Постанова

від 12.02.2019 по справі 820/4833/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 лютого 2019 року

справа №820/4833/16

адміністративне провадження №К/9901/31336/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової А.І., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року у складі судді Мар'єнко Л.М.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у складі колегії суддів Старосуда М.І., Лях О.П., Яковенка М.М.

у справі № 820/4833/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промкрепь

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Промкрепь (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 07 вересня 2016 року №0000021407, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 799 791,25 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, позов задоволено у повному обсязі, скасовано податкове повідомлення-рішення від 07 вересня 2016 року №0000021407.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з безпідставності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки встановили правомірність формування позивачем у січні 2016 року податкового кредиту за спірними господарськими операціями з Товариствами з обмеженою відповідальністю Терра Буд Компані та Альттор на підставі відповідних первинних документів та податкових накладних.

У березні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень пункту 44.6 статті 44, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

16 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення її недоліків на виконання вимог ухвали цього суду від 29 березня 2017 року, справа №820/4833/16 з суду першої інстанції не витребувана.

01 березня 2018 року матеріалами касаційного провадження № К/9901/31336/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2018 року матеріали касаційної скарги прийняті до провадження, справа №820/4833/16 витребувана з суду першої інстанції.

14 березня 2018 року справа №820/4833/16 надійшла на адресу Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Промкрепь" зареєстровано як юридична особа, перебуває на обліку в Київській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, є платником податку на додану вартість, основним видом діяльності Товариства є неспеціалізована оптова торгівля.

У серпні 2016 року податковим органом проведена виїзна позапланова документальна перевірка Товариства з питань правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Терра Буд Компані та Товариством з обмеженою відповідальністю Альттор за період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2016 року, за результатами якої складений акт від 26 серпня 2016 року №499/20-40-14-07-07 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Товариством вимог абз. "а" пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість до сплати в сумі 639833 грн за січень 2016 року.

07 вересня 2016 року на підставі акта перевірки згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пунктом 123.1 статті 123 цього Кодексу керівником податкового органу винесено податкове повідомлення-рішення №0000021407, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 799791,25 грн., в тому числі за основним платежем 639 833 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 159 958,25 грн.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом висновком про здійснення позивачем нереальних господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Терра Буд Компані та Товариством з обмеженою відповідальністю Альттор , не підтвердження здійснення операцій належними первинними документами бухгалтерського обліку.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень пунктів 198.2, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Альттор (виконавець), укладено договір про виконання робіт від 06 січня 2016 року №0601/7, за змістом якого виконавець зобов'язується за завданням замовника на свій ризик, з використанням власних матеріалів або матеріалів замовника виконати відповідно до умов цього договору технічні роботи, а замовник прийняти та оплатити роботи. Відповідно до пункту 3.1 зазначеного договору здача - приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом двох робочих днів з моменту повідомлення замовника про готовність роботи до приймання. Також згідно з пунктом 4.1 договору, робота, виконана виконавцем має відповідати вимогам, що звичайно ставиться до роботи відповідного характеру на момент передання її замовнику та протягом 12 місяців з моменту її прийняття (гарантія якості).

На підтвердження виконання та прийняття робіт за вказаним договором, сплати за них, позивачем до матеріалів справи надано специфікації, рахунки фактури, акти здачі приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, платіжні доручення.

Між Товариством (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Альттор (постачальник), укладено договір купівлі - продажу від 04 січня 2016 №0401/5 (засувка ЗМСДу65 Ру210).

На підтвердження постачання придбаного товару, сплати за нього, а також транспортування придбаного товару позивачем до матеріалів справи надано специфікацію, податкову накладну, рахунок фактуру, видаткову накладну, товарно- транспортну накладну, платіжні доручення.

Між Товариством (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Терра Буд Компані (постачальник), укладено договір купівлі - продажу від 04 січня 2016 року №4 (Засувка Ду 100 Ру 160).

На підтвердження постачання придбаного товару, сплати за нього, а також транспортування, позивачем до матеріалів справи надано специфікацію, податкову накладну, рахунок фактуру, видаткову накладну, товарно транспортну накладну, платіжне доручення.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що для транспортування придбаного товару у контрагентів за договорами купівлі продажу, між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, укладено договір про перевезення вантажів територією України від 09 листопада 2015 року №09/11/15. Також на підтвердження отримання послуг з перевезення придбаного товару позивачем до матеріалів справи надано акти приймання передачі, платіжні доручення, рахунки фактури.

Між Товариством (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Терра Буд Компані (постачальник), укладено договір про виконання робіт від 02 листопада 2015 року №77, в підтвердження виконання якого надав специфікації, рахунки фактури, акти здачі приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, платіжні доручення.

Судами попередніх інстанцій досліджені податкові накладні, виписані контрагентами позивача, які за висновком судів відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Аналізуючи положення статей 3, 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та застосовуючи ці норми до спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій у охопленому перевіркою періоді Товариством з його контрагентами та дійшли висновку про правомірність віднесення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі відповідних первинних документів бухгалтерського обліку та належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних.

Суд апеляційної інстанції серед іншого встановив факт наявності у Товариства матеріально - технічних ресурсів, а саме відповідних нежитлових приміщень, що підтверджується договорами оренди та суборенди приміщень, актами приймання передачі приміщень тощо, що свідчить про наявність умов необхідних для здійснення основаного виду діяльності неспеціалізованої оптової торгівлі та здійснення позивачем зазначеного виду діяльності, що не заперечується відповідачем.

Судами попередніх інстанцій також встановлено подальше використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача, що підтверджується наданими та долученими до матеріалів справи первинними документами податкового та бухгалтерського обліку (відповідними договорами поставки, видатковими накладними, довіреностями).

Реальність операцій з поставки товарів та виконання робіт, за наслідками яких сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що обумовили правомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з його контрагентом та свідчать про безпідставність збільшення податковим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2016 року в розмірі 639 833 грн спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відсутність підстав збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

У цій справі реальність господарських операцій позивача із контрагентами встановлена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту наявності первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, наданих на підтвердження господарських операцій.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, трудових ресурсів, невідповідності номенклатури в первинних документах, як підстави неможливості реального здійснення контрагентами позивача спірних господарських операцій, з огляду на не доведення відповідачем відсутності можливості у контрагентів укладати із іншими суб'єктами господарювання власні договори купівлі-продажу товару, а також поставки товару, з метою виконання своїх господарських зобов'язань перед Товариством.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі № 820/4833/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер