Ухвала

від 15.12.2016 по справі 474/343/16-ц

ВРАДІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №474/343/16-ц

Провадження №2/474/137/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.12.16 року Врадіївський районний суд

Миколаївської області

у складі головуючого судді - Фасій В.В.

при секретарі - Багрін Н. А.

з участю

позивача ОСОБА_1

без участі

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника співвідповідача - Врадіївської селищної ради Миколаївської області

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_1

третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Врадіївського нотаріального округу ОСОБА_6

представника третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Врадіївського відділу Держгеокадастру ОСОБА_7

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду смт. Врадіївка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/7 частину земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті, 12.06.2015р., ОСОБА_8, право власності на 1/7 частину відокремленої земельної ділянки площею 13,5589 га (із земельної ділянки загальною площею 23,60 га) належну спадкодавцю згідно державного акту на право приватної власності на землю ЯБ №832323. Оригінал державного акту втрачений. У заповіті заповідач посилався, що його право власності на спадкове майно підтверджується державним актом, а з прийняттям закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», зміною цільового призначення земельної ділянки, отримав свідоцтва про право власності на нерухоме майно - дві відокремлені земельні ділянки із земельної ділянки загальною площею 23,60 га, про що внесені відомості до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З цих підстав державним нотаріусом йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав. Щодо вимог про стягнення з відповідачів судового збору, у разі задоволення позову, просив покласти на позивача.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, на розгляд справи не з'явилися, звернувшись з заявами (вх..№ 2894 від 13.07.2016р. та №2892 від 13.07.2016р.) про розгляд справи у їх відсутність, в яких позов визнають, не заперечують про його задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 будучи викликаною у попереднє судове засідання з направленням їй рекомендованим поштовим відправленням №5630100889120 судової повістки, копії позовної заяви з додатками, отриманих нею особисто , в попереднє судове засідання не з'явилася.

Вона ж будучи викликаною на розгляд справи по суті 22.07.2016р., 08.09.2016р. з направленням їй по зареєстрованому місцю проживання (згідно довідки міграційної служби №2660 - вул.. Г.Сталінграда, 46/кв. 129 м. Черкаси) ухвали про призначення справи до розгляду по суті, судових повісток, рекомендованими поштовими відправленнями за №№56301 00914060, 56301 0091291 2, у судові засідання не з'явилася. Згідно відміток поштового відділення зроблених на конвертах повернутих на адресу суду останні не вручені через відсутність по місцю проживання, закінчення терміну зберігання. Що у розумінні ст. 74 ЦПК України вважається належним повідомленням.

Відповідач ОСОБА_3 також додаткового була викликана судом за можливою фактичною адресою місця проживання зазначеною позивачем, як с. Станіславчик Шполянського району Черкаської області, шляхом направлення телеграми з повідомленням. За даними повідомлення №0000000001 відповідач на території вказаної сільради не проживає.

З цих підстав, з метою забезпечення участі відповідача у розгляді справи, судом за клопотанням позивача було здійснено виклик відповідача у судове засідання на 28.09.2016р. через оголошення в пресі (всеукраїнська газета «Урядовий кур'єр»№175 від 17.09.2016р.).

Додатково відповідача ОСОБА_3 повідомлено про час та місце судового засідання на цю ж дату 28.09.2016р. рекомендованим поштовим відправленням № 5630100925216, яке було повернуто на адресу суду з відміткою поштового відділення не вручено через відсутність по місцю проживання, закінченню терміну зберігання. Що у розумінні ст. 74 ЦПК України вважається належним повідомленням

28.09.2016р. відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, звернувшись з клопотаннями (вх.№№ 3695, 3911, 3912, 3913), в яких посилаючись на не отримання копій жодних документів у справі (позовної заяви, додатків до неї), клопотала про повернення позовної заяви позивачу для усунення недоліків позовної заяви; направлення на адресу її представника копії ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви з додатками; зобов'язання відділу держземагентства надати копії документів стосовно спірної земельної ділянки; зобов'язання позивача повернути спадкоємцям документи, що знаходяться у нього; не переходити до слухання справи по суті; відкладення провадження по справі.

Ухвалою суду від 28.09.2016р. клопотання відповідача ОСОБА_3 Н,М. були задоволені частково, ухвалено повторно направити на адресу відповідача зазначену у довідці міграційної служби та у клопотанні, як вул.. Г.Сталінграда, 46/кв. 129 м. Черкаси, копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками. Роз'яснено що при підтвердженні повноважень представника, останній може бути допущений до участі у справі. Розгляд справи відкладено на 19.10.2016р. 10.00 год.

