Рішення

від 19.12.2016 по справі 910/14679/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2016Справа №910/14679/16

За позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами"

в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-виробничий центр РЕУТ"

про стягнення компенсації в розмірі 43500,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Молчанов П.В. за довіреністю б/н від 30.12.2015

від відповідача: Черепанцева О.А. за довіреністю № б/н від 27.10.2016

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-виробничий центр РЕУТ" (відповідач) про виплату компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 43500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем майнових авторських прав позивача шляхом незаконного використання музичних творів "1000 YEARS", "Battler for middle you", "Walking on a dream".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2016 (суддя Прокопенко Л.В.) порушено провадження у справі № 910/14679/16 та призначено розгляд справи на 21.09.2016.

В судове засідання 21.09.2016 представник позивача з?явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 21.09.2016 представник відповідача не з?явився, вимогу ухвали суду від 12.08.2016 не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2016 відкладено розгляд справи на 21.10.2016 о 10:20.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 № 04-23/2047 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/14679/16 у зв'язку із прийняттям Верховною Радою України Постанови про звільнення судді Прокопенко Л.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2016 справу № 910/14679/16 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2016 справу № 910/14679/16 прийнято до провадження судді Гумеги О.В. та призначено розгляд справи на 31.10.2016 о 10:00 год.

18.10.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

28.10.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника взяти участь в судовому засіданні, призначеному на 31.10.2016, через його перебування в судовому засіданні в іншому суді.

28.10.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.

31.10.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про видачу копії відеозапису. Заява судом задоволена.

В судове засідання, призначене на 31.10.2016, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 31.10.2016 не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 28.10.2016 через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні, призначеному на 31.10.2016, судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду від 06.10.2016 та встановлено, що відповідач вимоги зазначеної ухвали не виконав.

В судовому засіданні 31.10.2016 судом розглянуте та задоволене клопотання відповідача, подане 28.10.2016 через відділ діловодства суду, про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника взяти участь в судовому засіданні, призначеному на 31.10.2016, через його перебування в судовому засіданні в іншому суді.

Враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, невиконання останнім вимог ухвали суду від 06.10.2016 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 31.10.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 відкладено розгляд справи на 14.11.2016 о 14:00 год.

04.11.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.

11.11.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення № 1.

11.11.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення № 2 щодо розшифровки відео-звукозапису (похвилинної).

В судове засідання, призначене на 14.11.2016, представники позивача та відповідача з'явились.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.11.2016 подав відзив на позовну заяву. Відзив залучено судом до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 14.11.2016 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням письмових пояснень № 1 та № 2, поданих 11.11.2016 через відділ діловодства суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.11.2016 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 14.11.2016 через відділ діловодства суду.

В судовому засіданні здійснювалося дослідження доказів, а саме диску з фіксацією використання відповідачем спірних музичних творів, про що складено протокол огляду та дослідження доказів від 14.11.2016.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 14.11.2016, та оголосив перерву до 28.11.2016 о 12:00 год.

16.11.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач просив суд зобов'язати позивача надати для ознайомлення оригінали документів, доданих до позовної заяви.

25.11.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення № 3 щодо відзиву відповідача, поданого 14.11.2016 через відділ діловодства суду.

25.11.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання, відповідно до якого позивач просив суд залучити Товариство з обмеженою відповідальністю "Дамаск Груп" в якості відповідача-2.

В судове засідання 28.11.2016 представники позивача та відповідача з'явились.

В судовому засіданні, призначеному на 28.11.2016, здійснювався розгляд клопотання позивача, поданого 25.11.2016 через відділ діловодства суду, про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Дамаск Груп" в якості відповідача-2.

Представник позивача в судовому засіданні 28.11.2016 вищезазначене клопотання підтримав та просив суд залучити в якості відповідача-2 у справі № 910/14679/16 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дамаск Груп".

Представник відповідача в судовому засіданні 28.11.2016 проти задоволення клопотання позивача про залучення відповідача-2 у справі не заперечував.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 24 ГПК України, господарський суд за наявністю підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново (ч. 3 ст. 24 ГПК України).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Дамаск Груп" до участі у справі в якості відповідача-2.

Разом з тим, судом встановлено припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Дамаск Груп" (ідентифікаційний код 35758570), про що здійснено відповідний запис про державну реєстрацію припинення вказаної юридичної особи 11.05.2016. Наведене підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які наявні в матеріалах справи.

