Постанова

від 19.12.2016 по справі 820/5753/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 грудня 2016 р. № 820/5753/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самугулліній К.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "СК СТС" до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СК СТС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 15.06.2016р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.05.2016 року ОСОБА_3 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області складено акт №1923/20-30-14-02/39503652 - «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «СК СТС» (код ЄДРПОУ 39503652) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині господарських взаємовідносин з ТОВ «МПК Фенікс» (код ЄДРПОУ 39455693) та ТОВ «ВКФ «Дельта-М» (ЄДРПОУ 39455651) за квітень, травень, липень 2015 року», на підставі якого, з урахуванням висновків за результатами розгляду заперечень на вказаний акт, 15.06.2016р. було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2. Позивач стверджує, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті перевірки. Викладені в акті судження інспекції є помилковими, не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. Товариством з обмеженою відповідальністю "СК СТС" виконані всі необхідні вимоги для включення до податкового кредиту сум ПДВ та сплачені податки у вірному обсязі. А тому позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті контролюючим органом без дотримання податкового законодавства України, а зафіксовані в акті перевірки висновки, не відповідають дійсним обставинам справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в позовній заяві, просила суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - ОСОБА_3 об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях (т.3 а.с.194-197) вказав, що викладені в акті від 30.05.2016р. №1923/20-30-14-02/39503652 судження контролюючого органу про вчинення платником податків податкових правопорушень є правильними та вірними. Вказані порушення встановлені цілком об'єктивно. В ході перевірки також була досліджена вся наявна податкова інформація з контрагентами позивача. На думку контролюючого органу, висновків інших податкових органів достатньо для судження про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України. За таких підстав податкові повідомлення-рішення від 15.06.2016 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 є правомірними та обґрунтованими. Посилаючись на викладені вище доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи заперечень та просив прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, 20.11.2014 року включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 1 480 102 0000 064429 (код ЄДРПОУ 39503652).

На обліку як платник податків підприємство перебуває в ОСОБА_3 об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова з 21.11.2014 року за № 203014149878.

ОСОБА_3 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, на підставі направлення від 17.05.2016р. № 449 та наказу від 17.05.2016 р. № 543, проведена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «СК СТС» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині господарських взаємовідносин з ТОВ «МПК Фенікс» та ТОВ «ВКФ «Дельта-М» за квітень, травень, липень 2015 року.

Результати перевірки оформлені актом №1923/20-30-14-02/39503652 від 30.05.2016р. (т.4 а.с.3-22).

06.06.2016року ТОВ "СК СТС" подано до ОСОБА_3 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області заперечення від 03.06.2016р. вих. № 12 на вказаний акт перевірки.

ОСОБА_3 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 10.06.2016р. № 7719/10/20-30-14-02-20 «Про розгляд заперечень до акту перевірки ТОВ «СК СТС» (код ЄДРПОУ 39503652)» було повідомлено позивача про прийняте рішення щодо залишення висновків акту перевірки без змін.

За висновками перевірки та результатами розгляду заперечень платника податків на акт перевірки, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "СК СТС", порушено:

- ст. 185, ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, внаслідок чого завищено податкове зобов'язання на суму 58 494 грн. за період липень 2015 року;

- п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, завищено податковий кредит на суму 188 176 грн. у квітні, травні, липні 2015 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 129 682 грн. за квітень, травень, липень 2015 року;

- ст. 134.1.1. ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 648 410 грн. та, як наслідок, заниження сум податку на прибуток всього у сумі 116 714 грн. у 2015 році.

З посиланням на висновки вказаного акту перевірки, ОСОБА_3 об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

1) № НОМЕР_1 від 15.06.2016р. (форма «Р»), яким платнику податків визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 162102,50 грн., в тому числі основний платіж у сумі - 129682 грн., штрафні санкції у сумі - 32 420,50 грн. (т.4 а.с.37);

2) № НОМЕР_2 від 15.06.2016р. (форма «Р1»), яким визначено зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму - 58494,00 грн. та зменшення податкового кредиту на суму - 58494,00 грн. за липень 2015 року (т.4 а.с.38);

3) № НОМЕР_3 від 15.06.2016р. (форма «Р»), яким платнику податків визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 116714 грн., в тому числі основний платіж у сумі - 116714 грн., штрафні санкції у сумі - 0 грн. (т.4 а.с.38).

Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження шляхом подання скарги до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області та Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду первинної скарги, рішенням ГУ ДФС у Харківські області №4699/10/20-40-10-01-14 від 16.08.2016 року частково задоволено скаргу ТОВ «СК СТС», скасовано податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 ОДПІ у м. Харкові ГУ ДФС у Харківській області від 15.06.2016р. № НОМЕР_3, а податкові повідомлення-рішення ОСОБА_3 ОДПІ у м. Харкові ГУ ДФС у Харківській області від 15.06.2016р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 залишено без змін. (т.4 а.с.52-60).

За результатами розгляду повторної скарги, рішенням Державної фіскальної служби України №22245/6/99-99-11-01-01-25 від 15.10.2016 року, податкові повідомлення-рішення від 15.06.2016р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 залишено без змін, а скаргу позивача залишено без задоволення. (т.4 а.с.74-79).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугувало відображене в акті судження відповідача про те, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення позивачем господарських відносин з підприємствами ТОВ «ВКФ «Дельта-М» та ТОВ «МПК Фенікс».

З цих підстав контролюючим органом зроблено висновки про те, що позивач неправомірно задіяв у складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами, а тому, це призвело до того, що позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 188 176 грн. за період квітень, травень, липень 2016 року.

На вказані доводи відповідач посилався як у акті перевірки, так і у судовому засіданні під час розгляду справи.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті №1923/20-30-14-02/39503652 від 30.05.2016р. на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного:

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ВКФ «Дельта-М» (код ЄДРПОУ 39455651).

Так, між ТОВ «СК СТС» (Замовник) та ТОВ «ВКФ Дельта-М» (Підрядник) укладено ряд договорів:

1. Згідно договору про виконання роботи №0203 від 02.03.2015 року, Підрядник прийняв на себе та на свій ризик виконання ремонтно-будівельних робіт у приміщеннях фабрики по вул. Кацарській, 26/24, м. Харків, ПАТ «Кондитерська фабрика «Харків'янка».

2. Згідно договору підряду №0303 від 03.03.2015 року, Підрядник зобов'язався на свій ризик виготовити металоконструкції з матеріалу Замовника та відповідно до його технічного завдання.

3. Згідно договору про виконання роботи №2702 від 27.02.2015 року, Підрядник прийняв на себе та на свій ризик виконання ремонтно-будівельних робіт по вул. Лозівській, 8, м. Харків, ПАТ «Харківська бісквітна фабрика».

4. Згідно договору про виконання роботи №2503 від 25.03.2015 року, Підрядник прийняв на себе та на свій ризик виконання робіт з будівництва офісної будівлі з відділенням банку, фірмового магазина та інфраструктурою культурно-побутового обслуговування по вул. Ярославській, 8, м. Харків, ПрАТ «СЛОБОДА».

5. Згідно договору про виконання роботи №0805-1 від 08.05.2015 року, Підрядник прийняв на себе та на свій ризик виконання робіт з реконструкції трамвайного переїзду просп. Московський - вул. Соїча в м. Харкові.

6. Згідно договору про виконання роботи №0805-2 від 08.05.2015 року, Підрядник прийняв на себе та на свій ризик виконання робіт з реконструкції трамвайного переїзду просп. Московський - вул. Доброхотова в м. Харкові.

7. Згідно договору про виконання роботи №0805-3 від 08.05.2015 року, Підрядник прийняв на себе та на свій ризик виконання робіт з реконструкції трамвайного переїзду просп. Московський - вул. Кошкіна в м. Харкові.

8. Згідно договору про виконання роботи №0805-4 від 08.05.2015 року, Підрядник прийняв на себе та на свій ризик виконання робіт з реконструкції трамвайного переїзду просп. Московський - вул. Морозова в м. Харкові. (т.2 а.с.10-11, 53-54, 90-91, 122-123, 137-138, 153-154, 173-174, 208-209).

Суд відмічає, що за формою складення, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов'язань тощо, означені договори закону не суперечать, вчинені між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не мають відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за укладеними правочинами платник податків подав до суду належним чином засвідчені копії документів, зокрема:

- копії податкових накладних: № 22 від 20.04.2015р. на суму 126 600,00 грн. (у т. ч. ПДВ 21 100,00 грн.), № 33 від 28.04.2015р. на суму 100 000,00 грн. (у т. ч. ПДВ 16 666,67 грн.), № 43 від 30.04.2015р. на суму 65 816,33 грн. (у т. ч. ПДВ 10 969,39 грн.), № 60 від 30.04.2015р. на суму 95 903,66 грн. (у т. ч. ПДВ 15 983,94 грн.), № 34 від 29.05.2015р. на суму 91 812,31 грн. (у т. ч. ПДВ 15 302,05 грн.), № 35 від 29.05.2015р. на суму 107 357,14 грн. (у т. ч. ПДВ 17 892,86 грн.), № 37 від 29.05.2015р. на суму 25 000,00 грн. (у т. ч. ПДВ 4 166,67 грн.), № 38 від 29.05.2015р. на суму 45 000,00 грн. (у т. ч. ПДВ 7 500,00 грн.).

