Ухвала

від 12.12.2016 по справі 922/336/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"12" грудня 2016 р. Справа № 922/336/15

вх. № 336/15л

Суддя господарського суду: Прохоров С.А.

при секретарі судового засідання: Яковенко Ю.В.

за участю представників :

стягувача (позивача) - ОСОБА_1, довіреність № 14-88 від 18.04.2014 р.;

боржника (відповідача) - не з'явився

ВДВС - ОСОБА_2 за довіреністю №20-22/225/20.3-03 від 15.05.2016

розглянувши скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (вх. №325 від 02.11.2016) на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ по справі за позовом Публічне АТ "НАК "Нафтогаз України" м. Київ до ОСОБА_3 МКП "Теплокомуненерго", м. Антрацит про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

16.01.2015р. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 МКП "Теплокомуненерго" 73 080,26 грн. за договором купівлі -продажу природного газу.

Рішенням суду від 11.02.2015 позов було задоволено та стягнуто з Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" (код 03076618, юр.адреса: 94613, Луганська обл., м.Антрацит, вул. Горноспасательна, 4) на користь Публічного акціонерго товариства "НАК Нафтогаз України" (код.20077720., юр адреса: 01001, м. Київ, вул.Богдана Хмельницького,6) суму основного боргу у розмірі 10 490 509,00 грн., 855 392,14 грн. пені, 350 771,32 грн. 3% річних, 1 257 697,80 грн. інфляційних витрат та 73 080,00 грн. судового збору.

24.02.2015 на виконання вказаного рішення було видано наказ по справі №922/336/15.

02 листопада 2016 року стягувач - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся до суду зі скаргою в якій просить суд :

- Визнати незаконним рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 10.10.16 № 52588115/20.1/4.

- Визнати недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 10.10.16 № 52588115/20.1/4.

- Зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 прийняти до виконання наказ господарського суду Харківської області від 24.02.15 № 922/336/15 та відкрити виконавче провадження.

30 листопада 2016 року, через канцелярію суду відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України були надані заперечення на скаргу (вх. №40850).

Розгляд скарги було відкладено на 12 грудня 2016 року.

08 грудня 2016 року за вх. №41985 ВДВС були надані до суду копії матеріалів виконавчого провадження № 52588115, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник стягувача у судовому засіданні скаргу підтримав в повному обсязі та наполягає на її задоволенні, з підстав викладених у скарзі.

Боржник свого представника у судове засідання не направив, документів на виконання судової ухвали від 11.11.2016 р. не надав, причини неявки у судове засідання суду не повідомив.

Згідно із ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення боржника належним чином про час і місце розгляду скарги і забезпечення явки їх представників в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника стягувача та ВДВС, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги скарги на дії державного виконавця, суд встановив наступне.

Рішенням суду від 11.02.2015 позов було задоволено та стягнуто з Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" (код 03076618, юр. адреса: 94613, Луганська обл., м. Антрацит, вул. Горноспасательна, 4) на користь Публічного акціонерного товариства "НАК Нафтогаз України" (код.20077720., юр адреса: 01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6) суму основного боргу у розмірі 10 490 509,00 грн., 855 392,14 грн. пені, 350 771,32 грн. 3% річних, 1 257 697,80 грн. інфляційних витрат та 73 080,00 грн. судового збору.

24.02.2015 на виконання вказаного рішення було видано наказ по справі №922/336/15.

Заява про відкриття виконавчого з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області № 14/2-1913В була подана Позивачем до канцелярії Мін'юсту 30.09.16 тобто в період дії Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 № 606-ХІУ (дачі - Закон) (в редакції до 05.10.16).

Станом на сьогодні Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є структурним підрозділом Мін'юсту.

19.10.16 на адресу Позивача надійшло повідомлення державного виконавця від 10.10.16 № 52588115/20.1/4 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

В обґрунтування оскаржуваного рішення державним виконавцем зазначено наступне:

«Пунктом 4 розділу І Інструкції організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 визначено, що відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими:

боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи;

сума зобов'язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Згідно пред'явленого до виконання виконавчого документа сума стягнення складає 13 027 450,26грн.

Пунктом 10 частини четвертою статті 4 Закону встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання може бути оскаржене у порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження "

Такі обставини на думку стягувача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для захисту у судовому порядку.