В свою чергу, припинення юридичної особи виключає можливість її залучення до участі у справі в якості відповідача-2 (ст.ст. 1, 21 ГПК України).

Враховуючи положення п. 4 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 28.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 відкладено розгляд справи на 19.12.2016 о 10:50 год.

01.12.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист, яким надано для залучення до матеріалів справи копію довідки банку щодо відкритих рахунків позивача.

В судове засідання 19.12.2016 представники позивача та відповідача з'явились.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.12.2016 подав клопотання, відповідно до якого відповідач просив суд зобов'язати позивача надати для ознайомлення оригінали документів, зокрема, договір про надання виключної ліцензії № НМИсуб 01/11-укр від 31.12.2010, довіреності від ТОВ "Національне музичне видавництво" на ім'я ОСОБА_3, договір про передачу прав ТОВ "Національне музичне видавництво" від авторів спірних творів. Клопотання судом залучено до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні 19.12.2016 судом розглянуте та відхилене як безпідставне клопотання відповідача про зобов'язання позивача надати для ознайомлення оригінали документів, оскільки до позовної заяви додано належним чином засвідчені копії документів, оригінали яких судом оглядались в судовому засіданні. Крім того, згідно зі статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Суд також відзначає, що питання наявності у позивача права на звернення до суду з даним позовом про захист авторських прав входить до предмету доказування у даній справі, а вирішення цього питання - входить до компетенції суду, який здійснює оцінку доказів в порядку статті 43 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 19.12.2016 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням письмових пояснень № 1, № 2 та № 3, поданих відповідно 11.11.2016 та 25.11.2016 через відділ діловодства суду. Зокрема, позивач звернув увагу суду, що відповідачем не надано доказів виконання ним вимог закону щодо порядку використання музичних творів, натомість, у наданому відзиві на позовну заяву, позивач фактично наводить оцінку належності і допустимості наданих позивачем доказів, що не входить до компетенції відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.12.2016 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 14.11.2016 через відділ діловодства суду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 19.12.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

в с т а н о в и в :

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (далі - Організація) звернулась до господарського суду з позовом у зв'язку з незаконним використанням відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Культурно-виробничий центр РЕУТ" музичних творів "1000 YEARS", "Battler for middle you", "Walking on a dream" (далі - спірні музичні твори) та просить стягнути компенсацію в загальній сумі 43500,00 грн. в інтересах позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група".

В обґрунтування позовних вимог Організація зазначає таке:

1) факт порушення відповідачем майнових прав суб'єкта авторського права - позивача підтверджується:

- Актом фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань № 28/02/14 від 27.02.2014 (далі - Акт фіксації від 27.02.2014), складеним уповноваженим представником Організації, відповідно до якого встановлено, що в приміщені закладу харчування "Franklin" за адресою: м. Київ, пр-т Глушкова, б. 31-А, в якому господарську діяльність здійснює ТОВ "Культурно-виробничий центр РЕУТ", публічно виконувались музичні твори за допомогою наявного в приміщенні обладнання, серед яких спірні музичні твори;

- відеозаписом до Акту фіксації від 27.02.2014 (фіксацією використаних музичних творів за допомогою технічних засобів у відповідну дату);

- розрахунковим документом (товарний чек від 27.02.2014), згідно якого у наведеному закладі здійснює господарську діяльність саме відповідач;

2) майнові авторські права на спірні музичні твори належать позивачу на підставі: Договору про надання виключної ліцензії № НМИсуб 01/11-укр від 31.12.2010, укладеного між позивачем та ТОВ "Національне музичне видавництво", Виписки з Каталогу творів від 01.01.2014;

3) Організація має право на колективне управління майновими авторськими правами позивача, зокрема, на спірні музичні твори, в тому числі право на судовий захист порушених майнових авторських прав позивача на підставі: свідоцтва про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011; статуту Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами"; Договору № АУ002К про управління майновими авторськими правами від 01.01.2014, укладеного між позивачем та Організацією, Декларації музичних творів № 6.1 від 01.01.2014 до Договору № АУ002К;

4) використання відповідачем спірних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу належного правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушені авторські права, передбачені вимогами пункту "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Відповідач проти позову заперечує з огляду на таке:

1) позивачем не доведено факт набуття ним авторських майнових прав на спірні музичні твори, а саме: не надано договір про передачу майнових прав автора у відповідності до вимог статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та не надано доказів належності йому авторського права та права на здійснення судового захисту авторського права авторів спірних музичних творів.

