Рішення

від 22.12.2016 по справі 904/10095/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.2016 Справа № 904/10095/16 За позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БЕТОН КОМПЛЕКС", м. Київ

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ПБК « ПІВДЕНЬБУД», м. Дніпро

про стягнення 28 957,70 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність від 02.11.16.

СУТЬ СПОРУ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БЕТОН КОМПЛЕКС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ПБК «ПІВДЕНЬБУД» про стягнення заборгованості у розмірі 28 957,70 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням умов оплати товару відповідачем, який був поставлений за видатковими накладними №3227 від 26.02.15 та № 3227 від 10.03.15.

Ухвалою суду від10.11.16 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21.11.16. Ухвалою суду від 21.11.16 розгляд справи відкладений на 14.12.16. Ухвалою суду від 05.10.16 розгляд справи відкладений на 12.10.16.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти позову заперечив, надав пояснення по справі, відповів на поставленні питання.

Справа розглядається за наявними матеріалами, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України).

В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 14.12.16 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач здійснив поставку продукції на адресу відповідача на загальну суму 503 235,60 грн., що підтверджується видатковими накладними №3227 від 26.02.15 та № 3227 від 10.03.15.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, між сторонами, у спрощений спосіб (шляхом прийняття до виконання та складання видаткових накладних з довіреностями), укладено договір поставки товару.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" N 14 від 17.12.2013 та п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011). При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Однак, відповідач порушив умови договору і не розрахувався повністю за отриманий товар з позивачем. Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 20 027,40 грн.

Заперечення відповідача не можуть слугувати підставою для відмови в позові, оскільки укладання договору у цій конкретній справі відбулось в момент прийняття товару та оформлення товаророзпорядчих документів на нього (видаткових накладних). Будь-яке листування, що мало місце до цього часу (надсилання рахунків фактур) не можна вважати укладанням договору у спрощений спосіб.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення суми основного богу в розмірі 20 027,40 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 13.03.15 по 28.10.16. Всього в сумі 979,42 грн.

Розрахунок 3% річних наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок. А отже, позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 7 950,88 грн. за період з березня 2015 по вересень 2016.

Розрахунок втрат від інфляції наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок. А отже, позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з абзацом другим пункту 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону).

Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (редакція станом на час подання позовної заяви), за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, за ціною позову 28 957,70 грн., судовий збір буде складати 1378,00 грн.

Тому, позивачу слід повернути з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у сумі 72,00 грн., сплачений ним відповідно до платіжного доручення № 10942 від 27.10.16.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 611, 612, 625,712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ЗАДОВОЛЬНИТИ.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ПБК «ПІВДЕНЬБУД» (49000, м. Дніпро, вул. Набережна-Заводська, б7, офіс 705, код 37376201) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БЕТОН КОМПЛЕКС" (04074, м. Київ, вул. Резервна,буд. 8, код 04012164) суму основного боргу в розмірі 20 027,40 грн., 3% річних в розмірі 979,42 грн., інфляційні втрати в розмірі 7 950,88 грн. та судовий збір у сумі 1378,00 грн.

Повернути ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БЕТОН КОМПЛЕКС" (04074, м. Київ, вул. Резервна,буд. 8, код 04012164) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 72,00 грн., надмірно сплачений згідно платіжного доручення №10942 від 27.10.16.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення підписано 19.12.16.

Суддя М.О.Ніколенко