30.09.2016р. на адресу відповідача ОСОБА_3 вдруге, рекомендованим поштовим відправленням №5630100921920 направлено ухвалу суду від 28.09.2016р., ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками, судову повістку про виклик у судове засідання на 19.10.2016р., яке повернуте на адресу суду з відміткою поштового відділення про невручення через відсутність по місцю проживання .

19.10.2016р. у судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явилася, про причини неявки не повідомила, з заявами на адресу суду не зверталася.

В зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 04.11.2016р., про що останній, втретє, направлено рекомендованим поштовим відправленням №5630100933162 копію ухвали про відкриття провадження, позовну заяву з додатками та судову повістку, які повернулися на адресу суду з відміткою поштового відділення, що за зазначеною адресою не проживає, по закінченню терміну зберігання.

У судове засідання 04.11.2016р. відповідач ОСОБА_3 Н,М. не з'явилася, про причини неявки не повідомила, з заявами на адресу суду не зверталася.

В зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 15.12.2016р., виклик відповідача на 15.12.2016р, за клопотанням позивача, було здійснено через житлово - експлуатаційну організацію, у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, та додатково, шляхом направлення на адресу відповідача, рекомендованим поштовим відправленням 5630100934525, судової повістки, ухвали суду від 04.11.2016р. про виклик відповідача через житлово - експлуатаційну організацію.

Також зважаючи на відсутність документів, що підтверджують повноваження представника, особі, яка зазначена відповідачем ОСОБА_3 як представник, було направлено лист - роз'яснення про порядок вступу та участі у справі.

21.11.2016р. на адресу суду повернулося рекомендоване поштове відправлення №5630100934525 з відміткою про вручення відповідачу ОСОБА_3 судової повістки на 15.12.2016р., ухвали від 04.11.2016р., особисто 10.11.2016р.

17.11.2016р. за вх.№ 4771 на адресу суду надійшло клопотання від ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи 15.12.2016р. на більш пізніший строк, оскільки вона хворіє, про що коли суду треба може надати відповідні документи, направлення їй позовної заяви з додатками, оскільки їх вона не отримувала, можливість участь представника без підтвердження його повноважень документами передбаченими ст. 42 ЦПК України, та неправомірність дій працівників поштового відділення в частині зроблення відміток «відсутність по місцю проживання, за зазначеною адресою не проживає», а також допущення помилки у зазначенні її місця проживання, оскільки вона проживає по вул. Припортовій (після перейменування з вул.. Г.Сталінгарада), 46/129 м. Черкаси.

19.11.2016р. на адресу ОСОБА_3 вчетверте було направлено рекомендованим поштовим відправленням 5630100937575, копію позовної заяви з додатками, ухвали про відкриття провадження, судова повістка про виклик на 15.12.2016р., копія ухвали про призначення справи до судового розгляду.

Згідно витягу з сайту укрпошти від 13.12.2016р., поштове відправлення №5630100937575 - 03.12.2016р. не було вручено відповідачу під час доставки.

У судове засідання 15.12.2016р. відповідач ОСОБА_3 будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи не з'явилася.

З огляду на п.2 ч.1, ч.2 ст. 169 ЦПК України, ч.5 ст.74, ст. 76 ЦПК України, того, що відповідач ОСОБА_3 була обізнана про перебування в провадженні суду вказаної справи, згідно повідомлення №5630100889120 особисто отримувала копію позовної заяви з додатками, у клопотаннях від 28.09.2016р. зазначила адресу свого місця проживання як ІНФОРМАЦІЯ_1, на яку їй, за її ж клопотанням, чотири рази направлялися копії судових ухвал, позовної заяви з додатками, та судові виклики, які поверталися на адресу суду з відмітками про не вручення через відсутність по місцю проживання, по закінченню терміну зберігання , розгляд справи 28.09.2016р. за її ж клопотанням вже одного разу відкладався, обставини на які вона посилається як на поважність неможливості явки в судове засідання 15.12.2016р. (хвороба) та повторне відкладення розгляду справи на більш пізніший термін, не підтверджені відповідними засобами доказування, та не дають підстави суду для визнання їх поважними, суд ухвалив проводити розгляд справи у відсутність не з'явившогося відповідача ОСОБА_3, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання.

