Ухвала

від 14.12.2016 по справі 816/1548/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 р.Справа № 816/1548/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представників позивача Войленко І.О., Шумаєвої С.В., Новосад Я.А.

представника відповідача Боровик Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2016р. по справі № 816/1548/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна Інжинірингова Компанія"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

25 жовтня 2016 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна Інжинірингова Компанія" (далі- позивач, ТОВ "Сервісна Інжинірингова Компанія") до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі- відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області) про скасування податкового повідомлення - рішення.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 30 серпня 2016 року №0003021401.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісна Інжинірингова Компанія" (код ЄДРПОУ 32761376) у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 2809,47 грн.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, Головним управління Державної фіскальної служби у Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2016 року у справі №816/1548/16 скасувати, винести рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Обґрунтовуючи заявлені у апеляційній скарзі вимоги, вказує, що позивачем занижено податкове зобов'язання у грудні 2015 року в зв'язку з тим, що собівартість реалізованих позивачем послуг у грудні 2015 року перевищує доходи від реалізації послуг, на думку податкового органу позивачем в зазначеному місяці послуги по ремонту, технічному обслуговуванню свердловин та інженерно-технологічного супроводу реалізовувалися нижче їх собівартості. Також, заявник вказує , що позивачем завищено податковий кредит по податку на додану вартість.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу ГУ ДФС у Полтавській області - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ "Сервісна Інжинірингова Компанія" (ідентифікаційний код 32761376) 16.12.2003 зареєстроване в якості юридичної особи, дата та номер запису про включення відомостей в ЄДР 26.01.2005 14801200000006095 (том 1 а.с. 17-18). Позивач є платником податку на додану вартість (том 1 а.с. 16).

У період з 29.06.2016 по 08.08.2016 (перевірка продовжувалася згідно наказу від 11.07.2016 №802) ГУ ДФС у Полтавській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Сервісна Інжинірингова Компанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

За результатами перевірки контролюючим органом 15.08.2016 складено акт №324/16-31-14-01-09/32761376, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.188.1 ст.188, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 149838,00 грн, в тому числі: за квітень 2014 року в сумі 8577,00 грн, за травень 2014 року в сумі 11855,00 грн, за червень 2014 року в сумі 8207,00 грн, за вересень 2014 року в сумі 4492,00 грн, за жовтень 2014 року в сумі 6484,00 грн, за листопад 2014 року в сумі 4560,00 грн, за грудень 2014 року в сумі 1582,00 грн та за грудень 2015 року в сумі 104081,00 грн (том 1 а.с. 44-103).

На підставі висновків даного акту перевірки ГУ ДФС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0003021401 від 30.08.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 187298,00 грн, в тому числі 149838,00 грн - за основним платежем та 37460,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 38-39).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не було доведено належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятим ним оскаржуваних рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України в редакції (що діяла на момент винесення податкових повідомлень-рішень) встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність " передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій Затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. 291 (далі-Інструкція) на субрахунку 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг" ведеться облік собівартості реалізованих за звітний період робіт і послуг.

Згідно п.10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО)16 "Витрати"), затвердженого Наказом Мінфіну України від 31.12.99 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Відповідно до п.11 П(С)БО)16 "Витрати" перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Товариством з метою забезпечення єдиного підходу до формування складу витрат і собівартості наданих послуг (виконаних робіт) і визначення складу витрат, здійснення планування, обліку, калькулювання собівартості наданих послуг затверджено Положення про формування собівартості робіт (послуг) затверджене наказом №30-12/2014 від 30.12.2014 (далі - Положення №30-12/2014), яким передбачені для застосування наступні види собівартості - виробнича собівартість продукції (робіт, послуг); повна собівартість - сукупність виробничої собівартості і позавиробничих (комерційних) витрат; місячна собівартість - визначається, виходячи із витрат і кількості наданих послуг (виконаних робіт) в певному місяці; квартальна собівартість - визначається, виходячи із витрат і кількості наданих послуг (виконаних робіт) в певному кварталі; річна собівартість - визначається, виходячи із витрат і кількості наданих послуг (виконаних робіт) у звітному році; собівартість реалізованої продукції - витрати на виробництво і збут продукції, яка вважається реалізованою для визначення фінансового результату.

