.27, п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.1, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» всього в сумі 4 241 421 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 3 393 137 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 848 284 грн.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем дотримано умови формування податкового кредиту та документального підтвердження витрат по податку на прибуток, в той час, як відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, формування платником податку витрат, що приймають участь у визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманого товару у власній господарській діяльності.

Крім того, відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у перевіряємому періоді позивач мав правовідносини із Представництвом «Тодіні Конструціоні Дженерал С.П.А», ТОВ «БК "Авалон» та ТОВ «Трестбуд-1».

ТОВ «Авалон Будінвест» закуповувалась піщано-грунтова суміш за договором №СТ050514 від 05.05.2014 у ТОВ «БК Авалон» та за договором №011020 від 01.10.2014 у ТОВ «Трестбуд-1».

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано специфікації, акти прийому-передачі товару, видаткові накладні.

При цьому, судом установлено, що позивачем безпосередньо не здійснювалось видобування будь-яких корисних копалин, а тому у нього відсутня необхідність в отриманні дозвільних документів на видобування таких копалин, витрати на закупівлю піщано-грунтової суміші були здійснені товариством в межах провадження господарської діяльності відповідно до видів діяльності, зазначених в ЄДРПОУ та згідно з отриманими ліцензіями.

Отримання прибутку за вказаними операціями підтверджується витягами з журналу-ордеру і відомості по рахунку 702. Так, ТОВ «Авалон Будінвест» отримало прибуток у розмірі 145 437,58 грн., з якого було сплачено прибутковий податок (копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи).

Піщано-грунтова суміш, закуплена за вказаними договорами, була поставлена Представництву «Тодіні Конструціоні Дженерал С.П.А» за договором КНКУ5/51-14 від 01.04.2014. Відповідно до договору поставка товару здійснюється за рахунок покупця (самовивіз). Кількість проданого товару підтверджується видатковими накладними і актами прийому-передачі товару.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано докази того, що об'єкт договору поставки використовувався для реалізації проекту «Капітальний ремонт автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський» контракт 2.1.км 210+00-275+00, Контракт 2.2.км 282-00 - 333+250, із зазначенням конкретних ділянок автомагістралі, де використовувалась вказана піщано-грунтова суміш.

Крім того, за договорами № 0104П від 01.04.2014, № СФ050514 від 05.05.2014 та № 031125 від 03.11.2014 ТОВ «Авалон Будінвест» були придбані послуги з фарбування та налаштування електротехнічних виробів (щити ЩС-1, ЩС-2, ЩВ-1, ЩОС-1, пристрої ВРП-1, ВРП-2, ГРЩ-1 тощо), які поставлялися на замовлення ПАТ «ХК Київміськбуд» за договором № 171-1/з від 28.01.2014.

Оскільки, в процесі виконання договору № 171-1/з, за яким поставлялися електротехнічні вироби, замовником була змінена специфікація, позивачем здійснювалось налаштування виробів.

Так, послуги з фарбування металевих поверхонь електротехнічних виробів були придбані позивачем за договором №СФ050514 від 05.05.2014 р. у ТОВ «БК Авалон». Фарбування здійснювалося в залежності від комплектуючих, які використовувались для виробів. Зокрема, щити та ящики металеві закуповувались у різних постачальників, що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Оскільки, деякі постачальники поставляли пофарбовані, а інші - не пофарбовані комплектуючі, вказані роботи були замовлені позивачем.

На підтвердження реальності господарських операцій з фарбування металевих поверхонь і налаштування виробів, позивачем до матеріалів справи надано копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), в матеріалах справи наявні відомості щодо виконаних робіт, де зазначені дати виконання робіт. Оскільки фарбування і налаштування здійснювалося у виробничому приміщенні, орендованому позивачем, вказані вироби не перевозились і не передавались, тому документи на перевезення і передачу виробів не оформлювалися. Договір оренди вказаного приміщення та платіжні документи надано позивачем до матеріалів справи, при цьому, витрати з фарбування не включені до калькуляції з огляду на те, що вони виконувались підрядником, тому їх вартість була віднесена на собівартість на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), що не суперечить стандартам бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, за договором №011018 від 01.10.2014 року ТОВ «Авалон Будінвест» були закуплені послуги з реконструкції промтоварних і розподільчих складів, на підтвердження чого позивачем надано копії рапорту-наряду про роботу будівельних машин (механізмів), реєстр наданих послуг з вивезення непридатного ґрунту, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг),

За договором №СО050514 від 05.05.2014 року ТОВ «Авалон Будінвест» були придбані послуги транспортування.

Відповідно до додаткової угоди №1 до вказаного договору сторони визначили, що замовник має право від свого імені укладати договори перевезення вантажу транспортом перевізника з третіми особами, оформлюючи самостійно відповідні документи, у тому числі товарно-транспортні накладні. У відповідності з цим, ТОВ «Авалон Будінвест» укладено договір №KHR/P/85-14 від 25.04.2014 з Представництвом «Тодіні Конструціоні Дженерал С.П.А», відповідно до умов якого і було здійснено перевезення вантажу з оформленням всіх необхідних документів (специфікацій, актів здачі-прийнятгя робіт (надання послуг), товарно-транспортних накладних).

Крім того, не заслуговують на увагу посилання контролюючого органу на те, що постачальники ТОВ «Авалон Будінвест» не мали дозволів на видобування піску та інших корисних копалин.

Так, пісок (пісок річковий, пісок овражний, піщані суміші) який Постановою КМУ від 12 грудня 1994 року № 827 віднесено до корисних копалин місцевого значення і для видобування якого необхідно отримання спеціальних дозволів на користування надрами, не був предметом господарської діяльності ТОВ «Авалон Будінвест» за перевіряємий період. В жодному з первинних документів пісок як предмет поставки не фігурує, а предметом поставки була піщано-грунтова суміш (грунт підсипочний), що не належить до корисних копалин загальнодержавного або місцевого значення, і комерційні операції з якою не потребують спеціальних дозволів.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних слід зазначити, що правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 № 363, передбачено обов'язковість ТТН для перевізників, вантажовідправників та вантажоодержувачів, які є замовниками послуг з перевезень. При цьому такий обов'язок не поширюється на позивача, оскільки обов'язок організації перевезення товару покладено на контрагентів, а позивач не є перевізником за жодним договором перевезення.

Також не приймаються доводи апелянта щодо відсутності у контрагентів позивача відповідних виробничих потужностей, оскільки вказані обставини не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операцій за умови наявності документів на підтвердження реальності постачання товарів чи надання послуг.

Будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача та надані ним докази відповідачем суду не надано, відтак, не спростовано реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ «Авалон Будінвест» суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентом мали реальний товарний характер.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку первинним документам у їх сукупності, які підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, та встановлено умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів позивача.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, лише достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на валові витрати та праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у статті 70 Кодексу, тобто бути належними, допустимими і достовірними.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в рішеннях від 05.10.2015р. (справа №К/9991/44826/12), від 21.09.2015р. (справа №К9991/35087/12) та від 15.09.2015р. (справа №К/800/13763/14).

Крім того, відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, як було зазначено вище, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

В разі порушення контрагентом податкової дисципліни, відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 16 грудня 2016 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.