Постанова

від 06.12.2016 по справі 822/2228/16

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/2228/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретаріСвинобой О.В. за участі:представника позивача Собецької Г.В. представника відповідача Федючка В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янецькі трансформаторні підстанції" до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 24.10. 2016 року №0000841401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 64800,00 грн., штрафних санкцій в розмірі 32400,00 грн., та №0000851401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 72000,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 36000,00 грн., прийняті на підставі акту від 04.10. 2016 року №734/22-09-14-01/34363300.

На думку позивача, зазначені податкові повідомлення-рішення, є протиправними, оскільки базуються на безпідставних висновках відповідача про завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), що відображається в рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток, за 2014 рік в сумі 360000,00 грн. в результаті віднесення до її складу вартості оливи трансформаторної Т 1500, факт поставки якої від TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН» в вересні 2014 року на загальну суму 432000,00 грн., в тому числі ПДВ 72000,00 грн., документально не підтверджено, та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2014 року в сумі 72000,00 грн. в результаті віднесення до його складу податку на додану вартість з вартості цієї оливи трансформаторної на суму 432000,00 грн., в тому числі ПДВ 72000,00 грн.

Вважає, що має всі первинні документи, оформлення яких передбачене Податковим кодексом України (надалі - ПК України) та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", необхідні для формування витрат і податкового кредиту по операціях з придбання оливи трансформаторної від TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН», а висновки щодо відсутності реального виконання господарського договору, укладеного з зазначеним вище господарюючим суб'єктом, є протиправними.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає спірні податкові повідомлення-рішення законними, оскільки порушення позивачем вимог пункту 138.2 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік в сумі 64800 грн., та підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, та занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за вересень 2014 року в сумі 72000, 00 грн., по взаємовідносинах з TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН», встановлене під час документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 29.07.2016 року по взаєморозрахунках з TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН», за результатами якої складений акт від 04.10. 2016 року №734/22-09-14-01/34363300.

Вказує, що декларація з податку на прибуток підприємства за 2014 рік TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН» до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві не подана. Тобто, самим TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН» не задекларовано ні придбання, ні продаж товарів, робіт, послуг на суму, відображену в бухгалтерському та податковому обліку TOB «КТП» по отриманих від TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН» ТМЦ (оливи трансформаторної). Зазначає, що за період з 01.08.2013р. по 31.08.2014р.TOB «ФРЕШ ГІРОДАКШН» фінансово-господарську діяльність не здійснювало. Крім того, перевіркою встановлено, що надані для перевірки видаткові, товарно-транспортні та податкові накладні не є первинними документами, що підтверджують здійснення господарської операції з поставки TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН» оливи трансформаторної відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, і тому не можуть бути підставами для формування показників бухгалтерського та податкового обліку. Перевіркою встановлено, що операції по взаємовідносинах TOB «КТП» з TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН» не мали реального характеру, оскільки поставка оливи трансформаторної фактично не здійснювалась, перевіркою встановлено лише документування операцій по регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Факт здійснення господарської операції з поставки TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН» на адресу TOB «КТП» оливи трансформаторної Т 1500 в вересні 2014 року в кількості 16000 кг на загальну суму 432000,00 грн., в т.ч. ПДВ 72000,00 грн. документально не підтверджено, відповідно не підтверджується використання оливи трансформаторної у виробництві та віднесення її вартості до собівартості виготовленої та реалізованої продукції за 2014 рік, а суму ПДВ до податкового кредиту в вересні 2014 року. Враховуючи вище викладене, вважає що, податкові повідомлення - рішення Кам'янець-Подільської ОДПІ ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України та скасуванню не підлягають.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного нижче.

Суд встановив, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Кам'янецькі трансформаторні підстанції" (код ЄДРПОУ 34363300) (далі ТОВ «КТП») зареєстроване 25.04.2006 року виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради. На податковому обліку перебуває з 28.04.2006 року.

Основними видами діяльності позивача є: виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів, дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, електронних компонентів, установлення столярних виробів, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування, будівництво житлових і нежитлових будівель.

На підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва Демидовської А.І. від 01.08.2016 року по справі №760/6919/16к, провадження №1-кс/760/10651/16 про призначення позапланової документальної перевірки TOB «Кам'янецькі трансформаторні підстанції» (код ЄДРПОУ 34363300), з питань дотримання вимог податкового законодавства по проведених взаєморозрахунках з TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН», наказу Кам'янець-Подільської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області від 20.09.2016 року № 542, призначена документальна позапланова виїзна перевірка позивача за період з 01.01.2014 року по 29.07.2016 року з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН» (код ЄДРПОУ 38799709).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 24.10.2016 року №0000841401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 97200,00 грн. (64800,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 32400,00 за штрафними санкціями), та №0000851401 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 108000,00 грн. (72000,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 36000,00 за штрафними санкціями).

Спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки від 04.10.2016р. №734/22-09-14-01/34363300 висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пункту 138.2 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік в сумі 64800 грн., та підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за вересень 2014 року в сумі 72000, 00 грн. по взаємовідносинах з TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН». За даними перевірки факт здійснення господарської операції з поставки TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН» на адресу TOB «КТП» оливи трансформаторної Т 1500 в вересні 2014 року в кількості 16000 кг. на загальну суму 432000,00 грн., в тому числі ПДВ 72000,00 грн. документально не підтверджено.

Досліджуючи правомірність податкових повідомлень-рішень від 24.10.2016 року, суд враховує наведене нижче.

Суд встановив, що 22.09.2014 року між позивачем та TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН» укладений договір купівлі-продажу №220914. Відповідно до умов договору (пункт 1.1.) постачальник зобов'язується постачати та передавати у власність замовника товар на підставі заявлених замовником замовлень на постачання, а замовник зобов'язується приймати цю продукцію та товар та оплачувати його на умовах визначених цим Договором, (пункт 2.1) асортимент та кількість товару що поставляється за цим Договором зазначається в кожному окремому Замовленні на постачання та оформляється рахунком, (пункт 3.4.) поставка товару здійснюється транспортом постачальника або замовника за домовленістю, (пункт 4.2) ціну договору складає вартість поставленого товару згідно замовленнями на постачання та оплаченими рахунками, (пункт 5.2) на підставі рахунка замовник проводить оплату визначеного в замовленні на постачання товару з врахуванням застереження зазначеного в п.5.3.

22.09.2014 року позивач надіслав до TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН» лист-замовлення про намір придбати оливу трансформаторну Т1500 у кількості 16000 кг.

На виконання даного Договору TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН» поставило позивачу оливу трансформаторну Т1500 у кількості 16000 кг. на загальну суму 432000 грн., в тому числі ПДВ 72000, 00 грн.

Вказане підтверджується видатковими накладними №6 від 22.09.2014 року на суму 229500,00 грн., в тому числі ПДВ 38250,00 грн., № 7 від 26.09.2014 року на суму 202500,00 грн., в тому числі ПДВ 33750,00 грн., податковими накладними №6 від 22.09.2014 року та №7 від 26.09.2014 року.

Перевезення товару від місця поставки здійснювалось за рахунок TOB «КТП», що підтверджується товарно-транспортними накладними № Р6 від 22.09.2014 року, № Р7 від 26.09.2014 року, наказами про відрядження ОСОБА_5 № 1220914 від 22.09.2014 року, № 1250914 від 25.09.14 року , посвідченнями про відрядження № 1250914 від 25.09.2014 року, №1220914 від 22.09.2014 року, подорожніми листами №1220914 від 22.09.2014 року та №1250914 від 25.09.2014 року та звітами про використання коштів №3240914 від 24.09.2014 року та №5290914 від 29.09.2014 року.

Оплата за поставлений товар здійснена позивачем у безготівковій формі. У рахунок оплати за оливу трансформаторну Т1500 TOB «КТП» перерахувало TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН» кошти в сумі 180000 грн.. Відповідно до повідомлення про відступлення права вимоги від 24.03.2015 року TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН» (надалі іменується Первісний кредитор) за Договором про відступлення права вимоги від 11.03.2014 року відступило підприємству TOB «Тріком-Трейд», код ЄДРПОУ 38924527 (надалі іменується Новий кредитор), право вимоги зобов'язань (сплати грошових коштів), визначених згідно з Договором купівлі-продажу № 220914 від 22.09.2014р., укладеного між TOB «Кам'янецькі трансформаторні підстанції» (Боржником) та TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН» (Первісним кредитором) в сумі 252000 грн. На виконання умов Договору про відступлення права вимоги від 11.03.2014р. та повідомлення про відступлення права вимоги від 24.03.2015р. TOB «КТП» перераховано TOB «Тріком-Трейд» кошти в сумі 252000 грн. Заборгованість по розрахунках з TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН» за придбану оливу трансформаторну відповідно до бухгалтерського рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» відсутня.

