Постанова

від 15.12.2016 по справі 820/5419/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 грудня 2016 р. № 820/5419/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тітова О.М.,

за участі

секретаря судового засідання -Костіної А.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Кава Тревел" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд

- скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 29 вересня 2016 року, яким підприємству було визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 1 103 297,00 грн. та штрафні санкції в сумі 275 824,25 грн.;

- скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 29 вересня 2016 року, яким підприємству було визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1 189 409 грн., та штрафні санкції 297 352,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15 вересня 2016 року, позивач отримав акт про результати планової виїзної перевірки ПП «Кава Тревел» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27.02.2014 року по 31.03.2016 року валютного та іншого законодавства за період з 27.02.2014 року по 31. 03.2016 року від 12 вересня 2016 року № 537/20-40-14-01-08/39114164. Відповідно до висновків зазначеного акту перевірки позивачу було вказано на порушення п. 138.8. п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 1103 297 гривень, та пп. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, заниження податку на додану вартість на загальну суму 1189409 гривень. На підставі висновків акту відповідачем було прийнято: податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 29 вересня 2016 року, яким підприємству було визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 1103 297 гривень та штрафні санкції в сумі 275824,25 грн.; податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 29 вересня 2016 року, яким підприємству було визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1189409 гривень та штрафні санкції 297352,25 гривень. З висновками зазначеними у акті перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями рішеннями позивач не погоджується, так як висновки про порушення податкового законодавства не відповідають дійсності, а обставини зазначені у акті перевірки не свідчать про недійсність господарський операцій і як наслідок порушень вимог Податкового кодексу.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечували, зазначили, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Кава Тревел" пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ЄДРПОУ 39114164 та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Харківській області.

Як свідчать матеріали справи на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС у Харківській області, згідно із п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п. 41.1 ст.41. п.61.1, 61.2 ст.61. п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п.п 75.1.2, п..75.1, ст. 75, ст.77, ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ПІ квартал 2016 року та відповідно до наказу ГУ ДФС у Харківській області від 04.08.2016р. №2014 проведена планова виїзна перевірка приватного підприємства «КАВА ТРЕВЕЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27.02.2014р. по 31.03.2016., валютного та іншого законодавства за період з 27.02.2014р. по 31.03.2016р., відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку 1 до акту.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт від 12 вересня 2016 року № 537/20-40-14-01-08/39114164 «Про результати планової виїзної перевірки приватного підприємства «КАВА ТРЕВЕЛ», податковий номер 39114164 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27.02.2014р. по 31.03.2016р., валютного та іншого законодавства за період з 27.02.2014р. по 31.03.2016р. (а.с.15-85 т.1).

Згідно з висновками акту встановлені порушення:

- п.138.8, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 1 103 297грн.

- пп. 198.1 ст.198 Податкового Кодексу України № 2755УІ від 02.12.2010р. (зі змінами та доповненнями), чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 1189409 грн., в тому числі: травень 2014р. - 206 949 грн., червень 2014р. - 275 161грн., серпень 2014р. - 101 601 грн., вересень 2014р.- 135 887 грн., листопад 2014р. - 309 950 грн., грудень 2014р. - 159 861 грн.

За результатами акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області було винесені податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 від 29 вересня 2016 року, яким підприємству було визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 1 103 297 гривень та штрафні санкції в сумі 275824,25 грн.;

- № НОМЕР_2 від 29 вересня 2016 року, яким підприємству було визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1189409 гривень та штрафні санкції 297352,25 гривень (а.с.13-14 т.1).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 12 вересня 2016 року № 537/20-40-14-01-08/39114164, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство «КАВА ТРЕВЕЛ» у 2014 році позивач мав господарські відносини з:

- ТОВ «Атіс - Торг» (38633934) згідно договору поставки № 05/05 від 05.05.2014 року ТОВ «Атіс - Торг», як постачальником придбано товарів на загальну суму 2419 411,38 гривень;

- ТОВ «Олантіс» (38876573) згідно договору поставки № 14897 від 14.09.2014 року ТОВ «Олантіс», як постачальник, придбано товарів на загальну суму 1 707 759 гривень;

- ТОВ «Рокфор маркет» (37658078) на підставі договору поставки № 01/04-14 від 01.04.2014 року ТОВ «Рокфор Маркет», як постачальником, придбано товарів на суму 498 351.60 гривень;

- ПП «Терміні групп» (39174511), на підставі договору поставки № 6741 від 04.08.2014 року ПП «Терміні групп», як постачальником, придбано товарів на загальну суму 116 622 гривень;

- ТОВ «Фієра» (37874989) на підставі договору поставки № 13/14 (від .03.2014 року ТОВ «Фієра», як постачальник придбано товарів на загальну суму 2576 692.61 гривня.

З зазначеними постачальниками товарів ТОВ «Атіс - Торг» (38633934), ТОВ «Олантіс» (38876573), ТОВ «Рокфор Маркет» (37658078), ПП «Терміні групп» (39174511), ТОВ «Фієра» (37874989), ПП «Кава Тревел» укладено договори поставки товарів.

На виконання договорів позивач отримував від постачальників товари, на поставку яких було оформлено відповідні первинні документи видаткові накладні, супровідні документи на товар, а також було отримано податкові накладні. Отриманий товар було враховано на обліку Приватного підприємства «КАВА ТРЕВЕЛ» відповідно до вимог законодавства.

Розрахунок за товари було проведено у безготівковий спосіб через установи банків.

На час перевірки жодних судових спорів, у тому числі спорів що до недійсності укладених договорів поставок з вищезазначеними постачальниками не існує.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлене, що «господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства», а «первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення».

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і міссце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

Згідно п. п. 2.1, 2.2, 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (із змінами і доповненнями) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо».

Позивачем такі документи в повному обсязі були надані до перевірки, відповідач жодних зауважень до таких первинних документів не мав. Зміст, наявність передбачених обов'язкових реквізитів, підписи повноважних осіб постачальника та покупця та інше, жодним чином не порушено та не викликало зауважень з боку відповідача.

Відповідачем у акті перевірки не вказано, що саме в наданих йому до перевірки первинних документах викликало сумніви що до реальності господарських операцій по поставці товару.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо такого контрагента.

Під час ведення господарських операцій та податкового обліку, позивачем чином не було порушено вимоги Податкового кодексу України, так з питань обліку податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 14.1.156 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст.198.6ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з ст. 198.2 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Тобто позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту.

Відповідно до в пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до (положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до з п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Згідно з п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246, для цілей бухгалтерського обліку запаси, зокрема, включають товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством/установою з метою подальшого продажу.

У відповідності до п. 138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 -138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.2, 138.4, 138.8, 138.9 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат в Придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу, плата за оренду земельних і майнових паїв, кооперативні виплати фізичним особам - членам виробничого сільськогосподарського кооперативу, які не є підприємцями та які беруть трудову участь у діяльності такого сільськогосподарського кооперативу.

Згідно витягів з Єдиного державного реєстру зазначені підприємства були зареєстровані, перебували на обліку у органах ДФС України та здійснювали власну діяльність у відповідності до вимог законів України. На час здійснення господарських операцій у 2014 - 2015 роках, зазначені підприємства підтверджували неодноразово інформацію про себе у державних реєстрах, мали торгівельні точки та території м. Харкова, вели активну комерційну діяльність.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Також, згідно статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При зазначених обставинах, суд вважає податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 29 вересня 2016 року., № НОМЕР_2 від 29 вересня 2016 року такими, що підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 160 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Кава Тревел" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № НОМЕР_1 від 29 вересня 2016 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № НОМЕР_2 від 29 вересня 2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (юридична адреса: вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) на користь Приватного підприємства "Кава Тревел" (юридична адреса: вул. Кооперативна, буд. 6/8, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 39114164) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 20.12.2016 р.

Суддя Тітов О.М.