Так, відповідач стверджує, що Договір № НМИсуб01/11:

містить відомості про наявність частки майнових прав та наявні обмеження щодо видів використання творів, а ліцензія, визначена в даному договорі, є невиключною;

не містить відомостей про наявність у ліцензіара (ТОВ "Національне музичне видавництво") майнових прав на твори та повноважень на укладання субліцензійних договорів про надання права на використання творів, які ліцензіар мав отримати у авторів творів;

не містить положень про те, що автори творів надали право ліцензіару дозволяти звертатись до суду з позовами для захисту авторських прав;

не містить положень про те, що ліцензіар надав право ліцензіату (позивачу) звертатись до суду з позовами для захисту авторських прав.

підписаний невстановленими особами, які при укладенні договору діяли на підставі довіреностей, копії яких не додані до позову;

Крім того, до позову додано копію з копії вказаного договору; до позову не додано доказів того, що станом на лютий 2014 права ліцензіата були чинними та не були відкликані ліцензіаром.

2) позивачем не доведено факту порушення майнових авторських прав відповідачем, факт використання об'єктів даних прав відповідачем.

Так, відповідач стверджує, що надані позивачем Акт фіксації від 27.02.2014 та відеозапис фіксації, не є належними доказами, які свідчать про порушення відповідачем авторських прав довірених осіб, оскільки:

відеозйомка велась таємно, без попередження адміністрації та персоналу;

на відеозаписі фіксації неможливо встановити, що відеозйомка відбувалась саме в приміщенні ресторану "Franklin" за адресою: м. Київ, пр-т Глушкова, б. 31-А;

з відеозапису не вбачається джерело звучання музичних творів в приміщенні ресторану "Franklin" за адресою: м. Київ, пр-т Глушкова, б. 31-А;

з відеозапису не вбачається, яким саме чином відбувалася ідентифікація записаних звуків, які передавались за допомогою відповідного джерела походження цих звуків (пристрою), та спірних музичних творів;

акт фіксації складено одноособово представником Організації без залучення будь-яких інших учасників фіксації (представників громадськості, незацікавлених фізичних осіб, представників відповідача тощо).

Також, відповідач вважає, що з огляду на надані позивачем докази неможливо встановити, що виконання спірних музичних творів в приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Глушкова, буд. 31-А здійснювалось саме відповідачем, неможливо встановити за допомогою якого саме джерела (пристрою) відбувалося публічне виконання спірних музичних творів, неможливо встановити належність такого джерела походження звуку або технічного пристрою саме відповідачу, враховуючи при цьому те, що станом на дату фіксації в приміщенні за вказаною адресою господарську діяльність здійснювали два суб'єкти господарювання: відповідач - з метою розміщення ресторану та бару для здійснення господарської діяльності, та TOB "ДАМАСК ГРУП" - з метою організації танцювального залу для здійснення господарської діяльності.

Причиною спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з ТОВ "Культурно-виробничий центр РЕУТ" компенсації за порушення майнових авторських прав позивача.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

За приписами статей 48 і 49 Закону можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону; вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

Разом з тим, як зазначено у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (далі - Постанова № 5), така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

У пункті 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (далі - Постанова № 12) наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Судом встановлено, що Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011; статутом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", затвердженим засіданням Наглядової ради, протокол № 12 від 13.02.2015.

01.01.2014 між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (далі - Організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" (далі - видавник) укладено Договір №АУ002К про управління майновими авторськими правами (далі - Договір №АУ002К), умовами якого передбачено, що:

- видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори (далі твори та субвидані твори разом - об'єкти авторського права), що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов даного договору (пункт 2.1 Договору №АУ002К);

- Організація уповноважена здійснювати колективне управління правами видавника на території України (п. 6.1 Договору №АУ002К);

- Організація має право вживати будь-які законні заходи, направлені на захист прав видавника, в тому числі перешкоджати використанню об'єктів авторського права без дозволу Організації, забороняти таке використання та здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації (п. 8.2 Договору №АУ002К);

- у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами (пункт 8.3 Договору №АУ002К);

- дії визначені в пункті 8.3 даного договору, Організація здійснює за умов отримання від видавника письмового погодження та довіреності на здійснення цих дій. Форми таких погоджень та довіреності визначені сторонами у Додатку № до даного договору (п. 8.4 Договору №АУ 002К);

- даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 (п. 11.1 Договору №АУ002К).