Відповідно до п.11 П(С)БО)16 "Витрати" собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

За даними бухгалтерського обліку позивача, загальна сума витрат за грудень 2015 року по рахунку 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг" становить 3236165,02 грн, яка складається з:

- виробничої собівартості реалізованих послуг за грудень 2015 року - 2435756,70 грн, у тому числі: 1) прямі матеріальні витрати (витрати на паливно-мастильні матеріали, допоміжні матеріали та МШП) - 381606,61 грн; 2) прямі витрати на оплату праці (витрати на оплату основної та додаткової заробітної плати працівників, безпосередньо пов'язаних з виконанням робіт, послуг; внески на соціальні заходи; послуги за договорами цивільно-правового характеру) - 842799,10 грн; 3) інші прямі витрати (виплати на оплату службових відряджень, оренда майна та обладнання, послуги по транспортуванню, інші прямі витрати) - 1138488,78 грн; 4) змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати (витрати на оплату праці апарату управління бригадою, витрати на охорону праці та техніку безпеки, амортизація основних засобів загальновиробничого призначення та інше) - 72862,21 грн;

- разових нарахувань за підсумками 2015 року - 800408,32 грн, у тому числі: 1) річна одноразова премія працівникам за підсумками роботи у 2015 році згідно наказу товариства №07/ЗП від 30.12.2015 - 478074,00 грн; 2) формування резерву забезпечень у відповідності до П(С)БУ 11 "Забезпечення" на 2016 рік - 322334,32 грн.

Оскільки разові (річні) нарахування у сумі 800408,32 грн (річна одноразова премія за рік в сумі 478074 грн та формування резерву забезпечень на відпустки в сумі 322334,32 грн) не є складовою виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) та їх неможливо віднести до прямих витрат грудня 2015 року, такі витрати включено до річної собівартості реалізованих товарів, робіт (послуг) та відображено в фінансовій звітності підприємства за 2015 рік.

Документальним підтвердженням разових (річних) нарахувань у грудні 2015 року, які не відносяться до виробничої собівартості грудня 2015 року, є первинні бухгалтерські документи, а саме: - зведення нарахувань по підприємству за грудень 2015 року; - аналіз бухгалтерського рахунку 66 "Розрахунки по виплатам працівникам" за грудень 2015 року; - аналіз бухгалтерського рахунку 471 "Забезпечення виплат відпусток" за грудень 2015 року; - наказ ТОВ "Сервісна Інжинірингова Компанія" про нарахування та виплату премії за підсумками роботи у 2015 році №07/ЗП від 30.12.2015 (том 1 а.с. 190-193).

Так, у Звіті про фінансові результати за 2015 рік повна (річна) собівартість реалізованої продукції, робіт (послуг) складає 18078314 грн (виробнича собівартість за 2015 рік складає 17277906 грн.) при чистому доході від реалізації товарів робіт (послуг) у сумі 20232045 грн.

Таким чином, висновки податкового органу стосовно того, що собівартість реалізованих товариством послуг у грудні 2015 року перевищує доходи від реалізації послуг, що зумовило заниження податкового зобов'язання з ПДВ у грудні 2015 року на суму 104081,00 грн. є необгрунтованими.

Доводи апелянта про не врахування пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає безпідставними оскільки приписи зазначеної норми не стосуються предмету спору (заниження податку на додану вартість), а регулюють питання пов'язані з оподаткуванням податку на прибуток.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів ГУ ДФС у Полтавській області щодо неправомірного віднесення позивачем до податкового кредиту квітня -червня 2014 року, вересня - грудня 2014 року податку на додану вартість в розмірі 45 757,00 грн. в результаті здійснення господарських операцій з оренди агрегату цементуючого гідророзривного АСF-700-С15ТН-65053-03 на базі шасі автомобіля КРАЗ 65053-03 згідно договору оренди майна № 15/11-13 від 15.11.2013 року.

Так, у п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Матеріалами встановлено, що ТОВ "Сервісна Інжинірингова Компанія" уклало з Приватним акціонерним товариством "Природні ресурси" (далі - ПАТ "Природні ресурси") договір оренди, на підставі якого ПАТ "Природні ресурси" зобов'язується передати ТОВ "Сервісна Інжинірингова Компанія" гідророзривний АСF-700-С15ТН-65053-03 на базі шасі автомобіля КРАЗ 65053-03 (майно), а ТОВ "Сервісна Інжинірингова Компанія" зобов'язується прийняти майно в строкове користування та зобов'язується сплачувати орендну плату (том 1 а.с. 198-202).

Факт надання гідророзривного АСF-700-С15ТН-65053-03 на базі шасі автомобіля КРАЗ 65053-03 (далі - АЦФ-700) у період 01.01.2014 року по 31.12.2015 року підтверджено актом прийому-передачі майна в оренду від 15.11.2013 року (а.с. 203).

