Постанова

від 28.03.2017 по справі 910/14679/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2017 р. Справа№ 910/14679/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Доманської М.Л.

Верховця А.А.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: директор Молчанов П.В. - витяг з ЄДР б/н, б/д.

від відповідача: Звєрєва Л.С. - довіреність б/н від 27.10.2016.

Черепанцева А.О. - довіреність б/н від 27.10.2016.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Культурно-виробничий центр РЕУТ" на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2016 року

у справі № 910/14679/16 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Приватної організації „Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська музична видавнича група"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Культурно-виробничий

центр РЕУТ"

про стягнення компенсації в розмірі 43 500 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ПО „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" звернулась до Господарського суду міста Києва в інтересах ТОВ „Українська Музична Видавнича Група" з позовом до ТОВ „Культурно-виробничий центр РЕУТ" про стягнення 43 500,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем майнових авторських прав позивача шляхом використання у власній господарській діяльності без належного дозволу та без сплати авторської винагороди музичних творів „ІНФОРМАЦІЯ_3", „ІНФОРМАЦІЯ_2", „ІНФОРМАЦІЯ_1", що є підставою для стягнення з відповідача відповідної компенсації.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2016 року у справі № 910/14679/16 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТОВ „КВЦ РЕУТ" на користь ПО „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах ТОВ „Українська музична видавнича група" 43 500,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „КВЦ РЕУТ" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПО „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах ТОВ „Українська музична видавнича група" до ТОВ „КВЦ „РЕУТ" про стягнення компенсації в розмірі 43 500,00 грн., посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями, вище вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.03.2017 року за участю повноважних представників сторін.

27.02.2017 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

У зв'язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О. у відпустці протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.03.2017 року для розгляду справи № 910/14679/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Доманська М.Л.

Ухвалою суду від 28.03.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційні скарги прийнято до провадження.

Представники відповідача в судовому засіданні 28.03.2017 року вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2016 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2016 року - без змін.

28.03.2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ „КВЦ РЕУТ" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2016 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України „Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами ч. 1 ст. 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

У пункті 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року № 5 „Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (далі - постанова № 5) зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом „г" частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

У пункті 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із ст.ст. 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Судом встановлено, що ПО „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 року № 18/2011; статутом Приватної організації „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", затвердженим засіданням Наглядової ради, протокол № 12 від 13.02.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2014 року між ПО „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Організація) та ТОВ „Українська Музична Видавнича Група" (далі - видавник) укладено Договір №АУ002К про управління майновими авторськими правами (далі - Договір №АУ002К), умовами якого передбачено, що:

- видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори (далі твори та субвидані твори разом - об'єкти авторського права), що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов даного договору (пункт 2.1 Договору №АУ002К);

- Організація уповноважена здійснювати колективне управління правами видавника на території України (п. 6.1 Договору №АУ002К);

- Організація має право вживати будь-які законні заходи, направлені на захист прав видавника, в тому числі перешкоджати використанню об'єктів авторського права без дозволу Організації, забороняти таке використання та здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації (п. 8.2 Договору №АУ002К);

- у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами (пункт 8.3 Договору №АУ002К);

- дії визначені в пункті 8.3 даного договору, Організація здійснює за умов отримання від видавника письмового погодження та довіреності на здійснення цих дій. Форми таких погоджень та довіреності визначені сторонами у Додатку № до даного договору (п. 8.4 Договору №АУ 002К);

- даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 (п. 11.1 Договору №АУ002К).

Додатковою угодою № 2 від 30.12.2014 року до Договору №АУ002К сторони підтвердили припинення Договору №АУ002К про управління майновими авторськими правами 31.12.2014 року у відповідності до п. 11.1 названого договору. Також, сторони дійшли згоди, що Договір №АУ 002К залишається чинним щодо повноважень на судовий захист прав видавника, які були порушені за період чинності Договору №АУ 002К.

На виконання вимог п. 3.1 Договору №АУ002К, ТОВ „Українська Музична Видавнича Група" надало Декларацію музичних творів № 6.1 від 01.01.2014 року до Договору №АУ 002К (далі - Декларація музичних творів) щодо переданих в управління Організації музичних творів, зокрема:

- твору „ІНФОРМАЦІЯ_3" (автор музики - Marsh Ian Henry; Gregory Glenn Peter; Dixon Samuel Ronald; Ware Martyn; автор тексту - Marsh Ian Henry; Gregory Glenn Peter; Dixon Samuel Ronald; Ware Martyn, виконавець - ОСОБА_5; авторські майнові права (публічне виконання, публічне сповіщення) - 10%);

- твору „ІНФОРМАЦІЯ_2" (автор музики - Walker Matthew Stephen; автор тексту - Walker Matthew Stephen, виконавець - ОСОБА_3; авторські майнові права (публічне виконання, публічне сповіщення) - 50%);

- твору „ІНФОРМАЦІЯ_1" (автор музики - Sloan Jonathan Thomas; Littlemore Nick; Steele Luke; автор тексту - Sloan Jonathan Thomas; Littlemore Nick; Steele Luke; виконавець - ОСОБА_4; авторські майнові права (публічне виконання, публічне сповіщення) - 25%).

Крім того, в порядку п. 8.4 Договору №АУ002К, ТОВ „Українська Музична Видавнича Група" були надані погодження від 29.12.2015 року та довіреність від 29.12.2015 року на звернення Організації до суду з позовом до ТОВ „КВЦ РЕУТ" про захист авторських прав та виплату компенсації за порушення авторських прав на вказані музичні твори.

В свою чергу, ТОВ „Українська Музична Видавнича Група" (далі - ліцензіат) отримало майнові авторські права на спірні музичні твори від ТОВ "Національне музичне видавництво" (далі - ліцензіар) на підставі Договору про надання виключної ліцензії № НМИсуб 01/11-укр від 31.12.2010 (далі - Договір № НМИсуб 01/11-укр), що вбачається з даних Декларації музичних творів.

За умовами наведеного Договору № НМИсуб 01/11-укр:

- ліцензіар надає, а ліцензіат набуває на строк (період часу з моменту підписання сторонами даного договору та по 31.12.2014) та в межах території (Україна) право використання об'єктів, які містяться в Каталозі на умовах виключної ліцензії, що означає право ліцензіата на власний розсуд використовувати, дозволяти або забороняти використання третіми особами об'єктів визначеними в цьому пункті способами (Каталог означає перелік творів, фонограм, відеокліпів, як оприлюднених, так і не оприлюднених раніше, виключні права на які та виключна ліцензія на використання яких належить ліцензіару, а право використання яких ліцензіар надає ліцензіату на умовах даного договору) (п.п. 1.5, 1.8, 1.9, 2.1 Договору № НМИсуб 01/11-укр з урахуванням змін, внесених Додатковими угодами від 31.12.2011, від 31.12.2012 та від 31.12.2013);

- ліцензіат зобов'язується забороняти третім особам будь-яке неправомірне використання творів, фонограм та відеокліпів, права на які ним отримані, а також припиняти факти такого використання, вживати всі можливі заходи для стягнення компенсації, збитків і втрат, понесених у зв'язку з нанесенням такого збитку у відношенні до осіб, неправомірними діями яких були завдані такі збитки (п. 3.5 Договору № НМИсуб 01/11-укр).

Згідно Виписки з Каталогу Творів від 01.01.2014 року (далі - Виписка з Каталогу), яка є невід'ємною частиною Договору № НМИсуб 01/11-укр, ТОВ „Національне музичне видавництво" підтвердило, що по відношенню до перелічених в цій виписці творів, в т.ч. спірних музичних творів, право використання передано ТОВ „Українська Музична Видавнича Група" (ліцензіату) згідно умов вказаного договору.

Судом враховано, що відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вищезазначені договори станом на дату спірного порушення були чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавались, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на наведене, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що на підставі Договору № НМИсуб 01/11-укр, з урахуванням Додаткових угод до нього, Виписки з Каталогу позивач набув майнові авторські права на спірні музичні твори („ІНФОРМАЦІЯ_3", „ІНФОРМАЦІЯ_2", „ІНФОРМАЦІЯ_1"), а Організація, на підставі Договору №АУ002К та Декларації музичних творів, набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами суб'єкта авторського права - позивача, зокрема, щодо спірних музичних творів, що спростовує доводи скаржника щодо відсутності у позивача відповідних прав. Також, на підставі Договору №АУ002К, письмового погодження від 29.12.2015 року та довіреності від 29.12.2015 року Організація набула право на звернення до суду з даним позовом про захист авторських прав позивача та виплату компенсації за порушення авторських прав на спірні музичні твори.

Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону, майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено статтею 1 Закону, виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону, виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Відповідно до приписів статті 1 Закону, публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час;

публічне сповіщення (доведення до загального відома) - це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Як зазначено у пункті 41 Постанови № 12, використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до пункту 3 статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

У пункті 29 Постанови № 12 зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Згідно абз. 4 вищенаведеного пункту Постанови № 12 зазначено, що у прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

Вважаючи права ТОВ „Українська Музична Видавнича Група" на твори „ІНФОРМАЦІЯ_3" у виконанні ОСОБА_5, музичного твору „ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_3; музичного твору „ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_4, порушеними з огляду на їх використання відповідачем у власній господарській діяльності без належного дозволу та без сплати авторської винагороди, приватна організація звернулася з позовом про стягнення з відповідача компенсації.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що 27.02.2014 представником Організації ОСОБА_1 у присутності адміністратора ОСОБА_2 проведено фіксацію фактів використання музичних творів у закладі харчування - ресторані „Franklin" за адресою: м. Київ, пр-т Глушкова, б. 31-А, у зв'язку з чим складено Акт фіксації від 27.02.2014 року, яким в період часу з 17:30 до 17:58 зафіксовано факт публічного виконання музичних творів, зокрема, музичного твору „ІНФОРМАЦІЯ_3" у виконанні ОСОБА_5, музичного твору „ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ОСОБА_3; музичного твору „ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_4, також актом зафіксовано публічне виконання зазначених музичних творів для фонового озвучення приміщення закладу.

Перебування представника Організації у закладі за адресою: м. Київ, пр-т Глушкова, б. 31-А, в якому господарську діяльність здійснює ТОВ „КВЦ РЕУТ" (відповідач), підтверджується товарним чеком від 27.02.2014 року.

Факт публічного виконання спірних музичних творів підтверджується також відеозаписом до Акту фіксації від 27.02.2014, який знаходиться на mini DVD (наявний в матеріалах справи).

Як вбачається з протоколу огляду та дослідження доказів від 14.11.2016 року, судом першої інстанції здійснено огляд та дослідження відеозапису фіксації порушення, яким підтверджено час і місце використання спірних музичних творів у закладі ТОВ „КВЦ РЕУТ" - ресторані „Franklin".

Вищезазначений акт та відеозапис колегія суддів вважає належним та допустимим доказом у справі у зв'язку з тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року № 71 „Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 року № 450) надано право представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Таким чином, судом відхиляються твердження відповідача про те, що акт фіксації складено одноособово представником Організації без залучення будь-яких інших учасників фіксації (представників громадськості, незацікавлених фізичних осіб, представників відповідача тощо) у зв'язку з їх безпідставністю.

Враховуючи висновки Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у постанові від 11.11.2015 року у справі № 3-994гс 15, суду необхідно встановити, за допомогою якого саме джерела (пристрою) відбувалося публічне виконання спірного твору, що є необхідним для розмежування поняття публічного виконання та публічного сповіщення і, відповідно, для встановлення факту порушення виключних майнових прав суб'єктів авторського права саме з боку відповідача.

Відповідно до умов Договору № АУ002К, Приватна організація „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" отримала повноваження на здійснення колективного управління майновими правами ТОВ „Українська Музична Видавнича Група" на використання об'єктів авторського права, а саме: право дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, шляхом публічного виконання (п. 2.1, п.п "а", "б" п. 5.1.1 вказаного договору).

Суд відзначає, що відповідно до матеріалів справи відповідач не є юридичною особою, яка має ліцензію на здійснення ефірного мовлення (радіомовлення) (не здійснює трансляцію або ретрансляцію творів, що звучать в його приміщенні таким чином, щоб вони були сприйняті необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті).

Водночас, як зазначалось, за результатами дослідження відеозапису фіксації порушення судом було встановлено, що використання спірних музичних творів здійснювалося для фонового озвучення приміщення, в якому господарську діяльність здійснює відповідач, за допомогою наявного в ньому обладнання (колонка), а отже, використання спірних музичних творів відповідачем здійснювалося шляхом публічного виконання цих творів.

Також, за результатами дослідження відеозапису фіксації повністю спростовуються твердження скаржника про те, що з відеозапису неможливо встановити, що видеозйомка відбувалась саме в приміщенні ресторану „Franklin", оскільки не вбачається джерело звучання музичних творів в приміщенні вказаного закладу.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що станом на дату фіксації в приміщенні за вказаною адресою господарську діяльність здійснювали два суб'єкти господарювання: відповідач - з метою розміщення ресторану та бару для здійснення господарської діяльності та TOB „Дамаск Груп" - з метою організації танцювального залу для здійснення господарської діяльності.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 20.01.2014 року між відповідачем (орендар) та ТОВ „Дамаск Груп" (суборендар) був укладений договір суборенди нежитлового приміщення № 1/2014-20/СО від 20.01.2014 року, предметом якого сторони визначили передачу орендарем в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, загальною площею 71,4 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, пр-т Глушкова, б. 31-А.

Умовами вищенаведеного договору суборенди передбачено, зокрема, що орендар (відповідач) не несе відповідальність за недотримання суборендарем (ТОВ „Дамаск Груп") вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності (п. 5.3 вказаного договору); суборендар самостійно і за свій рахунок несе відповідальність по претензіях та/або позовах третіх осіб (п. 5.5 вказаного договору).

Разом з тим, твердження відповідача про неможливість, з огляду на надані позивачем докази, встановити факт виконання спірних музичних творів в приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Глушкова, буд. 31-А, саме відповідачем, судом не приймаються, оскільки що у відповідності до ст. 33 ГПК України саме відповідач повинен довести ті обставини, на які він посилається як підставу своїх заперечень.

Додані відповідачем до відзиву копії договору суборенди нежитлового приміщення № 1/2014-20/СО від 20.01.2014 року (укладеного між відповідачем та TOB „Дамаск Груп") та акту приймання-передачі приміщення суборенду від 20.01.2014 року жодним чином не доводять порушення майнових авторських прав позивача саме з боку TOB „Дамаск Груп", в тому числі, наявність у власності останнього або у користуванні відповідного джерела походження звуку або технічного пристрою, так само як і не доведено відповідачем жодними належними та допустимими доказами знаходження джерела походження звуку або технічного пристрою на території, яка перебувала в суборенді у TOB „Дамаск Груп".

Водночас, як зазначено в пункті 41 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", саме відповідач, який здійснює господарську діяльність у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Глушкова, буд. 31-А, що підтверджується наявним в матеріалах справи товарним чеком від 27.02.2014 року, несе відповідальність за додержання вимог закону в ньому, у тому числі в сфері інтелектуальної власності, тоді як відповідні докази здійснення TOB „Дамаск Груп" господарської діяльності у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Глушкова, буд. 31-А станом на час спірного порушення - в матеріалах справи відсутні.

Крім того, судом встановлено припинення юридичної особи ТОВ „Дамаск Груп" (ідентифікаційний код 35758570), про що здійснено відповідний запис про державну реєстрацію припинення вказаної юридичної особи 11.05.2016 року, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які наявні в матеріалах справи, що в свою чергу унеможливлює підтвердити або спростувати факт використання ТОВ „Дамаск Груп" у власній господарській діяльності спірних музичних творів.

Отже, дослідивши всі матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні у ній докази, а саме: Акт фіксації від 27.02.2014 року, відеозапис до Акту фіксації від 27.02.2014 року, товарний чек від 27.02.2014 року, обґрунтовано підтверджують факт використання відповідачем у власній господарській діяльності спірних музичних творів шляхом здійснення їх публічного виконання без дозволу правовласника.

В той же час, матеріали справи не містять належних доказів наявності у ТОВ „КВЦ РЕУТ" дозволу правовласника на здійснення використання (публічного виконання) спірних музичних творів.

Таким чином, місцевим судом по наявним в матеріалах справи доказам обґрунтовано встановлено факт неправомірного використання відповідачем у власній господарській діяльності спірних музичних творів шляхом здійснення їх публічного виконання без дозволу правовласника, а відтак, врахувавши фактичні обставини порушення та виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов законного висновку щодо стягнення з відповідача на користь Організації в інтересах позивача компенсації у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за кожен музичний твір, що станом на дату прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення становить 43 500,00 грн. (3х10х1450).

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставної відмови у задоволенні клопотання про витребування для огляду оригіналів документів, наданих позивачем до позовної заяви, судом апеляційної інстанції до уваги не беруться оскільки до позовної заяви додано належним чином засвідчені копії документів, оригінали яких судом оглядались в судовому засіданні суду першої інстанції, про що зазначено в описовій частині оскаржуваного рішення. Разом з тим, судом апеляційної інстанції під час перегляду справи апеляційному порядку підтверджено наявність у позивача права на звернення до суду з даним позовом про захист авторських прав.

За наведених вище обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду про доведеність та обґрунтованість позовних вимог і як наслідок їх задоволенні у повному обсязі, прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Культурно-виробничий центр РЕУТ" на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2016 року у справі № 910/14679/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2016 року у справі № 910/14679/16 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати сторонам.

4. Справу № 910/14679/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді М.Л. Доманська

А.А. Верховець