Рішення

від 14.12.2016 по справі 910/19252/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2016Справа №910/19252/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Евроблиск"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕПІТАЛ-ТРЕЙД"

про стягнення 877 017,52 грн

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Сергєєва С.Й., за довіреністю №02/2016 від 08.12.2016

Вершиніна-Запісна К.В., за довіреністю № 01/2016 від 16.11.2016

Від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Евроблиск" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕПІТАЛ-ТРЕЙД" про стягнення 877 017,52 грн., у тому числі 479 567,40 грн. основного боргу, 397 450,12 грн. інфляційних нарахувань та 41 287,73 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 26 від 01.09.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 порушено провадження у справі № 910/19252/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.11.2016, зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 23.11.2016 надав суду оригінали документів, для огляду у судовому засіданні та документи для долучення до матеріалів справи.

Відповідач уповноважених представників до судового засідання 23.11.2016 не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 відкладено розгляд справи до 14.12.2016, у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання та не виконанням сторонами вимог ухвали суду.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Відповідач уповноважених представників до судового засідання не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

У судовому засіданні 14.12.2016 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Евроблиск» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кепітал-Трейд» (далі - відповідач, дистриб'ютор) було укладено договір купівлі-продажу №26 від 01.09.2011 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов'язується постачати на довгостроковій основі, а дистриб'ютор зобов'язується прийняти та сплатити товар, (далі по тексту «товар»), в термін та за цінами, вказаними у подальших накладних, для подальшого продажу на умовах, вказаних у чинному договорі.

Згідно з п. 4.1. договору, загальна вартість договору складається з суми цін всіх поставок товарів, вказаних у накладній.

Відповідно до п.4.2. договору, розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування дистриб'ютором грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. дистриб'ютор здійснює оплату за кожну поставлену партію товару протягом 75 календарних днів з моменту поставки на склад.

Відповідно до п.8.1.4. договору, договір припиняє свою дію після отримання письмового повідомлення від сторони цього договору, після 30 (тридцяти) днів, в якому зазначено односторонньо про припинення договору, цілком або частково, як і після дати закінчення терміну дії договору при умові повного взаєморозрахунку.

Передача (здача-прийом) товару здійснювалася згідно накладних на складі відповідача, як це передбачено п. 5.1. договору. Передача права власності та ризиків на товар відбуваються у момент отримання дистриб'ютором товару. Поставка вважається здійсненою з моменту доставки товару на склад останнього.

Позивач пояснив суду, що протягом 2012, 2013 та 2014 років здійснював поставку відповідачу, що підтвердив видатковими накладними, наявними у відповідача. Оплата товарів здійснювалась відповідачем частково, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на загальну суму 479 567,40 грн.

Позивач також зазначив суду, що 27.01.2016, відповідач направив позивачу гарантійний лист щодо сплати заборгованості, відповідно до якого відповідач зобов'язувався здійснити перерахування заборгованості за поставлений товар загальною сумою 479 567,40 грн. з яких: - 150 000- 200 000 грн. до 31.03.2016, - 200 000 - 250 000 грн. до 30.04.2016, - залишок - до 31.05.2016.

Проте, зі спливом строку виконання своїх зобов'язань за гарантійним листом відповідач не сплатив заборгованість, у зв'язку з чим, 19.05.2016 постачальник надіслав на адресу відповідача претензію на суму основного боргу за договором купівлі-продажу №26, яка залишилася без відповіді.

Станом на день подання позовної заяви сума основного боргу відповідача перед позивачем не погашена та складає 479 567,40 грн.

У зв'язку з вищевикладеним та відповідно до звіту спеціаліста аудиторської фірми «Слауді і К» від 10.10.2016, складеного за запитом позивача, загальна сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних складає 877 017,52 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариством з обмеженою відповідальністю «Кепітал-Трейд» про стягнення 877 017,52 грн., у тому числі 479 567,40 грн. основного боргу, 397 450,12 грн. інфляційних нарахувань та 41 287,73 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 26 від 01.09.2011.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Евроблиск" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кепітал-Трейд» укладено договір купівлі-продажу №26 від 01.09.2011.

