Ухвала

від 09.02.2017 по справі 823/1688/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1688/16 Головуючий у 1-й інстанції: Рідзель О.А. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Приватного підприємства К-2 Сервіс на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства К-2 Сервіс до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту за серпень 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ Гротекмакс (код за ЄДРПОУ 38914482) та подальшої реалізації контрагентам-покупцям придбаних товарів (робіт, послуг).

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 02.12.2014 № 521/23-01-22-06/35754838, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 2755-VI, в результаті чого встановлено заниження задекларованого податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 59 869 грн, в тому числі за серпень 2014 року на суму 59 869 грн та встановлено завищення від'ємного попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 40 966 грн (а.с. 11-19).

На підставі Акта перевірки 25 січня 2015 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000212301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 74 791 грн, в тому числі за основним платежем 59 869 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14 922 грн (а.с. 9).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з даними наявної податкової та фінансової звітності ТОВ Гротекмакс , у підприємства відсутні власні основні засоби, зокрема, складські приміщення, транспорт, спеціальне обладнання та устаткування, необхідні для здійснення будівельних робіт та інших видів діяльності, відображених в документах контрагентів-покупців товариства, та враховуючи, що матеріалами справами підтверджено правомірність донарахування приватному підприємству К-2 Сервіс податку на додану вартість в загальному розмірі 74 791 грн, тому позовні вимоги є необгрунтованими, та такими, що не підлягають до задоволення.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Водночас, згідно до частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення реальності здійснення господарських операцій, належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення відповідних таких операцій та використання придбаних товарів/послуг у господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

У результаті дослідження наданих первинних документів, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи наступні обставини справи.

Між Приватним підприємством К-2 Сервіс (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гротекмакс (Субпідрядник) укладено договір субпідряду №20140722-01 від 22.07.2014, відповідно до умов якого Субпідрядник зобов'язується виконати і здати Генпідряднику роботи зі створення хімічного захисту ізотермічного сховища аміаку (очищення поверхонь, піскоструйні роботи, роботи з підготовки поверхонь, роботи з нанесення хімстійких матеріалів) на об'єкті, що розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72 на умовах даного Договору, а Генпідрядник - прийняти закінчені роботи та оплатити їх на умовах договору (а.с. 55-59).

Згідно п. 1.3 вказаного договору Субпідрядник зобов'язується виконати всі роботи власними та/або спільними з Генпідрядником силами, засобами та матеріалами (окрім лакофарбової продукції, що надає Генпідрядник), та/або залученими силами. Субпідрядник зобов'язується виконати зазначені роботи протягом 60 календарних днів. Плату за виконані роботи Генпідрядник перераховує на поточний рахунок Субпідрядника у національній валюті України.

На підтвердження фактичності виконання даного договору, позивачем у суді першої інстанції до матеріалів справи долучено акти надання послуг та податкові накладні, перелік яких наведено в акті перевірки (сторінка 5 Акта) на загальну суму 359 214 грн, в тому числі ПДВ - 59 869 грн (а.с. 60-73).

При цьому, розрахунки між ПП К-2 Сервіс та ТОВ Гротекмакс за отримані послуги проводились у безготівковій формі на загальну суму 359 214 грн, відповідно до наданого до суду першої інстанції платіжного доручення від 17.09.2014 № 370 (а.с. 84).

Однак, судом першої інстанції вірно встановлено, що в актах виконаних робіт зазначено лише назву господарської операції, проте не вказано, які саме роботи виконувались, на яких об'єктах, в яких об'ємах та не зазначено місце розташування об'єктів, на яких виконувались роботи.

При цьому, з Акту перевірки вбачається, що до перевірки були надані копії пропусків, журнали реєстрації інструктажів, наряди-допуски, з яких встановлено, що фактично роботи виконувались для ПАТ Азот працівниками ПП К-2 Сервіс .

Крім того, ПП К-2 Сервіс до перевірки не було надано документів, що підтверджували б передачу лакофарбової продукції на ТОВ Гротекмакс (що передбачено договором), в зв'язку з чим перевіркою непідтверджено факт виконання робіт.

Згідно податкової інформації ДПІ у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 03.03.2015 № 36/05-15-22-02-38914482 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Гротекмакс за липень-серпень 2014 року для врахування в роботі встановлено, що податкова адреса ТОВ Гротекмакс : Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сахалінська, 4.

Проте, за результатами виїзду встановлено, що ТОВ Гротекмакс відсутнє за вказаною адресою, про що складено акт про відсутність за юридичною адресою №25 від 12.02.2015 та направлено запит на встановлення місцезнаходження платника податків до оперативного підрозділу ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області.

Згідно проведених заходів у ТОВ Гротекмакс встановлено відсутність виробничого обладнання, складських та торговельних приміщень, транспорту та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Згідно форми 1-ДФ на підприємстві зареєстровано 1 чоловік, підтверджуючі документи штатного розкладу для встановлення кваліфікації трудових ресурсів та можливості виконання ними фактичних обсягів робіт по договорам відсутні (а.с. 46-53).

Таким чином, вказані факти свідчать про відсутність реального здійснення господарських операцій між ПП К-2 Сервіс та ТОВ Гротекмакс .

При цьому, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Таким чином, аналізуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає, що наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкові накладні, рахунки, акти виконаних робіт тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом першої інстанції вірно встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Аналогічні позиції викладені в постанові Верховного Суду України від 21.10.2008 за результатами розгляду скарги Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Євротрейд до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 за позовом приватного підприємства Толеран до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Грандбізнес , ТОВ Хербал Голд , ТОВ Єврокард , ТОВ СКМ-Альфа-Груп , про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, податкове повідомлення-рішення податкового органу є законним і підстави для його скасування відсутні.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства К-2 Сервіс - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.