Ухвала

від 21.12.2016 по справі 752/9944/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 752/9944/16-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/780/1558/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2 Категорія 24 21.12.2016

УХВАЛА

Іменем України

21 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря: ОСОБА_5 ,

за участю прокурора: ОСОБА_6 ,

обвинуваченого: ОСОБА_7 ,

захисника: ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали кримінального провадження № 3201510001000051 за апеляційними скаргами захисника та обвинуваченого на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 17 жовтня 2016 року, яким

ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, непрацюючого, освіта середня спеціальна, одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей, проживаючого у АДРЕСА_1 , судимого: 25 серпня 1999 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 229-6 КК України 1960 року на 2 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 1 рік; 13 липня 2000 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 141, ст. 43 КК України 1960 року на 2 роки 6 місяців позбавлення волі; 08 грудня 2001 року звільненого умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 13 днів; 05 червня 2003 року тим же судом за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України на 4 роки 2 місяці позбавлення волі; 29 червня 2006 року звільненого в зв`язку з відбуттям покарання; 09 квітня 2012 року тим же судом за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавленні волі, 09 листопада 2012 року звільненого в зв`язку з відбуттям покарання; 18 грудня 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, з випробуванням на підставі ст. 75 КК України строком на 1 рік; 18 грудня 2015 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; 30 червня 2016 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі;

визнанно винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, і призначено йому покарання у вигляді1 (одного) року обмеження волі; на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, приєднано невідбуте покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 18 грудня 2014 року і остаточновизначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у строк призначеного покарання, зараховано покарання, призначене вироками Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року та 30 червня 2016 року, іостаточно визначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Цим же вироком із ОСОБА_7 стягнуто на користь держави судові витрати в розмірі 2379 грн. 24 коп. за проведення судових почеркознавчих експертиз,

В С Т А Н О В И Л А:

Відповідно до вироку суду, восени 2014 року, у денний час доби на пропозицію невстановленої особи ОСОБА_7 погодився зареєструвати на своє ім`я суб`єкт підприємницької діяльності ТОВ «Лабрия Груп» (код ЄДР 39421004), згідно вимог п. 4 ст. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», в зв`язку з чим надав невстановленій особі свою фотокопію паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Харківським РВ ГУМВС України в Харківській області 24 травня 1996 року та копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру 2921406893.

Наприкінці вересня 2014 року у денний час доби біля станції метро Деміївська у м. Києві ОСОБА_7 , з метою реалізації злочинних дій, за попередньою домовленістю з невстановленою особою, зустрівся з нею, де остання надала йому на підпис заздалегідь підготовлені, за невстановлених обставин, документи, які містили завідомо неправдиві відомості, а саме:

- статут ТОВ «Лабрия Груп» (код ЄДР 39421004) від 01 жовтня 2014 року, в якому ОСОБА_7 зазначено як директор та засновник ТОВ «Лабрия Груп»;

- реєстраційна картка (Форма 1) ТОВ «Лабрия Груп» від 01 жовтня 2014 року, яку ОСОБА_7 підписав та надав невстановленим особам можливість проведення державної реєстрації в державних органах ТОВ «Лабрия Груп».

Всі вказані документи із внесеними в них завідомо неправдивими відомостями ОСОБА_7 підписав від свого імені.

Крім того, наприкінці листопада 2014 року ОСОБА_7 на прохання невстановленої особи, у денний час доби, неподалік станції метро Деміївська, з метою реалізації злочинних дій, за попередньою домовленістю, зустрівся з невстановленою особою, де остання надала йому на підпис заздалегідь підготовлені, за невстановлених обставин, документи, які містили завідомо неправдиві відомості, а саме:

- додаток до протоколу №2 протоколу реєстрації Загальних зборів учасників ТОВ «Лабрия Груп» від 24 грудня 2014 року, у якому ОСОБА_7 зазначений директором та засновником та частка якого становить 100% статутного капіталу підприємства;

- довіреність, дійсну до 24 грудня 2014 року, на підставі якої невстановлені особи подали до державних установ документи від імені ТОВ «Лабрия Груп» директором та засновником якої зазначено ОСОБА_7 ;

- протокол № 2 Загальних зборів учасників ТОВ «Лабрия Груп» від 24 грудня 2014 року, в якому ОСОБА_7 зазначений директором та засновником, частка якого становить 100% статутного капіталу підприємства;

- статут ТОВ «Лабрия Груп» від 30 грудня 2014, в якому ОСОБА_7 зазначений директором та засновником ТОВ «Лабрия Груп»;

- реєстраційну картку (Форма 3) ТОВ «Лабрия Груп» від 30 грудня 2014 року, на підставі якої невстановленими особами внесено зміни до установчих документів ТОВ «Лабрия Груп» від імені ОСОБА_7 .

