Постанова

від 19.12.2016 по справі 826/9632/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2016 року 11:30 № 826/9632/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,

за участю сторін:

представника позивача - Забашта В.О., Гайсинської О.В.,

представника відповідача - Перепелюка О.В.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Моментум» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Моментум» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0001781402 від 15.04.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в ході проведення перевірки податковим органом не було належним чином проаналізовано суті взаємовідносин сторін та первинної документації позивача, з яких випливає, що зобов'язання за договорами, укладеними між позивачем та його контрагентами, виконувались сторонами належним чином. Контролюючим органом не встановлено та не наведено наслідків, які передбачені цими договорами, а в акті перевірки відсутня інформація про наявність вироку у кримінальній справі чи інших судових рішень, які є єдиними належними та допустимими доказами наявності умислу на укладання угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

В ході судового розгляду даної справи представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог з підстав того, що шляхом маніпулювання даними податкової звітності, підприємства безпідставно формувало податковий кредит підприємствам-покупцям, тобто податкові накладні виписувались лише з метою штучного формування податкового кредиту, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, що в свою чергу свідчить про відсутність факту постачання товарів (робіт, послуг) по ланцюгу на адресу ТОВ «Рент Ріел Компані» та ТОВ «Просто Реклама».

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 18.03.2016 року по 24.03.2016 року на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві від 18.03.2016 року №289/26-15-14-02-02/36866982, №290/26-15-14-02-02/36866982, згідно з пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст.ст. 20,82 розділу ІІ Податкового кодексу України, наказу ГУ ДФС у м. Києві №1473 від 17.03.2016 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «МОМЕНТУМ» по взаємовідносинах з ТОВ «Просто Реклама» (код 39194868) та ТОВ «Рент Ріелт Компані» (код 37079579) за період з 01.02.2015 року по 31.03.2015 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №128/26-15-14-02-02/36866982 від 31.03.2016 року.

За результатами перевірки ТОВ «МОМЕНТУМ» встановлено порушення:

- п.44.1 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 468851 грн, в тому числі по періодах за 2015 рік на загальну суму 468851 грн;

- п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого: занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 371892 грн, в тому числі: за лютий 2015 року в сумі 64879 грн, за березень 2015 року в сумі 307013 грн;

завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду всього у сумі 10699 грн, в тому числі: за березень 2015 року в сумі 10699 грн.

15.04.2016 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення:

- №0001801402, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 10699,00 грн;

- №0001791402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 468851,00 грн;

- №0001781402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 464865,00 грн (з яких 371892,00 грн за основним зобов'язанням, 92973,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень ДФС України прийнято рішення №12950/6/99-99-11-01-02-25 від 10.06.2016 року, яким залишено без розгляду лист ТОВ «Моментум» від 25.05.2016 №133 (вх. №13342/6 від 25.05.2016) в частині оскарження ППР ГУ ДФС у м. Києві від 15.04.2016 №0001781402; скасовано ППР ГУ ДФС у м. Києві від 15.04.2016 №0001791402, №00001801402 в частині господарських операцій з ТОВ «Просто Реклама», ТОВ «Рент Ріелт Компані».

Незгода позивача із податковим повідомленням-рішенням від 15.04.2016 року №0001781402 зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, в ході перевірки встановлено, що за період з 01.02.2015 року по 31.03.2015 року ТОВ «МОМЕНТУМ» задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 520405 грн.

За вказаний період ТОВ «МОМЕНТУМ» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 468025 грн. При цьому, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.02.2015 по 31.03.2015 встановлено його завищення всього в сумі 382591 грн, а саме за лютий 2015 року на суму 64879 грн, за березень 2015 року на суму 317712 грн.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962 (набрав чинності 01.03.2014 року та діяв до 01.12.2014 року, тобто був чинний на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Моментум» з ТОВ «Просто Реклама» було укладено ряд договорів, наданих до перевірки: №101 від 25.12.2014, №5-2 від 23.01.2015, №4-2 від 21.01.2015, №2 від 05.01.2015, №24-01 від 05.06.2014, №4-1 від 19.01.2015, №87 від 20.12.2014, №95-3 від 10.12.2014, №10-1 від 29.01.2015, №10-2 від 02.02.2015, №6-2 від 26.01.2015, №5-0 від 22.01.2015, №12 від 20.02.2015, №74-3-1 від 01.11.2014, №92 від 03.12.2014, №95-2 від 10.12.2014, №3 від 15.01.2014, №6 від 26.01.2015, №7 від 26.01.2015, №10-3 від 06.02.2015, №10-4 від 06.02.2015, №11-01 від 10.02.2015, №11-2 від 13.02.2015, №11-3 від 16.02.2015, №13 від 23.05.2015, №13-1 від 23.02.2015, №14 від 27.02.2015, №14-1 від 27.02.2015, №15 від 02.03.2015, №15-1 від 05.03.2015, №15-2 від 08.03.2015, №15-3 від 08.03.2015, №15-4 від 10.03.2015, №15-5 від 10.03.2015, №15-6 від 10.03.2015, №16-1 від 11.03.2015, №18-1 від 17.03.2015, №18-2 від 17.03.2015, №19 від 20.03.2015.

