Постанова

від 21.11.2016 по справі 813/1365/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2016 року № 813/1365/13-а

о 17 год., 16 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 813/1365/13-а за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕЕМ Меблісервіс», представник - ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівської області, представник - ОСОБА_2 про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕЕМ Меблісервіс» звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення № 002532300/3128 від 23.04.2012, № НОМЕР_1 від 15.01.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки податковому органу були надані усі необхідні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують правомірність віднесення сум податку до податкового кредиту. Відповідачем безпідставно не взято до уваги надані позивачем документи, в т.ч. податкові накладні на суму ПДВ 48287,95 грн. Не погоджуючись із вказаним, позивачем повторно у червні 2012 року включено вищевказану суму до податкового кредиту за податковими накладними № 18 від 01.12.2011 року, № 817 від 21.12.2011 року, № 928 від 05.11.2011 року, № 927 від 07.11.2011 року, № 661 від 15.11.2011 року. Однак, відповідачем повторно безпідставно не взято до уваги надані позивачем документи, в т.ч. податкові накладні з підстав, що у позивача відсутні первинні бухгалтерські документи, з чим позивач незгідний.

Позивач зазначає, що відповідачу надано всі належно оформлені податкові та видаткові накладні і інші документи.

Позивач керувався приписами пунктів 198.1., 198.2 ст.198 ПК України, відповідно у нього були законні підстави формувати податковий кредит за листопад 2011 року (повторно у червні 2012 року) в сумі 48287,95 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові докази та пояснення, просив суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченнях, відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року встановлено його завищення в сумі 48287,95 грн. З наданих до перевірки документів (реєстр отриманих та виданих податкових накладних №90013935624 за грудень 2011 року та №9012358215 за листопад 2011 року) встановлено, що позивач проводив взаєморозрахунки з ТОВ «Рост», ТОВ «Короно-Україна» та ТОВ «Свиспан Лімітед». Відповідачем надано запит позивачу для надання копій документів, що підтверджують взаєморозрахунки із вказаними контрагентами. На день написання акту, до перевірки не представлені документи, які б підтверджували фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей від вказаних контрагентів. За результатами перевірки проведеної у грудні 2012 року податковим органом встановлено, що до складу податкового кредиту за червень 2012 року, в порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.10. ст. 201 ПК України, позивачем повторно сформовано податковий кредит з податкових накладних №928 від 05.11.2011 року, №927 від 07.11.2011 року, №661 від 15.11.2011 року, №18 від 01.12.2011 року, №817 від 21.12.2011 року.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримав, надав суду додаткові пояснення та докази, просив суд в задоволені позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

06.04.2012 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 234/41/22-1009/30582851.

Перевіркою встановлено порушення

- вимог п.п. 198.6. ст.198, п. 201.4. та п. 201.6. ст. 201 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 48287,95 грн., в т.ч. за листопад 2011 року у сумі 21008,53 грн. та грудень 2011 року у сумі 27279,42 грн.

23.04.2012 року відповідачем згідно вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0002532300/3128, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 60360,00 грн., в т.ч. за основним платежем: 48287,95 грн., за штрафними санкціями: 12072,00 грн., за порушення п.п. 198.6. ст.198, п. 201.4. та п. 201.6. ст. 201 ПК України.

25.12.2012 року відповідачем проведено камеральну перевірку даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено акт № 473/15-2/30582851.

Перевіркою встановлено порушення

- вимог п.п. 198.6. ст.198, п. 201.10. ст. 201 ПК України, внаслідок чого зменшена сума, що підлягала зарахуванню у зменшення податкового боргу з податку на додану вартість - 43774,95 грн. та зменшена сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - 4513,00 грн.

15.01.2013 року відповідачем згідно вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000061630/606, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість 48287,95 грн. у тому числі сума 4513,00 грн. завищення від'ємного значення, яка була врахована у зменшення суми податкового боргу з податку що виник за попередні звітні (податкові) періоди, за порушення п.п. 198.6. ст.198, п. 201.10. ст. 201 ПК України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, ПК України із змінами і доповненнями в редакції на час спірних правовідносин, КАС України.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Згідно п. 201.4. ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.6. ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

13.06.2013 року постановою Львівського окружного адміністративного суду по даній справі, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним і скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 23.04.2012 року № 0002532300/3128 та від 15.01.2013 року № 0000061630/606.

02.03.2015 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишено без задоволення, а вищевказану постанову - без змін.

12.11.2015 року Ухвалою ВАС України по даній справі касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задоволено частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2015 року у справі № 813/1365/13-а скасовано, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції на новий розгляд.

Висновки і мотиви з яких скасовані вищевказані рішення наступні:

«Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

В даному випадку, враховуючи специфіку придбаних у контрагентів товарів, судовим інстанціям слід було перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його постачальників щодо можливості виконання обумовлених договорами поставок як самостійно позивачем так і його контрагентами, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентами з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних із таким залученням.