Оцінивши наявні в справі докази, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже відповідно до приписів даної норми Конституції, органи і посадові особи, що здійснюють дії спрямовані на виконання судового рішення зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, Законом України "Про виконавче провадження" та іншими законами України.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Натомість дії державного виконавця під час розгляду заяви про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу суду по справі № 922/336/15 та направлення стягувачу повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання свідчать про незаконність дій державного виконавця.

Так, Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 № 606-X1V втратив чинність з 05.10.2016 року, згідно із Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року N 1404-VIII.

В свою чергу, Закон України "Про виконавче провадженняВ» №1404-VIII від 02.06.2016 року набрав чинності 05.10.2016 року.

Пунктом 7 перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VІІІ встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В силу вимог ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.99 р. N 1-рп/99 роз’яснив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Стягувач звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження - 30.09.2016 року, тобто до 05.10.2016 р.

Заява про відкриття виконавчого з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області по справі № 922/336/15 від 30.09.16 № 14/2-1913В була подана Позивачем до канцелярії Мін'юсту 30.09.16 тобто в період дії Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 № 606-ХІУ (дачі - Закон) (в редакції до 05.10.16).

Станом на сьогодні Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є структурним підрозділом Мін'юсту.

Згідно з положеннями пункту 2 частини першої статті 22 Закону (в редакції до 05.10.16) наказ господарського суду може бути пред'явлено до виконання протягом року.

За загальним правилом, встановленим положеннями статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Крім цього, згідно передостанньої редакції закону на вказаний орган ДВС покладалось виконання рішень, сума стягнення за якими перевищувала 10 мли. грн.

А тому, враховуючи вищенаведені норми права, при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження (сума стягнення 16 377 351,11 грн.) державний виконавець повинен був керуватися нормами Закону України "Про виконавче провадження" N606-XIV від 21 квітня 1999 року, який був чинним до 05.10.2016 р. та яким до підвідомчості відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України віднесено, зокрема, виконавчі провадження сума зобов'язання яких становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті (ч.1 ст. 21).

Крім того, цим Законом взагалі не було передбачено повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.

Безпідставним визнається судом і посилання державного виконавця при винесенні оскаржуваного повідомлення на положення Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.12 №512/5., оскільки зміни до зазначених положень Інструкції були з внесенні наказом Мін'юсту від 29.09.16 № 2832/5 В«Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції УкраїниВ» , який набрав чинності одночасно з набранням чинності Законом України від 02.06.16 № 1404-VIII "Про виконавче провадження", тобто 05.10.16 року.

Таким чином, дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо застосування до правовідносин, які виникли 30.09.2016 року, закону України "Про виконавче провадженняВ» №1404-VIII від 02.06.2016 року, який набрав чинності 05.10.2016 року, призвели до порушення останнім правил підвідомчості виконавчих проваджень та, відповідно, прав стягувача як сторони виконавчого провадження.

Повідомлення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10.10.2016 р. № 52588115/20.1/4 винесено безпідставно, з огляду на що підлягає визнанню судом недійсним, а скарга позивача (стягувача) підлягає задоволенню шляхом визнання недійсним зазначеного повідомлення відділу ДВС та зобов'язанням останнього вчинити дії щодо прийняття виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Харківської області від 24.02.2015 р. по справі № 922/336/15 керуючись нормами Закону України "Про виконавче провадження" N606-XIV від 21 квітня 1999 року, в редакції до 05.10.2016р.

Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 10.10.16 № 52588115/20.1/4 направлено на адресу Позивача разом з оригіналом наказу органом ДВС 17.10.16, про що свідчить відбиток календарного штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті з штриховим кодовим ідентифікатором 0100143739311.

Згідно з відміткою штампу вхідної кореспонденції (вх. № 13158/12-16) вказане повідомлення на адресу Позивача надійшло 19.10.16.

Таким чином ця скарга подається Позивачем вчасно, а саме 31.10.16, перший робочий день останнього десятиденного строку на оскарження, який припав на суботу - 29.10.16.

Частиною 3 ст. 121-1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

За таких обставин скарга підлягає задоволенню з винесенням відповідної ухвали.

Керуючись ст. ст.22, 33, 43, 86, 121 2 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Скаргу (вх. № 325 від 02.11.2016 р.) на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

2. Визнати незаконним рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 10.10.16 № 52588115/20.1/4.

3. Визнати недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 10.10.16 № 52588115/20.1/4.

4. Зобов'язати 1. державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 прийняти до виконання наказ господарського суду Харківської області від 24.02.15 № 922/336/15 та відкрити виконавче провадження.

Суддя Прохоров С.А.