Ухвала

від 13.12.2016 по справі 820/4286/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 р.Справа № 820/4286/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2016р. по справі № 820/4286/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж"

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОМОНТАЖ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області , в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова №0000861402, № НОМЕР_1 від 18.07.2016.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2016р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на апеляційну скаргу просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОМОНТАЖ" (далі - ТОВ "ЕЛЕКТРОМОНТАЖ") зареєстровано як юридичну особу, перебуває на обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (а.с.73), є платником податку на додану вартість.

Згідно з довідкою від 25.12 .2012 серії АА №716454 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Головним управлінням статистики у Харківській області, видами діяльності ТОВ "ЕЛЕКТРОМОНТАЖ" за КВЕД - 2010 є встановлення та монтаж машин і устаткування; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; ремонт та технічне обслуговування електричного устаткування; неспеціалізована оптова торгівля; будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій (а.с.74).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ЕЛЕКТРОМОНТАЖ" має ліцензію від 10.08.2015 №29-Л, яка видана Державною архітектурно - будівельною інспекцією України, термін дії якої з 10.08.2015 до 10.08.2020 на здійснення господарської діяльності з будівництва об'єктів IV i V категорії складності (за переліком видів робіт згідно з додатком) (а. с. 75).

ТОВ "ЕЛЕКТРОМОНТАЖ" має дозволи: від 11.11.2010 №3907.10.30-31.62.4, який видано Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, термін дії якого з 11.11.2010 до 11.11.2015 на виконання робіт підвищеної небезпеки за переліком згідно додатку (а.с.76); від 09.02.2016 №127.16.63, яка видана Головним управлінням Держпраці у Харківській області, термін дії якого з 09.02.2016 до 08.02.2021 на виконання робіт з монтажу, демонтажу, налагодження, ремонту, технічного обслуговування, реконструкції машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки - електричного устаткування електричних станцій та мереж напругою понад 1000 В (до 750 кВ включно); роботи в діючих електроустановках (в якості відрядженого персоналу) напругою понад 1000 В (до 750 кВ включно); роботи верхолазні, що виконуються на висоті 5 метрів і більше над поверхнею ґрунту, з перекриття або робочого настилу; зварювальні роботи.

Фахівцями Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ "ЕЛЕКТРОМОНТАЖ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ "Обен - 2014" за вересень, жовтень 2015 року.

За результатами позапланової документальної виїзної перевірки складений акт від 01.06.2016 №1979/20-30-14-02/31436977 (а.с.9-14), у висновках якого податковим органом встановлено порушення вимог п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, ст. 138, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, підприємством занижено фінансовий результат за 2015 рік всього у сумі 1005170 грн., що призвело до заниження сум податку на прибуток всього у сумі 180931 грн. у 2015 році; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України, занижено податковий кредит на суму 201034 грн. у вересні, жовтні 2015 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 201034 грн. у вересні, жовтні 2015 року.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, Центральною ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 18.07.2016 №0000871402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 301551 грн., в т.ч. за основним платежем - 201034 грн. та штрафними санкціями - 100517 грн. (а. с.16);

- від 18.07.2016 №0000861402, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 180931 грн. (а. с.15).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абз. "а" п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ст. 3 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально - виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до акту перевірки, податковим органом визначено, що не встановлено відсутності участі ТОВ "Обен-2014" у схемах ухилення від оподаткування ПДВ та відсутності оформлення ним нереальних господарських операцій із платником податків за звітний період декларування ПДВ жовтень, листопад 2015 року, згідно даними ЄРПН, іншою податковою інформацією, а також за наявними матеріалами перевірок, зустрічних звірок, узагальнених податкових інформацій щодо контрагентів, не підтверджено аналізом бази даних АІС "Промінь" у жовтні, листопаді 2015 року ТОВ "Обен-2014" встановлено невідповідність придбаної та реалізованої продукції, що свідчить лише про документальне оформлення операцій з придбання та поставки товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "ЕЛЕКТРОМОНТАЖ" (замовник) та ТОВ "Обен-2014" (виконавець), укладено договір виконання робіт від 01.09.2015 №01-01/09 (а.с.32-33). Згідно з п.п.1.1 зазначеного договору виконання робіт - в порядку та на умовах даного договору виконавець зобов'язується передати у власність замовника матеріали (далі - продукція), а замовник в порядку і на умовах даного договору, зобов'язується прийняти й оплатити матеріали. Також згідно п.п.1.2 вказаного договору - в порядку та на умовах даного договору виконавець зобов'язується виконати роботи по оцинкуванню металоконструкцій та передати у власність замовника матеріали та виконання роботи, а замовник в порядку і на умовах даного договору, зобов'язується прийняти й оплатити виконанні роботи. Відповідно до п.п. 2.2 зазначеного договору - номенклатура (за групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, тощо) кількість, ціна обладнання, вказуються за положенням сторін у специфікації (ях) до даного договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін, скріплюється печатками сторін і є додатком (ами) до цього договору (його невід'ємною частиною) та не може розглядатися окремо від даного договору. Також відповідно до п.п.4.1 зазначеного договору - поставка обладнання здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "ІНКОТЕРМС 2010". У разі виникнення розбіжностей при тлумаченні змісту цього договору сторони погоджуються, що правила "ІНКОТЕРМС 2010" будуть мати вирішальне значення.

На підтвердження придбання та поставки ТМЦ, їх сплати за вказаним договором від 01.09.2015 №01-01/09 в матеріалах справи наявні первинні документи, а саме: специфікація №1, в якій зазначено перелік, кількість вартість поставленого товару, умови поставки: DDP - Львівська область, м. Старий, вул. Коновальця, буд. 3 (а.с.34), видаткова накладна, акти приймання та відвантаження ТМЦ (а.с.36-38), податкова накладна, витяг з журналу реєстрації довіреностей, банківську виписку за особовим рахунком (а.с.40, 42-43).

Факт реальності виконання робіт, а саме оцинкування металоконструкцій, сплати за виконану роботу, отримання, за вказаним договором від 01.09.2015 №01-01/09 підтверджується наданими первинними документами, а саме: специфікацією №2 (а.с.35), актом здачі - приймання робіт (надання послуг) (а.с.39), податковою накладною (а.с.41), банківською випискою за особовим рахунком (а.с.44).

До того ж, на підтвердження оприбуткування придбаних ТМЦ та робіт у ТОВ "Обен-2014" позивачем до матеріалів справи надано оборотно - сальдові відомості по рахункам 281, 631 за період з 26.10.2015 до 30.10.2015 (а.с.78-85), а також розгорнутий реєстр видаткових накладних за жовтень 2015 року (а.с.86).

Колегією суддів встановлено, що договір поставки та виконання робіт з ТОВ "Обен-2014" був укладений для здійснення господарської діяльності на виконання договору підряду від 12.08.2015 №12/08/15, укладеного між позивачем та контрагентом - КП "Електропівденьзахідмонтаж-6", що підтверджується наданими первинними документами, а саме: відповідним договором підряду, видатковою накладною, довіреністю, актами приймання та відвантаження виробів, актом здачі - приймання робіт (надання послуг), банківськими виписками за особовим рахунком (а.с.54-72).

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом апеляційної інстанції як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Позивач сплатив відповідні витрати та суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Обен-2014" були включені до складу податкового кредиту та відображені в податкових деклараціях з ПДВ у перевіряємий період, поданих до податкового органу.

Отже, ТОВ "Обен-2014" - виконало свої зобов'язання за вказаним вище договором, а ТОВ "ЕЛЕКТРОМОНТАЖ" прийняло роботи та ТМЦ за цим договором, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Таким чином, подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем - ТОВ "ЕЛЕКТРОМОНТАЖ" витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару та виконаних робіт) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій.

З матеріалів справи вбачається, що угода, укладена між позивачем та його контрагентом ТОВ "Обен -2014" є чинним та не визнана в установленому порядку недійсною.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Згідно довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видом діяльності ТОВ "ЕЛЕКТРОМОНТАЖ" за КВЕД зазначено: встановлення та монтаж машин і устаткування; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; ремонт та технічне обслуговування електричного устаткування; неспеціалізована оптова торгівля; будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій (а.с.74).

Отже, придбання позивачем ТМЦ та роботи у контрагента ТОВ "Обен - 2014" було необхідно для здійснення господарської діяльності, а саме: забезпечення виконання підрядних робіт для контрагента - покупця та придбання відповідного обладнання та устаткування для здійснення зазначених підрядних робіт, що підтверджується наявними в матеріалах справи договором, відповідними актами, банківськими виписками за особовим рахунком тощо.

Вказана закупівля ТМЦ та робіт у контрагента безпосередньо пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки придбані товари забезпечують умови виконання підрядних робіт та безпосереднє надання підрядних робіт, яка направлена на отримання доходу.

В матеріалах справи наявні належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання ТМЦ та робіт, які призначені для використання у господарській діяльності ТОВ "ЕЛЕКТРОМОНТАЖ".

Таким чином, позивачем дотримано вимог Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит та відображення валових витрат по операціях з ТОВ "Обен -2014", позивачем подано декларації з ПДВ, розрахунки податку на додану вартість та декларації з податку на прибуток. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Колегія суддів також зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

До того ж, колегія суддів зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочинну з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі В«БУЛВЕСВ» АД проти БолгаріїВ» (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ В«Мукачівський лісокомбінатВ» до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ В«Фірма «²КВ» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на підтвердження правомірності спірних податкових повідомлень - рішень.

Таким чином, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій з ТОВ "Обен -2014" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат та сум валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2016р. по справі № 820/4286/16 залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (банківські реквізити отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 3433117) судовий збір у розмірі 7960,95 грн. (сім тисяч дев'ятсот шістдесят грн. дев'яноста п'ять коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлений 19.12.2016 р.