Ухвала

від 21.12.2016 по справі 810/1105/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1105/16 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Кузьмишина О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

за участю секретаря судового засідання Понсе Кашоіди О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Рітейл Іст» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство «Рітейл Іст» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 27.10.2015 року №0001442204, №0001452204, №001462204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм процесуального права та прийняти нову постанову якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Наказом Державної фіскальної служби України від 18.02.2016 року № 143 реорганізовано Ірпінську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області шляхом приєднання до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, тому суд вважає за доцільне замінити відповідача у справі - Ірпінську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на нового - Вишгородську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 13.10.2015 року на підставі направлень від 26.08.2015 року № 323, № 324, № 325, № 326, № 32, № 328, № 329 від 09.09.2015 року № 355, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 п. 77.1, п.77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.09.2013 року по 31.12.2014 року. За результатами перевірки був складений акт перевірки.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 27.10.2015 року № 0001442204, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 6 107 525,00 грн., а саме, за основним платежем у сумі 4 886 020,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом) у сумі 1 221 505,00 грн., від 27.10.2015 року № 0001452204, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 574 531,50 грн. а саме, за основним платежем у сумі 383 021,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом) у сумі 191 510,50 грн. та від 27.10.2015 року № 0001462204, щодо зменшення розміру відємного значення з ПДВ за грудень 2014 року у розмірі 2 180,00 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями відповідача, позивач подав до ГУ ДФС у Київській області скаргу. За результатами її розгляду ГУ ДФС у Київській області, рішенням від 30.12.2015 року №3432/10/10-36-10-01-04, залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Не погоджуючись із рішенням ГУ ДФС у Київській області від 30.12.2015 року №343 2/10/10-36-10-01-04, позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України. Державна фіскальна служба України, рішенням від 09.03.2016 року №4986/6/99-99-10-01-01-25, залишено скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін. У зв'язку із зазначеними обставинами позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

В Акті перевірки зазначено (з урахуванням відповіді на заперечення від 26.10.2015 року № 6279/10/10-31-22-4), що позивачем порушено вимоги:

- пп.135.5.5 п. 135.5 ст.135, п.138.1, п. 138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2014 рік на суму 4 886 020,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результат чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 383 021,00 грн. в т.ч. за травень 2014 року на суму 36 969,00 грн., за червень 2014 року на суму 341 831,00 грн., за жовтень 20: року на суму 1 432,00 грн., за листопад 2014 року на суму 2 789,00 грн. та завищено відємне значення (рядок 19) за грудень 2014 року в сумі 2 180,00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства. Також вказував, що господарські операції з надання послуг мали реальний характер.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2 статті 135 Податкового кодексу України визначає, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно підпункту 135.4.1. пункту 135.4. статті 135 Кодексу, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

При цьому, інші доходи включають, крім іншого, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (підпункт 135.5.4. пункту 135.5. статті 135 Кодексу).

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентами реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між ДП «Рітейл Іст» (Продавець) та Amiverda Limited (Покупець) укладено експортний контракт за № 07/14 від 25.07.2014 року, предметом якого є постачання за межі митної території продуктів харчування у відповідності до Додатку № 1 до нього, а саме макаронні виробі та гриби. Строк поставки складає 90 днів з моменту здійснення Покупцем попередньої оплати.

Ціна за товар по дійсному контракту складає 2 866 397 дол. США (п.2.1 контракту). Попередній платіж за товари, що постачаються згідно контракту складає 50%, що в доларах США складає 1 433 198,50. Вказана сума повинна бути перерахована на банківський рахунок Продавця протягом 20 банківських днів з моменту отримання покупцем відповідного рахунку - фактура (п.2.2). Строк поставки товару складає 90 днів з моменту здійснення Покупцем попередньої оплати в розмірі, вказаному в п.2.2 контракту (п.3.1).

На виконання умов експортного контракту від контрагента - нерезидента Amiverda Limited 29.07.2014 року надійшла попередня оплата у розмірі 1 433 198,50 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складала 17 202 951,04 грн.

Позивач здійснював заходи для пошуку та придбання товару який в подальшому повинен був поставлений Amiverda Limited, але не зайшов відповідного товару за ціною, що влаштовувала позивача, у звязку з чим повідомив Amiverda Limited про неможливість виконати даний контракт.

Так, між сторонами було підписано додаткову угоду від 01.10.2014 року, відповідно до якої, у зв'язку із невиконанням Продавцем умов контракту, сторони дійшли по взаємній згоді затвердити обов'язок Продавця здійснити повернення раніше отриманої попередньої оплати в сумі 1 433 198,5 дол. США не пізніше 20 листопада 2014 року включно шляхом перерахування вище вказаної суми на банківський рахунок Покупця.

Позивач 19.10.2014 року здійснив повернення грошових коштів на адресу контрагента - нерезидента Amiverda Limited в розмірі 50 000дол. США.

Позивач, не змігши погасити заборгованість перед Amiverda Limited до 20.11.2014 року, у зв'язку із чим, сторони 25.11.2014 року підписали додаткову угоду, відповідно до якої, у зв'язку з невиконанням Продавцем умов контракту, а також беручи до уваги, що Продавцем 19.10.2014 року здійснено часткове повернення коштів у сумі 50 000 дол. США, сторони дійшли по взаємній згоді затвердити обов'язок Продавця здійснити повернення раніше отриманої попередньої оплати в cумі 1 383 198,5дол. США не пізніше 25 грудня 2014 року включно шляхом перерахування вищевказаної суми на банківський рахунок Покупця.

Позивач не зміг погасити заборгованість перед Amiverda Limited до 25.12.2014 року, тому сторони уклали додаткову угоду від 24.12.2014 року, якою відстрочили повернення раніше отриманої попередньої оплати в сумі 1 383 198,5 дол. США до 30.01.2015 року.

26 грудня 2014 року позивач здійснив повернення грошових коштів в адресу контрагента - нерезидента Amiverda Limited в розмірі 31 977,16 дол. США.

Встановлено, що кредиторська заборгованість за контрактом (за раніше отриманою попередньою оплатою за товар) станом на 31.12.2014 року становила - 1 351 221,34 дол. США.

Згідно акту перевірки відповідач кредиторську заборгованість позивача перед контрагентом - нерезидентом Amiverda Limited кваліфікував як поворотну фінансову допомогу, яку позивач, на думку інспекції, повинен був віднести до складу інших доходів податкової декларації з податку на прибуток як неповернута на кінець звітного податкового періоду - станом на 31 грудня 2014 року, у зв'язку із тим, що експортний контракт від 25 липня 2014 року № 07/14, укладений між ДП «Рітейл Іст» та Amiverda Limited, є удаваним правочином, який вчинений сторонами для приховання іншого правочину - договору поворотної фінансової допомоги, та не встановлення придбання позивачем за звітний період товару, визначеного додатком №1 до Контракту № 07/14 від 25.07.2014 року, в обсягах, достатніх для його подальшого експорту, та вчинення будь-яких інших дій для виконання вимог вказаного Контракту.

Разом з тим, суд першої інстанції в оскаржуваній відповідачем постанові вірно зауважив, що удаваний правочин не є нікчемним, а його недійсність може бути встановлена виключно судом. Відповідач вказав на відсутність рішень суду, які б встановлювали недійсність правочину, вчиненого сторонами Контракту від 25.07.2014 року№07/14.

Враховуючи викладене, Контракт від 25.07.2014 року № 07/14 укладений між ДП «Рітейл Іст» та Amiverda Limited, не є недійсним правочином, оскільки його недійсність не встановлена ні законом(нікчемний правочин), ні рішенням суду. Тому суд відхиляє доводи відповідача, оскільки вважає їх необгрунтованими, про удаваність правочину, вчиненого сторонами за Котрактом від 25.07.2014 року №07/14.

ДП «Рітейл Іст» з ТОВ «Інтер Профі Груп» (код ЄДРІІОУ 39035140) було укладено: договір поставки №04-11 від 24.04.2014 року; договір про надання послуг зі збору, обслуговуванню та ремонту металевих візків №04-12 30.04.2014 року; договір про надання послуг №06-34 від 30.06.2014 року щодо визнання політики цін Замовника (аналізу структури націнки у розрізі торгівельних точок).

В 2014 році по розрахунках з ТОВ «Інтер Профі Груп» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування віднесено суму 1601129 грн.

Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області отримано від ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві у відповідності до пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України зібрано податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтер Профі Груп» (код за ЄДРПОУ 39035140) по взаємовідносинам з покупцями та постачальниками за період з 01.02.2014 року по 31.10.2014 року, згідно якої не підтверджено реальність здійснення господарських операцій за період з 01.02.2014 року по 31.10.2014 року.

Згідно даних підсистеми «Аналітична система (перегляд результатів співставлення), системи АС «Податковий блок», встановлено перелік суб'єктів господарювання - постачальників ТОВ «Інтер Профі Груп» (код ЄДРПОУ 39035140) за період: травень, червень, липень, серпень 2014 року.

Основними постачальниками ТОВ «Інтер Профі Груп» за період: травень - серпень 2014 року були: ТОВ «ПАН-ТЕКС» (код ЄДРПОУ 38322445). ТОВ «АЙПІТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38441983), ТОВ «Еко-Сервіс» (код ЄДРПОУ 32'55487), ПП «Діслав» (код ЄДРПОУ 37963151), ТОВ «Про Сервіс» (код ЄДРПОУ 33153611), які згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних поставляли на адресу ТОВ «Інтер Профі Груп» послуги з брошування документів, послуги з прибирання приміщень, видалення грибків та плісняв на об'єктах, обслуговування сантехнічного обладнання, обслуговування опалювальних систем, фасування овочів, юридичні послуги.

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції по ланцюгу постачання встановлено надання різнопланових послуг, що потребують значної чисельності трудових ресурсів та певної кваліфікації працівників. Крім того, встановлено факт підміни номенклатури наданих послуг по ланцюгу постачання.

При дослідженні ланцюга поставки, з частині формування податкового кредиту, до ТОВ «Інтер Профі Груп» не встановлено факту походження ідентифікованих товарів та послуг, що зазначені у видаткових накладних та актах виконаних робіт, які були поставлені на адресу ДП «Рітейл Іст».

Крім того, ДП «Рітейл Іст» мало взаємовідносини з ТОВ «Глобалторг-юг» (код ЄДРПОУ - 38841451) на підставі Договору на поставку Товару від 01.02.2014 року№РІ022149.

В 2014 році по розрахунках з ТОВ «Глобалторг-юг» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування віднесено суму 56015 грн.

Відповідно до інформації що знаходиться в ІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «Глобалторг-юг» (код ЄДРПОУ 3884145) знаходиться на обліку в Жовтневій ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області.

Згідно із податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма №1ДФ) від 11.08.2014 року №1400030398, поданого за 2 квартал 2014 року, кількість працюючих на ТОВ «Глобалторг- юг» у штаті - 1 особа, за цивільно-правовими договорами - 0 осіб.

Відповідно до Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва від 27.02.2014 року №9090770497, поданого за 2013 рік, основні засоби станом на 31.12.2013 року відсутні.

Встановлено, що податкові накладні, отримані ТОВ «Глобалторг-юг» від постачальників у травні 2014 року, зареєстровано у кількості 1 шт. (з номенклатурою - маркетингові послуги) на загальну суму ПДВ 75,24 грн., що становить 0,05% від загальної суми задекларовано податкового кредиту.

Інформація щодо придбання товарів (робіт, послуг) у травні 2014 року, згідно даних ЄРПН, відсутня, оскільки формування податкового кредиту у травні 2014- року ТОБ «Глобалторг- юг» здійснено за рахунок податкових накладних (менше 10 тис.грн.) на загальну суму ПДВ 173669,63 грн., що виписані постачальниками, у зв'язку з чим не можливо встановити номенклатуру (ідентифікувати товар) придбаного товару.

За червень 2014 року ТОВ «Глобалторг-юг» задекларовано податкового кредиту у сумі 80508,74 грн. Відповідно до БД ЄРПН встановлено, що податкові накладні, отримані ТОВ «Глобалторг-юг» від постачальників у червні 2014 року, зареєстровано у кількості 1 шт. (з номенклатурою - канцелярія) всього на загальну суму ПДВ 96,54 грн., що становить 0.12% від загальної суми задекларовано податкового кредиту.

Інформація щодо придбання товарів (робіт, послуг) у червні 2014 року, згідно данин ЄРПН відсутня, оскільки формування податкового кредиту у червні 2010 року ТОВ «Глобалторг-юг» здійснено за рахунок податкових накладних (менше 10 тис.грн. на загальну суму ПДВ 80412,20 грн., що виписані постачальниками, у зв'язку з чим не можна встановити номенклатуру (ідентифікувати товар) придбаного товару.

Таким чином, враховуючи неможливість здійснення ТОВ «Глобалторг-юг» (код ЄДРПОУ 38841451) задекларованих обсягів господарських операцій, а також відсутність факту реального одержання товарів (робіт, послуг), наданих на користь ДП «Рітейл Іст», інспекція дійшла висновку, що господарські операції з продажу товарів ТОВ «Глобалторг-юг» (код ЄДРПОУ 38841451) не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим 1 посадова особа ТОВ «Глобалторг-юг» (код ЄДРПОУ 38841451) не могла фактично здійснювати господарські операції на користь ДП «Рітейл Іст», так як в ланцюгу постачання не встановлено факту реального походження товарів.

Разом з тим, з Акту перевірки встановлено, що ДП «Рітейл Іст» мало взаємовідносини з ТОВ «Продовольча компанія «Регіон» (код ЄДРПОУ 37379490) на підставі Договору поставки товару №РІ023124 від 01.02.2014 року.

Ірпінською ОДНІ ГУ ДФС у Київській області отримано від Маріупольської ОДНІ ГУ Міндоходів у Донецькій області у відповідності до пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) зібрано податкову інформацію від 29.01.2015р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Продовольча Компанія «РЕГІОН» (код ЄДРПОУ 37379490) за жовтень., листопад, грудень 2014року.

Відповідно до наданої до перевірки інформації, звітність з ПДВ ТОВ «Продовольча Компанія «РЕГІОН» - має статус «не пройшла камеральну перевірку». Не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту, з т.ч.: головних книг, журналів-ордерів та карток рахунків № 311 «Поточні рахунки у національній валюті», №631 Розрахунки з постачальника та підрядниками», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», №70 «Доходи від реалізації», №641 «Розрахунки по податкам», №643 «Податкові зобов'язання», №644 «Податковий кредит», №371 « Розрахунки по авансам виданим», №681 «Розрахунки по авансам отриманим», видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, вантажно-митних декларацій, актів виконаних робіт, тощо.

Відповідач дійшов висновку, що неможливо співставити дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів їх виду, обсягу і кількості операцій та розрахунків, що здійснювалися, між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

ДП «Рітейл Іст» мало взаємовідносини з ТОВ «Лідер Медіа Груп» (код ЄДРПОУ 38871470), а саме було укладено ряд договорів щодо виготовлення, розміщення і розповсюдження рекламної продукції, а також проведення рекламних компаній.

Податковий орган, згідно даних автоматизованої системи «Перегляд результатів співставлення» АІС «Податковий блок», робить висновок про безтоварність таких господарських операцій, оскільки при дослідженні ланцюга поставки, в частині формування податкового кредиту, до ТОВ «Лідер Медіа Груп» (код ЄДРПОУ 38871470) не встановлено суб'єктів господарювання в ланцюзі придбання, які мали взаємовідносини (є власниками) ТЦ «Гулівер», «Комод», «Макрос», «Олімпійський», «Караван», «Аладін», «Арена-Сіті», телеканалів «Інтер», « 1+1», «СТБ», ринок «Троєщина», комунальними підприємствами Київського метрополітену, що вказує на відсутність підтвердження факту реального одержання послуг з розміщення рекламних матеріалів в ефірі телеканалів, станціях Київського метрополітену та моніторах торгових центрів ТОВ «Лідер Медіа Груп» (код ЄДРПОУ 38871470). Даний факт свідчить про неможливість надання ТОВ «Лідер Медіа Груп» (код ЄДРПОУ 3887:470) для ДП «Рітейл Іст» послуг з розміщення рекламних матеріалів з ефірі телеканалів, станціях Київського метрополітену та моніторах торгових центрів, які зазначені в договорах, актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Документи, що підтверджують транспортування товару (плакати, підцінникн, цінники, банери та інше), на адресу ДП «Рітейл Іст» від ТОВ «Лідер Медіа Груп» (код ЄДРПОУ 38871470), а саме товарно-транспортні накладні, дорожні листи до перевірки не надано.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів зауважує, що під час розгляду вказаної справи в суді першої інстанції в ході судового розгляду, представником позивача до матеріалів справи було долучено копію постанови Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року, що набрала законної сили, в адміністративні справі №810/3926/15 за позовом ДП «Рітейл Іст» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.06.2015 року №0000862204, якою, залишено в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року, позов задоволено повністю. Предметом розгляду вказаної справи була проведена Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області перевірка позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Лідер Медіа Груп» за період 01.07.2014 року по 31.12.2014 року, тобто за період ідентичний до документальної планової виїзної перевірки ДП «Рітейл Іст» від 13.10.2015 року, що є грубим порушенням інспекцію норм чинного законодавства України.

Отже, для висновку щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та зазначених контрагентів відповідача дійшов виключно на підстав інформації наявної ІС «Податковий блок», актах зустрічних звірок по ланцюгу постачання товару (робіт/послуг) з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями контрагентів позивача.

Разом з тим, докази на підтвердження реальності господарських операцій вчинених між позивачем та його безпосередніми контрагентами не витребовувалися та не досліджувалися.

Апелянт на підтвердження своїх доводів про нереальність господарських операцій позивача із зазначеними вище контрагентами та правомірності нарахування податкових зобов'язань вказує, що податкова вигода, сформована від сумнівного постачальника підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних «вигодонабувачів».

Наразі, колегія суддів звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарської операції може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Податковий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту безтоварністю господарських операцій та не довів суду шляхом надання відповідних доказів (в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби) даної обставини.

Проаналізувавши вищенаведене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що відповідачем по справі при винесенні оскаржуваних рішень не дотримано підстав, меж повноважень, та способу дій, що передбачені йому законодавством України, оскільки висновки Акту перевірки щодо господарських операцій позивача з Amiverda Limited не знайшли в судовому засіданні документального підтвердження, а також правовідносини позивача із ТОВ «Лідер Медіа Груп» за період 01.07.2014 року по 31.12.2014 року вже були предметом дослідження в іншій судовій справі, в якій винесено рішення, що набрало законної сили, є безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області) без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2016 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

(Повний текст ухвали складений 22 грудня 2016 року).

Головуючий суддя Кузьмишина О.М.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.