- копії актів приймання виконаних робіт: за Договором № 2702 від 27.02.2015р.: акт № 2 за квітень 2015р., акт № 3 за травень 2015р.; за Договором № 0203 від 02.03.2015р.: акт № 2 за квітень 2015р., акт № 3 за травень 2015р.; за Договором № 0303 від 03.03.2015р.: акт № 1 за березень 2015р., акт здачі-приймання матеріалів постачання Замовника від 06.03.2015р., акт здачі-приймання матеріалів постачання Замовника від 17.03.2015р.; за Договором № 2503 від 25.03.2015р.: акт № 1 за травень 2015р.; за Договором № 0805-1 від 08.05.2015р. акт № 1 за серпень 2015р.; за Договором № 0805-2 від 08.05.2015р. акт № 1 за серпень 2015р.; за Договором № 0805-3 від 08.05.2015р. акт № 1 за вересень 2015р.; за Договором № 0805-4 від 08.05.2015р. акт № 1 за вересень 2015р.

- копії платіжних доручень: № 174 від 20.03.2015р. на суму 65 000,00 грн.; № 255 від 20.04.2015р. на суму 2 941,83 грн.; № 428 від 04.06.2015р. на суму 115 000,00 грн.; № 575 від 08.07.2015р. на суму 30 746,32 грн.; № 256 від 20.04.2015р. на суму 74 486,20 грн.; № 358 від 19.05.2015р. на суму 67 550,00 грн.; № 396 від 29.05.2015р. на суму 28 353,66 грн.; № 397 від 29.05.2015р. на суму 50 816,33 грн.; № 477 від 11.06.2015р. на суму 107 357,14 грн.; № 576 від 08.07.2015р. на суму 27 566,90 грн.; № 257 від 20.04.2015р. на суму 27 285,74 грн.; № 258 від 20.04.2015р. на суму 126 000,00 грн.; № 293 від 28.04.2015р. на суму 100 000,00 грн.; № 478 від 11.06.2015р. на суму 107 260,89 грн.; № 529 від 19.06.2015р. на суму 65 000,00 грн.; № 577 від 08.07.2015р. на суму 31 686,78 грн.; № 402 від 29.05.2015р. на суму 25 000,00 грн.; № 403 від 29.05.2015р. на суму 45 000,00 грн.; № 541 від 24.06.2015р. на суму 110 000,00 грн.; № 542 від 24.06.2015р. на суму 30 000,00 грн.

Придбані роботи були в подальшому реалізовані, зокрема, на ПАТ «Кондитерська фабрика «Харків'янка» (код ЄДРПОУ 30377900), ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» (код ЄДРПОУ 00377265), ПрАТ «СЛОБОДА» (код ЄДРПОУ 22677163), що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами укладеними з вказаними підприємствами та актами приймання виконаних будівельних робіт.

Також судом з матеріалів справи встановлено, що позивач у перевіреному періоді мав господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «МПК «Фенікс» (Підрядник) на підставі наступних договорів:

1. Згідно договору про виконання роботи №2701 від 27.01.2015 року, Підрядник прийняв на себе та на свій ризик виконання ремонтно-будівельних робіт по вул. Лозівській, 8, м. Харків, ПАТ «Харківська бісквітна фабрика».

2. Згідно договору про виконання роботи №2606 від 26.06.2015 року, Підрядник прийняв на себе та на свій ризик виконання робіт з будівництва офісної будівлі з відділенням банку, фірмового магазина та інфраструктурою культурно-побутового обслуговування по вул. Ярославській, 8, м. Харків, ПрАТ «СЛОБОДА». (т.2 а.с.217-218).

Також, між ТОВ «СК СТС» в особі директора ОСОБА_4 (Сторона3), ТОВ «МПК Фенікс» в особі директора ОСОБА_5 (Сторона1) та ПФ «Майстер» (код ЄДРПОУ 22620370) (Сторона2) 02.09.2015 року було укладено договір №2606 про відступлення права вимоги, за яким Сторона1 передає належні їй майнові права за даним договором на користь Сторони2.