Додатковою угодою № 2 від 30.12.2014 до Договору №АУ002К сторони підтвердили припинення Договору №АУ002К про управління майновими авторськими правами 31.12.2014 відповідно до п. 11.1 названого договору. Також, сторони дійшли згоди, що Договір №АУ 002К залишається чинним щодо повноважень на судовий захист прав видавника, які були порушені за період чинності Договору №АУ 002К.

На виконання вимог п. 3.1 Договору №АУ002К, ТОВ "Українська музична видавнича група" надало Декларацію музичних творів № 6.1 від 01.01.2014 до Договору №АУ 002К (далі - Декларація музичних творів) щодо переданих в управління Організації музичних творів, зокрема:

твору "1000 YEARS" (автор музики - Marsh Ian Henry; Gregory Glenn Peter; Dixon Samuel Ronald; Ware Martyn; автор тексту - Marsh Ian Henry; Gregory Glenn Peter; Dixon Samuel Ronald; Ware Martyn, виконавець - Jupiter Ace; авторські майнові права (публічне виконання, публічне сповіщення) - 10%);

твору "Battler for middle you" (автор музики - Walker Matthew Stephen; автор тексту - Walker Matthew Stephen, виконавець - Julio Bashmore; авторські майнові права (публічне виконання, публічне сповіщення) - 50%);

твору "Walking on a dream" (автор музики - Sloan Jonathan Thomas; Littlemore Nick; Steele Luke; автор тексту - Sloan Jonathan Thomas; Littlemore Nick; Steele Luke; виконавець - Empire of the sun; авторські майнові права (публічне виконання, публічне сповіщення) - 25%).

Крім того, в порядку п. 8.4 Договору №АУ002К, ТОВ "Українська музична видавнича група" були надані погодження від 29.12.2015 та довіреність від 29.12.2015 на звернення Організації до суду з позовом до ТОВ "Культурно-виробничий центр РЕУТ" про захист авторських прав та виплату компенсації за порушення авторських прав на вказані музичні твори.

В свою чергу, ТОВ "Українська музична видавнича група" (далі - ліцензіат) отримало майнові авторські права на спірні музичні твори від ТОВ "Національне музичне видавництво" (далі - ліцензіар) на підставі Договору про надання виключної ліцензії № НМИсуб 01/11-укр від 31.12.2010 (далі - Договір № НМИсуб 01/11-укр), що вбачається з даних Декларації музичних творів.

За умовами наведеного Договору № НМИсуб 01/11-укр:

- ліцензіар надає, а ліцензіат набуває на строк (період часу з моменту підписання сторонами даного договору та по 31.12.2014) та в межах території (Україна) право використання об'єктів, які містяться в Каталозі на умовах виключної ліцензії, що означає право ліцензіата на власний розсуд використовувати, дозволяти або забороняти використання третіми особами об'єктів визначеними в цьому пункті способами (Каталог означає перелік творів, фонограм, відеокліпів, як оприлюднених, так і не оприлюднених раніше, виключні права на які та виключна ліцензія на використання яких належить ліцензіару, а право використання яких ліцензіар надає ліцензіату на умовах даного договору) (п.п. 1.5, 1.8, 1.9, 2.1 Договору № НМИсуб 01/11-укр з урахуванням змін, внесених Додатковими угодами від 31.12.2011, від 31.12.2012 та від 31.12.2013);

- ліцензіат зобов'язується забороняти третім особам будь-яке неправомірне використання творів, фонограм та відеокліпів, права на які ним отримані, а також припиняти факти такого використання, вживати всі можливі заходи для стягнення компенсації, збитків і втрат, понесених у зв'язку з нанесенням такого збитку у відношенні до осіб, неправомірними діями яких були завдані такі збитки (п. 3.5 Договору № НМИсуб 01/11-укр).

Згідно Виписки з Каталогу Творів від 01.01.2014 (далі - Виписка з Каталогу), яка є невід'ємною частиною Договору № НМИсуб 01/11-укр, ТОВ "Національне музичне видавництво" підтвердило, що по відношенню до перелічених в цій виписці творів, в т.ч. спірних музичних творів, право використання передано ТОВ Українська музична видавнича група" (ліцензіату) згідно умов вказаного договору.

Судом враховано, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вищезазначені договори станом на дату спірного порушення були чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавались, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

З огляду на встановлені обставини, суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо недоведеності позивачем факту набуття ним авторських майнових прав на спірні музичні твори.

