Ухвала

від 20.12.2016 по справі 520/11090/16-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/11090/16-ц

Провадження № 2-п/520/234/16

УХВАЛА

про відмову у скасуванні заочного рішення

20.12.2016 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді - Куриленко О.М.,

за участю секретаря - Баранової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.11.2016 року по цивільній справі № 520/11090/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

23.11.2016 року представник заявника звернувся до суду з заявою, в якій просить суд скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2016 року по цивільній справі № 520/11090/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, та призначити цивільну справу до розгляду в загальному порядку.

В своїй заяві посилається на те, що його довіритель не була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи і, ухваливши заочне рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд на порушення вимог статті 39 Закону України «Про іпотеку» не зазначив у рішенні необхідних складових, передбачених цією нормою, зокрема початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої цієї статті.

Окрім того, зазначає, що судом не було залучено до участі у справі ОСОБА_2, який є чоловіком відповідачки та якому відповідно до ст. 60 СК України на праві спільної сумісної власності належить ? домоволодіння та земельної ділянки, які знаходяться за адресою м. Одеса, Люстдорфська дорога, 151.

Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даною заявою.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового засідання сповіщені належним чином у порядку ст.74,76,77 ЦПК України.

Представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав дану заяву, посилаючись на доводи, викладені в ній.

Представник Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» - ОСОБА_4 заперечував проти задоволення заяви, зазначивши, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку про те, що заява про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 520/11090/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14.11.2016 року позов Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» - було задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 372/F від 13.06.2006 року у розмірі 1 046 525, 84 дол. США та 5 059 484,, 27 гривень в тому числі: заборгованість за кредитом - 697 685, 98 дол. США, заборгованість за відсотками - 348 839, 86 дол. США, заборгованість за пенею - 5 059 484, 27 гривень, звернуто стягнення на предмет іпотеки: домоволодіння загальною площею 697,7 кв.м., житловою площею 95,4 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул.. Люстдорфська дорога, буд. 151, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13.06.2006 року; земельну ділянку загальною площею 0,1708 га, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка розташована за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 151, кадастровий номер 5110136900:33:010:0045, що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на праві власності на земельну ділянку ЯГ № 915042 від 07 липня 2006 року. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», надавши ПАТ «МАРФІН БАНК» право на продаж предметів іпотеки будь-якому покупцеві, визначивши початкову ціну продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна. Надано ПАТ «МАРФІН БАНК» право вчиняти дії та отримувати в усіх підприємствах, установах, організаціях, у тому числі у приватного нотаріуса та міському бюро технічної інвентаризації необхідні для укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_1, на строк до реалізації предмета іпотеки, для задоволення вимог кредитора. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме довідок адресно-довідкового бюро (а.с.68) відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 за вказаною адресою і направлялась судова кореспонденція.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки у судове засідання вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, нехтуючи своїми правами та обов'язками, передбаченими ст. 27 ЦПК України, не з`явилась до суду, що дало суду можливість ухвалити заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Слід зазначити, що доводи заявника про порушення судом вимог статті 39 Закону України «Про іпотеку», на думку суду, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про іпотеку" якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотеко держателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотеко держателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотеко держатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотеко держатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Протягом тридцяти денного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки,вправі письмово повідомити іпотеко держателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дні отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлення надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог. Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотеко держателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцяти денного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету ії прав і вимог. Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотеко держатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій інший особі на власний розсуд. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу здійснюються іпотеко держателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, що передбачає право іпотеко держателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього. Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотеко держателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю. Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотеко держателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки. Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов'язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Як роз'яснено у п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У зв'язку з чим, суд вважає можливим визначати спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки, визнавши початкову ціну на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 03.02.2016 року по справі № 6-1080цс15., а відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Також суд не бере до уваги й посилання представника заявника про те, що судом не було залучено до участі у справі ОСОБА_2, який є чоловіком відповідачки та якому відповідно до ст.. 60 СК України на праві спільної сумісної власності належить ? домоволодіння та земельної ділянки, які знаходяться за адресою м. Одеса, Люстдорфська дорога, 151, оскільки матеріали справи не містять достовірної інформації про реєстрацію шлюбу між відповідачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Слід зазначити, що вказані докази не були надані й до заяви про скасування заочного рішення.

Окрім того, Цивільним кодексом України та Сімейним кодексом України, встановлено, що у разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників (ст. 369 ЦК України) та при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя (ч. 2 ст. 65 CK України).

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в п. 25 Постанови від 30 березня 2012р. за № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», що при оспорюванні кредитного договору чи договору поруки, застави/іпотеки іншим із подружжя суди мають виходити з такого. Положення ст. 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З вказаного можливо зробити висновок, що поважність причин неявки ОСОБА_1 в судові засідання не доведена, так як і не були надані докази, які мали б істотне значення для вирішення справи.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 231 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Суд звертає увагу, що всі матеріали по справі були ретельно досліджені і в судовому засіданні та стосовно них в рішенні суду чітко відображена правова позиція з урахуванням норм матеріального права та наявних у справі документів.

Згідно до ч. 4 ст. 231 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 231 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

Керуючись ст.ст. 208,209,210,231,232,294 ЦПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.11.2016 року по цивільній справі № 520/11090/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - залишити без задоволення.

Роз`яснити заявникові, що у разі непогодження з висновком суду, він має можливість оскаржити рішення до апеляційного суду Одеської області в загальному порядку. У цьому випадку строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала окремо від рішення оскарженню не підлягає.

Суддя Куриленко О. М.