Постанова

від 20.03.2017 по справі 904/10095/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2017 року Справа № 904/10095/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Широбокової Л.П., Чимбар Л.О.,

секретар судового засідання : Абадей М.О.,

представники сторін :

від позивача: Борисенко О.М., представник, довіреність №б/н від 01.03.2017 року;

від відповідача: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ПБК Південьбуд на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2016 року у справі №904/10095/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Бетон комплекс , м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПБК Південьбуд , м.Дніпро

про стягнення 28 957 грн. 70 коп.,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Бетон комплекс (надалі - ТОВ Бетон комплекс ) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ПБК Південьбуд (надалі - ТОВ ПБК Південьбуд ) на свою користь 20 027 грн. 40 коп. основного боргу, 979 грн. 42 коп. відстотки річних, 7 950 грн. 88 коп. інфляційних втрат та понесених витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2016 року у справі №904/10095/16 (суддя Ніколенко М.О.) позов задоволено; з ТОВ ПБК Південьбуд на користь ТОВ Бетон комплекс стягнуто 20 027 грн. 40 коп. основного боргу, 979 грн. 42 коп. відсотків річних, 7 950 грн. 88 коп. інфляційних втрат та 1378 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт вважає, що видаткові накладні не є розрахунковими документами, за якими потрібно сплачувати грошові кошти за отриманий товар.

Позивач в судове засідання, призначене на 20.03.2017 року не з'явився, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, з огляду на що колегія суддів вважає можливим переглянути справу в апеляційному порядку за його відсутності.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив поставку продукції відповідачу на загальну суму 503 235 грн. 60 коп., що підтверджується видатковими накладними №3227 від 26.02.2015 року та №3227 від 10.03.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч.1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, між сторонами у спрощений спосіб, укладено договір поставки товару.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач посилається на часткову оплату відповідачем отриманого товару; до стягнення ним пред'явлений борг в розмірі 20 027 грн. 40 коп. Доказів погашення вищезазначеної заборгованості відповідач не надав, тому позовні вимоги про стягнення суми основного богу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 13.03.2015 року по 28.10.2016 року в сумі 979 грн. 42 коп. та втрати від інфляції в сумі 7 950 грн. 88 коп. за період з березня 2015 по вересень 2016.

Розрахунок 3% річних та інфляційних збитків наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок. А отже, зазначені позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ТОВ ПБК Південьбуд відповідно до видаткових накладних №3227 від 26.02.2015 року та №3227 від 10.03.2015 року отримало товар на загальну суму 503 235 грн. 60 коп. Підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам ст. 9 Закону, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар саме виходячи з ціни, яка в них зазначена.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного Товариства з обмеженою відповідальністю ПБК Південьбуд залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2016 року у справі №904/10095/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя Л.О. Чимбар

(Повний текст постанови складено 24.03.2017 року).