Ухвала

від 13.12.2016 по справі п/811/433/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 грудня 2016 рокусправа № П/811/433/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.10.2016 року у справі № П/811/433/16 за адміністративним позовом товариства з додатковою відповідальністю «Агрофірма «Лісова» до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Агрофірма «Лісова» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2016 року №0000041406.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.10.2016 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Відповідача від 19.04.2016 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лісова» збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 148386.00 грн., та накладено штрафні санкції у розмірі 37097.00 грн.

Головне управління ДФС у Кіровоградській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.10.2016 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Кіровоградській області була проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Лісова» (код ЄДРПОУ 30798320) з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2015 року, на підставі якої було складено акт №18/11-28-14-06/30798320 від 11.04.2016 року.

За результатом проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення Позивачем:

- п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 148386.00 грн. в т.ч. за лютий 2013 року на суму 125267.00 грн., жовтень 2013 року на суму 222.00 грн., листопад 2013 року уна суму 15675.00 грн., листопад 2014 року на суму 7222.00 грн.;

- п.б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) та п.4.2 розділу IV порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 року №49, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.02.2014 року №228/250005 за IV квартал 2013 року, ІІ-IV квартали 2014 року та ІІ-ІІІ квартали 2015 року.

На підставі вказаних висновків, 19.04.2016 року податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000041406, яким Позивачу було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 185483.00 грн., з яких 148386.00 грн. сума основного зобов'язання та 37097.00 грн. сума штрафних санкцій.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, Позивач оскаржив його до суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган дійшов необгрунтованого висновку щодо належності донарахування податкових зобов'язань, що свідчить про неналежність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. Поряд з цим, вказані приписи чинного законодавства також встановлюють обов'язок платника податків по нарахуванню податкових зобов'язань з придбання або виготовлення товарів за умови якщо такі товари використовуються в операціях, які не є господарською діяльністю.

Як свідчать встановлені обставини справи, у лютому та липні 2013 року Позивачем були проведені господарські операції по продажу сільськогосподарської культури (кукурудзи) своїм контрагентам, а саме ТОВ СП «Нібулон» та ТДВ «Колос».

Так, згідно журналу-ордеру і Відомості по рахунку 36.1 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за 2013 рік дохід від реалізації сільськогосподарської продукції склав 3722071.61 грн., в т.ч. по ТДВ «Колос» (код ЄДРПОУ 03758772) - 28040.00 грн., ТОВ СП «Нібулон» 3694031.61 грн.

В свою чергу, у зв'язку з реалізацією кукурудзи 2012 року ТОВ «Агрофірма Лісова» провела списання її собівартості, а саме за 2013 рік товариством відображено в бухгалтерському обліку Дт90.1 Кт27 на суму 3735655.51 грн., в т.ч. у лютому 2013 року на суму 3704694.35 грн., липні 2013 року на суму 30961.16 грн.

На підставі викладеного, податковий орган дійшов висновку про наявність у Позивача суми перевищення витрат, які сформували собівартість реалізованої продукції сільськогосподарського виробництва над сумою отриманого доходу від реалізації такої продукції в розмірі 633929.18 грн., які у розумінні Податкового кодексу України, не були використанні у господарській діяльності та не були спрямовані на отримання доходу та виступають базою оподаткування для нарахування податкових зобов'язань.

Тобто, підставою для нарахування податкових зобов'язань стали висновки Відповідача стосовно продажу Позивачем товарів за ціною нижчою собівартості, яка не може вважатись господарською діяльністю, оскільки на думку податкового органу, господарська діяльність підприємства має бути безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку, а не доходу.

Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування податком на додану вартість, виходячи з собівартості товару.

Прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, - вона може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, у зв'язку з чим, продаж позивачем сільськогосподарської культури (кукурудзи) за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцією, вчинену поза межами його господарської діяльності.