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді товари (послуги/роботи) отримано від вказаних у первинних документах постачальників.

Для цього треба встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими контрагентами, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Крім того, з наданої позивачем нечіткої копії виписки по банківському рахунку (а.с. 129-131) неможливо встановити які саме кошти, на виконання яких договорів та чи саме на користь ТОВ «РОСТ», ТОВ «Свиспан Лімітед», ТОВ «Кроно-України», сплачені позивачем. Тобто, судам попередніх інстанцій необхідно належним чином з'ясувати рух коштів по рахунку позивача та первинні документи, якими підтверджено придбання позивачем товару по господарських операціях з ТОВ «РОСТ», ТОВ «Свиспан Лімітед», ТОВ «Кроно-України».

При цьому варто мати на увазі, що якщо під час розгляду справи буде встановлено, що відповідні товари справді придбавались позивачем, але не в тих осіб, що зазначені в первинних документах, то такі документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право підприємства на податковий кредит з податку на додану вартість.

Крім того, в порушення вимоги процесуального законодавства щодо з'ясування усіх обставин у справі, судами попередніх інстанцій вищезазначене залишено поза увагою та не з'ясовано у повному обсязі обставин щодо реальності господарських операцій позивача з контрагентами, зокрема не з'ясовано умов відповідних договорів та специфіки кожної господарської операції позивача з відповідними контрагентами, не з'ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів, не встановлено обставин справи щодо оприбуткування позивачем отриманих товарів (послуг) та відображення їх у бухгалтерському обліку, не перевірено подальше використання позивачем придбаного товару (послуги) у власній господарській діяльності.

Недослідженими також залишились доводи відповідача про те, що податкові накладні № 928 від 05.11.2011 року, №927 від 07.11.2011 року, № 661 від 15.11.2011 року, № 18 від 01.12.2011 року, № 817 від 21.12.2011 року позивачем включено до складу податкового кредиту за червень 2012 року повторно, оскільки такі вже були включені до складу податкового кредиту згідно податкових декларацій з ПДВ за листопад-грудень 2011 року.

Більш того, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.04.2012 року № 0002532300/3128. В свою чергу, за захистом своїх прав позивач звернувся лише 21.02.2013 року, тобто з пропуском строку встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи позивач не просив про поновлення строків звернення до суду, однак суди попередніх інстанцій не надали цим обставинам жодної оцінки та не дослідили питання поважності пропуску цього строку, не прийняли та не мотивували з приводу цього своїх рішень та всупереч вимог ст. 100 КАС України судом першої інстанції, на що не звернув увагу суд апеляційної інстанції, не було постановлено ухвалу про поновлення чи відмову у поновленні строків звернення до суду»

Згідно ч. 5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанцій при розгляді справи.

На новому розгляді судом встановлено, що в матеріалах справи є докази фактичних обставини про наступне:

04.01.2010 року між ТОВ «Кроно-Україна» (як Продавець) та ТОВ «Компанія ВЕЕМ-Меблісервіс» (як Покупець) укладено Договір №2010/097 купівлі-продажу продукції, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність Покупця ДСП шліфовану та ламіновану, а також іншу продукцію виробництва ТОВ «Кроно-Україна» та інших заводів-виробників, (надалі - Продукція), а Покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити таку Продукцію. Купівля-продаж Продукції за цим Договором здійснюється партіями відповідно до узгоджених Продавцем замовлень Покупця. Доступний асортимент Продукції, щодо якої Покупець вправі зробити замовлення, визначається на підставі даних комерційної пропозиції та/або прайс-листа Продавця. Замовлення Покупця викладається в письмовій формі і передається будь-яким способом, який забезпечує його отримання Продавцем чи його представником, в т.ч. із застосуванням засобів факсимільного зв'язку. Замовлення також може передаватися у вигляді електронного документу (п.1.1, 1.2, 1.4 цього Договору).

Щодо умов здійснення розрахунків, відповідно до п.2.4 Договору від 04.01.2010 року оплата Продукції здійснюється Покупцем відповідно до рахунку Продавця, виставленого останнім після досягнення Сторонами відповідно до вимог п.2.2. цього Договору домовленості щодо ціни на Продукцію та виконання вимог п.1.5. даного Договору, шляхом безготівкового переказу коштів на поточний банківський рахунок Продавця та/або внесення готівки в касу Продавця, якщо тільки чинним законодавством дозволено застосовувати таку форму розрахунків за Продукцію в існуючому суб'єктному правовідношенні. Якщо тільки інше не обумовлене Сторонами в додатку (-ах) до цього Договору оплата Продукції здійснюється на умовах повної попередньої оплати (п.2.5).

Обов'язок Продавця передати продукцію вважається виконаним у момент вручення Покупцю (або обраному Покупцем перевізнику) Продукцію в обраному Сторонами місці і підписання накладної (товарно-транспортної накладної (ТТН) або іншого документа, зокрема складської накладної, інше), що засвідчують факт приймання-передачі Продукції (п.3.3 вищевказаного Договору).

Зазначений Договір №2010/097 від 04.01.2010 року підписаний представниками сторін та скріплений печатками цих підприємств (а.с.74).

На підтвердження факту виконання сторонами своїх договірних зобов'язань відповідно до умов вказаного Договору №2010/097 від 04.01.2010 року позивачем надано суду:

- податкові накладні від 01.12.2011 року № 18 на суму 76286,15 грн. (в т.ч. ПДВ - 12714,36 грн.), від 21.12.2011 року №817 на суму 87390,37 грн. (в т.ч. ПДВ - 14565,06 грн.) (а.с. 41-43);

- накладні №2461122494 від 21.12.2011 року на загальну суму 87390,37 грн. (ПДВ - 14565,06 грн.), №2461121073 від 01.12.2011 року на загальну суму 76286,15 грн. (ПДВ - 12714,36 грн.), (а.с.48-49).

01.01.2010 року між ТОВ «Свиспан Лімітед» (як Постачальником) та ТОВ «Компанія ВЕЕМ-Меблісервіс» (як Покупцем) укладено Договір №СВ/КВЕЕМ-Меблісервіс-01, згідно якого Постачальник, який здійснює господарську діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) деревостружкові плити ламіновані та деревостружкові плити шліфовані, (все разом далі іменується товар) у власність Покупця для використання його у господарській діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість. Асортимент та номенклатура деревостружкових плит ламінованих, що поставляється згідно даного договору, зазначається у специфікаціях до даного договору, що становлять його невід'ємну частину (п.1.1.,1.2. Договору).

Товар оплачується Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування суми грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника на підставі виставлених Постачальником рахунків на оплату Товару, протягом 30 календарних днів з дати поставки Товару. Постачальник може здійснити поставку до повної оплати Покупцем попередньо відвантаженої кількості товару лише за умови, якщо кількість відвантаженого, але неоплаченого Товару не перевищує 78,00 метрів кубічних (п.3.2.)

Деревостружкова плита ламінована, що поставляється за даними договором вважається зданою Постачальником і прийнята Покупцем: за якістю - у відповідності з нормами ТУУ 20.2-32344290-014:2004, деревостружкова плита шліфована, що поставляється за даним договором вважається зданою Постачальником і прийнята Покупцем за якістю у відповідності з нормами ГОСТ 10632-89, а також сертифікатом підприємства-виробника товару; за кількістю - у відповідності з видатковою накладною та/або товарно-транспортною накладною (в залежності від виду транспорту, яким здійснюється перевезення Товару) (п.6.1.).

Зазначений Договір №СВ/КВЕЕМ-Меблісервіс-01 від 01.01.2010 року підписаний представниками сторін та скріплений печатками цих підприємств (а.с.77).

На підтвердження факту виконання сторонами своїх договірних зобов'язань відповідно до умов вказаного Договору №СВ/КВЕЕМ-Меблісервіс-01 від 01.01.2010 року позивачем надано суду:

- податкову накладну від 14.11.2011 року №661 на суму 70879,63 грн. (в т.ч. ПДВ - 11813, 27 грн.), (а.с.38);

- видаткову накладну №510605 від 14.11.2011 року на загальну суму 70879,63 грн. (ПДВ - 11813,29 грн.), (а.с.44)

- товарно-транспортну накладну від 14.11.2011 року №510605 (а.с.50-51).

01.01.2011 року між ТОВ «Рост» (як Продавець) та ТОВ «Компанія ВЕЕМ-Меблісервіс» (як Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №134/20/11, згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві стільниці, фасади, підвіконня, кромку, ДСП, Д8П, МДФ, фурнітуру, інструмент, клей та інші матеріали для меблевого виробництва (далі - Товар) в асортименті, в кількості та по ціні згідно замовлень покупців та видаткових накладних, що є невід'ємними частинами цього договору та мають силу протоколу узгодження цін та специфікації на матеріали, а покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його в порядку та на умовах визначених цим Договором (п.1.1.).

Відвантаження Товару Покупцю здійснюється на умовах 100% попередньої оплати рахунків-фактур. В окремих випадках, обумовлених Сторонами в Додатковій угоді до даного договору (складеній в письмовому вигляді) можлива оплата після відвантаження товару (на умовах вищезгаданої Додаткової угоди). Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця протягом 2-х банківських днів з моменту виставлення до оплати рахунків фактур в гривнях України. Датою оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок Продавця (п.3.2.-3.4.).

Продавець зобов'язаний поставити Покупцю товар в узгоджений в замовленні сторонами строк на конкретну поставку товару. Датою поставки вважається дата фактичної передачі Товару, що зазначається в прибутковому ордері Покупця (п.4.1.-4.2)

Зазначений Договір №134/20/11 від 01.01.2011 року підписаний представниками сторін та скріплений печатками цих підприємств (а.с.80).

На підтвердження факту виконання сторонами своїх договірних зобов'язань відповідно до умов вказаного Договору №134/20/11 від 01.01.2011 року позивачем надано суду:

- податкові накладні від 07.11.2011 року № 927 на суму 27500, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4583,34 грн.), від 04.11.2011 року №928 на суму 27671,54 грн. (в т.ч. ПДВ - 4611,91 грн.), (а.с.39-40);

- видаткову накладну №29788 від 09.11.2011 року на загальну суму 178002,19 грн. (ПДВ - 29667,03 грн.), (а.с.45-47);

- товарно-транспортну накладну від 09.11.2011 року №РО000029788 (а.с.52-54).

На підтвердження факту взаєморозрахунків позивачем також було подано суду виписки з банківських рахунків (а.с.129-131) та додаток №5 до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад, грудень 2011 року (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) також міститься в матеріалах справи (а.с.174-183).

Судом враховуються обґрунтування позовних вимог позивача в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0002532300/3128 від 23.04.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 60360,00 грн., в т.ч. за основним платежем: 48287,95 грн., за штрафними санкціями: 12072,00 грн., за порушення п.п. 198.6. ст.198, п. 201.4. та п. 201.6. ст. 201 ПК України, оскільки докази які є в матеріалах справи повністю узгоджуються із вимогами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», де підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідач жодними належними та допустимими доказами не спростував обґрунтування позовних вимог позивач та не підтвердив висновків викладених в акті перевірки про відсутність реального характеру вищевказаних операцій, зокрема, не підтверджені обставини: неможливості здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Лише інформація про позивача не створює будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків в даному випадку позивача, оскільки обставини зазначені у такій інформації мають бути встановлені саме за результатами перевірки. В акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували обставини зазначені в акті перевірки щодо вказаного спірного рішення.

Питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Визначальною ознакою в даному випадку є те, що господарські операції із вищевказаними контрагентами позивача спричинили реальні зміни його майнового стану. Відповідачем не спростовано факту використання позивачем у власній господарській діяльності переданих йому товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) цими ж контрагентами. Відповідачем не спростовано руху активів у процесі здійснення згаданих господарських операцій, про що свідчать вищевказані докази.

Мета позивача полягала у використанні придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності товариства, які спричинили реальні зміни майнового стану позивача як платника податку.

Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Інших належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо предмету спору в цій частині суд не надано.

Відповідно в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, а спірне рішення визнанню протиправним і скасування повністю, оскільки судом встановлено відсутність порушення за яке до позивача застосовано відповідальність.

Судом частково враховуються обґрунтування позовних вимог відповідача в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0000061630/606 від 15.01.2013 року, оскільки з врахуванням попередніх висновків суду про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0002532300/3128 від 23.04.2012 року, позивачу правомірно зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 48287,95 грн., як таку яка повторно включена позивачем до податкового кредиту.

Що іншої суми 4513,00 грн. яка визначена відповідачем, як завищення від'ємного значення, та була врахована у зменшення суми податкового боргу з податку що виник за попередні звітні (податкові) періоди, суд зазначає що така є протиправною, оскільки суд вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення №0002532300/3128 від 23.04.2012 року, відповідно у позивача зміниться розмір і підстави формування податкового кредиту за попередні звітні (податкові) періоди. Суд не може собою підміняти орган вданих повноважень щодо визначення податкових зобов'язань, і не вправі формувати податкові зобов'язання за позивача та самостійно розраховувати податковий кредит, відтак в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме спірне рішення є протиправним і підлягає скасуванню в частині завищення від'ємного значення, яке було враховано у зменшення податкового боргу з податку що виник за попередні звітні (податкові) періоди в сумі 4513,00 грн.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача.

Питання строку звернення до суду вирішено ухвалою від 21.11.2016 року.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із врахуванням повноважень суду згідно ст. 162 КАС України, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог позивача в частині стягнення 2400,00 грн. як судових витрат - витрат на правову допомогу, оскільки понесення таких позивачем не підтвердженні жодними належними та допустимими доказами. Підписання договору про надання юридичних послуг і здійснення оплати за такі послуги, не є в причиновому зв'язку із вирішенням даної справи.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0002532300/3128 від 23.04.2012 року та № НОМЕР_2 від 15.01.2013 року в частині 4513,00 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВЕЕМ Меблісервіс» (ЄДРПОУ 30582851, вул. Шевченка, 33, м. Львів) 1060,49 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 28.11.2016 року.

Суддя Гавдик З.В.