Постанова

від 14.12.2016 по справі 823/1688/16

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року справа № 823/1688/16 13 год. 21 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій О.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - за договором про надання правової допомоги, представника відповідача ОСОБА_2 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства «К-2 Сервіс» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

11.11.2016 до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося приватне підприємство «К-2 Сервіс» (далі-позивач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.01.2015 № НОМЕР_1 державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі-відповідач).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.12.2014 державною податковою інспекцією у м. Черкасах було здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту за серпень 2014 року по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Гротекмакс» та подальшої реалізації контрагентам-покупцям придбаних товарів (робіт, послуг). За наслідками перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.01.2015 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 74 791 грн, в тому числі за основним платежем 59 869 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14 922 грн. Вважаючи, що під час проведення перевірки посадові особи відповідача перевищили свої повноваження, дійшли необґрунтованих висновків про господарську діяльність позивача з підстав своєчасності, достовірності, повноти дотримання вимог податкового законодавства, позивач звернувся до суду та просить скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.01.2015.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнала та надала письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначила що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта державної податкової інспекції у м. Черкасах № 521/23-01-22-06/35754838 від 02.12.2014 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правомірності формування податкового кредиту за серпень 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ «Гротекмакс» та подальшої реалізації придбаних товарів (робіт, послуг) контрагентам-покупцями. Вказаним актом перевірки встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п.198.6. ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження задекларованого податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2014 року на суму 59 869 грн. та завищення від’ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 40 966 грн. Також, представник відповідача, зазначила, що актом перевірки позивача було встановлено відсутність реальності здійснення господарських операцій між ПП «К-2 Сервіс» та ТОВ «Гротекмакс».

На підставі викладеного представник відповідача у судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «К-2 Сервіс» 11.03.2008 зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 35754838.

Посадовими особами державної податкової інспекції у м. Черкасах проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту за серпень 2014 року по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Гротекмакс» та подальшої реалізації контрагентам-покупцям придбаних товарів (робіт, послуг), про що складено акт від 02.12.2014 № 521/23-01-22-06/35754838.

Висновками акту перевірки встановлено, наступні порушення:

- п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 2755-VI, в результаті чого встановлено заниження задекларованого податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 59 869 грн, в тому числі за серпень 2014 року на суму 59 869 грн та встановлено завищення від’ємного попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 40 966 грн.

За наслідками перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.01.2015 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 74 791 грн, в тому числі за основним платежем 59 869 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14 922 грн.

Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду, за його оскарженням.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі за текстом - ПК України).

Зокрема порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено ст. 78 ПК України.

Так, відповідно до п.п. 78.1.7. п. 78.1. вказаної статті, зазначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі коли розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цьогоКодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Відповідно до пункту 201.1, 201.2. статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІ (надалі - Закон № 996-ХІ) встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Частиною 2 статті 3 Закону № 996-ХІ визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції відповідно до п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, що містяться у документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення правочинів (коли відомості ґрунтуються на документах), недійсність яких установлена судом.

У статті 1 Закону № 996-ХІ визначено, що первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону № 996-ХІ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно статті 1 Закону № 996-ХІ господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Головною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів перевірки, порушення що встановлені актом позапланової виїзної перевірки стали наслідком відображення в податковому обліку позивача господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Гротекмакс».

Так, в акті перевірки позивача зазначено, що між приватним підприємством «К-2 Сервіс» (Генпідрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Гротекмакс» (Субпідрядник) укладено договір субпідряду №20140722-01 від 22.07.2014, відповідно до якого Субпідрядник зобов’язується виконати і здати Генпідряднику роботи зі створення хімічного захисту ізотермічного сховища аміаку (очищення поверхонь, піскоструйні роботи, роботи з підготовки поверхонь, роботи з нанесення хімстійких матеріалів) на об’єкті, що розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72 на умовах даного Договору, а Генпідрядник - прийняти закінчені роботи та оплатити їх на умовах договору.

Субпідрядник зобов’язується виконати всі роботи власними та/або спільними з Генпідрядником силами, засобами та матеріалами (окрім лакофарбової продукції, що надає Генпідрядник), та/або залученими силами. Субпідрядник зобов’язується виконати зазначені роботи протягом 60 календарних днів. Плату за виконані роботи Генпідрядник перераховує на поточний рахунок Субпідрядника у національній валюті України.

На виконання умов вказаного догодору - ТОВ «Гротекмакс» документально оформило виконання робіт для ПП «К-2 Сервіс», на що виписані акти надання послуг та податкові накладні, перелік яких наведено в акті перевірки (сторінка 5 Акта) на загальну суму 359 214 грн, в тому числі ПДВ - 59 869 грн.

На підставі отриманих податкових накладних, ПП «К-2 Сервіс» включило суму податку на додану вартість в розмірі 59 869 грн. до складу податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за серпень 2014 року.

Розрахунки між ПП «К-2 Сервіс» та ТОВ «Гротекмакс» за отримані послуги проводились у безготівковій формі на загальну суму 359 214 грн., відповідно до наданого платіжного доручення від 17.09.2014 № 370.

Під час дослідження первинних документів, що були надані до перевірки, встановлено, що в актах виконаних робіт зазначено лише назву господарської операції, проте не вказано, які саме роботи виконувались, на яких об’єктах, в яких об’ємах та не зазначено місце розташування об’єктів, на яких виконувались роботи.

Крім того, згідно з наданими до перевірки копіями документів, а саме пропусками, журналом реєстрації інструктажів, нарядом-допуском, встановлено, що фактично роботи виконувались для ПАТ «Азот» працівниками ПП «К-2 Сервіс».

ПП «К-2 Сервіс» до перевірки не надано документів, що підтверджували б передачу лакофарбової продукції на ТОВ «Гротекмакс» (що передбачено договором), в зв’язку з чим перевіркою непідтверджено факти виконання робіт.

Так, згідно з п. 73.5 ст. 73 ПК України, зустрічні звірки являють собою співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Відповідно до інформації, що міститься в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 01.09.2014 № 2675/26-55-22-10/38914482 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гротекмакс» з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків, ТОВ «Гротекмакс» не надано для звірки жодних документів.

Податкова адреса товариства відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію на момент проведення звірки та здійснення взаємовідносин із ПП «К-2 Сервіс»: 03150 м. Київ, вул. Ковпака, буд. 49. Проте за результатами виїзду було встановлено, що ТОВ «Гротекмакс» відсутнє за вказаною адресою, про що складено акт про відсутність за юридичною адресою № 1976/26-55-22-10/36858290 від 01.09.2014 та направлено запит на встановлення місцезнаходження платника податків до Слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів №1533/9/26-55-22-10 від 01.09.2014.

Згідно з даними наявної податкової та фінансової звітності ТОВ «Гротекмакс», у підприємства відсутні власні основні засоби, зокрема, складські приміщення, транспорт, спеціальне обладнання та устаткування, необхідні для здійснення будівельних робіт та інших видів діяльності, відображених в документах контрагентів-покупців товариства.

Податковий розрахунок форми №1-ДФ подано товариством виключно за II квартал 2014 року, і згідно з ним в травні-червні 2014 року нараховано та виплачено заробітної плати 5-ти особам, крім директора, - по 375 грн. за місяць.

Крім того, згідно з даними податкової звітності ТОВ «Гротекмакс», одночасно з оформленням взаємовідносин із позивачем, товариство відобразило у серпні 2014 року наявність господарських операцій більш ніж як зі 100 іншими підприємствами, обсяг яких перевищує 25 млн. грн. з ПДВ.

Отже, в комплексі наведені факти свідчать про відсутність реального здійснення господарських операцій між ПП «К-2 Сервіс» та ТОВ «Гротекмакс».

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до ч.2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Атев проти Болгарії», яке прийняте у 2014 році, суд вважає, що відшкодування має компенсувати контрагент. Отже, заявнику, який є суб’єктом підприємницької діяльності та зареєстрований платником ПДВ, відмовили у відшкодуванні сум ПДВ за окремими операціями з постачальником після того, як податковий орган провів перевірки обох сторін. Як з’ясувалося згодом, у матеріалах перевірки постачальника не виявилося даних про проведені операції.

Попри надання заявником усіх необхідних документів, у тому числі належним чином оформлених рахунків-фактур, податковий орган відмовив у відшкодуванні сум ПДВ. Суди стали на бік податківців, аргументуючи тим, що провести зустрічну звірку неможливо, оскільки постачальник утратив бухгалтерські папери, а наданих заявником документів, зокрема рахунків-фактур, недостатньо.

Водночас суд зауважив, що заявник може звернутись у порядку цивільного провадження до свого контрагента з вимогою компенсувати завдану шкоду. Але той вирішив цього не робити та, вважаючи свою справу аналогічною до тих, що вже розглядались, звернувся до Європейського Суду з прав людини. Однак останній підтримав позицію болгарських судів і також указав, що заявник не використав усіх способів для захисту свого права.

Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

З урахуванням всіх фактичних обставин у справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріалами справами підтверджено правомірність донарахування приватному підприємству «К-2 Сервіс» податку на додану вартість в загальному розмірі 74 791 грн, тому суд вважає необґрунтованими вимоги позивача, та таким що не підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.01.2015.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки позивачу слід відмовити у задоволенні позовних вимог, то відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягають відшкодування судові витрати з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 14, 86, 94, 159-163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель

Постанову складено у повному обсязі 19.12.2016.