Постанова

від 08.02.2017 по справі 922/336/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2017 р. Справа № 922/336/15

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Плахов О.В. , суддя Здоровко Л.М.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю :

від заявника апеляційної скарги - не прибув;

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вх. №323 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 12.12.16 у справі № 922/336/15

за позовом ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

16.01.2015 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 МКП "Теплокомуненерго" 73 080,26 грн. за договором купівлі -продажу природного газу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.02.2015 позов задоволено та стягнуто з Антрацитівського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" (код 03076618, юр.адреса: 94613, Луганська обл., м.Антрацит, вул. Горноспасательна, 4) на користь Публічного акціонерго товариства "НАК Нафтогаз України" (код.20077720, юр адреса: 01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6) суму основного боргу у розмірі 10 490 509,00 грн., 855 392,14 грн. пені, 350 771,32 грн. 3% річних, 1 257 697,80 грн. інфляційних витрат та 73 080,00 грн. судового збору.

24.02.2015 на виконання вказаного рішення видано наказ по справі №922/336/15.

02 листопада 2016 року стягувач - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся до суду зі скаргою в якій просить суд :

- визнати незаконним рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 10.10.16 № 52588115/20.1/4;

- визнати недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 10.10.16 № 52588115/20.1/4;

- зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 прийняти до виконання наказ господарського суду Харківської області від 24.02.15 № 922/336/15 та відкрити виконавче провадження.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2016 (суддя Прохоров С.А.) скаргу (вх. № 325 від 02.11.2016) на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено.

Визнано незаконним рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 10.10.16 № 52588115/20.1/4.

Визнано недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 10.10.16 № 52588115/20.1/4.

Зобов'язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 прийняти до виконання наказ господарського суду Харківської області від 24.02.15 № 922/336/15 та відкрити виконавче провадження.

Приймаючи ухвалу від 12.12.2016, господарський суд першої інстанції встановив, що заява про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області подана 30.09.2016 в період дії Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІУ (в редакції до 05.10.2016). На думку місцевого господарського суду, при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження (сума стягнення 16377351,11 грн) державний виконавець повинен був керуватись нормами Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІУ від 21.04.1999, який був чинним до 05.10.2016 та яким до підвідомчості відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України віднесено, зокрема, виконавчі провадження сума зобов'язання яких становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не погодився з ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2016 року та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі обставинам справи просить її скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні скарги. Справу просить розглядати за участю представника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. За результатами апеляційного провадження просить здійснити розподіл судових витрат.

Апелянт зазначає, що заява стягувача про відкриття виконавчого провадження надійшла до Департаменту 07.10.2016, з урахуванням наведеного, на його думку Департаменту необхідно керуватись Законом "Про виконавче провадження" в редакції чинній з 05.10.2016, яким віднесено до підвідомчості департаменту виконання рішень сума зобов'язань по яким становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 08.02.2017.

Сторони відзив на апеляційну скаргу не надали, в судове засідання 08.02.2017 уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Апелянт в судове засідання уповноваженого представник не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується роздруківкою інформації з офіційного сайту "Укрпошта", відповідно до якої поштове відправлення штриховий ідентифікатор 6102220680940 вручено уповноваженій особі Київської міської дирекції Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 06.02.2017 о 7:26.

Крім того, судова колегія зазначає, що Офіційному веб-порталі "Судова влада України" розміщено оголошення про час та місце розгляду апеляційної скарги у справі № 922/336/15. Оголошення розміщено 30.01.2017 о 15:08 год.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом виконано всі вимоги процесуального закону щодо належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи та сторони та заявник апеляційної скарги належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Пунктом 6 резолютивної частини ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 сторони попереджені, що у разі неявки їх представників до судового засідання та ненадання витребуваних документів справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

У п. 3.9.2. постанови пленуму ВГС України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" надано господарським судам наступні роз'яснення: у випадку нез'явлення в засідання суду представників обох сторін або однієї із них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Також, судова колегія звертає увагу на те, що предметом апеляційного оскарження є ухвала суду, строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу встановлено статтею 102 ГПК України - протягом 15 днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Зважаючи викладене та враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, судова колегія вважає, що сторонам створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав та приходить до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість її розгляду за наявними у ній матеріалами за відсутністю представників сторін та заявника апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, доводи, викладені в апеляційній скарзі, в межах статті 101 ГПК України, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та правомірність висновків місцевого господарського суду, які покладені в основу оскаржуваної ухвали, зважаючи на наступне.