Окрім того, як вбачається з наявного в матеріалах справи експертного висновку №В-390 від 03.06.2016 року, продаж Позивачем товару ТОВ СП «Нібулон» та ТДВ «Колос» було здійснено вище за середньоринкову.

Отже, виходячи з зазначеного, податковий орган дійшов хибного висновку щодо можливості донарахування податкових зобов'язань за результатом господарських відносин з ТОВ СП «Нібулон» та ТДВ «Колос».

Що стосується господарських відносин Позивача з ПП «ОСОБА_1 Альянс» та правомірності нарахування податкових зобов'язань у розмірі 21600.00 грн., то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як свідчать встановлені обставини справи, згідно Журналу-ордера і відомості по рахунку 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 01.01.2013 року за Позивачем рахувалась кредиторська заборгованість ПП «ОСОБА_1 Альянс» (код ЄДРПОУ 35500658) в сумі 129600.00 грн., яка станом на 31.12.2015 року повернута не була.

Так, терміни виникнення дебіторської заборгованості, яка обліковувалась по рахунку 63.1 станом на 01.01.2013 року становлять жовтень 2010 року у розмірі 35550.00 грн. та листопад 2010 року в сумі 94050.00 грн.

У зв'язку з зазначеним, податковий орган дійшов висновку, що враховуючи відсутність укладеного в письмовій формі з ПП «ОСОБА_1 Альянс» договору про збільшення строку позовної давності, дебіторська заборгованість у розмірі 129600.00 грн. є такою, щодо якої в жовтні-листопаді 2013 року минув строк позовної давності та яка є безнадійною заборгованістю, у зв'язку з чим, виникнення такої заборгованості не може вважатись операцією пов'язаною із господарською діяльністю Позивача та на неї має нараховуватись податкові зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції вважає хибною вказану позицію податкового органу з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач продав продукцію власного виробництва (соняшник) ПП «ОСОБА_1 Альянс» на загальну суму 623650.00 грн., з яких ПДВ складало 103941.67 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №15 від 14.06.2010 року.

Вказана сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість була відображена в податковій накладній №26 від 14.06.2010 року.

В подальшому, відповідно до договору на проведення збирання сільськогосподарських культур від 20.06.2010 року, укладеного між Позивачем та ПП «ОСОБА_1 Альянс», останнім були надані послуги по збиранню сільськогосподарських культур врожаю 2010 року на загальну суму 400000.00 грн., в тому числі ПДВ 66666.67 грн., що підветрджується податковою накладною №213 від 29.10.2010 року.

Також, відповідно до договору на проведення обробітку землі від 26.08.2010 року, укладеного між Позивачем та ПП «ОСОБА_1 Альянс», останнім були надані послуги по культивації, боронуванню, прикотуванню земельних ділянок сільськогосподарського призначення на загальну суму 94050.00 грн., в тому числі ПДВ 15675.00 грн.

У зв'язку з зазначеним, на користь Позивача виникла дебіторська заборгованість у розмірі 129600.00 грн. за отриманий соняшник в розмірі різниці вартості такої продукції та вартості виконаних робіт з боку ПП «ОСОБА_1 Альянс».

При цьому, як вже зазначалось, суми податкових зобов'язань Позивача з продажу ПП «ОСОБА_1 Альянс» сільськогосподарських товарів були відображенні останнім в податковій накладній, що в свою чергу зумовлює безпідставне нарахування податкових зобов'язань на залишок дебіторської заборгованості Позивача, яка в свою чергу є залишком несплаченої ПП «ОСОБА_1 Альянс» суми грошового зобов'язання за отримання товари.

Отже, виходячи з зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо безпідставності нарахування Позивачу грошових зобов'язань з ПДВ у розмірі 21600.00 грн.

Таким чином, аналізуючи встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо безпідставності нарахування Позивачу грошових зобов'язань за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, що свідчить про необхідність його скасування.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.10.2016 року була винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.10.2016 року у справі № П/811/433/16- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко