Ухвала

від 01.03.2017 по справі 822/2228/16

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2228/16

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

01 березня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника позивача: Собецької Г.В.,

представника відповідача: Федючка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янецькі трансформаторні підстанції" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року адміністративний позов задоволеною

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просила залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Кам'янецькі трансформаторні підстанції" (код ЄДРПОУ 34363300) зареєстроване 25 квітня 2006 року виконавчим комітетом Кам'янець-Подільської міської ради. На податковому обліку перебуває з 28 квітня 2006 року.

Наказом Кам'янець-Подільської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області від 20 вересня 2016 року № 542 призначена документальна позапланова виїзна перевірка позивача за період з 01 січня 2014 року по 29 липня 2016 року.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 24 жовтня 2016 року №0000841401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 97200,00 грн. та №0000851401 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 108000,00 грн.

Позивач не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що податкові повідомлення-рішення №0000841401 та №0000851401 від 24 жовтня 2016 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 14.1.27 статті 14 ПК України в редакції, що діяла на час існування спірних відносин, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За змістом підпункту 138.1 статті 38 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктами 5 і 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 12 вищевказаного Положення до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегією суддів встановлено, що 22 вересня 2014 року між позивачем та TOB "ФРЕШ ПРОДАКШН" укладений договір купівлі-продажу №220914.

22 вересня 2014 року позивач надіслав до TOB "ФРЕШ ПРОДАКШН" лист-замовлення про намір придбати оливу трансформаторну Т1500 у кількості 16000 кг.

На виконання даного договору TOB "ФРЕШ ПРОДАКШН" поставило позивачу оливу трансформаторну Т1500 у кількості 16000 кг на загальну суму 432000 грн., в тому числі ПДВ 72000, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 6 від 22 вересня 2014 року на суму 229500,00 грн., в тому числі ПДВ 38250,00 грн., № 7 від 26 вересня 2014 року на суму 202500,00 грн., в тому числі ПДВ 33750,00 грн., податковими накладними № 6 від 22 вересня 2014 року та №7 від 26 вересня 2014 року.

Перевезення товару від місця поставки здійснювалось за рахунок позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними № Р6 від 22 вересня 2014 року, № Р7 від 26 вересня 2014 року, наказами про відрядження ОСОБА_1 № 1220914 від 22 вересня 2014 року, № 1250914 від 25 вересня 2014 року, посвідченнями про відрядження № 1250914 від 25 вересня 2014 року, №1220914 від 22 вересня 2014 року, подорожніми листами №1220914 від 22 вересня 2014 року та №1250914 від 25 вересня 2014 року та звітами про використання коштів №3240914 від 24 вересня 2014 року та №5290914 від 29 вересня 2014 року.

Оплата за поставлений товар здійснена позивачем у безготівковій формі.

У рахунок оплати за оливу трансформаторну Т1500 позивачем перераховано TOB "ФРЕШ ПРОДАКШН" кошти в сумі 180000 грн..

Відповідно до повідомлення про відступлення права вимоги від 24 березня 2015 року TOB "ФРЕШ ПРОДАКШН" за договором про відступлення права вимоги від 11 березня 2014 року відступило підприємству TOB "Тріком-Трейд" право вимоги зобов'язань (сплати грошових коштів), визначених згідно з договором купівлі-продажу № 220914 від 22 вересня 2014 року, укладеного між TOB "Кам'янецькі трансформаторні підстанції" та TOB "ФРЕШ ПРОДАКШН" в сумі 252000 грн.

Заборгованість по розрахунках з TOB "ФРЕШ ПРОДАКШН" за придбану оливу трансформаторну відповідно до бухгалтерського рахунку № 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" відсутня.

Придбану у TOB "ФРЕШ ПРОДАКШН" оливу трансформаторну Т1500 позивач використав у виробництві трансформаторів, що підтверджується калькуляціями, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, видатковими накладними, накладними на передачу готової продукції за період вересень-грудень 2014 року.

Отримавши від TOB "ФРЕШ ПРОДАКШН" податкові накладні та видаткові накладні і оплативши придбаний товари, позивач відніс до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, вартість товару, а до податкового кредиту відповідних звітних періодів - податок на додану вартість, сплачений в їх ціні.

Фактично здійснені позивачем витрати на оплату придбаної від TOB "ФРЕШ ПРОДАКШН" оливи трансформаторної ТІ500, а також доходи, отримані позивачем у зв'язку з здійсненням цих витрат, підтверджуються наявними у нього первинними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, позивач правомірно включив до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрати в загальній сумі 432000 грн.

Тому, висновки апелянта щодо порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України та заниження податку на прибуток на вказану суму є неправомірними.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, яким встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (робіт).

Колегією суддів встановлено, що отримані позивачем від TOB "ФРЕШ ПРОДАКШН" податкові накладні на поставку товару оформлені з дотриманням пункту 201.1 статті 200 ПК України.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, робіт/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Факти поставки оливи трансформаторної Т 1500 від TOB "ФРЕШ ПРОДАКШН" її оплата, сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару, використання позивачем зазначеного товару в господарській діяльності апелянтом не спростовані.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Досліджені судом докази підтверджують, що господарські операції з придбання від TOB "ФРЕШ ПРОДАКШН" оливи трансформаторної Т 1500 спричинили зміни в структурі активів та зобов'язань позивача.

При цьому, відповідачем не доведено, що зазначений у податкових накладних товар поставлявся не TOB "ФРЕШ ПРОДАКШН", а іншим господарюючим суб'єктом.

Таким чином, наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальником товару TOB "ФРЕШ ПРОДАКШН", які засвідчують факт придбання товару, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в їх ціні ПДВ до податкового кредиту.

Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо відсутності TOB "Аркадом" за місцезнаходженням на дату проведення перевірки, як підставу для висновку про відсутність поставки, з огляду на те, що позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії свого контрагента.

На час здійснення господарських операцій TOB "Аркадом" перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мало свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ.

Крім того, відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням не може однозначно свідчити про невиконання цим суб'єктом договірних зобов'язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин, вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб'єктами господарювання договори з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Враховуючи наведене вище, відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення всупереч вимогам податкового законодавства.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі є не обґрунтованими, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишення в силі постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року.

Згідно з частиною 2 статті 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 березня 2017 року.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.