Рішення

від 21.12.2016 по справі 202/6191/16-ц

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/6191/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 грудня 2016 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі: судді-Бельченко Л.А

при секретарі- Скляр А.І.,

за участі представника позивача- Богатирьова С.В.,

представника відповідача- Трофименко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Автогаз- ПлюсВ» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

В обґрунтування вимог позивач указав, що у період з 24.01.2013 року по 30.12.2013 року від нього на розрахунковий рахунок ПП В«Автогаз-плюсВ» надійшли грошові кошти на загальну суму 111700,00 грн., що підтверджується квитанціями: № 37 від 24.01.2013 року, № 43 від 14.02.2013 року, № 5 від 28.02.2013 року, № 37 від 06.03.2013 року, № 26 від 28.03.2013 року, № 34 від 04.04.2013 року, № 44 від 20.05.2013 року, № 9 від 30.05.2013 року, № 3 від 11.06.2013 року, № 55 від 25.06.2013 року, № 29 від 27.06.2013 року, № 30 від 21.08.2013 року, № 40 від 18.10.2013 року, № 16 від 29.10.2013 року, № 18 від 04.11.2013 року, № 47 від 11.11.2013 року, № 60 від 06.12.2013 року, № 51 від 10.12.2013 року, № 4 від 18.12.2013 року, № 28 від 30.12.2013 року та банківськими виписками за 30.01.2013 року, 26.04.2013 року, 08.05.2013 року, 22.07.2013 року, 25.11.2013 року. Згідно зазначеного в квитанціях призначення платежу, грошові кошти були одержані відповідачем на підставі договору фінансової допомоги № 2 від 24.01.2013 року.

У період з 09.01.2014 року по 31.10.2014 року на розрахунковий рахунок відповідача від нього надійшли грошові кошти на загальну суму 116920,00 грн., що підтверджується квитанціями: № 26 від 09.01.2014 року, № 18 від 13.02.2014 року, № 63 від 26.03.2014 року, № 20 від 03.04.2014 року, № 5 від 18.04.2014 року, № 33 від 03.06.2014 року, № 76 від 17.06.2014 року, № 68 від 08.07.2014 року, № 13 від 24.07.2014 року, № 41 від 07.08.2014 року, № 51 від 14.08.2014 року, № 49 від 26.08.2014 року, № 40 від 04.09.2014 року, № 64 від 12.09.2014 року, № 23 від 01.10.2014 року, № 30 від 10.10.2014 року, № 69 від 24.10.2014 року, № 90 від 31.10.2014 року, а також оригіналами банківських виписок за 14.01.2014 року, 21.01.2014 року, 31.01.2014 року, 05.02.2014 року, 25.04.2014 року, 29.04.2014 року. Згідно зазначеного в квитанціях призначення платежу, грошові кошти були одержані відповідачем на підставі договору фінансової допомоги № 1 від 09.01.2014 року.

Таким чином на рахунок ПП В«Автогаз-ПлюсВ» надійшли від нього кошти на загальну суму 228 620,0 грн.

Він, позивач, звертався до суду з позовними заявами щодо стягнення з відповідача заборгованості по вказаним вище договорам на підставі статті 1049 ЦК України. Проте, в процесі розгляду справ відповідач заперечував факт підписання директором ПП В«Автогаз- ПлюсВ» договорів зворотної фінансової допомоги.Після проведення судової почеркознавчої експертизи було з*ясовано, що директор ПП В«Автогаз-ПлюсВ» не підписував договори зворотньої фінансової допомоги. Після чого ним, позивачем, було подано заяву про залишення позовних вимог без розгляду. Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 14.07.2016 року його позовні вимоги залишені без розгляду.

Між тим, він, позивач, вважає, що грошові кошти в сумі 228 620,0 грн. ПП В«Автогаз- ПлюсВ» набуло без достатньої правової підстави. Тому просив суд, керуючись положеннями ст. 1212 ЦК України , стягнути з відповідача на його користь відповідну суму та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ПП В«Автогаз - ПлюсВ» позовні вимоги не визнав та указав, що директор підприємства ПП В«Автогаз- плюсВ» - ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1 є засновниками та співвласниками підприємства ПП В«Автогаз-плюсВ» . Позивач працював заступником директора цього підприємства. Дійсно, між позивачем та відповідачем укладався договір, але беззворотньої фінансової допомоги. При цьому, ні суми, ні обов*язку її повернення договором не було обумовлено. Грошові кошти, які надавались ОСОБА_1М у якості фінансової допомоги підприємству, йшли на розвиток підприємтсва, оплату оренди приміщення, яке займав сам ОСОБА_1, уплату податків, виплату заробітної плати, тощо. Представник відповідача вважає, що підстав для задоволення позовних вимог позивача немає, просив суд відмовити у задоволені позову.

Суд, з*ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 є співвласником Приватного підприємства «Автогаз-Плюс». Іншим співвласником цього підприємтсва є ОСОБА_3, який одночасно є директором цього підприємства( а.с. 45-48).

Судом встановлено, що протягом 2013-2014 років ПП В«Автогаз-ПлюсВ» через позивача у справі ОСОБА_1М на рахунок ПП В«Автогаз- ПлюсВ» були перераховані грошові кошти з призначенням патежу- фінансова допомога згідно договору № 1 та № 2 ( а.с. 6-32).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа , яка набула майно або зверегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно), зобов*язана повернути потерпілому це майно і тоді, коли підстава, на якій воно було, набуте, згодом відпала.Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача, потерпілого чи наслідком події.

Згідно зі статтею 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтями 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечнь, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За встановлених в судовому засіданні обставин, суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, а судом не встановлено, що між позивачем та ПП В«Автогаз- ПлюсВ»були укладені договори зворотньої фінансової допомоги.

Як встановлено судом, грошові кошти були направлені ПП В«Автогаз-ПлюсВ» на рахунок ПП В«Автогаз-ПлюсВ» через ОСОБА_1 При цьому останній був співвласником цього підприємства. Як пояснював представник позивача, грошові кошти були направлені на розвиток цього підприємства. Доказів того, що ПП В«Автогаз-ПлюсВ» зобов*язувалось повернути ОСОБА_1 указані грошові кошти, позивачем не представлено.

За таких обставин, на думку суду, не можна вважати, що грошові кошти набуті ПП В«Автогаз- ПлюсВ» безпідставно і приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини п*ятої статті 154 ЦПК України суд скасовує заходи забезпечення позову у вигляді арешту на грошові кошти приватного підприємства В«Автогаз- ПлюсВ» у сумі 228 620 гривень, накладеного на підставі ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 05.10.2016 року.

Керуючись ст. ст.10, 11, 58,60,154, 209, 213-215 ЦПК України, ст.1212 ЦК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_1 у позовних вимогах до Приватного підприємства «Автогаз-ПлюсВ» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді арешту на грошові кошти приватного підприємства В«Автогаз-ПлюсВ» ( м. Дніпро, вул.Балтійська, 116, р/р 26004146893400 в ПАТ УкрСиббанкВ» , МФО 351005, ЄДРПОУ 33770397) у сумі 228 620 гривень, накладеного на підставі ухвали Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 05.10.2016 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.

Суддя-- ОСОБА_4