02.12.2013 ТОВ "Сервісна Інжинірингова Компанія" підписало з ПАТ "Природні ресурси" додаткову угоду №1 до договору №15/11-13 оренди майна від 15.11.2013, відповідно до якої пункт 3.1 договору викладено у наступній редакції: "Розмір орендної плати за один місяць користування (оренди) майном становить 82074,30 грн, в тому числі ПДВ 20% - 13679,05 грн."

Реальність вказаної господарської операції підтверджується наявними в матеріалах справи актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №6 від 31.01.2014 (ас.217), також наявними в матеріалах справи податковими накладними (т.1 а.с. 229-250, т.2, ас.с 1-2); актами оренди майна до договору оренди майна №11 від 28.02.2014, №18 від 31.03.2014, №6 від 30.04.2014, №26 від 31.05.2014, №29 від 30.06.2014, №33 від 31.07.2014, №37 від 31.08.2014, №40 від 30.09.2014, №41 від 31.10.2014, №48 від 30.11.2014, №51 від 31.12.2014(а.с. 205-228);

По договору оренди АЦФ-700 позивачем здійснена оплата на розрахунковий рахунок ПАТ "Природні ресурси", що підтверджується платіжними дорученнями (т. 2 а.с.3-9).

Загальна вартість придбаних позивачем у ПАТ "Природні ресурси" протягом дванадцяти місяців 2014 року послуг з оренди агрегату становить 984891,60 грн, в тому числі ПДВ - 164148,60 грн (щомісячно по 82074,30 грн, в тому числі ПДВ 13679,05 грн). При цьому, вартість зазначених послуг у періоди квітень-червень, вересень-грудень 2014 року (тобто за сім місяців 2014 року) складає 574520,10 грн, в тому числі ПДВ - 95753,35 грн.

Відповідно до розділу І Правил безпеки в нафтогазодобувній промисловості України дія цих Правил поширюється на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, діяльність яких пов'язана з проектуванням, спорудженням, експлуатацією, ремонтом та реконструкцією об'єктів нафтогазодобувних виробництв, а також на спеціалізовані організації, що здійснюють геофізичні, науково-дослідні, проектно-конструкторські, будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні і діагностичні роботи, а також ліквідацію аварій на нафтогазодобувних виробництвах.

Згідно 12.11 розділу VІ Правил безпеки в нафтогазодобувній промисловості України при проведенні підземних і капітальних ремонтів устя свердловин за рішенням технічного керівника підприємства повинні бути оснащені противикидним обладнанням. Фактична схема обв'язки устя противикидним обладнанням розробляється підприємством на основі типових схем згідно з ГОСТ 13846-89 і погоджується зі спеціалізованою аварійно-рятувальною службою. Після встановлення противикидного обладнання свердловина опресовується на максимально очікуваний тиск, який не повинен перевищувати тиск опресування експлуатаційної колони.

На підтвердження дотримання Правил безпеки в нафтогазодобувній промисловості України позивачем надано схему обов'язки устя свердловини №5 Південно-Берестівського родовища при переведенні ізоляційно-ліквідаційних робіт, що затверджена директором товариства та погоджена із відповідною аварійно-рятувальною службою (том 1 а.с. 165).

Пунктом 12.12 12.11 розділу VІ Правил безпеки в нафтогазодобувній промисловості України визначено, що для постійного доливу свердловини під час проведення технологічних операцій і для контролю рівня розчину глушіння на площадці встановлюється блок доливу і обв'язується з гирлом свердловини з таким розрахунком, щоб забезпечувався самодолив свердловини або примусовий долив за допомогою насоса (агрегату для промивання свердловини). Підняття труб зі свердловини проводиться з доливанням і підтримкою рівня на усті. Доливна місткість повинна бути обладнана рівнеміром і мати градуювання.

З метою дотримання норм постанови Кабінету Міністрів України №1214 від 04.08.2000 "Про затвердження переліку об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами" ТОВ "Сервісна Інжинірингова Компанія" укладено з АРЗ СП УМНС в Полтавській області договір №50-С від 03.01.2012 на постійне та обов'язкове обслуговування об'єктів та окремих територій державною аварійно-рятувальною службою (копія вказаного договору долучена до матеріалів справи (том 1 а.с. 166-171).

Матеріалами справи підтверджено, що у спірні періоди (квітень-червень, вересень-грудень 2014 року) орендований позивачем агрегат цементуючий гідророзривний АСF-700-С15ТН-65053-03 на базі шасі автомобіля КРАЗ 65053-03 був задіяний в технологічних схемах обов'язки устя свердловин під час проведення капітальних ремонтів, ізоляційно-ліквідаційних робіт на таких свердловинах як: свердловина №2 Височанського родовища, свердловина №2 Різниківського родовища, свердловина №7 Мехедівська Луценківського ГКР, свердловина №12 Луценківського ГКР, свердловина №2 Берестівської площі, свердловина №4 Південно-Берестівського родовища, свердловина №5 Південно-Берестівського родовища та свердловина №7 "біс" Західно-Єфремівського родовища на підставі відповідних договорів підряду (02/10-13 від 02.10.2013, №28/02-14 від 28.02.2014, №24/04-14 від 24.04.201, №09/06-14 від 09.06.2014, №28/05-2014 від 28.05.2014, №19/06-2014 від 19.06.2014, №27/08-14 від 27.08.2014, №22/09-14 від 22.09.2014, №20/10-14 від 20.10.2014), укладених ТОВ "Сервісна Інжинірингова Компанія" із замовниками робіт (послуг) ТОВ "ГЕО Альянс Височанське", ТОВ "Східний геологічний союз", ПрАТ "Природні ресурси".

Про реальність виконання ТОВ "Сервісна Інжинірингова Компанія" на користь ТОВ "ГЕО Альянс Височанське", ТОВ "Східний геологічний союз", ПрАТ "Природні ресурси" робіт з капітального ремонту свердловин та ізоляційно-ліквідаційних робіт на свердловинах свідчать наявні у матеріалах справи акти виконаних робіт №56 від 30.04.2014, №49 від 30.04.2014, №68 від 31.05.2014, №87 від 30.06.2014, №88 від 30.06.2014, №99 від 30.06.2014, №164 від 30.09.2014, №178 від 31.10.2014, №210 від 30.11.2014, №231 від 31.12.2014 (том 2 а.с. 27, 54, 69-70, 86, 104, 120, 167, 228, 231, 254).

Встановлено, що під час технологічної витримки (часу, необхідного для проходження хімічної реакції того чи іншого закачаного в свердловину реагенту) на свердловині, або під час переїзду, коли агрегат цементуючий гідророзривний АСF-700-С15ТН-65053-03 на базі шасі автомобіля КРАЗ 65053-03 не задіяний в технологічній схемі обв'язки устя, за необхідності, агрегатом можуть надаватися допоміжні послуги для сторонніх підприємств та виконуватись роботи для власної техніки.

Додаткові роботи надавалися ТОВ "Східний геологічний союз", ПрАТ "Природні ресурси" та ТОВ "Енергофінанс" про що свідчать акти виконаних робіт №41 від 01.04.2014, №51 від 30.04.2014, №71 ввід 31.05.2014, №100 від 30.06.2014, №89 від 30.06.2014, №90 від 30.06.2014, №157 від 30.09.2014, №158 від 30.09.2014, №159 від 30.09.2014, №155 від 30.09.2014, №165 від 30.09.2014, №191 від 31.10.2014, №192 від 31.10.2014, №183 від 31.10.2014, №190 від 31.10.2014, №186 від 31.10.2014, №206 від 30.11.2014, №204 від 25.11.2014, №209 від 30.11.2014, №207 від 30.11.2014, №208 від 30.11.2014, №216 від 25.12.2014, №229 від 31.12.2014, №227 від 31.12.2014, №228 від 31.12.2014, №226 від 31.12.2014 (том 2 а.с. 201-202, 206, 210, 212, 214, 216, 218, 220, 222, 224, 226, 234, 236, 238, 240, 242, 244, 246, 248, 250, 252, 257, 259, 261, 263, 265).

Встановлено, що загальний дохід від використання в господарській діяльності агрегату складає 4803992,44 грн без ПДВ, при вартості оренди за сім місяців 2014 року - 478766,75 грн без ПДВ. Сума податкового зобов'язання згідно актів виконаних робіт складає 960798,49 грн при сумі податкового кредиту від вартості оренди 95753,35 грн.

Враховуючи вище викладене, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Полтавській області не доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення від 30 серпня 2016 року №0003021401.

У силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що в ході розгляду справи відповідач належним чином не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області -залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2016р. по справі № 816/1548/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Сіренко О.І. Судді Спаскін О.А. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 19.12.2016 р.