Представник співвідповідача - Врадіївської селищної ради Миколаївської області ОСОБА_9 будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, на розгляд справи не з'явився, звернувшись з заявою (вх.№ 2948 від 18.07.2016р.) про розгляд справи у відсутність представника, в якій позов визнав.

Третя особа без самостійних вимог - відділ держгеокадастру у Врадіївському районі, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, на розгляд справи не з'явився, звернувшись через представників ОСОБА_7 з заявами (вх.№2835 від 11.07.2016р. ) про розгляд справи у його відсутність.

Третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Врадіївського нотаріального округу ОСОБА_6 будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (судова повістка про виклик у судове засідання на 28.09.2016р. з відміткою про отримання ним особисто), на розгляд справи не з'явився, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи у його відсутність не надав.

Треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, на розгляд справи не з'явилися, звернувшись з заявами (вх.№3011, №3012, №3013 від 21.07.2016р.) про розгляд справи у їх відсутність, в яких не заперечують проти задоволення позову.

Судом встановлені факти:

· 21.03.2006 р. ОСОБА_8 набув право власності на 1/7 частину земельної ділянки загальною площею 23,60 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господартсва, яка складалася з двох відокремлених земельних ділянок кадастрові №4822355000:04:000:0243 та №4822355000:04:000:0242, площами відповідно 9,90 та 13,70 га., розташованих в межах території Врадіївської селищної ради Миколаївської області, що належала йому на праві приватної спільної часткової власності з іншими співвласниками, - позивач, ОСОБА_5, ОСОБА_1В, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11 (копія державного акту на ім'я позивача як одного із співвласників серії ЯБ №832323).

. 13.03.2008р. ОСОБА_8 зробив заповітне розпорядження, яким заповів належну йому на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку ЯБ №832323 земельну ділянку розміром 23,60 га в межах території Врадіївської селищної ради - ОСОБА_1 (заповіт ВКІ №213696 від 13.03.2008 року посвідчений приватним нотаріусом Врадіївського районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №689);

. 16.01.2015 ОСОБА_8, в зв'язку з зміною, за ініціативою співвласників, цільового призначення земельної ділянки в межах однієї категорії земель ,- з для ведення фермерського господарства на для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, було видано свідоцтва про право власності на нерухоме майно (1/7 частину земельної ділянки №1 кадастровий №4822355000:04:000:0243 загальною площею 9,9064 га та 1/7 частину земельної ділянки №2 кадастровий №4822355000:04:000:0242 загальною площею 13,5589), з переліком співвласників, запис про що внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно (свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер 32282445 від 16.01.2015р., показання свідка ОСОБА_1, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №34-14.12-99.4-434/25-15)

. 12.06.2015р. року спадкодавець ОСОБА_8 помер (свідоцтво про смерть І-ФП №219480 від 12.06.2015р.);.

· після смерті ОСОБА_8, 06.07.2015р., заведено спадкову справу №8/2015 за заявою спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 (відповідь приватного нотаріуса ОСОБА_6 №35/02-14 від 30.09.2016р.);

. інші спадкоємці після смерті ОСОБА_8 за заповітом чи які мають право на обов'язкову частку у спадщині, які у встановлені строки звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, прийняли її - відсутні (відповідь приватного нотаріуса ОСОБА_6 №35/02-14 від 30.09.2016р., інформаційна довідка №44413907 від 11.07.2016р.);

. 17.12.2015р. позивачу приватним нотаріусом ОСОБА_6 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_8 на земельну ділянку на підставі п.4.14, 4.15, 4.18 гл. 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» №296/5, - не можливість встановлення тотожності майна яке було заповідано (розмір, правовстановлюючий документ) ОСОБА_1, на підставі державного акту, з правовстановлюючими документами наданими спадкоємцем ОСОБА_1 (свідоцтва про право власності на нерухоме майно) (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.12.2015р.);

. оригінал державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ЯБ №832323 на ім'я заповідача ОСОБА_8 та співвласників- втрачений (оголошення в газеті «Вісник Врадіївщини» №95 від 14.12.2016р.);

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини з приводу визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом.

