Рішення

від 14.12.2016 по справі 702/254/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/919/16Головуючий по 1 інстанції Категорія : 23 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2 суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та товариства з обмеженою відповідальність "Жильнельфа Вельє" на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_1 Україна", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальність "Жильнельфа Вельє", про визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до СФГ «ОСОБА_1 Україна» про визнання правочину недійсним, посилаючись на те, що відповідно до Державного акту на право власності на землю серія № ЧР-0319839 виданого 10 липня 2001 року вона є власником земельної ділянки № 7123486800:02:001:0236, площею 2,3985 га розташованої на території Теолинської сільської ради, Монастирищенського району Черкаської області.

У березні того ж року позивачці стало відомо, що у реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області зареєстровано договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, укладений між ОСОБА_6 та СФГ «ОСОБА_1 Україна». Зазначила, що договір оренди земельної ділянки нею не підписувався та інших осіб вона не уповноважувала на підписання даного договору. Також в позовній заяві ОСОБА_6 вказала, що даний договір не містить істотної умови, передбаченої ОСОБА_8 України «Про оренду землі», а саме умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, тому договір є недійсним в повному обсязі з дати його вчинення.

Уточнивши позовні вимоги, позивачка вказала і на інші порушення відповідачем ОСОБА_8 України «Про оренду землі», а саме: в договорі не вказаний кадастровий номер земельної ділянки, відсутній план або схема земельної ділянки, відсутній кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, відсутній акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відповідачем не виконується обов'язок застосування заходів по підвищенню родючості ґрунтів та порушується обов'язок зі сплати орендної плати.

На підставі викладеного просила визнати недійсним з моменту вчинення договір оренди земельної ділянки № 7123486800:02:001:0236, площею 2,3985 га розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області укладеного між ОСОБА_6 та СФГ «ОСОБА_1 Україна», зареєстрованого у реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області. Скасувати державну реєстрацію договору оренди вказаної земельної ділянки та зобов'язати СФГ «ОСОБА_1 Україна» повернути ОСОБА_6 належну їй на праві приватної власності земельну ділянку.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено /а.с. 229-232 т.1/.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивачки - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що суд допустив неповноту розгляду справи та прийшов до передчасного і помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, не врахувавши ту обставину, що позивач спірного договору не підписувала, а отже між сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов. У зв'язку з чим відповідно до вимог ст.202,203,215 ЦК України вказаний правочин є недійсним. А оскільки від був зареєстрований, то є підстави для визнання його недійсним і скасування державної реєстрації з покладенням зобов'язання на відповідача повернути їй земельну ділянку як власнику, права якої порушено протиправними діями Селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_1 Україна".

Представник позивача просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі /а.с. 237-242 т. 1/.

З апеляційною скаргою також звернулося ТОВ «Жильнельфа Вельє», якою просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_6 в повному обсязі з підстав зазначених нею у позовній заяві /а.с. 2-6 т. 2/.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 04 грудня 2014 року апеляційні скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та ТОВ «Жильнельфа Вельє» - відхилено, а рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2014 року - залишено без змін /а.с. 36-38 т. 2/.

Не погодившись з ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 04 грудня 2014 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 звернувся з касаційної скаргою /а.с. 44-46 т. 2/, просив скасувати рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 04 грудня 2014 року та ухвалити нове рішення по суті спору, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого 2015 року касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7Г задоволено частково, а ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 04 грудня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції /а.с. 59-61 т. 2/.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 22 липня 2015 року апеляційні скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та ТОВ «Жильнельфа Вельє» - залишені без задоволення, рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2014 року - залишено без змін /а.с. 115-119 т. 2/.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 22 липня 2015 року - скасовано, справа направлена на новий апеляційний розгляд /а.с. 159-161 т. 2/.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку про те, що апеляційні скарги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 на праві приватної власності належить земельна ділянка розміром 2,398 га, яка надана на підставі рішення Теолинської сільської ради народних депутатів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серія ЧР № 0319839 від 10.07.2001 року /а.с. 7 т. 1/.