Відхиляючи наведені доводи відповідача, суд відзначає, що Договір № НМИсуб 01/11-укр був підписаний уповноваженими представниками сторін, сторони цього договору в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а також, станом на дату спірного порушення вказаний договір був чинним, а отже, були чинними авторські майнові права позивача на спірні музичні твори, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Щодо тверджень відповідача про недоведеність факту передачі позивачу майнових прав на спірні музичні твори від їх авторів, то суд звертає увагу на п. 3.2 Договору № НМИсуб 01/11-укр, згідно якого ліцензіар (ТОВ "Національне музичне видавництво") гарантував, що виключні права або права на використання, зокрема, творів належать йому на підставі відповідних договорів; у разі будь-яких змін таких договорів, або припинення строку їх дії, ліцензіар зобов'язувався негайно інформувати ліцензіата (позивача) про це. При цьому матеріалами справи не спростовується наявність у ліцензіара (ТОВ "Національне музичне видавництво") відповідних договорів щодо спірних музичних творів, а також чинність таких договорів.

Крім того, оригінал Договору № НМИсуб 01/11-укр судом оглянуто в судовому засіданні та встановлено його відповідність копії цього договору, яка наявна в матеріалах справи.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що на підставі Договору № НМИсуб 01/11-укр, з урахуванням Додаткових угод до нього, Виписки з Каталогу позивач набув майнові авторські права на спірні музичні твори ("1000 YEARS", "Battler for middle you", "Walking on a dream"), а Організація, на підставі Договору №АУ002К та Декларації музичних творів, набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами суб'єкта авторського права - позивача, зокрема, щодо спірних музичних творів. Також, на підставі Договору №АУ002К, письмового погодження від 29.12.2015 та довіреності від 29.12.2015 Організація набула право на звернення до суду з даним позовом про захист авторських прав позивача та виплату компенсації за порушення авторських прав на спірні музичні твори.

Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону, майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено статтею 1 Закону, виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону, виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Відповідно до приписів статті 1 Закону,

публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час;

публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Як зазначено у пункті 41 Постанови № 12, використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів , публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до пункту 3 статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

У пункті 29 Постанови № 12 зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Згідно абз. 4 вищенаведеного пункту Постанови № 12 зазначено, що у прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

Судом встановлено, 27.02.2014 представником Організації Чередніченко Є.І. у присутності адміністратора Понамарьової А.К. проведено фіксацію фактів використання музичних творів у закладі харчування - ресторані "Franklin" за адресою: м. Київ, пр-т Глушкова, б. 31-А, у зв'язку з чим складено Акт фіксації від 27.02.2014, яким в період часу з 17:30 до 17:58 зафіксовано факт публічного виконання музичних творів, зокрема, музичного твору "1000 YEARS" у виконанні Jupiter Ace, музичного твору "Battler for middle you" у виконанні Julio Bashmore; музичного твору "Walking on a dream" у виконанні Empire of the sun, також актом зафіксовано публічне виконання зазначених музичних творів для фонового озвучення приміщення закладу.

Перебування представника Організації у закладі за адресою: м. Київ, пр-т Глушкова, б. 31-А, в якому господарську діяльність здійснює ТОВ "Культурно-виробничий центр РЕУТ" (відповідач), підтверджується товарним чеком від 27.02.2014.

Факт публічного виконання спірних музичних творів підтверджується також відеозаписом до Акту фіксації від 27.02.2014, який знаходиться на mini DVD (наявний в матеріалах справи), яким підтверджено час і місце використання саме у закладі ТОВ "Культурно-виробничий центр РЕУТ" - ресторані "Franklin", музичних творів "1000 YEARS", "Battler for middle you","Walking on a dream".

До матеріалів справи долучено вказаний диск. Суд здійснив огляд та дослідження відеозапису фіксації порушення та встановив, зокрема, таке:

- протягом декількох секунд запису демонструється папка з написом "Franklin Menu";

- з 00 хв. 46 сек. запису демонструється колонка;

- з 00 хв. 00 сек. до 03 хв. 05 сек. запису звучить музичний твір "Walking on a dream" (слова та музика);

- з 08 хв. 10 сек. до 11 хв. 45 сек. запису звучить музичний твір "1000 YEARS" (слова та музика);

- з 23 хв. 53 сек. до 24 хв. 45 сек. запису звучить музичний твір "Battler for middle you" (слова та музика).