Заява про відкриття виконавчого з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області № 14/2-1913В була подана Позивачем до канцелярії Мін'юсту 30.09.16 тобто в період дії Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 № 606-ХІУ (дачі - Закон) (в редакції до 05.10.16). Так, в матеріалах справи міститься реєстр передачі документів НАК "Нафтогаз України" до канцелярії Міністерства юстиції України. Згідно вказаного реєстру за порядковим номером 25 зареєстровано передану заяву НАК "Нафтогаз України" за вихідним номером 14/2-1913В від 30.09.2016 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду по справі № 922/336/15 (разом з оригіналом наказу , належним чином завіреною копією довіреності представника). Реєстр скріплений печаткою управління документального забезпечення Департаменту організаційного забезпечення та контролю Міністерства юстиції України. (а.с. 94-95)

Крім того, в матеріалах справи міститься копія реєстраційно-контрольної картки № 29693-0-33-16 Міністерства юстиції України, яка свідчить про те, що дата реєстрації заяви ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про відкриття виконавчого провадження у справі № 922/336/15 - 03.10.2016. (а.а.149).

19.10.16 на адресу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" надійшло повідомлення державного виконавця від 10.10.16 № 52588115/20.1/4 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

В обґрунтування оскаржуваного рішення державним виконавцем зазначено наступне: Пунктом 4 розділу І Інструкції організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802 визначено, що відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими:

боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи;

сума зобов'язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Згідно пред'явленого до виконання виконавчого документа сума стягнення складає 13 027 450,26грн.

Пунктом 10 частини четвертою статті 4 Закону встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання може бути оскаржене у порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження ".

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає законним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про безпідставність та невідповідність Закону повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання з урахуванням наступного.

Відповідно до приписів статті 19 Конституції, органи і посадові особи, що здійснюють дії спрямовані на виконання судового рішення зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, Законом України "Про виконавче провадження" та іншими законами України.

Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 № 606-X1V втратив чинність з 05.10.2016 року , згідно із Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року N 1404-VIII.

В свою чергу, Закон України "Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року набрав чинності 05.10.2016 року.

Пунктом 7 перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В силу вимог ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.99 N 1-рп/99 роз'яснив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як встановлено вище, підтверджується наявними в матеріалах справи належними доказами Стягувач звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження - 30.09.2016 року, заява зареєстрована 03.10.2016 тобто до 05.10.2016.

Отже, з урахуванням наведеного судова колегія вважає, що місцевим господарським судом обґрунтовано зазначено, що при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження (за заявою ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від 30.09.2016 у справі № 922/36/15) державний виконавець повинен був керуватися нормами Закону України "Про виконавче провадження" N606-XIV від 21 квітня 1999 року, який був чинним до 05.10.2016.

Відповідно до п. п. 2 п. 1 статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції чинній до 05.10.2016 на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Як встановлено вище, відмова державного виконавця мотивована тим, що відповідно до Закону "Про виконавче провадження" в редакції чинній з 05.10.2016 на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: сума зобов'язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Враховуючи, що згідно пред'явленого до виконання виконавчого документа ПАТ "НАК Нафтогаз України" у справі № 922/336/15 сума стягнення складає 13 027 450,26грн. та стягувач звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який є структурним підрозділом Мін'юсту, під час дії Закону в редакції до 05.10.2016, судова колегія вважає, що дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу без виконання є незаконними.

Також, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом правомірно визнано безпідставним посилання державного виконавця при винесенні оскаржуваного повідомлення на положення Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.12 №512/5, оскільки зміни до зазначених положень Інструкції були з внесенні наказом Мін'юсту від 29.09.16 № 2832/5 «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України» , який набрав чинності одночасно з набранням чинності Законом України від 02.06.16 № 1404-VIII "Про виконавче провадження", тобто 05.10.16 року.

Статтею 121-2 ГПК України передбачено, що скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Таким чином, апеляційна скарга є необґрунтованою та не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали по даній справі. При прийнятті оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому ухвалу господарського суду Харківської області від 12.12.2016 по справі № 922/336/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зважаючи на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись 49, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105,106,121-2 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 12.12.16 у справі № 922/336/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 13.02.17

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Здоровко Л.М.