При прийнятті рішення суд керується:

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України , що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За ст.1217 ЦК спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як роз'яснено в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» , право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування /зі збереженням її цільового призначення/ при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до п.23 наведеної вище в рішенні Постанови Пленуму Верховного Суду України, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Стаття 125, 126 ЗК України (в редакції чинній на час видачі державного акту заповідачу ), що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Статтями 125, 126 ЗК України (в редакції чинній на час отримання заповідачем свідоцтва про право власності на нерухоме майно ), яка в новій редакції встановила, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав . Та що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

Частиною 3 ст. 20 цього кодексу, яка передбачає, що зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок, в межах однієї категорії земель..

Крім того, суд керується ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV , з прийняттям якого друк бланків державних актів, а також державна реєстрація і видача державних актів на право власності на земельні ділянки скасовано, повноваження по державній реєстрації прав на нерухоме майно територіальними органами земельних ресурсів припинені.

Зокрема статтею 2 цього закону, в редакції, чинній станом на 16.01.2015р., яка встановлювала, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Та статтями 18, 19 цього ж закону, що свідоцтво про реєстрацію прав на нерухоме майно підтверджує виникнення права власності при здійснення державної реєстрації прав, яка здійснюється в т.ч. на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку.

В той же час, за загальним правилом, у разі втрати або зіпсування документа лише суб'єкт, що видавав такий документ, може видати його дублікат. Відповідно до чинної на час видачі державного акту - інструкції «Про порядок складання, видачі … державних акті на право приватної власності на землю…» від 04.05.1999 № 43 відділ держкомзему міг видавати дублікат зазначеного документу лише власникам або уповноваженій ним особі за довіреністю, а тому, отримати дублікат на померлу людину неможливо .

Твердження відповідача ОСОБА_3 в клопотаннях від 28.09.2016р. про незаконність утримання позивачем сертифіката на право на земельну частку (пай), свідоцтва про право приватної власності на землю, свідоцтва про смерть спадкодавця, інших, зобов'язання останнього повернути їх відповідачу, не є предметом даного спору, а тому не можуть бути взяті судом до уваги, як такі що знаходяться за межами заявлених вимог.

З цих же підстав не можуть бути взяті до уваги її ж посилання про необхідність вивчення судом того факту, що їй не було відомо про складання заповіту на користь позивача, та надання йому об'єктивної оцінки, а також посилання на користування позивачем протягом 10 років спірною земельною ділянкою, без сплати, їй відповідачу, орендної плати, девідентів, незаконне збагачення позивача та наявність заборгованості.

Посилання відповідача ОСОБА_3 щодо порушення процедури зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, також не можуть бути взяті до уваги, оскільки виходить за межі позовних вимог, не є предметом розгляду в даному цивільному провадженні. Та з огляду на ст. 20 Земельного кодексу України, що зміна цільового призначення земельної ділянки є право власників земельної ділянки та проводиться в межах однієї категорії земель, що і було вчинено спадкодавцем за життя.

Вивчивши та дослідивши наявні по справі докази, суд, вважає доведеним, що :

- земельна ділянка яка була об'єктом заповіту посвідченого у 2008р., загальною площею 23,60 га, та складалася з двох земельних ділянок кадастрові №4822355000:04:0000:0243, №4822355000:04:0000:0242 що перебували у приватній спільній частковій власності, 1/7 частина якої належала заповідачу на підставі державного акту ЯБ №832323 , згідно вимог діючого на той час законодавства, після зміни її цільового призначення, отриманням ним свідоцтв про право власності на нерухоме майно - 1/7 частину відокремлених земельних ділянок з кадастровими номерами №№№4822355000:04:0000:0243, №4822355100:04:000:0009 площами 9,9064 га, 13,5589 відповідно, - не припинилося ;

- позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_8, та в іншому порядку крім судового не може захистити своє невизнане право на спадкування права власності на частку земельної ділянки, яка перебуває у спільній часткові власності;

В зв'язку з чим - позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.

Суд вважає клопотання позивача про покладання на нього понесених ним же по справі судових витрат - підлягаючим задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 88, 213 , 215 ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/7 частину земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, 14.06.1958 р. н. право власності на 1/7 частину відокремленої земельної ділянки загальною площею 13,5589 га, яка перебуває у спільній частковій власності, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 4822355100:04:000:0009) розташовану в межах території Врадіївської селищної ради Миколаївської області, що належала ОСОБА_8 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №832323 від 21.03.2006р., свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.01.2015р. №32282445), в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_8, який помер 12.06.2015р..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В.Фасій