Позивач стверджував, що ним поставлено відповідні товари на загальну суму 479 567,40 грн., тоді як подав суду належні докази поставки товару на загальну суму 292 454,77 грн., про зо свідчать підписані сторонами видаткові накладні:

- №ЕВР-7 від 11.01.2013 в сумі 7 501,82 грн.;

- №ЕВР-48 від 18.01.2013 в сумі 11 380,61 грн.;

- №ЕВР-52 від 24.01.2013 в сумі 12 795,26 грн.;

- №ЕВР-74 від 08.02.2013 в сумі 1 244,16 грн.;

- №ЕВР-000096 від 22.02.2013 в сумі 3 272,83 грн.;

- №ЕВР-129 від 19.03.2013 в сумі 4 965,12 грн.;

- №ЕВР-180 від 30.04.2013 в сумі 6 117,12 грн.;

- №ЕВР-272 від 05.08.2013 в сумі 35 748,86 грн.;

- №ЕВР-342 від 27.09.2013 в сумі 14 283,65 грн.;

- №ЕВР-345 від 04.10.2013 в сумі 14 509,15 грн.;

- №ЕВР-349 від 11.10.2013 в сумі 3 591,07 грн.;

- №ЕВР-355 від 18.10.2013 в сумі 18 098,50 грн.;

- №ЕВР-000357 від 25.10.2013 в сумі 21 409,92 грн.;

- №ЕВР-358 від 31.10.2013 в сумі 41 007,17 грн.;

- №ЕВР-361 від 08.11.2013 в сумі 8 517,31 грн.;

- №ЕВР-364 від 15.11.2013 в сумі 10 403,14 грн.;

- №ЕВР-365 від 22.11.2013 в сумі 17 033,18 грн.;

- №ЕВР-367від 29.11.2013 в сумі 16 761,89 грн.;

- №ЕВР-369 від 09.12.2013 в сумі 9 408,38 грн.;

- №ЕВР-373 від 26.12.2013 в сумі 19 654,27 грн.;

- №ЕВР-1 від 10.01.2014 в сумі 1 399,68 грн.;

- №ЕВР-5 від 17.01.2014 в сумі 13 351,68 грн.

Решта видаткових накладних сторонами не підписана (зокрема: №ЕВР-180 від 30.04.2013 в сумі 6 117,12 грн., №ЕВР-337 від 23.09.2013 в сумі 277 812,00 грн., №ЕВР-370 від 13.12.2013 в сумі 4 983,55 грн., №ЕВР-372 від 20.12.2013 в сумі 7 570,94 грн.), у зв'язку з чим суд не визнає їх належними доказами поставки.

Також суд не визнає доказом зазначених поставки гарантійний лист відповідача від 27.01.2016 №15, оскільки він не містить посилань на певні видаткові накладні, тоді як правовідносини між сторонами є тривалими.

Відповідно до п.4.2. договору купівлі-продажу №26 від 01.09.2011, розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування дистриб'ютором грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Дистриб'ютором здійснюється оплата за кожну поставлену партію товару протягом 75 календарних днів з моменту поставки на склад.

Доказів оплати за поставлений товар суду не надано.

Враховуючи наведене, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача 292 454,77 грн. основного боргу.

Також позивач просить стягнути з відповідача 41 287,73 грн. трьох відсотків річних та 397 450,12 грн. інфляційних нарахувань за порушення договірних зобов'язань за договором купівлі-продажу №26 від 01.09.2011, укладеного між сторонами, за невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань за договором сторони несуть відповідальність згідноз чиним законодавством України.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

У розрахунках позивача було виявлено помилки, у зв'язку з чим суд виконав власні розрахунки.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання станом на 01.09.2015 та у зв'язку з тим що не всі додані накладні були підписані сторонами то з відповідача, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком суду, підлягають стягненню 144 124,01 грн. інфляційних нарахувань та 9 431,69 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продаж № 26 від 01.09.2011.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення", рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідач жодних належних доказів та пояснень на спростування обставин, викладених у позовній заяві суду не надав, розміру позовних вимог не оспорив.

Враховуючи наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Евроблиск» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал-Трейд» підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кепітал-Трейд» (03680, м. Київ, вулиця Крижановського, 4, код ЄДРПОУ 35709117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Евроблиск» (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Катерининська, 19 код ЄДРПОУ 33388255) 292 454 (двісті дев'яносто дві тисячі чотириста п'ятдесят чотири) грн. 77 коп. основного боргу, 9 431 (дев'ять тисяч чотириста тридцять одна) грн. 69 коп. трьох відсотків річних, 144 124 (сто сорок чотири тисячі сто двадцять чотири) грн. 01 коп. інфляційних нарахувань та 6 689 (шість тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 45 витрат на сплату судового збору.

3. У решті позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 20.12.2016.

Суддя І.О. Андреїшина