17 липня 2012 року між ОСОБА_6 та СФГ "ОСОБА_1 Україна" укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,398 га під кадастровим номером 7123486800:02:001:0236, яка належить позивачу на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР № 0319839 від 10.07.2001 року та розташована на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області строком на п'ять років, починаючи з дати його реєстрації, для с/г виробництва /а.с. 141-142 т. 1/.

Згідно Кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_6, її розмір становить 2,3985 га /а.с. 214 т. 1/.

12 січня 2014 року даний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований в реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 9848454 від 12 січня 2014 року) /а.с. 220 т. 1/.

Оскільки ОСОБА_6, заявляючи позов, зазначала, що вона даний договір оренди землі не підписувала і не уповноважувала нікого на його підписання, то представником позивача було заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, яке було задоволене ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2014 року /а.с. 63-64 т. 1/.

Згідно висновку експертів за результатами проведення комплексної (почеркознавчої та ТЕД) експертизи від 17.07.2014 року № 725/14-23, № 1212/14-23: по питанню судово-технічного дослідження документів експерт надав висновок, що два підписи від імені ОСОБА_6 в двох примірниках договору оренди землі в графах «Орендодавець» № 7123486800:02:001:0366 від 17.07.2012, площею 2,3488 га розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської обл., укладеного між ОСОБА_6 та СФГ "ОСОБА_1 Україна", зареєстрованого у реєстраційній службі Монастирищенського РУЮ Черкаської обл. - виконані рукописним способом кульковою ручкою пастою фіолетового кольору без застосування способів технічного відтворення підпису: підготовки олівцем, копіюванням через копіювальний папір або перетисненням з наступною обвідкою, а також без використання графопобудовників. А по питанням судово-почеркознавчого дослідження експерт дійшов до висновку, що визначити, чи виконано два підписи від імені ОСОБА_6 в графі «Орендодавець» в двох примірниках договору оренди землі в графах «Орендодавець» № 7123486800:02:001:0366 від 17.07.2012, площею 2,3488 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської обл., укладеного між ОСОБА_6 та СФГ "ОСОБА_1 Україна", зареєстрованого у реєстраційній службі Монастирищенського РУЮ Черкаської обл. не виявилося можливим в зв'язку з повною неспівставимістю досліджуваних підписів та зразків і відсутністю зразків почерку з літерами «И», «С» та «р». При цьому експерт встановив також, що два підписи від імені ОСОБА_6 графі «Орендодавець» в двох примірниках договору оренди землі від 17.07.2012 № 7123486800:02:001:0236, площею 2,3488 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської обл., укладеного між ОСОБА_6 та СФГ "ОСОБА_1 Україна", зареєстрованого у реєстраційній службі Монастирищенського РУЮ Черкаської обл. - виконані без наслідування будови та ознак її підписів /а.с. 83-88 т. 1/.

Але, не зважаючи на ту обставину, що при вирішенні питань, які були поставлені перед експертом, останній не зміг дати повну відповідь на всі запитання по причині відсутності необхідних зразків почерку і підпису, суд не сприяв повному і всебічному розгляду справи та не роз'яснив сторонам право про призначення додаткової судово-почеркознавчої експертизи, залишивши поза увагою ту обставину, що у висновку експерта від 17.07.2014 року № 725/14-23, № 1212/14-23 не дано категоричної відповіді, що підпис у договорі виконано саме ОСОБА_6, а навпаки зазначено про неспівставимість досліджуваних підписів та зразків.

Усуваючи неповноту розгляду справи, допущену судом першої інстанції, виходячи з висновків і мотивів, з яких було скасовано рішення і ухвалу судом касаційної інстанції /т.2 а.с.59-61, 159-161/, відповідно до вимог ч.4 ст.338 ЦПК України, в ході нового апеляційного розгляду було призначено дві додаткові почеркознавчі експертизи.