Враховуючи висновки Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у постанові від 11.11.2015 у справі № 3-994гс 15, суду необхідно встановити, за допомогою якого саме джерела (пристрою) відбувалося публічне виконання спірного твору, що є необхідним для розмежування поняття публічного виконання та публічного сповіщення і, відповідно, для встановлення факту порушення виключних майнових прав суб'єктів авторського права саме з боку відповідача.

Відповідно до умов Договору № АУ002К, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" отримала повноваження на здійснення колективного управління майновими правами ТОВ "Українська музична видавнича група" на використання об'єктів авторського права, а саме: право дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, шляхом публічного виконання (п. 2.1, п.п "а", "б" п. 5.1.1 вказаного договору).

Суд відзначає, що відповідно до матеріалів справи відповідач не є юридичною особою, яка має ліцензію на здійснення ефірного мовлення (радіомовлення) (не здійснює трансляцію або ретрансляцію творів, що звучать в його приміщенні таким чином, щоб вони були сприйняті необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті).

Водночас, як зазначалось, за результатами дослідження відеозапису фіксації порушення судом було встановлено, що використання спірних музичних творів здійснювалося для фонового озвучення приміщення, в якому господарську діяльність здійснює відповідач, за допомогою наявного в ньому обладнання (колонка), а отже, використання спірних музичних творів відповідачем здійснювалося шляхом публічного виконання цих творів.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Культурно-виробничий центр РЕУТ" не мало дозволів правовласника на здійснення використання (публічного виконання) спірних музичних творів, відповідні належні докази відповідачем не вказані та до матеріалів справи не залучені.

Судом також враховано, що 20.01.2014 між відповідачем (орендар) та ТОВ "ДАМАСК ГРУП" (суборендар) був укладений договір суборенди нежитлового приміщення № 1/2014-20/СО від 20.01.2014, предметом якого сторони визначили передачу орендарем в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, загальною площею 71,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, пр-т Глушкова, б. 31-А.

Умовами вищенаведеного договору суборенди передбачено, зокрема, що орендар (відповідач) не несе відповідальність за недотримання суборендарем (ТОВ "ДАМАСК ГРУП") вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності (п. 5.3 вказаного договору); суборендар самостійно і за свій рахунок несе відповідальність по претензіях та/або позовах третіх осіб (п. 5.5 вказаного договору) .

Наразі, відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності. З урахуванням наведеної конституційної норми, підставним є висновок про те, що відповідальність не може перекладатись на певну сторону за домовленістю (за договором таких сторін).

Крім того, судом встановлено припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Дамаск Груп" (ідентифікаційний код 35758570), про що здійснено відповідний запис про державну реєстрацію припинення вказаної юридичної особи 11.05.2016, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які наявні в матеріалах справи.

Отже, наявні в матеріалах справи докази, а саме: Акт фіксації від 27.02.2014, відеозапис до Акту фіксації від 27.02.2014, товарний чек від 27.02.2014, обґрунтовано підтверджують факт використання відповідачем у власній господарській діяльності спірних музичних творів шляхом здійснення їх публічного виконання без дозволу правовласника.

Разом з тим, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо неналежності наданих позивачем доказів (Акту фіксації від 27.02.2014 та відеозапису фіксації) вчинення відповідачем порушення майнових авторських прав позивача, суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані.

Так, твердження відповідача про те, що акт фіксації складено одноособово представником Організації без залучення будь-яких інших учасників фіксації (представників громадськості, незацікавлених фізичних осіб, представників відповідача тощо), судом не беруться до уваги, оскільки позивач мав право провести відеофіксацію, з огляду на положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 № 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань", за яким, суб'єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України від 13.09.2016 у справі № 910/28335/15, від 20.09.2016 у справі № 910/31179/15.

Також, за результатами дослідження відеозапису фіксації повністю спростовуються твердження відповідача про те, що з відеозапису неможливо встановити, що видеозйомка відбувалась саме в приміщенні ресторану "Franklin", що не вбачається джерело звучання музичних творів в приміщенні вказаного закладу.