Всі вказані документи із внесеними в них завідомо неправдивими відомостями ОСОБА_7 підписав від свого імені.

На початку квітня 2015 року біля станції метро Деміївська ОСОБА_7 знову зустрівся з невстановленою особою, де остання надала йому на підпис ряд документів, які підготовлені за невстановлених обставин та містили завідомо неправдиві відомості, а саме:

- реєстраційну картку (Форма 4) ТОВ «Лабрия Груп» від 03 травня 2015 року, відповідно до якої невстановлені особи вносили зміни до установчих документів ТОВ «Лабрия Груп»;

- реєстраційну картку (Форма 3) ТОВ «Лабрия Груп» від 03 травня 2015 року, відповідно до якої невстановлені особи вносили зміни до установчих документів ТОВ «Лабрия Груп»;

- протокол №3 загальних зборів учасників ТОВ «Лабрия Груп» від 25 травня 2015 року, в якому ОСОБА_7 зазначений директором та засновником підприємства та частка якого становить 100% статутного капіталу підприємства;

- додаток до протоколу №3 протоколу реєстрації Загальних зборів учасників ТОВ «Лабрия Груп» від 25 травня 2015 року, у якому ОСОБА_7 зазначений директором та засновником частка якого становить 100% Статутного капіталу підприємства;

- довіреність дійсну до 25 травня 2015 року, на підставі якої невстановлені особи додавали до державних установ документи від імені ТОВ «Лабрия Груп» на якому ОСОБА_7 зазначений директором та засновником;

- довіреність дійсну до 25 травня 2015 року, на підставі якої невстановлені особи подавали до державних установ документи від імені ТОВ «Лабрия Груп» на якому ОСОБА_7 зазначений директором та засновником.

Всі вказані документи із внесеними в них завідомо неправдивими відомостями ОСОБА_7 підписав від свого імені.

На початку червня 2015 року ОСОБА_7 у денний час доби, біля станції метро Деміївська, з метою реалізації злочинних дій, за попередньою домовленістю, зустрівся з невстановленою особою, де невстановлена особа надала йому на підпис заздалегідь підготовлені, за невстановлених обставин, документи, які містили завідомо неправдиві відомості, а саме:

- статут ТОВ «Лабрия Груп» від 04 червня 2015 року, в якому ОСОБА_7 зазначено директором та засновником ТОВ «Лабрия Груп»;

- протокол №1 загальних зборів учасників ТОВ «Лабрия Груп» від 29 вересня 2015 року, у якому ОСОБА_7 зазначено директором та засновником частка якого становить 100% Статутного капіталу підприємства.

Заздалегідь усвідомлюючи відсутність навиків і досвіду для виконання обов`язків службової особи та засновника підприємства, а також навиків здійснювати підприємницьку діяльність, не маючи наміру здійснювати таку діяльність від імені ТОВ «Лабрия Груп», ОСОБА_7 засвідчив власним підписом завідомо неправдиві відомості у всіх вищевказаних документах, які в подальшому подані невстановленою особою державному реєстратору з метою проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ «Лабрия Груп».

При цьому, ОСОБА_7 достовірно усвідомлював, що фактично обов`язки директора вказаного товариства не виконуватиме, оскільки не має навиків, досвіду для їх виконання та бажання займатись підприємницькою діяльністю.

Таким чином, ОСОБА_7 реалізував злочинний умисел, направлений на внесення у документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, шляхом їх підписання. Після підписання вказаних документів, ОСОБА_7 передав їх невстановленій особі, з метою їх подальшого подання до Вишгородського Головного територіального управління юстиції у Київській області. З цією метою ОСОБА_7 підписав надані невстановленою особою довіреності від імені директора ТОВ «Лабрия Груп», якими уповноважив невстановлену особу вчиняти дії, спрямовані на проведення державної реєстрації юридичної особи - ТОВ «Лабрия Груп».

Під час підписання зазначених документів ОСОБА_7 розумів, що вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації ТОВ «Лабрия Груп», та вчинив такі дії з корисливих мотивів, за отриману грошову винагороду в розмірі 3 000 грн.

У подальшому, на підставі підписаних ОСОБА_7 документів, які він передав невстановленій особі, у Вишгородському Головному територіальному управлінні юстиції у Київській області невстановленою собою проведено державну реєстрацію змін до установчих документів, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 1 334 102 0000 004562 від 01 жовтня 2014 року.

В апеляційних скаргах:

- обвинувачений просить переглянути строк його ув`язнення та частково пом`якшити його. Вимоги обґрунтовує тим, що з вироком він згоден повністю й не оскаржує його, проте із строком покарання він згоден частково, оскільки він має 3-х дітей і вони неповнолітні, батьків немає, в своїй родині він є єдиним годувальником, і свою вину він визнав і розкаюється у вчиненому.

- захисник просить скасувати вирок Вишгородського районного суду Київської області від 17 жовтня 2016 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції; дослідити аркуші справи з 136 по 163 арк., які містяться в т. №3; врахувати практику Європейського суду з прав людини. Вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуваний вирок є незаконним, оскільки при його постановленні суд 1-ї інстанції допустив внаслідок неповноти судового розгляду, таке істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке в силу статті 412 КПК України є підставою для обов`язкового скасування цього вироку та призначення нового розгляду в суді 1-ї інстанції. Зокрема, звертає увагу на те, що в матеріалах провадження міститься довідка про те, що обвинувачений з 11 серпня 1999 року перебуває під наркологічно-диспансерним наглядом з діагнозом «Розлади психіки і поведінки внаслідок вживання наркотичних та інших психоактивних речовин. Синдром залежності», проте судом першої інстанції у вироку було вказано, що він на обліку у лікаря нарколога не перебуває, що не відповідає дійсності. Окрім того, на думку апелянта, згідно встановлених характеризуючих особу обвинуваченого даних, останній був двічі судимий саме за ч. 2 ст. 309 КК України, отже дані відомості вже були відомі під час досудового розслідування. На думку захисника, наявність таких відомостей викликає сумнів щодо осудності обвинуваченого ОСОБА_7 в зв`язку з чим необхідно було провести судову-психіатричну експертизу та забезпечити обов`язкову участь захисника. Також захисник звертає увагу, що недотримання судом першої інстанції положень ст. ст. 59, 63, 129 Конституції України, ст. ст. 7, 52, 242 та 509 КПК України призвело до порушення вимог чинного законодавства України та практики Європейського суду з прав людини.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого, який відмовився від своєї апеляційної скарги та підтримав апеляційну скаргу захисника; захисника, який підтримав подану ним апеляційну скаргу в повному обсязі та вважав, що були порушені права його підзахисного на захист; прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував та вважав вирок суду законним і обґрунтованим; обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.403 КПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Оскільки обвинувачений ОСОБА_7 відмовився від своєї апеляційної скарги, то апеляційний суд закриває провадження за даною апеляційною скаргою.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Фактичні обставини вчинення даного кримінального правопорушення ніким не оспорювалися, а тому розгляд кримінального провадження відбувався в порядку ст. 349 КПК України.

Стаття 52 КПК України містить вичерпний перелік випадків, коли участь захисника у кримінальному провадженні є обов`язковою. Зокрема: у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів; щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років; щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру; щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права; щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження; щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування; щодо реабілітації померлої особи; щодо осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження; у разі укладення угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

З приводу посилання захисника на необхідність проведення його підзахисному судової психіатричної експертизи, то слід зазначити наступне.

Частиною 1 статті 19 КК України передбачено, що осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Згідно з ч. 1 ст. 242 КПК України, експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права. Пунктом 3 частини 2 вищевказаної статті передбачено, що слідчий або прокурор зобов`язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності.

Відповідно до презумпції психічного здоров`я, що відображена в ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року №1489-ІІІ, кожна особа вважається такою, що не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до положень ст. 349 КПК України, суд першої інстанції був зобов`язаний повною мірою дослідити відомості, що характеризують особу обвинуваченого.

Проте, в порушення вказаних вимог, при дослідженні вказаних вище обставин судом першої інстанції були допущені порушення КПК України.

Так, в оскаржуваному вироку зазначено, що ОСОБА_7 на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває. Вказане було встановлено в судовому засіданні від 17 жовтня 2016 року.

Разом з тим, в матеріалах кримінального провадження наявна довідка №364155 від 07 червня 2016 року, видана Київською міською наркологічною лікарнею «Соціотерапія», відповідно до якої обвинувачений ОСОБА_7 з 11 серпня 1999 року перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом з діагнозом «Розлади психіки і поведінки внаслідок вживання наркотичних та інших психоактивних речовин. Синдром залежності» /т. 3 а.п. 161/.

Таким чином, суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_7 невірно дослідив дані про особу обвинуваченого і, як наслідок, не звернув увагу на наведену довідку.

Пунктом 3 частини 1 статті 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, в ході якого слід розглянути кримінальне провадження з дотриманням вимог закону.

У разі встановлення психічних вад у обвинуваченого, аргументи захисника щодо порушення права на захист будуть слушними.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404, 405, 407,419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника задовольнити.

Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 17 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 30 днів, а саме до 19 січня 2017 року.

С У Д Д І :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4