Згідно висновку експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_9 №1/1402 від 12.09.2016р. відповісти на запитання «Чи виконано підпис в трьох примірниках договору оренди земельної ділянки № 7123486800:02:001:0366, площею 2,3488 га, розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської обл., укладеного між ОСОБА_6 та СФГ "ОСОБА_1 Україна", зареєстрованого у реєстраційній службі Монастирищенського РУЮ Черкаської обл. ОСОБА_6П.» - не видалося можливим через розбіжність (неспівставимість) літерно-штрихового складу досліджуваних підписів зі зразками підпису гр. ОСОБА_6 /т.2 а.с.237-242/.

Відповідно до висновку експерта № 1787 від 18.11.2016 року, що був наданий Кропивницьким відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, - підписи від імені ОСОБА_6 у трьох примірниках договору оренди землі від 17.07.2012 (земельна ділянка № 7123486800:02:001:0366, площею 2,3985 га), укладеного між ОСОБА_6 та СФГ «ОСОБА_1 Україна», які містяться зі зворотної сторони 2-го аркуша в графі «Орендодавець», виконані не самою ОСОБА_6, а іншою особою /а.с. 7-10 т.3/.

Ст.57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до Ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

При цьому за положеннями ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Тому, дослідивши зазначені вище висновки судових експертів, враховуючи, що при проведенні судово-почеркознавчих експертиз у висновках від 17.07.2014 року № 725/14-23, № 1212/14-23 та №1/1402 від 12.09.2016р. експерти дійшли до тотожних висновків, що підписи, які були виконані від імені ОСОБА_6 на примірниках оскаржуваного договору оренди є неспівставимими зі зразками підписів останньої, що в тому числі проглядається й при візуальному дослідженні, а також зважаючи на те, що в експертному висновку № 1787 від 18.11.2016 року, з урахуванням дослідження додатково відібраних в ході апеляційного розгляду зразків підпису і почерку ОСОБА_6., експерт дав категоричний висновок, що підписи від імені ОСОБА_6 у трьох примірниках договору оренди землі від 17.07.2012 (земельна ділянка № 7123486800:02:001:0366, площею 2,3985 га), укладеної між ОСОБА_6 та СФГ «ОСОБА_1 Україна», які містяться зі зворотної сторони 2-го аркуша в графі «Орендодавець», виконані не самою ОСОБА_6, а іншою особою, - то колегія суддів, з урахуванням інших доказів в їх сукупності, які були досліджені судом, приходить до висновку про доведеність належними доказами стороною позивача, що ОСОБА_6 оспорюваного договору оренди землі не підписувала, а отже волевиявлення на його вчинення не виявляла і згоди на використання її власності (земельної ділянки) відповідачем на умовах, що зазначені в договорі не надавала.

Тому висновки суду першої інстанції щодо цієї обставини є передчасними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, що стало наслідком ухвалення помилкового рішення в цілому.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», роз'яснено, що відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України.

Верховний Суд України, у постанові від 18 грудня 2013 року № 6-127цс13, прийнятій відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, дійшов до висновку, що вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

А у постанові від 6 лютого 2012 у справі № 6-104ц11 Верховний Суд України дійшов до висновку, що частиною першою ст. 15 ОСОБА_8 України "Про оренду землі" визначені істотні умови договору оренди, відсутність хоча б однієї з цих істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним у розумінні частини другої ст. 15 ОСОБА_8 України "Про оренду землі". Тобто, у разі виявлення факту відсутності у договорі хоча би однієї істотної умови після проведення його державної реєстрації, такий договір підлягає визнанню недійсним за правилами ст. 15 ОСОБА_8 України «Про оренду землі».

Тому, оскільки ОСОБА_6 спірний правочин про передачу в оренду земельної ділянки, яка їй належить на праві власності, не підписувався, а отже з її боку не було вільного волевиявлення на розпорядження власністю, то колегія суддів приходить до висновку про допущення відповідачем порушення права позивача як власника вказаної земельної ділянки, яке підлягає захисту.

Відповідно до роз'яснень які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" недійсним може бути визнано лише укладений договір.

У разі якщо на виконання неукладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст. ст. 1212-1215 ЦК України).

Таким чином, враховуючи, що державна реєстрація спірного договору оренди землі відбулась, то він є укладеним, а отже - оспорюваним. А оскільки колегією суддів було встановлено, що позивач, як власник земельних ділянок, спірного договору не підписувала, а отже між сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, то є підстави для визнання цього договору недійсним.

При цьому суд відхиляє заперечення СФГ «ОСОБА_1 Україна», яке помилково врахував суд першої інстанції, що позивачу ніби-то сплачувалася орендна плата саме за цим договором, оскільки укладення договору між ОСОБА_6 та СФГ «ОСОБА_1 Україна», з узгодженням всіх його істотних умов, в тому числі й щодо розміру та порядку виплати орендної плати, - здійснено не було і цю обставину не спростував відповідач.

Відповідно, визнаючи спірний договір оренди землі недійсним з указаних підстав, належить застосувати наслідки визнання правочину недійсним, скасувавши його державну реєстрацію, враховуючи, що даний спірний договір був зареєстрований відповідачем.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 212 ЗК України - самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

А оскільки позивач довела, що відповідач безпідставно користується її земельною ділянкою, то вона як власність ОСОБА_6 підлягає поверненню позивачу. У зв'язку з чим належить зобов'язати СФГ «ОСОБА_1 Україна» повернути ОСОБА_6 належну їй на праві приватної власності земельну ділянку з кадастровим № 7123486800:02:001:0236, площею 2,3985 га розташовану на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області.

Відповідно до вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4)порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Тому, враховуючи, що суд першої інстанції, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невірно оцінив надані сторонами доказами та помилково вважав недоведеними позивачем її позовні вимоги, чим допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, то рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_1 Україна" належить скасувати. Ухвалити нове рішення, яким цивільний позов ОСОБА_6 до Селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_1 Україна", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальність "Жильнельфа Вельє", про визнання правочину недійсним, задовольнити повністю, визнавши недійсним спірний договір оренди, скасувавши його державну реєстрацію та зобов'язавши відповідача повернути ОСОБА_6 належну їй на праві приватної власності земельну ділянку.

Відповідно до норм ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому, враховуючи, що апеляційна скарга та позовна заява підлягають до задоволення, то належить стягнути з Селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_1 Україна" на користь ОСОБА_6 понесені нею судові витрати в сумі 827,5 грн. зі сплаченого позивачем судового збору за подачу позову та при зверненні з апеляційною скаргою.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та товариства з обмеженою відповідальність "Жильнельфа Вельє" на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2014 року - задовольнити.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 06 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_1 Україна", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальність "Жильнельфа Вельє", про визнання правочину недійсним - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Цивільний позов ОСОБА_6 до Селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_1 Україна", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальність "Жильнельфа Вельє", про визнання правочину недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту вчинення договір оренди земельної ділянки № 7123486800:02:001:0236, площею 2,3985 га розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області укладеного між ОСОБА_6 та СФГ «ОСОБА_1 Україна», зареєстрованого у реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки з кадастровим № 7123486800:02:001:0236, площею 2,3985 га розташованої на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області укладеного між ОСОБА_6 та СФГ «ОСОБА_1 Україна», зареєстрованого у реєстраційній службі Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області.

Зобов'язати СФГ «ОСОБА_1 Україна» повернути ОСОБА_6 належну їй на праві приватної власності земельну ділянку з кадастровим № 7123486800:02:001:0236, площею 2,3985 га розташовану на території Теолинської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області .

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_1 Україна" на користь ОСОБА_6 понесені нею судові витрати в сумі 827,5грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :