Ухвала

від 14.12.2016 по справі 820/4833/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 р.Справа № 820/4833/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старосуда М.І.

Суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О. за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2016р. по справі № 820/4833/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промкрепь"

до Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.09.2016 №0000021407.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2016 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки реальність вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ В«Терра-Буд КомпаніВ» та ТОВ В«АльтторВ» не підтверджено наданими позивачем первинними документами.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ В«ПромкрепьВ» з питань правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ В«Терра - Буд КомпаніВ» та ТОВ В«АльтторВ» за період з 01.01.2016 по 31.01.2016.

За результатами перевірки складено акт від 26.08.2016 №499/20-40-14-07-07, яким встановлено порушення позивачем вимог абз. "а" п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість до сплати в сумі 639833 грн. за січень 2016 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07.09.2016 №0000021407, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 799 791,25 грн., в т.ч. за основним платежем - 639833 грн. та штрафними санкціями - 159958,25 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем не допущено порушень, зазначених відповідачем в акті перевірки, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ В«ПромкрепьВ» (замовник) та ТОВ В«АльтторВ» (виконавець), укладено договір про виконання робіт від 06.01.2016 №0601/7. Згідно п.п.1.1 вказаного договору про виконання робіт - виконавець зобов'язується за завданням замовника на свій ризик з використанням власних матеріалів або матеріалів замовника виконати відповідно до умов цього договору технічні роботи, а замовник прийняти та оплатити роботи. Відповідно до п.п.3.1 зазначеного договору здача - приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом двох робочих днів з моменту повідомлення замовника про готовність роботи до приймання.

На підтвердження виконання умов договору, прийняття робіт за вказаним договором, їх оплату, позивачем надано специфікації, рахунки - фактури, акти здачі - приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, платіжні доручення.

Окрім того, між ТОВ В«ПромкрепьВ» (покупець) та ТОВ В«АльтторВ» (постачальник), укладено договір купівлі - продажу від 04.01.2016 №0401/5. Відповідно до п.п. 1.1 зазначеного договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та за цінами вказаними в специфікаціях до даного договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та провести його оплату на умовах та в порядку, визначених даним договором.

Згідно специфікації № 1 до договору купівлі - продажу від 04.01.2016 №0401/5, предметом вказаного договору є Засувки в кількості 96 одиниць.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, тобто постачання придбаного товару, оплати за товар, транспортування придбаного товару, позивач надав специфікацію, податкову накладну, рахунок - фактуру, видаткову накладну, товарно- транспортну накладну, платіжні доручення.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ В«ПромкрепьВ» (замовник) та ТОВ В«Терра - Буд КомпаніВ» (виконавець) укладено договір про виконання робіт №77 від 02.11.2015, підпунктом 1.1 якого передбачено, що виконавець зобов'язується за завданням замовника на свій ризик з використанням власних матеріалів або матеріалів замовника виконати відповідно до умов цього договору технічні роботи, а замовник прийняти та оплатити роботи. Згідно п.п.3.1 договору, здача - приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом двох робочих днів з моменту повідомлення замовника про готовність роботи до приймання.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, тобто виконання та прийняття робіт, їх оплати, позивачем надано специфікації, рахунки - фактури, акти здачі - приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, платіжні доручення.

Окрім того, між ТОВ В«ПромкрепьВ» (покупець) та ТОВ В«Терра - Буд КомпаніВ» (постачальник), укладено договір купівлі-продажу № 4 від 04.01.2016 року, п.п. 1.1 якого передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та за цінами вказаними в специфікаціях до даного договору, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та провести його оплату на умовах та в порядку, визначених даним договором.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, тобто постачання придбаного товару, оплати за товар, транспортування придбаного товару, позивач надав специфікацію, податкову накладну, рахунок - фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, платіжне доручення.

Згідно матеріалів справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договір №09/11/15 від 09.11.2015 року про перевезення вантажів територією України і на підтвердження отримання послуг з перевезення вантажів позивач надав акти приймання-передачі, платіжні доручення, рахунки - фактури.

Отже, перевезення позивачем придбаного товару у ТОВ В«АльтторВ» та ТОВ В«Терра - Буд КомпаніВ» за договорами купівлі - продажу підтверджується зазначеними вище об'єктивними документальними доказами.

Окрім того, придбані за договорами купівлі - продажу товари у ТОВ В«АльтторВ» , ТОВ В«Терра - Буд КомпаніВ» та виконані цими контрагентами роботи були використані позивачем для забезпечення господарської діяльності шляхом обробки придбаних ТМЦ для подальшої реалізації контрагентам - покупцям, що підтверджується наданими первинними документами: відповідними договорами поставки, видатковими накладними, довіреностями.

Виписані ТОВ В«Терра - Буд КомпаніВ» та ТОВ В«АльтторВ» податкові накладні відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України, а сума податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ В«Терра - Буд КомпаніВ» та ТОВ В«АльтторВ» включена позивачем до складу податкового кредиту та відображена в поданій до податкового органу декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року.

Таким чином, зазначеними вище первинними документами об'єктивно підтверджується здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ В«Терра - Буд КомпаніВ» , ТОВ В«АльтторВ» та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов договірних відносин.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій, а понесені позивачем витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття коштів з власності даного суб'єкта господарювання ( оплата вартості придбаного товару, виконаних робіт та наданих послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Таким чином, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2016р. по справі № 820/4833/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - з 19.12.2016 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6