Щодо тверджень відповідача про неможливість, з огляду на надані позивачем докази, встановити факт виконання спірних музичних творів в приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Глушкова, буд. 31-А саме відповідачем, враховуючи, що станом на дату фіксації в приміщенні за вказаною адресою господарську діяльність здійснювали два суб'єкти господарювання: відповідач - з метою розміщення ресторану та бару для здійснення господарської діяльності та TOB "ДАМАСК ГРУП" - з метою організації танцювального залу для здійснення господарської діяльності, то суд зазначає, що саме відповідач повинен довести ті обставини, на які він посилається як підставу своїх заперечень. Разом з тим, додані відповідачем до відзиву лише копії договору суборенди нежитлового приміщення № 1/2014-20/СО від 20.01.2014 (укладеного між відповідачем та TOB "ДАМАСК ГРУП") та акту приймання-передачі приміщення суборенду від 20.01.2014, жодним чином не доводять порушення майнових авторських прав позивача саме з боку TOB "ДАМАСК ГРУП", в тому числі, наявність у власності останнього або у користуванні відповідного джерела походження звуку або технічного пристрою. Крім того, саме відповідач, який здійснює господарську діяльність у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Глушкова, буд. 31-А (і таке підтверджується наявним в матеріалах справи товарним чеком від 27.02.2014), несе відповідальність за додержання вимог закону в ньому, у тому числі в сфері інтелектуальної власності, тоді як відповідні докази здійснення TOB "ДАМАСК ГРУП" господарської діяльності у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Глушкова, буд. 31-А станом на час спірного порушення - в матеріалах справи відсутні.

Отже, судом по наявним в матеріалах справи доказам встановлено факт неправомірного використання відповідачем у власній господарській діяльності спірних музичних творів шляхом здійснення їх публічного виконання без дозволу правовласника.

Використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі (така правова позиція викладена в абзаці 4 пункту 42 Постанови № 5).

Відповідно до підпунктів 51.2, 51.3 пункту 51 Постанови № 12 компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації.

У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

В абз. 9 ч. 2 ст. 52 Закону зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону, об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема музичні твори з текстом і без тексту.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який належить конкретному суб'єкту (ам). Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб'єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.

Таким чином, з огляду на розмір заявлених позовних вимог і встановлений законом мінімальний розмір компенсаційних заходів, спрямованих на захист майнових прав суб'єктів авторського права, за наявності встановленого порушення стягненню підлягає сума у розмірі не менше 10 мінімальних заробітних плат на користь кожного із власників майнових прав на використані твори.

Наведена правова позиція викладена у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 3-994гс15.

Організацією при зверненні до господарського суду з даним позовом визначено загальний розмір компенсації 43500,00 грн. (3*10*1 450,00 грн.) за порушення майнових авторських прав позивача за використані без дозволу три музичні твори ("1000 YEARS", "Battler for middle you","Walking on a dream"), виходячи з того, що розмір мінімальної заробітної плати складає 1 450 грн. на період з 01.05.2016 по 30.11.2016; сума компенсації складає десять мінімальних заробітних плат як компенсація за використання кожного твору.

Судом враховано, що відповідач порушив майнові права на спірні музичні твори, а тому, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, доцільно притягнути відповідача до відповідальності у вигляді сплати компенсації у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за використання кожного з трьох спірних музичних творів.

Статтею 8 Закону України Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1 450 грн. з 01.05.2016 по 30.11.2016.

Таким чином, станом на дату прийняття господарським судом рішення з цієї справи з відповідача підлягає стягненню компенсація у загальному розмірі 43500,00 грн. (1 450 грн. х 10 х 3).

Відповідно до пункту 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані докази та наведені сторонами обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, встановивши: наявність у Організації права на звернення до господарського суду; належність майнових авторських прав на спірні музичні твори позивачеві; неправомірне використання ТОВ "Культурно-виробничий центр РЕУТ" у власній господарській діяльності спірних музичних творів шляхом їх публічного виконання без дозволу правовласника, врахувавши фактичні обставини порушення та виходячи з принципів справедливості, добросовісності, розумності, - суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача компенсації на користь Організації в інтересах позивача у заявленому Організацією розмірі 43500,00 грн., у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню повністю.

За приписами статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-виробничий центр РЕУТ" (04071, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 19; ідентифікаційний код 24262029) на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (ідентифікаційний код 37396151; п/р 26001010052453 в АТ "Укрексімбанк", м. Києва, МФО 322313) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" (03124, м. Київ, вул. Василенка, 7 А; ідентифікаційний код 30673676) 43500,00 грн. (сорок три тисячі п'ятсот гривень 00 коп.) компенсації за порушення майнових авторських прав, 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 коп.) судового збору.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.12.2016

Суддя Гумега О.В.