За результатами виконання договорів ТОВ «Просто Реклама» на адресу ТОВ «Моментум» оформлено акти прийому-передачі виконаних робіт та видаткові накладні на загальну суму 2465579,00 грн. (в т. ч. ПДВ 501089,90 грн.).

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Просто Реклама» на адресу ТОВ «Моментум» було оформлено податкові накладні на загальну суму 2569849,00 грн. (в т. ч. ПДВ 513969,8 грн.) Зокрема здійснено коригування суми податкового кредиту у зв'язку з поверненням коштів в сумі 578403,00 грн. (в т. ч. ПДВ 115681 грн.).

Розрахунки між ТОВ «Просто Реклама» та ТОВ «Моментум» проводились у безготівковій формі згідно платіжних доручень, наданих до перевірки, на загальну суму 1678350,00 грн. На момент проведення перевірки рахувалась кредиторська заборгованість у розмірі 700093,50 грн.

Також, між ТОВ «Моментум» (Замовник) та ТОВ «Рент Ріелт Компані» (Виконавець) було укладено договір №23/032015 від 20.03.2015, відповідно до умов якого Виконавець приймає на себе зобов'язання надати комплекс послуг/робіт по організації супроводження заходів Клієнта Замовника, які проводяться у вигляді прийомів лояльних повнолітніх споживачів продукції під торговою маркою Маlborо, з використанням мобільної конструкції під умовною назвою «МYМ зона», а Замовник зобов'язується прийняти послуги/роботи згідно умов даного Договору.

Для виконання умов цього Договору Виконавець має право залучати третіх осіб від свого імені, без узгодження із Замовником.

Згідно Додатку №1 від 23.03.2015, загальна вартість робіт/послуг Виконавця за договором становить 238602,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 39767,00 грн.).

Розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

На виконання умов договору, ТОВ «Рент Ріелт Компані» на адресу ТОВ «Моментум» оформлено податкову накладну від 27.03.2015 №5 на загальну суму 139148,50 грн. (в т. ч. ПДВ 27836,90 грн.).

Суму ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Рент Ріелт Компані» (код 37079579) було включено до складу податкового кредиту за березень 2015 у розмірі 27836,90 грн. та відображено у розділі II «Податковий кредит» розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2015).

При цьому, факт надання зазначених первинних документів в ході перевірки не заперечується відповідачем.

Крім того, допитаний в судовому засіданні 15.11.2016 року в якості свідка директор ТОВ «Рент Ріелт Компані» підтвердив здійснення господарських операцій в березні 2015 року з ТОВ «МОМЕНТУМ». При цьому, свідок пояснив, що надання послуг згідно укладеного договору здійснювалось шляхом супроводження рекламних компаній позивача, які проводились в різних містах України.

На запитання представника податкового органу щодо способу виконання умов договору за наявності лише одного працівника на підприємстві свідок - директор ТОВ «Рент Ріелт Компані» зазначив, що надання даних послуг здійснювалось шляхом залучення ним третіх осіб.

В той же час, суд звертає увагу, що згідно умов договору №23/032015 від 20.03.2015, для виконання умов цього Договору Виконавець має право залучати третіх осіб від свого імені, без узгодження із Замовником.

Водночас, оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суд приходить до висновку про те, що зазначені первинні документи підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Відповідно, висновки викладені в акті Головного управління ДФС у м. Києві від 31.03.2016 року №128/26-15-14-02-02/36866982 щодо неправомірності формування ТОВ «МОМЕНТУМ» податкового кредиту та витрат у вказаний період документально та нормативно не підтверджуються, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, .третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Однак, відповідач в ході судового розгляду даної справи будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача та його контрагентів безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, до суду не подав.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведення позивачем дотримання ним законодавчих вимог щодо документального підтвердження сум витрат, віднесених до складу податкового кредиту за перевіряємий період, та, як наслідок, про протиправність оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «МОМЕНТУМ» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Моментум» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0001781402 від 15.04.2016 року.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Моментум» (код ЄДРПОУ 36866982) документально підтверджені судові витрати в розмірі 6973,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов