Постанова

від 20.12.2016 по справі 813/1028/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2016 року справа № 813/1028/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

судді Сасевича О.М.,

судді Братичак У.В.

при секретарі Зубач С.А.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника третьої особи - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Миколаївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Міністерство юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

Встановив:

ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (надалі - МВС України, відповідач-1), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (надалі - ГУМВСУ у Львівській області, відповідач-2), Миколаївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (надалі - Миколаївський РВ ГУМВСУ у Львівській області, відповідач-3), в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України №48о/с «По особовому складу» від 16 січня 2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Миколаївського РВ ГУМВС;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №37о/с «По особовому складу» від 26 січня 2015 року в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Миколаївського РВ ГУМВС;

- поновити в органах внутрішніх справ на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Миколаївського РВ ГУМВС майора міліції ОСОБА_1 з 27 січня 2015 року;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з Миколаївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 65 178 грн. 36 коп.;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що наказ ГУМВС України № 37 о/с від 26.01.15р. та наказ МВС України № 48о/с від 16.01.15р., в частині звільнення його з займаної посади, є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки не відповідають положенням Закону України «Про очищення влади» та Конституції України. ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій, які перелічені в Законі України «Про очищення влади», а тому положення цього закону не повинні застосовуватись відносно нього.

Зазначає, що згідно з п.10 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади» заборона на перебування на посаді поширюється на осіб, які в період з 21.11.13р. по 22.02.14р. обіймали посаду працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29.01.14р. N 737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21.02.14р. N 743-VII та не були звільнені в цей період з відповідної посади за власним бажанням.

В даному випадку позивачем було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ст. 122-2 КУпАП. Однак, постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 21.02.14р. провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 було закрито на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Отже, ОСОБА_4 не належить до осіб, звільнених від кримінальної чи адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29.01.14р. N 737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21.02.14р. N 743-VII, оскільки його взагалі не було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Крім цього позивач зазначає, що у відповідачів відсутні дані про те, що ОСОБА_4 був учасником масових акцій протесту у зазначений в Законі України «Про очищення влади» період, що є необхідною умовою для застосування відносно нього положень Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29.01.14р. N 737-VII та Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21.02.14р. N 743-VII.

Таким чином, на думку позивача, при прийнятті оскаржуваних наказів відповідачами не було перевірено та встановлено фактів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1, перебуваючи на службі в органах ДАІ здійснював заходи (та/або сприяв їх здійсненню), спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_5, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, а тому відсутні підстави для застосування відносно нього положень Закону України «Про очищення влади».

Позивач також зазначає, що оскаржувані накази, в частині звільнення його з займаної посади, обмежують право позивача на працю та закріплені в Конституції України гарантії щодо захисту від незаконного звільнення, а також є такими, що прийняті з порушенням ст.19 Конституції України.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 звільнений з займаної посади без наявних на це підстав, просить поновити його на займаній посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач та його представник у судових засіданнях позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві та уточненнях до неї, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив, письмових заперечень на позовну заяву не надав.

Представник третьої особи в судовому засіданні розгляд даного позову віднесла на розсуд суду.

Заслухавши доводи позивача та представника позивача та представника третьої особи, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з такого.

Відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється юрисдикція адміністративних судів. Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ, на час звільнення працював на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Миколаївського РВ ГУМВС.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.01.2015 року №48 о/с відповідно до вимог пункту 10 частини 2 ст.3 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року №1682-VII та згідно з пунктами 62 а, 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройний сил ( із поставленням на військовий облік) за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Миколаївського РВ ГУМВС майора міліції ОСОБА_1

На підставі наказу МВС України № 48о/с від 16.01.15р. начальником ГУМВСУ у Львівській області 26.01.15р. прийнято наказ № 37о/с "По особовому складу", яким відповідно до вимог пункту 10 частини 2 ст.3 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року №1682-VII та згідно з пунктами 62 а, 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройний сил ( із поставленням на військовий облік) за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Миколаївського РВ ГУМВС майора міліції ОСОБА_1 з 26 січня 2015 року.

Вирішуючи спір, суд виходив з такого.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені в Законі України «Про очищення влади» від 27.01.15р. № 132-VIII (надалі - Закон №132-VIII).

За положеннями статті 1 вказаного закону очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_5, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень при виконанні цього Закону оскаржуються в судовому порядку.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 3 Закону №132-VIII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймали посаду (посади) працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року N 737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року N 743-VII, та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням.

Статтею 4 Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року N 743-VII (надалі - Закон N 743-VII) передбачено звільнення від адміністративної відповідальності осіб, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року, за вчинення в період з 21 листопада 2013 року по день набрання чинності цим Законом включно будь-яких адміністративних правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, за умови, що ці правопорушення пов'язані з масовими акціями протесту, у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 5 Закону N 743-VII виконання цього Закону в частині звільнення від адміністративної відповідальності осіб, зазначених у статті 4 цього Закону, покладається на суди.

Питання про застосування цього Закону суд вирішує в судовому засіданні. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання (стаття 7 Закону N 743-VII).

Аналогічні норми містили положення Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року N 737-VII (надалі - Закон № 737-VII).

Системний аналіз положень вказаних нормативних актів дає підстави суду дійти висновку, що передбачена Законом №132-VIII заборона щодо перебування на посаді працівника правоохоронного органу може бути застосована до осіб при сукупності таких обставин:

- така особа в період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймала посаду (посади) працівника правоохоронного органу, який складав та/або своєю дією сприяв складенню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів стосовно учасників масових акцій протесту;

- участь порушника в таких масових акціях протесту повинна бути встановлена та доведена;

- учасник масових акцій протесту повинен бути притягнутий, зокрема, до адміністративної відповідальності за дії, які вчинені ним під час таких акцій протесту та, в подальшому, повинен бути звільнений від такої відповідальності відповідно до положень Закону N 743-VII та Закону № 737-VII;

- звільнення від адміністративної відповідальності має відбутись за заявою порушника згідно з рішенням суду в порядку, визначеному Законами N 743-VII та № 737-VII.