Факт реальності вчинення вищевказаного договору підтверджується, наданими представником позивача у судове засідання належним чином засвідченими копіями:

- копії податкових накладних: № 3 від 09.07.2015р. на суму 200 000,00 грн. (у т. ч. ПДВ 33 333,33 грн.), № 20 від 14.07.2015р. на суму 271 564,14 грн. (у т. ч. ПДВ 45 260,69 грн.).

- копії актів приймання виконаних робіт: за Договором № 2701 від 27.01.2015р.: акт № 1 за липень 2015р., за Договором № 2606 від 26.06.2015р.: акт № 1 за липень 2015р., акт № 2 за липень 2015р.

- копії платіжних доручень: № 582 від 09.07.2015р. на суму 200 000,00 грн.; № 638 від 20.07.2015р. на суму 50 000,00 грн.; № 727 від 10.08.2015р. на суму 57 300,00 грн.; № 786 від 14.08.2015р. на суму 12 319,81 грн.

Придбані роботи були в подальшому реалізовані, зокрема, ПАТ «Харківська бісквітна фабрика» (код ЄДРПОУ 00377265), ПрАТ «СЛОБОДА» (код ЄДРПОУ 22677163), що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами укладеними з вказаними підприємствами та актами приймання виконаних будівельних робіт.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд не вбачає недоліків у їх складанні як-то: дефектів форми, змісту або походження тощо, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак, оглянуті документи здатні призвести до зміни в структурі і стані активів платника податків - сторони правочину, у зв'язку з цим сприймаються судом як належні та допустимі в розумінні ст. 70 КАС України докази реальності вчинення господарських операцій.

Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив.

Добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб'єкта права-платника податків коштів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов'язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Окрім того, відповідачем а ні в акті перевірки, а ні під час розгляду справи не ставиться під сумнів факт отримання робіт, придбаних ТОВ «СК СТС» у його контрагентів. Податкові зобов'язання, що сплачені позивачем у визначений період у зв'язку з подальшою реалізацією отриманих робіт зараховані і порушень саме в згаданих питаннях не встановлено.

За формою складення, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов'язань тощо, означені договори закону не суперечать, вчинені між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не мають відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

Відносно викладених в акті перевірки обставин господарської діяльності контрагентів позивача - ТОВ «Дельта-М» та ТОВ «МПК «Фенікс», які викладені в податкових інформаціях Індустріальної ОДПІ м. Харкова №1761/7/20-31-22-03-12 від 29.12.2015р.; №293/20-36-22-03-09 від 06.11.2015р.; №121/20-36-22-03-09 від 11.09.2015р. щодо порушення порядку декларування ТОВ «Дельта-М» та ТОВ «МПК «Фенікс» податку на додану вартість з його контрагентами, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України, а діяння по відображенню в документах обов'язкової податкової звітності, тобто в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей, є об'єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 366 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Окрім того, в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03), а також правозастосовною практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі N 21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі N 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст. 244-2 КАС України.

Однак, як зазначалось вище, обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т. ч. на його контрагентів.

Окремо суд зазначає, що в силу приписів ч. 4 ст. 70 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010 р. N 1232; далі за текстом - Порядок N 1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010 р. N 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за N 34/18772; далі за текстом - Порядок N 984) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.

Щодо доводів податкового органу про порушення позивачем ст. 185, ст. 187 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено податкове зобов'язання, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 185.1.ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1. ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 48.7. ст. 48 ПК України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Пунктами 48.1., 48.2. ст. 48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктами 48.3. - 48.6. ст. 48 ПК України визначено обов'язкові реквізити, які повинна містити податкова декларація.

В даній справі судом встановлено, що первинні документи та податкові накладні по взаємовідносинам ТОВ «СК СТС» з ТОВ «ВКФ Дельта-М» та ТОВ «МПК Фенікс» не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року з №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Вирішуючи спір по суті, суд також зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені в ст. 198 Податкового кодексу України.

Так, згідно п. п. 198.1., 198.2 вищеназваної статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами, а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Отже, в ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірності мотивів для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "СК СТС".

За таких підстав, позов слід задовольнити.

Судові витрати слід розподілити відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71,158, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СК СТС" до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 15.06.2016 року №0000621402 та №0000631402.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК СТС" (місцезнаходження: 61166, м.Харків, вул.Бакуліна, буд. 11, оф. 3-37Б, код ЄДРПОУ - 39503652) судовий збір у розмірі 3308 (три тисячі триста вісім) грн.95 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61166, м.Харків, пр-т Науки, буд.9, код ЄДРПОУ 39859805).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 22 грудня 2016 року.

Суддя Панченко О.В.