Придбану у TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН» оливу трансформаторну Т1500 позивач використав у виробництві трансформаторів, що підтверджується калькуляціями, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, видатковими накладними, накладними на передачу готової продукції за період вересень-грудень 2014 року.

Отримавши від TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН» податкові накладні та видаткові накладні і оплативши придбаний товари, позивач відніс до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, вартість товару, а до податкового кредиту відповідних звітних періодів - податок на додану вартість, сплачений в їх ціні.

Досліджуючи правомірність формування позивачем витрат по вказаних операціях, суд враховує наведене нижче.

Відповідно до пункту 14.1.27 статті 14 ПК України в редакції, що діяла на час існування спірних відносин, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За змістом підпункту 138.1 статті 38 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктами 5 і 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням цього Кодексу.

Як зазначено в пункті 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Фактично здійснені позивачем витрати на оплату придбаної від TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН» оливи трансформаторної ТІ500, а також доходи, фактично отримані позивачем у зв'язку із здійсненням цих витрат, підтверджуються наявними у нього первинними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, позивач правомірно включив до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрати в загальній сумі 432000 грн.

Тому, висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України та заниження податку на прибуток на вказану суму суд вважає неправомірними.

В силу пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом пункту 201.10 статті 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, яким встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (робіт).

Отримані позивачем від TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН» податкові накладні на поставку товару оформлені з дотриманням пункту 201.1 статті 200 ПК України.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Суд враховує, що факти поставки оливи трансформаторної Т 1500 від TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН» її оплата, сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару, використання позивачем зазначеного товару в господарській діяльності не спростовані відповідачем.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Досліджені судом докази підтверджують, що господарські операції з придбання від TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН» оливи трансформаторної Т 1500 спричинили зміни в структурі активів та зобов'язань позивача.

При цьому суд враховує, що відповідачем не доведено, що зазначений у податкових накладних товар поставлявся не TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН», а іншим господарюючим суб'єктом.

Всупереч ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не спростований факт використання позивачем товару, придбаного у TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН», у господарській діяльності основним видом якої є виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів.

Тому, наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальником товару TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН», які засвідчують факт придбання товару, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в їх ціні ПДВ до податкового кредиту.

Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо відсутності реальних наслідків договору поставки, укладеного між позивачем та TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН».

Досліджені судом докази свідчать про те, що позивач та його контрагенти виконали укладений договір в повному обсязі. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні".

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності TOB "Аркадом" (постачальника TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН») за місцезнаходженням на дату проведення перевірки, як підставу для висновку про відсутність поставки, оскільки задовго до проведення перевірки господарські відносини позивача з зазначеними контрагентами, в тому числі розрахунок за придбаний товар, завершились. При цьому відповідачем не надано жодного доказу відсутності господарської діяльності вказаних контрагентів на дату поставки товару та робіт, підтверджених дослідженими судом первинними документами.

На час здійснення господарських операцій TOB "Аркадом" перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мало свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено нижченаведене. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

За таких обставин позивач, як покупець товару та послуг, не може нести відповідальність ні за несплату податків його контрагентом, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі. Позивач також не повинен нести відповідальність за порушення його контрагентом порядку відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій з таким контратентом.

Тому, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Крім того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на правові позиції Верховного Суду України, оскільки ним не наданні рішення суду про визнання договору укладеного позивачем з TOB «ФРЕШ ПРОДАКШН» фіктивним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене відповідачем не доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, тому позовні вимоги позивача про визнання їх протиправними та скасування підлягають до задоволення.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог у відповідності до статті 94 КАС України сплачений позивачами судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, статтями. 11, 99, 158 - 163, 167 і 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 24.10.2016 року № 0000841401 і №0000851401.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янецькі трансформаторні підстанції" 3078,0 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 12 грудня 2016 року

Суддя /підпис/О.К. Ковальчук "Згідно з оригіналом" Суддя О.К. Ковальчук