Надаючи оцінку доводам сторін з приводу підстав звільнення позивача з займаної посади судом встановлено, що на адресу ВДАІ Миколаївського РВ ГУМВС надійшов рапорт інспектора ДПС ДАІ Київської області про вчинення адміністративного правопорушення водієм автомобіля «Пежо-308», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, 29.12.2013 р. на а/д Київ-Овруч 20 км., с. Нові Петрівці, що виразилось у невиконанні вимоги працівника міліції про зупинку.

06.01.14р. на адресу УДАІ ГУМВСУ у Львівській області засобами електронного зв'язку з Департаменту ДАІ МВС України надійшов "Алгоритм дій щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно осіб, які порушили ПДР", який на оперативній нараді 08.01.14р. був доведений до відома та керівництва в роботі до підпорядкованих підрозділів ДАІ у Львівській області. Вказаним документом був передбачений чіткий порядок дій працівників підрозділів ДАІ при отриманні матеріалів адміністративного провадження щодо складання відповідних протоколів та їх направлення до суду для притягнення винних осіб до відповідальності.

Позивачем 13.02.2014 року складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_4, в якому визначені порушення вимог п. 2.4,8,9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст.122-2 КУпАП та передані матеріали до Миколаївського районного суду Львівської області.

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 21.02.14р. провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 було закрито на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Судом з метою повного та об'єктивного розгляду справи витребувано від Миколаївського районного суду Львівської області копію адміністративної справи №447/381/14-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ст. 122-2 КУпАП.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_4 не був притягнутий до адміністративної відповідальності за дії, які вказані в складеному позивачем протоколі про адміністративне правопорушення від 13.02.14р. та мали місце 29.12.13р., відтак не був звільнений від такої відповідальності відповідно до положень Закону N 743-VII та Закону № 737-VII.

Крім того, відповідачами не подано, а судом не здобуто доказів того, що ОСОБА_4 взагалі був учасником масових акцій протесту у вказаний в Законі №132-VIII період.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачами 1 та 2 при прийнятті оскаржуваних наказів безпідставно застосовано до позивача положення Закону №132-VIII та проведено звільнення його з займаної посади.

Крім цього, в оскаржуваних наказах вказано, що звільнення позивача з займаної посади проведено, в тому числі, на підставі пунктів 62 «а», 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.91р. (зі змінами і доповненнями) (надалі - Положення) особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби (пункт 62 Положення).

Окрім Положення, порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюються також Законом України «Про міліцію» (надалі - Закон № 565-XII) та Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (надалі Статут) (чинних на час виникнення правовідносин).

Статтею 1 Статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

За змістом статті 7 Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Статуту.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Пунктами 66 і 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.

Суд встановив, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Допущені порушення при виконанні посадовою особою правоохоронного органу вимог законодавства, зокрема позивача при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4, не містить ознак такого проступку, а підпадає під поняття порушення службової дисципліни, за яке може бути накладене дисциплінарне стягнення відповідно до статті 12 Статуту.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного суду України від 29.05.15р., 16.09.15р., 20.10.15р., 15.12.15р.

Суд зазначає, що за порушення адміністративного законодавства при складанні протоколів про адміністративні правопорушення на громадян, позивача наказом ГУМВУ у Львівській області № 521 від 10.04.14р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ОСОБА_6» вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну посадову відповідність.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За положеннями статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Наведене дає підстави для висновку про протиправність оскаржуваних наказів та незаконність звільнення позивача з займаної посади.

Відповідно до пункту 24 Положення, порушене право особи рядового або начальницького складу підлягає негайному поновленню; у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).

Згідно з частиною 1 статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Суд бере до уваги ту обставину, що Миколаївський РВ ГУМВСУ у Львівській області з 07.12.15р. хоча й перебуває у стані припинення, проте станом на час розгляду справи запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи Миколаївського РВ ГУМВСУ у Львівській області не внесено.

Що стосується стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 235 ч. 2 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою № 13127 від 18.11.2016 р. розмір грошового забезпечення позивача за листопад 2014 року становив 2 792,09 грн., за грудень 2014 року - 3 196, 58 грн. В листопаді та грудні 2014 року було - 43 робочих дні. Таким чином, середньоденний заробіток позивача становив 139,27 грн. (2 792,09 грн.+ 3 196, 58 грн. / 43). З урахуванням кількості робочих днів вимушеного прогулу за період з 27.01.15р. по 20.12.16р., розмір грошового забезпечення, що підлягає виплаті позивачу становить 66 431,79 грн. (139, 27 грн. *477 робочі дні).

За положеннями пунктів 3 та 8 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами 1 та 2 не доведено дотримання вимог законодавства при прийнятті оскаржуваних наказів.

В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог щодо цих відповідачів належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць слід звернути до негайного виконання.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір зі сторін не стягується.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 24, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 16 січня 2015 №48о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 26 січня 2015 №37 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ з посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області .

Поновити майора міліції ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Миколаївського РВ ГУ МВС України у Льввській області з 27 січня 2015.

Стягнути з Миколаївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 66 431,79 грн..

Постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 2994,34 грн. звернути до негайного виконання.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Головуючий суддя Р.М. Брильовський

Суддя О.М. Сасевич

Суддя У.В. Братичак