Постанова

від 20.12.2018 по справі 826/9632/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2018 року

Київ

справа №826/9632/16

адміністративне провадження №К/9901/32828/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Аблова Є.В. від 19 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Парінова А.Б., суддів Грибан І.О., Губської О.А. від 02 лютого 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Моментум до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Моментум (далі - позивач/Товариство) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач/ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2016 року №0001781402.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за результатами господарських операцій із контрагентами, які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю відповідних доказів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року, позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2016 року №0001781402.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що операції між позивачем та його контрагентами (ТОВ Просто Реклама , ТОВ Рент Ріелт Компані ) є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується належними доказами, а відтак позивач правомірно та у відповідності до положень статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У доводах касаційної скарги зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які встановлюють порядок формування податкового кредиту з ПДВ, прийняття рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Вважає, що операції між позивачем та його контрагентами безпідставно розцінені судами як фактично здійснені, оскільки згідно аналізу баз даних ДФС України та податкової звітності встановлено обставини здійснення діяльності ТОВ Просто Реклама лише протягом одного року, що, на думку відповідача, свідчить про її спрямування на формування штучного податкового кредиту на користь третіх осіб, відсутності у ТОВ Просто Реклама , ТОВ Рент Ріелт Компані необхідних ресурсів і умов для ведення господарської діяльності, управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також формування цими підприємствами податкового кредиту за операціями з платниками податків, які не знаходяться за податковими адресами.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи її безпідставною, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства по взаємовідносинах з ТОВ Просто Реклама (код 39194868) та ТОВ Рент Ріелт Компані (код 37079579) за період з 01 лютого 2015 року по 31 березня 2015 року, за результатами якої складено акт від 31 березня 2016 року №128/26-15-14-02-02/36866982, в якому контролюючим органом встановлено наступні порушення вимог податкового законодавства: пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за 2015 рік на загальну суму 468851 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ за лютий та березень 2015 року, яка підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 371892 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду за березень 2015 року у сумі 10699 грн.

До наведених висновків ГУ ДФС дійшло виходячи з того, що згідно аналізу баз даних ДФС України та податкової звітності встановлено обставини відсутності у ТОВ Просто Реклама , ТОВ Рент Ріелт Компані необхідних ресурсів і умов для ведення господарської діяльності, управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також формування цими підприємствами податкового кредиту за операціями з платниками податків по ланцюгу постачання, реальність яких не підтверджується.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 15 квітня 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001801402, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 10699,00 грн.; №0001791402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 468851,00 грн.; №0001781402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ у розмірі 464865,00 грн., з яких 371892,00 грн. за основним зобов'язанням, а 92973,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень ДФС України прийнято рішення №12950/6/99-99-11-01-02-25 від 10 червня 2016 року, яким у зв'язку із пропуском 10-денного строку для оскарження податкового повідомлення-рішення залишено без розгляду лист Товариства від 25 травня 2016 року №133 (вх. №13342/6) в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 15 квітня 2016 року №0001781402. Натомість скасовано податкові повідомлення-рішення від 15 квітня 2016 року №0001791402 та №00001801402 в частині господарських операцій з ТОВ Просто Реклама , ТОВ Рент Ріелт Компані у зв'язку із відсутністю доказів порушення Товариством податкового законодавства за наслідками взаємовідносин з цими контрагентами.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про невідповідність вимогам законодавства оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15 квітня 2016 року №0001781402, виходячи з наступного.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця можливості віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду та відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Для нарахування податкового кредиту також необхідними умовами є наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та не спростовується відповідачем у касаційній скарзі, між позивачем та ТОВ Просто Реклама було укладено ряд договорів про надання послуг та договорів поставки, наданих до перевірки, а саме: по організації та проведенню рекламних акцій, послуг по адаптації дизайнів і інтересах ПрАТ Філіп Морріс Україна , послуг з розміщення матеріалів та комплекс технічних послуг в рамках проведення заходів в інтересах клієнта замовника, комплекс послуг/робіт по створенню креативної ідеї, розробці дизайну та технічному забезпеченню для послуги з підготовки звіту по результатах проведення рекламної акції Подяка за піклування , створення об'єкта інтелектуальної власності - аудіовізуального твору під назвою Marketing , який складається з графічних та дизайнерських зображень, текстового та звукового супроводу, в інтересах клієнта замовника - ПрАТ Філіп Морріс Україна ; послуги в інтересах клієнта замовника - ПрАТ Філіп Морріс Україна по супроводженню прийому лояльних повнолітніх споживачів продукції під торговою маркою Marlboro; послуги в інтересах клієнта замовника - ПП Фанбері , що діє в інтересах і за рахунок свого клієнта - ТОВ ГУГЛ , по організації та проведенню заходу під умовною назвою Організація події по збору учасників української спільноти Google Map Maker ; послуги з організації та проведення перевірки відповідності якості послуг в місцях проведення рекламного заходу під умовною назвою CREMA , в інтересах клієнта замовника - ПрАТ Монделіс Україна , з метою розповсюдження інформації про товари під торговою маркою Jacobs Monarch , формування інтересу та споживчого попиту на ці товари, формування обізнаності споживачів про ці товари; монітор, панель з ПВХ, маска Окуліс Ріфт, вітровки в асортименті, рюкзак, тубус з лого, пристрій для дистанційного фотографування, табличка Голд з тримачем, вироби зі скла Діамант .

На виконання умов вказаних договорів між позивачем та ТОВ Просто Реклама складено акти прийому-передачі виконаних робіт та видаткові накладні на загальну суму 2465579,00 грн. (в тому числі ПДВ 501089,90 грн.). Контрагентом оформлено податкові накладні на загальну суму 2569849,00 грн. (в тому числі ПДВ 513969,8 грн.), обставини реєстрації яких в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем не заперечуються.

Розрахунки між сторонами на загальну суму 1678350,00 грн. здійснені безготівково, що підтверджується копіями платіжних доручень.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Просто Реклама надано звіти за результатами надання послуг, в яких відображено зміст послуг та зафіксовано результати їх надання.

Окрім того між позивачем (замовник) та ТОВ Рент Ріелт Компані (виконавець) було укладено договір №23/032015 від 20 березня 2015 року, відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов'язання надати комплекс послуг/робіт по організації супроводження заходів клієнта замовника, які проводяться у вигляді прийомів лояльних повнолітніх споживачів продукції під торговою маркою Маlborо, з використанням мобільної конструкції під умовною назвою МYМ зона , а замовник зобов'язується прийняти послуги/роботи згідно умов даного договору. Для виконання умов цього договору виконавець має право залучати третіх осіб від свого імені, без узгодження із замовником.

Згідно додатку №1 до договору загальна вартість робіт/послуг виконавця за договором становить 238602,00 грн. (в тому числі ПДВ - 39767,00 грн.). Розрахунки за договором здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

На виконання умов договору, ТОВ Рент Ріелт Компані оформлено податкову накладну на загальну суму 139148,50 грн. (в тому числі ПДВ 27836,90 грн.), обставини реєстрації якої в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем не заперечуються.

Судом першої інстанції було викликано до суду та допитано в якості свідка директора ТОВ Рент Ріелт Компані , який підтвердив здійснення господарських операцій в березні 2015 року з Товариством, пояснивши, що надання послуг згідно укладеного договору здійснювалось шляхом супроводження рекламних компаній позивача, які проводились в різних містах України шляхом залучення ним третіх осіб.

На підтвердження проведення рекламних заходів у вигляді прийомів лояльних повнолітніх споживачів продукції під торговою маркою Маlborо позивачем долучено також до матеріалів справи фотозвіти.

Як зазначено судами, первинні документи, складені між позивачем та ТОВ Просто Реклама , ТОВ Рент Ріелт Компані , містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону.

Встановлено, що виписані контрагентами податкові накладні містять усі обов'язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагенти позивача були зареєстровані у якості юридичних осіб та платниками ПДВ.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ Просто Реклама , ТОВ Рент Ріелт Компані документально підтверджені та фактично здійсненні з метою використання в оподатковуваних операціях.

Касаційний суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних сум податкового кредиту з ПДВ.

Не наведено й обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

З урахуванням сутності операцій відповідачем під час розгляду справи не доведено й недостатності у ТОВ Просто Реклама , ТОВ Рент Ріелт Компані кількості трудових ресурсів та обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагентам для виконання спірних операцій, але були відсутні, враховуючи при цьому обставини залучення ними третіх осіб для виконання обумовлених договорами операцій, що було встановлено в ході розгляду справи й не спростовано відповідачем.

По суті ж, як встановлено судами попередніх інстанцій, доводи контролюючого органу ґрунтуються лише на аналізі взаємовідносин згаданих контрагентів позивача із іншими особами та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських взаємовідносин позивача із ТОВ Просто Реклама , ТОВ Рент Ріелт Компані . Разом з тим правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.

Інших обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування податкових вигод за операціями із ТОВ Просто Реклама , ТОВ Рент Ріелт Компані , відповідачем в акті перевірки та у касаційній скарзі не наведено.

Доводи відповідача про відсутність фактичного надання послуг/поставки товарів позивачу не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та не відповідають дійсним обставинам, що також визнається й ДФС України у прийнятому за результатами адміністративного оскарження рішенні №12950/6/99-99-11-01-02-25 від 10 червня 2016 року.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення та задоволення позовних вимог, а тому прийняли рішення за правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням процесуальних норм.

За правилами статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи відповідача дублюють аргументи заперечень на позовну заяву та апеляційної скарги, правова оцінка яким була надана судами першої та апеляційної інстанцій, з якою погоджується й суд касаційної інстанції. Відтак, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду