Рішення

від 31.05.2017 по справі 520/11090/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/2279/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Калараш А.А.

при секретарі Гарбуз В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Марфін Банк до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

встановила:

Представник ПАТ Марфін Банк звернувся до суду із позовом до відповідача, вказуючи, що 13.06.2006 року між ВАТ Морський ОСОБА_3 , правонаступником якого є ПАТ Марфін Банк , та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 372/F, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання по видачі кредиту у вигляді кредитної лінії в сумі 800 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,00 % річних, строком до 13.06.2021 року, а ОСОБА_2 зобов'язалася своєчасно повернути позивачу всю суму кредиту, відсотки та дотримуватися строків та умов, вказаних у договорі.

В забезпечення виконання зобов'язань між Банком та ОСОБА_2 13.06.2006 року було укладено договір іпотеки, предметом якого є: домоволодіння, загальною площею 697,7 кв.м. та земельна ділянка, площею 0,1718 га, які розташовані по Люстдорфській дорозі, 151 в м. Одесі.

У зв'язку із невиконанням відповідачем ОСОБА_2 та поручителем ОСОБА_4 умов кредитного договору № 372/F, рішенням апеляційного суду Одеської області від 16.03.2015 року стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у солідарному порядку на користь ПАТ Марфін Банк заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 1 046 525,84 доларів США та 5 059 484,27 гривень.

У зв'язку із тим, що відповідач ОСОБА_2 не сплачує заборгованість за кредитним договором, ПАТ Марфін Банк звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 ЗУ Про іпотеку , надавши ПАТ Марфін Банк право на продаж предметів іпотеки будь-якому покупцеві, визначивши початкову ціну продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна. Надати ПАТ Марфін Банк право вчиняти дії та отримувати в усіх підприємствах, установах, організаціях, у тому числі у приватного нотаріуса та міському бюро технічної інвентаризації необхідні для укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_2, на строк до реалізації предмета іпотеки, для задоволення вимог кредитора, а також просив стягнути суму судового збору у розмірі 1 378 гривень (а. с. 2-6).

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2016 року позов ПАТ Марфін Банк задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 372/F від 13.06.2006 року у розмірі 1 046 525, 84 доларів США та 5 059 484,27 гривень звернуто стягнення на предмет іпотеки: домоволодіння, загальною площею 697,7 кв.м., житловою площею 95,4 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 151, що належить на праві власності ОСОБА_2 та на земельну ділянку, загальною площею 0,1708 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 151, що належить ОСОБА_2 на праві власності. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 ЗУ Про іпотеку , надавши ПАТ Марфін Банк право на продаж предметів іпотеки будь-якому покупцеві, визначивши початкову ціну продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна. Надано ПАТ Марфін Банк право вчиняти дії та отримувати в усіх підприємствах, установах, організаціях, у тому числі у приватного нотаріуса та міському бюро технічної інвентаризації необхідні для укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_2, на строк до реалізації предмета іпотеки, для задоволення вимог кредитора. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ Марфін Банк витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378 гривень (а. с. 76-80).

Ухвалою суду від 20.12.2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а. с. 110-113).

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (а. с. 116-118).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В судовому засіданні правильно встановлено, що 13 червня 2006 року між ВАТ Морський транспортний банк (правонаступником якого є ПАТ Марфін Банк ) таОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 372/F, згідно з умов якого ОСОБА_4 надав позичальнику кредит у розмірі 800 000 доларів США з терміном повернення по 13 червня 2021 року із сплатою 14 % річних.

17 червня 2009 року між ПАТ Марфін Банк та ОСОБА_2 у зв'язку зі збільшенням суми кредиту та відсоткової ставки, була укладена Додаткова угода № 1 до кредитного договору № 372/F, згідно якої ПАТ Марфін Банк зобов'язався надати відповідачу кредит на придбання нерухомості у розмірі 800 000 доларів США, зі сплатою 14 % річних за фактичний період користування кредитом від фактичної суми заборгованості за кредитом і терміном погашення по 13 червня 2028 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ Марфін Банк та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, згідно умов якого ОСОБА_2 передала в іпотеку: домоволодіння, яке розташоване за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога буд. 151, що в цілому складається з одного жилого будинку літ. Е загальною площею 697, 7 кв.м., житловою площею 95,4 кв.м., та земельну ділянку загальною площею 0, 1708 га, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд - 01, га та ведення особистого підсобного господарства - 0,0708 га, що розташована за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога 151.

У зв'язку зі змінами умов виконання кредитного договору 08 липня 2006 року та 17 червня 2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було посвідчено відповідно Договір про зміни № 1 та Договір про зміни № 2 до Іпотечного договору.

Згідно з умовами п.1.1 Кредитного договору, позичальник зобов'язується на умовах, в розмірі та строки, встановлені в кредитному договорі, повернути Банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити комісії, пені та штрафи які передбачені умовами Договору.

ПАТ Марфін Банк повністю виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором з щодо надання ОСОБА_2 кредиту в обсягах і на умовах, встановлених договором.

ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором перед Банком не виконувала, у зв'язку з чим ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 16.03.2015 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ПАТ Марфін Банк заборгованість за кредитним договором № 372/F від 13 червня 2006 року у загальному розмірі 1 046 525,84 доларів США та 5 059 484,27 гривень, з яких заборгованість за кредитом - 697 685,98 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 348 839,86 доларів США, заборгованість за пенею - 5 059 484,27 гривень.

Проте, зазначене рішення не виконане ні в добровільному, ні в примусовому порядку, заборгованість відповідача за кредитним договором залишається не погашеною в повному обсязі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п.2.1.8.2договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, у випадку порушення іпотекодавцем якого-небудь із зобов'язань передбачених умовами кредитного договору та договору іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 ЗУ Про іпотеку , іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 7, п. 1 ст. 12 Закону України Про іпотеку , за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 38 Закону України Про іпотеку якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотеко держателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотеко держатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотеко держатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Протягом тридцяти денного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки,вправі письмово повідомити іпотеко держателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлення надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог. Якщо особа, яка висловила намір придбати предмет іпотеки, ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення вказаного вище тридцятиденного строку, вона втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету її прав і вимог. Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій інший особі на власний розсуд. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього. Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю. Іпотекодержатель, який реалізував предмет іпотеки, надсилає іпотекодавцю, боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та іншим іпотеко держателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки. Іпотекодавець і боржник, якщо він є відмінним від іпотекодавця, мають право виконати основне зобов'язання протягом тридцятиденного строку, вказаного в частині першій цієї статті, згідно з умовами та з наслідками, встановленими статтею 42 цього Закону. Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України Про іпотеку , у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації . Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки є можливим у разі невиконання боржником зобов'язання.

Слід погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то викладаючи резолютивну частину такого рішення, суд повинен обов'язково врахувати вимоги ч. 1 ст. 39 Закону України Про іпотеку , тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 Закону України Про іпотеку .

За змістом частини першої статті 39 Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначається, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до частини шостої статті 38 Закону ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону, резолютивна частина рішення суду повинна відповідати вимогам статей 38, 39 Закону та положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України, і в ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Однак у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не врахував вимог частини шостої статті 38, статті 39 Закону та не зазначив початкової ціни продажу предмета іпотеки.

Аналогічні роз'яснення викладені в п. 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин .

За правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду України від 27 березня 2015 року по цивільній справі N 6-61цс15, виходячи зі змісту поняття ціна , як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, та аналізу норм статей 38, 39 Закону Про іпотеку , початкова ціна предмету іпотеки має бути визначена у грошовому вираженні за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Відповідно звіту від 14 грудня 2016 року про експертну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 5110136900:33:010:0045, загальною площею 0,1708 га, за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 151, її ринкова вартість складає 6 913 375 гривень.

Відповідно звіту від 14 грудня 2016 року про незалежну оцінку житлового будинку літ. А загальною площею 697,7 кв.м., та надвірних споруд: огорожі № 1-3, басейна І, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 151 визначена його ринкова вартість в сумі 8 306 541 гривень.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необхідність змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки, зазначивши, що відповідно до статті 39 Закону встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ст. 309, ст. ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2016 року - змінити.

Викласти резолютивну частину рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2016 року в наступній редакції:

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 372/F від 13.06.2006 року у розмірі 1 046 525,84 доларів США та 5 059 484,27 гривень в тому числі: заборгованість за кредитом - 697 685,98 доларів США, заборгованість за відсотками - 348 839,86 доларів США, заборгованість за пенею - 5 059 484,27 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки:

- домоволодіння загальною площею 697,7 кв.м., житловою площею 95,4 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 151, що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 13.06.2006 року;

- земельну ділянку загальною площею 0,1708 га, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка розташована за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 151, кадастровий номер 5110136900:33:010:0045, що належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на праві власності на земельну ділянку ЯГ № 915042 від 07 липня 2006 року.

Застосувати процедури продажу предметів іпотеки, передбачену ст. 38 ЗУ Про іпотеку , надавши ПАТ Марфін Банк право на продаж предметів іпотеки будь-якій особі - покупцеві, а саме: земельної ділянки загальною площею 0,1708 га, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 151, кадастровий номер 5110136900:33:010:0045 за початковою ціною для його подальшої реалізації 6 913 375 (шість мільйонів дев'ятсот тринадцять тисяч триста сімдесят п'ять) гривень; домоволодіння загальною площею 697,7 кв.м., житловою площею 95,4 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 151 за початковою ціною для його подальшої реалізації 8 306 541 ( вісім мільйонів триста шість тисяч п'ятсот сорок одна) гривень.

Надати ПАТ Марфін Банк право вчиняти дії та отримувати в усіх підприємствах, установах, організаціях, у тому числі у приватного нотаріуса та міському бюро технічної інвентаризації необхідні для укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_2, на строк до реалізації предмета іпотеки, для задоволення вимог кредитора.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Марфін Банк витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378 гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: С.О.Погорєлова

Судді: А.А.Калараш

ОСОБА_6